| Краткое содержание: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету і завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження. Наведено інформацію про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.
У першому розділі “Теоретичні засади дослідження професійної мотивації” розглянуто українські та зарубіжні дослідження з проблеми професійної мотивації..
За результатами теоретичного дослідження встановлено, що більшість дослідників вивчає мотивацію у межах двох психологічних підходів: першого (моністичного), відповідно до якого мотивацію вважають одним конкретним психологічним феноменом, і другого, згідно з яким тлумачать мотивацію як складне психічне утворення. При цьому, спільною для виділених підходів є тенденція до розуміння мотивації як складної психічної якості, що об’єднує різні рівні прояву активного начала в людині.
Систематизація психологічних знань про діяльність людини показує, що її специфіка відображається у зміні мотивації та цілей професійної діяльності. У зв’язку з цим професійна мотивація містить як змістові, так і динамічні аспекти, які розкривають її процесуальні характеристики. При цьому змістові аспекти спрямовані на з’ясування змісту мотивації фахівця, а динамічні – на дослідження процесу трансформації мотивів у процесі професійної діяльності. Така регуляція поведінки особистості полімотивована, тобто відповідає одночасно не одному, а кільком мотивам. На полімотивованість діяльності вказують В.К. Вілюнас, Є.П. Ільїн, С.Д. Максименко та інші вчені.
Подальше вивчення предмету дослідження дало змогу сформулювати визначення професійної мотивації як динамічного процесу розгортання активності особистості офіцера у професійній діяльності на підґрунті структурованого впорядкування спонукальних сил, які визначають його здатність до організації й регуляції об’єктивно існуючих обставин та ситуацій у професійній діяльності.
Теоретичне вивчення порушеного наукового питання дає підстави стверджувати, що суб’єктно-діяльнісний підхід є цілком адекватною методологічною основою дослідження професійної мотивації. Реалізація положень цього підходу на різних рівнях взаємодії офіцера із професійним середовищем дає змогу розглядати його активність у просторі професійної діяльності.
Спираючись на теоретичні положення цього підходу, обґрунтовано та розроблено модель, яка містить уявлення про професійні мотиви та цілі професійної діяльності, що виявляються у способах та умовах їх досягнення та пов’язані з особистісними властивостями. Професійні мотиви та цілі існують та виявляються як потенційна можливість розгортання активності офіцера в професійній діяльності розкриваючись, через різноманітні психологічні явища і процеси.
Другий розділ “Організація роботи та обґрунтування методик дослідження професійної мотивації офіцерів” присвячений розгляду особливостей військово-професійної діяльності офіцерів ПС ЗС України на етапі їх первинної професіоналізації, визначенню критеріїв і показників професійної мотивації офіцерів-авіаторів, обґрунтуванню методик і програми експериментального дослідження.
Визначено, що військово-професійна діяльність офіцерів ПС ЗС України є однією з найскладніших суспільно значущих видів діяльності, яка висуває до особистості особливі вимоги, пов’язані з екстремальністю: високою динамікою і напруженістю, системою часових, просторових, матеріальних, моральних обмежень щодо особистості офіцера.
Загальна схема дослідження співвідносна із задачами й передбачала три етапи науково-пошукової роботи, в якій брало участь 173 офіцери ПС ЗС України, що перебувають на стадії первинної професіоналізації.
Цілями першого етапу, який тривав з другої половини 2010 року до першої половини 2011 року, були аналіз та систематизація досліджень з проблеми мотивації особистості у сучасній психології; встановлення домінуючих тенденцій та особливостей професійної мотивації офіцерів на етапі первинної професіоналізації; визначення критеріїв і показників актуалізації мотиваційної позиції офіцерів у процесі професійної діяльності.
Другий етап тривав у другій половині 2011 року і передбачав проведення констатувального дослідження, цілями якого були: по-перше, вивчення рівня розвитку професійної мотивації, її структурної будови та ступеня виразності емпіричних індикаторів професійної активності офіцера на стадії первинної професіоналізації; по-друге, отримання експериментальних даних про професійну мотивацію та її взаємозв’язок із особистісними характеристиками досліджуваних; по-третє, встановлення психологічних умов, що детермінують розвиток професійної мотивації. На констатувальному етапі дослідження методом ранжування було відібрано групу офіцерів (50 осіб) із найнижчими показниками професійної мотивації. Для забезпечення валідності експерименту та достовірності порівняння емпіричних даних методом випадкового вибору з поміж цих офіцерів виділено експериментальну та контрольну групи по 25 осіб.
Третій етап протягом 2012 ріку передбачав проведення формувального та контрольного етапів дослідження. На формувальному етапі емпіричного дослідження з експериментальною групою проводився психологічний тренінг розвитку мотиваційних компонентів професійної діяльності як необхідної умови професійного зростання офіцера. З контрольною групою такий тренінг не проводився. На контрольному етапі емпіричного дослідження експериментальна та контрольна групи офіцерів були досліджені повторно, а результати порівняні по групах за допомогою математичних методів обробки для з’ясування значущості розходження отриманих емпіричних даних. На цьому етапі проводився якісний та кількісний аналіз експериментальних даних та підводилися підсумки експериментального дослідження.
