ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі наведено актуальність і рівень наукової розробленості обраної теми, її зв’язок із науковими програмами; визначено об’єкт, предмет, методи, мету та завдання дослідження, наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади застосування державно-приватного партнерства” – досліджено сучасний науковий здобуток щодо визначення сутності державно-приватного партнерства, проаналізовано його нормативно-правове забезпечення та досвід зарубіжних країн щодо публічно-приватного співробітництва.

Узагальнюючи ознаки державно-приватного партнерства, які представлені в сучасних дослідницьких підходах, можна стверджувати, що основними з них є: об’єднання активів та управлінських навичок як державних інституцій, так і приватного сектору; отримання спільної вигоди, яка характеризується економією бюджетних коштів органів влади та отриманням прибутку як від використання державних активів, так і приватного капіталу; розподіл прибутку, за якого обидві сторони є мотивованими досягти успіху проекту; розподіл ризиків між органами влади та приватним сектором, для того щоб кожна сторона була захищеною від невдач проекту. Вважаємо, що державно-приватне партнерство дає можливість розвивати виробничу та соціальну інфраструктуру на місцевому рівні, є ефективним засобом залучення інвестицій у галузі, які потребують додаткових коштів, інструментом соціально-економічного розвитку регіону, міста, населених пунктів.

Доведено, що державно-приватного партнерства потребує чіткого законодавчого забезпечення, наявність інституційної інфраструктури для забезпечення практичної діяльності, визначення мети, узгодженість завдань, умов, обов’язків, розподілу ризиків, відповідальності учасників партнерства, взаємовигідну співпрацю за умов гармонізації та захисту суспільних і приватних інтересів учасників. Вважаємо за необхідне створення Центрів державно-приватного партнерства на регіональному і місцевому рівнях та колегіального, консультативно-дорадчого органу – Координаційної ради з питань державно-приватного партнерства. Встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування та приватний сектор поєднують спільні інтереси і ресурси, досвід і управлінські навички та отримують вигоди від результатів спільної діяльності. Органи влади: податкові надходження; вирішення соціально-економічних завдань; розвиток інфраструктури, без втрати власності та контролю; ефективність використання ресурсів; залучення висококваліфікованих спеціалістів, нові робочі місця. Приватний сектор: належні умови для проведення господарської діяльності, отримання прибутку; підвищення конкурентоспроможності продукції; розширення бізнесу; участь у проектах соціально-економічного розвитку, можливість розширення інвестиційних та інноваційних програм.

Доведено, що розвиток державно-приватного партнерства в Україні потребує комплексного підходу до вирішення основних завдань:

–     прийняти Концепцію розвитку державно-приватного партнерства, регіональних і місцевих програм, враховуючи наявні ресурси, особливості та можливості соціально-економічного розвитку окремого регіону, міста, населеного пункту;

–     організувати професійну підготовку фахівців для розробки, управління, проведення оцінки, контролю проектів державно-приватного партнерства на регіональному та місцевому рівнях, проводити навчання та здійснювати належне інформаційне забезпечення;

–     привести у відповідність нормативно-правову базу забезпечення державно-приватного партнерства, а також законодавче вдосконалення форм і механізмів державно-приватної взаємодії на регіональному та місцевому рівнях;

–     активізувати участь громадськості у прийнятті управлінських рішень стосовно розвитку державно-приватного партнерства і здійснювати заходи на всіх рівнях влади для формування сприятливого партнерського середовища.

Розглянуто та зроблено пропозиції щодо вдосконалення основних ознак та принципів державно-приватного партнерства.

Зазначено, що у практиці європейських держав поширеним є ППП – публічно-приватне партнерство (PPP – Public-Private Partnership), що об’єднує переваги публічного та приватного секторів, зокрема: соціальну відповідальність, громадську підзвітність та пріоритетність екологічних стандартів у діяльності, фінансові ресурси, новітні технології, ефективність управлінської діяльності та підприємницькі навички приватного сектору. З’ясовано, що як публічні партнери задіяні не лише органи державної влади, органи місцевого самоврядування, але також благодійні фонди, наукові спілки та громадські організації.

Проаналізовано досвід зарубіжних країн і з`ясовано, що основними рисами, які характерні для забезпечення публічно-приватного партнерства, є: довготривалість відносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та приватними партнерами; збереження державної та комунальної форми власності на об’єкти при впровадженні механізмів управління інфраструктурою приватними партнерами; відкритість та прозорість органів державної та місцевої влади щодо визначення приватних партнерів; забезпечення надання якісних та здешевлених послуг як показник результативності та ефективності партнерського співробітництва; поєднання ресурсів фінансово-кредитних установ під гарантії органів державної та місцевої влади; розподіл ризиків, визначення зобов’язань та відповідальності в договорі партнерства; забезпечення інтересів і потреб громади; контроль за якістю надання послуг приватними партнерами; обговорення та моніторинг проектів за участю громадських організацій.

Доведено, що кожна країна використовує свої інструменти сприяння розвитку державно-приватного партнерства. Високий рівень застосування передбачає скоординовану діяльність урядів, органів державної та місцевої влади, громадського і приватного секторів.