| Краткое содержание: | 1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, наукову новизну отриманих
результатів та їх практичне значення, наведено дані щодо їх апробації.
У першому розділі – “Науково-теоретичні основи дослідження зайнятості у сфері державної служби України” – узагальнено теоретичні й методологічні наукові напрацювання з проблем функціонування та розвитку соціально-трудових відносин зайнятості у сфері державної служби України, уточнено понятійно-категорійний апарат, що відображає основні ознаки функціонування та розвитку зайнятості, проаналізовано чинне правове забезпечення управління зайнятістю у сфері державної служби України.
Системний аналіз ступеня розробки проблеми зайнятості в системі
державно-службових відносин засвідчив про відсутність системного розгляду перспектив розвитку державної політики зайнятості у сфері державної служби України на принципах гуманізації праці. Окремі наукові праці висвітлюють лише
певні аспекти зазначеної проблеми, мають переважно фрагментарний характер. У розділі сформульовано зміст наукової категорії “зайнятість у сфері державної служби”, яка розглядається як тріада економічної, соціальної та правової
складових. Запропоновано авторське визначення зайнятості у сфері державної служби як особливого різновиду трудової діяльності певної категорії зайнятого
населення України в галузі практичного виконання завдань і функцій держави, що регламентується встановленими і гарантованими державою правами, обов’язками, обмеженнями, заохоченнями, заходами соціально-трудового характеру.
На підставі критичного аналізу існуючих у науковій літературі положень зроблено спробу ввести до наукового вжитку власні формулювання категорій: “соціально-трудовi відносини зайнятості державних службовців” – система
стійких державно-службових відносин між сукупним працівником у галузі практичного здійснення завдань і функцій держави та державою, що
спрямовуються на досягнення гармонійного поєднання інтересів особи та держави, пов’язані з підготовкою, добором, соціальним захистом, використанням трудових ресурсів і координуються формальними інституціями; “система соціально-трудових відносин зайнятості у сфері державної служби”, яка трактується як цілісна система, що має свій предмет, суб’єкти взаємодії, сторони, рівні, типи тобто весь набір атрибутів системи як такої. Основою такої системи є людина, яка здійснює
доцільну та обмірковану професійну діяльність із практичного виконання функцій держави, що передбачає наявність у неї теоретичних знань, практичного досвіду та трудових навичок у сфері державного управління.
У розділі значну увагу приділено виокремленню й аналізу суспільних відносини у сфері організації та функціонування зайнятості на державній
службі України, що впливають на вибір перспективних шляхів формування державної політики зайнятості та виявленню деструктивних бар’єрів, які уповільнюють розвиток соціальної спрямованості праці державних службовців.
Розглянуто соціальну природу державної служби, яка є особливим різновидом трудової діяльності певної категорії зайнятого населення України. Вона характеризується двома найважливішими ознаками. Перша з них
пов’язана з тим, що державна служба має реалізовуватися в контексті завдань і функцій держави, а друга – з тим, що це трудова діяльність, спрямована на організацію взаємозв’язку держави та суспільства з метою захисту прав, свобод
й законних інтересів учасників суспільних відносин.
Аргументовано авторську позицію щодо інституціоналізації відносин зайнятості у сфері державної служби України, яку формує система формальних (ті,
що закріплені в законодавчих та нормативних актах і є обов’язковими) та неформальних (норми і правила соціально-культурного та морально-
психологічного характеру) інститутів. Інституціалізовані відносини зайнятості у сфері державної служби являють собою діяльність державних органів влади, що створюють інфраструктуру ринку праці державних службовців та забезпечують реалізацію трудової діяльності в системі державно-службових відносин;
доповнюють мотиваційні інструменти гуманізації відносин зайнятості
(спрямованість відносин зайнятості на людину) у сфері державної служби України.
У другому розділі – “Сучасний стан зайнятості у системі соціально-трудових відносин у сфері державної служби України” – розглянуто та систематизовано негативні тенденції, що стримують розвиток активної, динамічної державної політики зайнятості на державній службі; розкрито суть, шляхи і засоби формування ставлення до людини як головної цінності у
цілісній системі відносин зайнятості на державній службі; на підставі
емпіричних досліджень оцінено стан та визначено напрями розробки активної державної політики зайнятості у сфері державної служби; узагальнено
зарубіжний досвід формування відносин зайнятості на державній службі з погляду можливостей його впровадження в Україні.
За результатами аналізу наявного стану зайнятості у сфері державної
служби України обґрунтовано необхідність серйозного осмислення та доопрацювання правового інструменту формування динамічної політики
зайнятості у цій сфері. Визначено перспективи розробки нормативно-правових документів та сформульовано дефініції термінів, які можуть бути використані в запропонованих законопроектах: “Про зайнятість на державній службі України”, “Про відносини державних службовців з роботодавцем”. Зокрема, термін
“державна політика зайнятості у сфері державної служби” визначається як цілеспрямована діяльність держави, пов’язана з прогнозуванням, формуванням професійного розвитку, досягненням гармонійного поєднання інтересів особи і держави, раціональним використанням трудових ресурсів у сфері державної
служби, що також включає підсистемні утворення, до яких належать соціальний, правовий, організаційний, гуманістичний, економічний, інформаційний елементи. “Мета державної політики зайнятості у сфері державної служби” трактується як визначення сукупності правових, економічних і адміністративно-організаційних методів державного регулювання щодо створення умов для динамічної зайнятості, підвищення рівня конкурентоспроможності трудового потенціалу у сфері
державної служби, а отже, підвищення добробуту і стабільності у суспільстві. Термін “соціальна спрямованість праці у сфері зайнятості на державній службі” визначено як дії держави в системі соціально-трудових відносин зайнятості у
сфері державної служби, що цілеспрямовані на професійний розвиток особистості, внутрішніх спонукань людини, самозростання вартості робочої сили, активізацію процесів наближення соціальних стандартів до європейських. Сукупність
правових, організаційних та соціально-економічних заходів, яких вживає держава
з метою впровадження активних методів пошуку і цілеспрямованої підготовки потрібних для державної служби професійно мобільних кваліфікованих фахівців, гарантування соціально-трудової привабливості іміджу державної служби для потенційних працівників і тих, що зайняті на державній службі, дотримання
порядку працевлаштування і перенавчання працівників, що вивільняються,
надання їм установлених пільг і компенсацій, визначається терміном “активна
політика зайнятості у сфері державної служби”.