У третьому розділі “Емпіричне дослідження професійної мотивації офіцерів” відповідно до мети й задач роботи наведено кількісний і якісний аналіз отриманих емпіричних результатів експериментального дослідження професійної мотивації офіцерів, розроблено й апробовано програму психологічного тренінгу розвитку професійної мотивації.
Дослідження професійної мотивації дало змогу встановити домінуючі професійні мотиви і цілі діяльності офіцерів, а також способи й умови досягнення професійних результатів.
Отримані дані вказують, що на етапі первинної професіоналізації провідними мотивами є прагнення до успіху (39,8%), соціальної та правової захищеності (69,4%) та матеріального добробуту (61,5%). Емпіричні результати свідчать про те, що у структурі професійної мотивації вагомими є професійні чинники, крім того, офіцери прагнуть до діяльності у більш стабільному, безпечному і соціальнозахищеному середовищі.
Аналіз професійних цілей діяльності свідчить, що найважливішими для офіцерів-авіаторів виявилися отримання вищої посади та військового звання (41,6%), досягнення високих професійних результатів (29,7%), матеріального благополуччя (42,5%). Виявлена ієрархія цілей вказує на те, що на етапі первинної професіоналізації мотивуючий потенціал праці не втрачає своєї актуальності.
З’ясовано, що переважаючими способами досягнення професійних результатів офіцери визначили виконання наказів (57,8%) та інструкцій (49,8%). Такі результати вказують на дотримання офіцерами нормативно визначеного способу регуляції діяльності.
Встановлено, що професійна мотивація офіцерів тісно пов’язана з оцінкою результатів праці (35,6%), інтернальністю у сфері професійних досягнень (34,2%) та життєвими цілями (39,1%). Результати дослідження показали, що у професійній діяльності істотне значення має зовнішньо організована мотивація, а офіцери переживають труднощі у поясненні способів досягнення результату через погано розвинені навички самостійної діяльності.
Використання кластерного аналізу дало змогу виділити групи офіцерів з високим (19,8%), середнім (52,4%) та низьким (27,8%) рівнями професійної мотивації.
Отриманні результати показують, що у офіцерів з високим рівнем професійної мотивації порівняно з офіцерами із низьким рівнем наявні такі значущі відмінності: професійних мотивів – прагнення до безпечної діяльності та збереження здоров’я ( = 28,79), прагнення до самовизначення (= 27,84); професійних цілей – досягнення високого соціального статусу ( = 29,90), професійного самовдосконалення ( = 27,99); щодо способів реалізації професійних результатів – виконання наказів (= 28,51) та уникнення загрозливих (несприятливих) ситуацій у діяльності (= 27,64); цінностей “підтримка традицій” (t = 4,12, р ≤ 0,001), “конформізм” (t = 3,41, р ≤ 0,01), “соціальна культура” (t = 3,62, р ≤ 0,01), “соціальність” (t = 2,60, р ≤ 0,05), “безпека” (t = 2,42, р ≤ 0,05) та “духовність” (t = 1,45, р ≤ 0,05); стосовно загальної самоактуалізації (“Який Я у житті?”) та самоактуалізації у професійних ситуаціях (“Який Я у реалізації професійних цілей?”) (t = 3,54, р ≤ 0,01); щодо смисложиттєвих орієнтацій – локусу контролю-Я (t = 5,29, р ≤ 0,05), цілей життя (t = 3,42, р ≤ 0,05), процесу життя (t = 3,55, р ≤ 0,05) та загальної осмисленості життя (t = 3,67, р ≤ 0,05); щодо самооцінки й самоставлення стосовно професійного Я-образу та свободи й незалежності.
Такі результати свідчать, що умови військово-професійного середовища не сприяють продуктивній реалізації внутрішніх прагнень офіцерів у службовій діяльності та підтверджують тезу про слабку реалізацію мотивуючого потенціалу праці. Отримані результати вказують на недостатній престиж військової служби, який формується під впливом соціальних чинників і залежить від прийнятих цінностей. Із цього випливає, що професійне середовище не забезпечує належних умови для професійного становлення офіцера.
Подальша робота була спрямована на проведення кореляційного аналізу для виявлення сукупності особистісних характеристик офіцерів, які тісніше пов’язані з компонентами професійної мотивації (табл. 1).
Аналіз отриманих даних дав змогу встановити значущі кореляційні зв’язки оцінки результатів праці із рефлексією (r = 0,712, р ≤ 0,05), професійним Я-образом (r = 0,668, р ≤ 0,05). Такі результати вказують, що досліджувані перебувають на достатньо високому рівні усвідомленості професійної діяльності в контексті оцінювання результатів власної праці. Це підтверджується взаємозв’язками показника рівня професійних домагань із самоактуалізацією (r = 0,716, р ≤ 0,05) та рефлексією (r = 0,658, р ≤ 0,05). Специфіка взаємозв’язку інтернальності у сфері професійних досягнень з локусом контролю Я (r = 0,650, р ≤ 0,05) та рефлексією (r = 0,728, р ≤ 0,05) вказує на потенційну появу у офіцерів нових професійних потреб, що свідчить про наявність у їх розвитку якісних зрушень. Серед інших показників слід відзначити значущі кореляційні зв’язки шкали професійних інтересів та цінностей з рефлексією (r = 0,682, р ≤ 0,05). |
