РОЛЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У ФОРМУВАННІ ТА РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ :

Краткое содержание

–                                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі надано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначено її зв’язок з напрямами наукових досліджень, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх упровадження та апробації.

У першому розділі – «Теоретичні засади функціонування соціальної держави» – визначено теоретичні аспекти сутності соціальної держави, досліджено генезис соціальної держави, її ознаки і функції.

Зазначено, що зміст соціальної держави, визначають такі теоретичні положення: соціальна сутність держави розкривається через її складові: загальносоціальну (здатність держави задовольняти потреби всього суспільства) і спеціально-соціальну (можливість задовольняти інтереси насамперед домінуючої частини населення); сутність соціальних (зокрема державноуправлінських) явищ розкривається шляхом їх інтерпретації як засобів задоволення певних потреб людини, або соціальних спільнот, або суспільства в цілому (утилітарний підхід). Головною теоретичною проблемою дослідження сутності соціальної держави виступає постулат, за яким визначається, чиї і які саме потреби повинна задовольнити держава. Характерною рисою процесу формування соціальної держави є поступове «розчинення» спеціально-соціальної складової соціальної сутності держави в загальносоціальній її складовій, коли інтереси й потреби домінуючої частини населення якщо не збігаються, то, принаймні, не суперечать загальносуспільним інтересам.

Доведено, що суспільна практика демонструє різні моделі соціальної держави, зміст і форма яких визначаються переважно роллю держави у вирішенні соціальних проблем та типом взаємовідносин із суспільством. Отже, становлення соціальної держави дозволяє виокремити три її типи: ліберальну, або англосаксонську, консервативну, або континентально-європейську, та соціал-демократичну, або скандинавську. Перша модель забезпечує рівні соціальні шанси громадянам та виходить із залишкового принципу фінансування малозабезпечених, стимулюючи активний пошук роботи ними самими, тобто в ліберальній моделі все підпорядковане ринку, а соціальні функції являють собою змушену поступку, яка продиктована необхідністю стимулювати трудову мотивацію та забезпечувати відтворення робочої сили. Друга модель виходить із необхідності забезпечити рівновагу патерналістських заходів влади з адресними програмами підтримки різних професійних та майнових груп і прошарків. Вона нібито забезпечує рівновагу між ринками і соціальними цілями. Третя модель, класичним прикладом використання якої є Швеція, стимулює рівні соціальні права громадян і забезпечує їх однаковими соціальними умовами та пільгами, гарантуючи справжню рівність соціальних умов.

Обґрунтовано, що істотними ознаками соціальної держави є фактичні дії держави з реального розв’язання в конкретно-історичних умовах таких основних завдань, як: створення державою необхідних умов для самостійного забезпечення працездатною людиною гідного життя для себе та членів своєї сім’ї, а також здійснення державних заходів щодо підтримки непрацездатних груп населення, принаймні на рівні прожиткового мінімуму; забезпечення гарантій реалізації економічних, соціальних і культурних прав усіх громадян; мінімізація невиправданих соціально-економічних відмінностей між членами суспільства, зміцнення соціальної злагоди та єдності народу. Ураховуючи зазначені вище ознаки соціальної держави, можна визначити зміст самого поняття «соціальна держава» – це держава, яка, маючи за економічну основу соціально орієнтоване ринкове господарство, створює всі можливі умови для реалізації економічних, соціальних і культурних прав людини, самостійного забезпечення ініціативною та соціально відповідальною особою необхідного рівня матеріального добробуту собі та членам своєї сім’ї; гарантує кожному прожитковий мінімум для гідного людини існування й сприяє зміцненню соціальної злагоди в суспільстві.

Доведено, що ознаки соціальної держави в повному обсязі можуть бути притаманні лише державі так званого соціально-демократичного типу. Розвинена соціальна держава як держава такого типу виконує переважно всі функції останньої. Специфічними функціями, у яких виражається «соціальність» держави, є такі:  соціально-активізуюча (сприяння економічній активності працездатних осіб); соціально-правозабезпечувальна (забезпечення реальних гарантій здійснення економічних, соціальних і культурних прав усіх громадян); узгоджувальна, «консенсусна» (зміцнення соціального миру в суспільстві).