ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО ІМІДЖУ ОСОБИСТОСТІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі теоретично обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет і методи, розкрито наукову новизну та практичну значущість роботи, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику, подано інформацію про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічний аналіз поняття «мовленнєвий імідж» викладено результати теоретичного аналізу проблеми іміджу як символічного образу суб’єкта, що створюється в процесі взаємодії;  визначено види, структуру та функції іміджу; виявлено особливості мовлення людини як психічного процесу; сконструйовано  структурно-функціональну модель мовленнєвого іміджу особистості.

Загальнотеоретичні засади дослідження проблеми іміджу висвітлено в працях таких учених, як А. Ю. Багріна, Є. М. Богданов, Ж. П. Бодуан, В. О. Васютинський, В.Г. Зазикін, О. О. Орлова, О. Ю. Панасюк, О. Б. Перелигіна, О. О. Петрова, В. М. Шепель.

Виходячи з теоретичного аналізу і систематизації наукових досліджень з проблеми іміджу, констатовано, що імідж має символічну структуру, оскільки під час його створення обов'язково використовується мова. Відтак можна виділити символічний компонент у мовленнєвому іміджі, що має своє відображення в мовному стилі. Мовний стиль визначається А. Гонсалесом як несвідома вербальна координація, що дає змогу встановити ефективну міжособистісну взаємодію. На емпіричному рівні мовний стиль операціоналізується на основі володіння писемною мовою як певним культурним надбанням, що передається за допомогою символів та знаків із покоління в покоління.

Встановлено, що імідж та мовлення існують у такому специфічному процесі людської діяльності як спілкування, тому обов’язковою складовою мовленнєвого іміджу є соціальний компонент, який виявляється в інтерперсональному стилі, представленому міжособистісними стосунками в процесі спілкування.

Варто зазначити, що оскільки імідж є символічним образом, що створюється в процесі взаємодії між суб’єктами, в структурі мовленнєвого іміджу виділяємо також психологічний компонент, який виявляється в  мовленнєвому стилі особистості та визначається як своєрідний спосіб обробки вербальної інформації на етапах її сприймання і породження у процесі взаємодії особистості із соціальним світом.

Використовуючи екологічну теорію У. Бронфенбреннера, обґрунтовано, що мовленнєвий імідж особистості - це система, елементи якої знаходяться у відносинах і взаємозв'язках один із одним та утворюють певну цілісність.

Встановлено, що мовленнєвий імідж як певна система виконує конкретні функції. Теоретичний аналіз функцій мовлення та іміджу дає змогу зробити наступні теоретичні узагальнення: спільними функціями іміджу та мовлення є комунікативна функція, яка виявляється в спілкуванні; емотивна функція, яка передбачає створення позитивного враження у процесі спілкування; інформаційна функція, яка передбачає передачу нового змісту інформації.Таким чином, в дослідженні мовленнєвий імідж тлумачиться як мовленнєва поведінка індивіда в сукупності психологічного, соціального і символічного компонентів, котрі реалізуються відповідно в мовленнєвому, інтерперсональному та мовному стилях, характеризуються віковими, соціальними та культурними виявами, а також виконують комунікативну, емотивну та інформаційну функції