ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНИМ ЗАХИСТОМ НАСЕЛЕННЯ ВІД НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ В УКРАЇНІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі доведено актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, структуру та обсяг дослідження, наведено його зв’язок з науковими програмами, планами й темами, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, висвітлено дані щодо впровадження та апробації дисертації, які підтверджуються публікаціями за темою дослідження.

У першому розділі “Проблема державного управління медичним захистом населення від наслідків надзвичайних ситуацій: аналітичний огляд джерел наукової інформації” здійснено комплексний аналіз офіційних документів та наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів з питань державного управління у сфері медичного захисту населення на випадок виникнення НС природного та техногенного характеру, розглянуто передумови становлення та розвитку Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України.

У результаті проведення поглибленого аналізу наукових та інформаційних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів, базуючись на фундаментальних працях В.І. Вернадського, А.Д. Урсули – вчення про ноосферу; С.П. Капіци, М.З. Згуровського – глобалізація інтеграційних процесів у сучасному світі; О.В. Ключевського, Д.Т. Арнольда – взаємозв’язок між розвитком людства і катастрофами; Н.І. Пирогова, Н.А. Скліфасовського, С.П. Боткіна – основоположників різних нововведень у теорії медичної допомоги населенню при великомасштабних катастрофах, доведено існування проблеми в системі надання екстреної медичної допомоги постраждалому населенню, доказом чого є наявність неузгодженостей у системі формування і реалізації державної політики у сфері забезпечення медичного захисту населення на випадок НС, що вказує на недостатність їх вивчення на сучасному етапі.

Географічні й кліматичні особливості України, розвинена інфраструктура її транспортного, промислового, сільськогосподарського потенціалу, надлишкова кількість застарілого технологічного обладнання, що залишилося в спадок від колишнього СРСР, у тому числі й арсенали колишніх військових баз та артилерійських складів, моральна і фізична зношеність технологічного обладнання в промисловості та на транспорті створюють потенційну загрозу виникнення великомасштабних катастроф зі значними людськими жертвами.

Аналізуючи дані наукової інформації, щорічних статистичних звітів Мінстату України та лонгітюдного дослідження процесів виникнення надзвичайних ситуацій і катастроф на території України та у світі, доведено, що існує тісний взаємозв’язок між розробкою теоретичних засад щодо управління подоланням медико-санітарних наслідків НС і процесом формування підрозділів медицини катастроф.

За результатами порівняльного аналізу процес утворення і розвиток служб екстреного реагування на виникнення НС у країнах близького зарубіжжя (РФ), розвинених країнах Європи (Франція, Польща), Сполучених Штатах Америки (США) розпочався у 90-х роках ХХ ст., коли пріоритети в суспільстві змінилися із захисту матеріальних цінностей на збереження життя і здоров’я людини. Цей процес триває й нині.

В Україні пошук та утвердження нових концепцій, принципів, підходів, форм і методів управління медичними формуваннями при подоланні наслідків НС датується початком ХХІ ст., коли розпочався перехід від системи цивільної оборони до системи цивільного захисту. Державне управління подоланням медико-санітарних наслідків НС здійснюється відповідно до еволюції суспільства і держави та проходить певні етапи, а його становлення відбувається в міру розвитку галузі науки “Державне управління” з набуттям професійного досвіду керівниками галузі.

Розвиток теорії і практики державного управління у сфері цивільного захисту населення, Державної служи медицини катастроф набуває особливого значення, що обумовлює актуальність проблеми формування теоретичних засад державного управління медичним захистом населення від наслідків надзвичайних ситуацій в Україні, які б відповідали вимогам сьогодення і мали функціональну перспективу до сталого розвитку.

Детальний аналіз систем функціонування служб екстреного реагування в зарубіжних країнах свідчить, що кожна з них має позитивні та негативні аспекти відповідно до державного устрою, соціально-економічного розвитку, крос-культуральних особливостей, традицій та ін., що дозволяє зробити застереження від копіювання будь-якої моделі. Разом з тим, вивчення зарубіжного досвіду є надважливим у розв’язанні наукової проблеми, оскільки дозволяє інтегрувати та адаптувати найкращі світові досягнення до вітчизняної системи державного управління медичним захистом населення від наслідків надзвичайних ситуацій в Україні.

