У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну й практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації.
У Розділі 1 «Поняття методології державного управління у сучасній науці» з’ясовано теоретичні уявлення про сутність та призначення методології державного управління.
Методологія державного управління є ядром теоретико-концептуального обґрунтування публічного управління. Наукове пізнання державотворчих процесів потребує правильного відбору методологічного інструментарію для пошуку найбільш оптимальних моделей суспільного розвитку держави. Апарат публічної влади використовує відповідні методи управління, що свідчить про необхідність наукового дослідження питань методології державного управління.
У межах даного дослідження розкрито поняття методології державного управління як сукупність філософсько-управлінських підходів, за допомогою яких забезпечується теоретичне обґрунтування та наукове пізнання державно-управлінських явищ і процесів у державі.
Перехід від однієї системи владних відносин до іншої, формування нової структури соціальних зв’язків держави та сфер державного управління все більше повертає науковців та практиків до пошуку ефективних практичних засобів впливу на суспільні процеси і явища.
Соціальні перетворення і демократичні процеси протягом останніх десяти років з початку ХХІ століття в усіх сферах суспільного життя України сприяють поєднанню різних типів державно-управлінських взаємовідносин як на макрорівні організації усієї публічної влади у державі, так і на макрорівні таких відносин (у межах конкретного державного органу чи його структурного підрозділу, при підготовці та прийнятті конкретного управлінського рішення тощо). Відповідний стан державного управління стає причиною для оновлення методологічних підходів у визначенні сутності, змісту державно-управлінських процесів та явищ, формування системи наукових поглядів та цінностей із означених сфер державного управління.
Варто відзначити, що становлення державного управління в Україні вимагає створення ефективної системи функціонування різних рівнів публічно-владних механізмів, які відповідали б стандартам демократичної правової держави з соціально орієнтованою ринковою економікою. При цьому особливо важливим є науковий супровід таких процесів, що потребує додаткових наукових досліджень цієї галузі знань.
Системні проблеми вітчизняної теорії державного управління свідчать про наявність кризи у загальносуспільній сфері соціальних відносин та у відносинах владно-управлінського характеру зокрема. Розгортання нових державницьких реформ, постійні зміни у структурі апарату публічної влади, першочергова роль політичних факторів у вирішенні загальнодержавних справ потребують вчасного та компетентісного втручання науковців у галузь державного управління з метою вирішення наукових задач публічного управління.
До критеріїв, які впливають на зміст сучасної методології державного управління, запропоновано віднести: державний устрій; політичний режим; рівень визнання та захисту основоположних прав та свобод людини і громадянина; ступінь втручання держави у приватні відносини; зміст державної ідеології; поєднання загальносуспільних та державних інтересів; зміст та характер державно-управлінської діяльності; утвердження загальнолюдських цінностей; характер наглядової та контрольної діяльності держави в особі її спеціально створених державних органів; рівень забезпечення участі народу в управлінні загальнодержавними та місцевими справами.
Зроблено висновок, що на загальнотеоретичному рівні має відбутися взаємодоповнення методології та принципів державного управління. Зокрема, принципи мають встановлювати вимоги до структурних елементів методології державного управління (об’єкт, предмет, методи, засоби, суб’єкти, сфери впливу тощо), а методологія державного управління повинна стати базисом, основою для принципів при формуванні державно-управлінських концепцій та теорій, виписувати наукові положення так, аби їх зміст основувався на принципах державного управління. Звичайно, такі наукові завдання носять амбітний характер, однак їх вирішення в цілому сприятиме ефективному здійсненню суб’єктами державного управління впливу на суспільні відносини в державі.
Охарактеризовано значення інноваційного розвитку для формулювання змісту методології державного управління. Наведено найпоширеніші методологічні підходи з приводу дослідження інновацій у сфері управлінської діяльності.
У Розділі 2 «Становлення і розвиток методології державного управління в Україні» розглянуто етапи, умови становлення та розвиток методології державного управління в Україні, досліджено особливості методології в окремих сферах державного управління.
На становлення і розвиток методології державного управління в Україні вплинули такі напрями досліджень державної дійсності та організації суспільного життя як емпіризм, позитивізм, підхід «типового ідеалу», агностицизм, модернізм і постмодернізм, неокласицизм і постнеокласицизм, парадигмальний підхід, екзистенціалізм.
Розвиток методології державного управління характеризується необхідністю використання як державно-управлінських засобів наукового пізнання, так і загальнофілософських, соціологічних, політичних, правових засобів та інструментів. На даному етапі у сутності методології відбувається формування теоретичних основ розуміння взаємовідносин держави і особи через забезпечення інтересів особи в основі структурно-логічної системи методів державного управління.
Вітчизняна практика демократичного врядування ґрунтується на філософських ідеях, принципах державного управління, стандартах державно-управлінської діяльності, що забезпечують здійснення важливих державницьких заходів.
Акцентовано особливу увагу на пізнавальній ролі адміністративної реформи. Визначені особливості проведення реформи органів виконавчої влади на різних етапах сучасного державотворення України.
Проаналізовано сучасний етап методологічного розвитку державного управління. Зроблено висновок, що державне управління не може цілком і повністю відійти від радянських методів управління. З одного боку, держава проголосила євроінтеграційний курс, а з іншого – залишаються невирішеними цілий комплекс питань облаштування публічної адміністрації, питань реалізації владних управлінських функцій у різних суспільних сферах.
Важливим методологічним принципом функціонування сучасного державного управління є принцип демократизму, який сформувався у зв’язку із проголошенням Україною демократичною державою та побудовою інститутів громадянського суспільства.
Обґрунтовано, що розвиток інститутів державного управління можливий при наявності таких основних умов:
– переорієнтація діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб на обслуговування суспільства;
– запровадження «клієнтських» методів у наданні адміністративних послуг;
– розмежування на практиці політичних і адміністративних посад органів державного управління, підвищення професіоналізму та розробка стандартів компетентності державних службовців.
У рамках цього дослідження розглянуто підходи оптимізації системи державного управління: структурний, функціональний, структурно-функціональний, процесний, системний, проектний, синергетичний, програмно-цільовий, системно-кібернетичний, комплексний, стратегічний та ін.
