ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТРАТЕГІЙ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ :

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертації, визначено стан наукової розробки проблеми, встановлено зв’язок дослідження з науковими програмами, розкрито його мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів дисертації, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми впровадження міжнародних стратегій у сфері охорони здоров’я населення» за даними аналізу науково-літературних джерел визначено зміст поняття «стратегічне управління в інтересах охорони здоров’я» як сукупність способів, за допомогою яких громадяни та інституції беруть участь в управлінні з метою задоволення інтересів та потреб у сфері охорони здоров’я. При цьому інституції можуть мати статус як державних, так і приватних, основне – це захист ними інтересів населення щодо зміцнення та збереження здоров’я. Стратегічне управління у питаннях здоров’я має здійснюватись з дотриманням принципу соціальної справедливості.

Встановлено, що до основних стратегічних напрямів охорони здоров’я населення у глобальному вимірі в сучасних умовах належать: розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини; зростання частки приватного сектору в наданні стаціонарної допомоги; раціональне використання трудового потенціалу охорони здоров’я та підвищення ефективності процесу управління на основі сучасних інформаційних технологій; запровадження додаткових джерел фінансування у вигляді систем соціального страхування, залучення коштів споживачів медичних послуг, державної підтримки найменш забезпечених соціальних груп, підвищення економічної ефективності охорони здоров’я на основі організаційних змін системи надання медичної допомоги; врахування інтересів здоров’я в політиці всіх секторів економіки та соціальної сфери; інституційні перетворення систем охорони здоров’я на основі використання різних форм власності; структурна реорганізація системи медичної допомоги; підвищення якості та економічної ефективності медичних послуг; зміни підходів до лікування пацієнтів, пов’язані з розробкою і впровадженням так званих «програм ведення хвороб»; формування ринку медичних послуг; посилення регулюючих функцій держави в умовах розвитку ринкових механізмів; формування інтегрованих структур, які сприяють зростанню економічного ефекту; запровадження «регульованої конкуренції» як між медичними закладами, так і між страховиками; проведення наукових досліджень у галузі охорони здоров’я; інтеграційна взаємодія різних структур, задіяних у забезпеченні населення медичною допомогою; стратегічний напрям «медичної допомоги, орієнтованої на пацієнта».