На особливу увагу заслуговує система медичного захисту на випадок НС у Російській Федерації (РФ), яка створена з використанням досвіду колишнього СРСР щодо подолання наслідків НС і катастроф. За сучасних реалій РФ усе більш актуальними стають питання медичного захисту населення та організації надання медичної допомоги постраждалим від терористичних актів, у військових конфліктах та у воєнний час. Тому в РФ формується єдина система федеральної медичної служби цивільної оборони та медицини катастроф, що недоцільно для застосування в системі розбудови вітчизняної служби медицини катастроф (МК).

У той же час, заслуговує на увагу позитивний досвід щодо створення потужного державного рівня управління та фінансування за виділеним бюджетним напрямом, встановлення тісного зв’язку між аварійно-рятувальними службами різних міністерств і відомств, а також проведення різнопланових наукових досліджень з питань медицини катастроф як у клінічному, так і управлінському напрямах.

Україна з кожним роком все більш інтенсивно долучається до європейської інтеграції та активної участі формувань Державної служби медицини катастроф України в гуманітарних операціях з надання медичної допомоги постраждалим внаслідок НС природного характеру, що потребує вивчення зарубіжного досвіду організації та управління системами медичного захисту в провідних країнах світу, зокрема США, Франції та ін.

Особливістю державної системи надзвичайного реагування на НС в США є її оперативність. У США дану систему очолює Федеральна агенція управління в надзвичайних ситуаціях, яка безпосередньо пов’язана з регіональними центрами та центрами надзвичайного реагування штатів. У разі виникнення великомасштабних катастроф, коли на рівні штату або місцевої влади немає можливості подолати їх наслідки самостійно, негайно надсилається запит про допомогу до Федерального Уряду США, який вводить у дію Федеральний план реагування на надзвичайні ситуації. Запропоновано під час розробки концептуальних засад державного управління медичним захистом у зоні НС запозичити досвід США щодо створення потужного кадрового потенціалу медичних формувань та забезпечення тісного зв’язку між аварійно-рятувальними службами різних міністерств і відомств.

У Франції для надання медичної допомоги постраждалим внаслідок НС залучаються всі необхідні сили і засоби системи охорони здоров’я незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності. Система подолання медико-санітарних наслідків НС у Франції є досить чіткою, структурованою та ефективною.

Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що у разі виникнення НС, пріоритети віддаються заходам з подолання медико-санітарних наслідків НС природного та техногенного характеру, життєзабезпеченню населення на постраждалих територіях. Для цього у більшості розвинених країн Європи та в Америці створено спеціальні медичні системи, основним завданням яких є реагування на виникнення НС і, відповідно, забезпечення медичного захисту населення.

У процесі дослідження встановлено, що аналіз проблем державного управління наданням медичної допомоги постраждалим внаслідок НС природного та техногенного характеру в Україні розпочався відразу після здобуття незалежності. Кращі досягнення дослідників колишнього СРСР у цьому напрямі були творчо опрацьовані та скориговані, зважаючи на реалії незалежної України.

Кліматичні та географічні особливості території України, стан об’єктів промислового комплексу і використання в технологічних процесах виробництва великої кількості небезпечних хімічних речовин і сполук, наявність численних військових об’єктів, досвід Чорнобильської катастрофи спонукають до виконання державою однієї з найважливіших функцій щодо забезпечення життя і здоров’я населення, а саме розроблення дієвих заходів із запобігання НС природного та техногенного характеру в Україні.

Надання безкоштовної медичної допомоги постраждалим внаслідок НС природного та техногенного характеру громадянам, рятувальникам і особам, які беруть участь у подоланні наслідків таких НС, забезпечує ДСМК України як особливий вид державної аварійно-рятувальної служби. Основним документом, що регламентує організаційні засади діяльності ДСМК, є “Положення про Державну службу медицини катастроф”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 № 827.

Обґрунтовано доцільність запровадження європейських стандартів під час надання медичної допомоги. З цією метою прийнято Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року” від 05.11.2007 № 1290. Відзначено, що зазначений документ та підготовлений керівництвом МОЗ України план дій “Про затвердження плану реалізації заходів щодо забезпечення виконання Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року” відображають нову парадигму державної політики України у сфері медичного захисту населення.

Обґрунтовано, що механізми державного управління у сфері медичного захисту населення базуються на удосконаленні системи функціонування ДСМК України, яка покликана забезпечити надання своєчасної медичної допомоги населенню України за умов НС природного та техногенного характеру.