Ґрунтовний аналіз статистичного матеріалу, нормативно-правових актів, наукових джерел дав змогу виявити суперечливі тенденції в системі відносин зайнятості у сфері державної служби України, а саме: між кількісним і якісним
трудовим складом державної служби та її ефективністю як соціального інституту; між потребою в стабілізації робочої сили шляхом подолання такого негативного явища, як плинність кадрів, та необхідністю її професійного оновлення шляхом залучення до служби молодих фахівців; між низьким рівнем професійного
розвитку зайнятих на державній службі працівників та соціальними функціями органів державної служби, що постійно розширюються; між конституційним
правом людини на рівний доступ до державної служби на конкурсній основі та існуючою практикою реалізації інтересів держави в процесі відбору та залучення працівників на державну службу; між підвищеними вимогами суспільства до державної служби, у тому числі до професіоналізму, та вимогами щодо політичної неупередженості державних службовців.
Аналіз існуючого стану і тенденцій розвитку зайнятості у сфері державної служби України доповнено узагальненнями результатів проведених емпіричних досліджень щодо сприйняття державними службовцями сучасного стану розвитку соціально-трудового простору на державній службі та напрямів її вдосконалення. В анкетуванні взяли участь державні службовці, які працюють у п’яти органах державної влади: Міністерстві соціальної політики України; Державній службі зайнятості України; Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України; Державному космічному агентстві України; Дарницькій районній в місті Києві державній адміністрації. Узагальнення результатів аналізу анкет дає підстави стверджувати, що переважна більшість респондентів (56%) вважає, що потрібні зміни, пов’язані зі створенням відповідних умов для послідовного переходу до динамічної моделі зайнятості на державній службі України. Визначаючи напрями формування соціально-ефективної зайнятості на державній службі України, респонденти віддали перевагу чотирьом основним пріоритетам: формуванню системи заробітної плати за знаннями та компетенціями – 89,8%, нормативно-правовому регулюванню – 89,4%, запровадженню механізму кар’єрного зростання державних службовців – 88,0%, професійності та стабільності державних службовців – 85,4%. Отримані в результаті теоретико-методологічного аналізу емпіричні дані підтверджують необхідність вжиття запропонованих у дисертації заходів щодо посилення загальних гуманістичних та соціальних тенденцій у формуванні державної політики зайнятості у сфері державної служби України.
У розділі окреслено такі основні пріоритети державної політики
зайнятості соціальної та гуманістичної спрямованості у сфері державної служби України: запобігання соціальному відчуженню державних службовців за
допомогою стимулювання інвестицій у людський капітал; створення умов для підвищення попиту на висококваліфікованих працівників; запровадження
ефективної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
державних службовців; формування мотиваційної зайнятості на державній
службі шляхом гуманізації умов праці, підвищення рівня її оплати,
забезпечення цивілізованих соціально-трудових відносин; створення державної системи моніторингу і прогнозування потреб державної служби в професійно-кваліфікаційному складі робочої сили; гармонізація соціально-трудового законодавства у сфері державної служби з міжнародними стандартами.
З’ясовано, що еволюція та сучасний стан організації і розвитку відносин зайнятості на державній службі має певні особливості в кожній проаналізованій
країн світу. Вони є відображенням національних специфічних характеристик.
Закономірним для зарубіжної практики є такі тенденції розвитку зайнятості: підвищення попиту на висококваліфікованих спеціалістів-універсалів, що не
тільки мають спеціалізовану професійну підготовку, а й успішно оволодівають навичками управлінської діяльності; гарантування зайнятості на державній службі
на користь “гідного кандидата”, тобто навченого “під конкретне робоче місце”; відкритість державної служби; визнання професійного досвіду; утвердження принципу рівності (рівність чоловіків та жінок, рівна оплата праці, запровадження антидискримінаційних процедур найму, узгодження пенсійного віку, уніфікація
вимог щодо робочого часу). Спільним для проаналізованих зарубіжних посадової
та кар’єрної систем зайнятості є те, що державні службовці потребують
гарантованих соціально-трудових відносин зайнятості. При цьому зарубіжний
досвід щодо організації та функціонування систем зайнятості має
запроваджуватися лише з урахуванням специфіки вітчизняної державної служби
та особливостей всієї системи суспільних відносин у сучасній Україні.
У третьому розділі – “Тенденції розвитку зайнятості у сфері державної служби України” – охарактеризовано виділені в дослідженні шляхи вдосконалення організаційного, інформаційного, соціально-економічного, політичного, нормативно-правового механізму розвитку системи зайнятості у сфері державної служби України; осмислено інноваційну значимість
проведення моніторингу якості робочої сили на вітчизняному ринку праці державних службовців; розкрито концептуальні засади державної політики зайнятості у сфері державної служби України. |
