РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АГРАРНОЮ СФЕРОЮ В УКРАЇНІ: СВІТОГЛЯДНІ ЗАСАДИ : РЕФОРМИРОВАНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ аграрной сфере В УКРАИНЕ: Мировоззренческие основы

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі –«Теоретико-методологічні аспекти дослідження світоглядних засад державного управління аграрною сферою в Україні»– проаналізовано сутність світогляду суб’єктів державної влади як чинника ефективності державного управління, розглянуто поняття аграрної сфери як об’єкта державного управління та узагальнено напрацьовані в сучасній науці критерії ефективностідержавного управління аграрною сферою, проведено аналіз взаємозв’язку світогляду суб’єктів державної влади й суспільства з ефективністю державного управління аграрною сферою.

Світогляд суб’єктів державної влади визначається як система практикованих у житті принципів, настанов, орієнтирів і уявлень, що складають своєрідний фундамент їх ставлення до світу, суспільства, природи, людини. Виділено чотири аспекти світогляду: змістовний, ціннісний, структурний, функціональний. У функціональному плані світогляд  передусім є визначником сенсу державного управління як суспільством у цілому, так і його окремими сферами, зокрема аграрною сферою, виконуючи пізнавальні, аксіологічні, прогностичні та програмуючі функції щодо державотворення та суспільного розвитку. Світогляд суб’єктів державної влади, політико-адміністративної еліти трансформується в певні практики державного управління аграрною сферою, які зрештою матеріалізуються в сільськогосподарську продукцію, стан сільських територій, населення та аграрних відносин на селі, взаємодії села й міста тощо. Важливим аспектом формування світоглядних засад державного управління аграрною сферою є також гармонізація світоглядних настанов суспільних груп.

Визначено, що поняття «аграрна сфера» доцільно розуміти як частину території держави, біосфера якої антропогенно перетворена в напрямку максимізації забезпечення населення продуктами харчування, а сферу промисловості – сировиною та енергією. До аграрної сфери, окрім власне сільського господарства з рослинництвом та тваринництвом, відносять також лугівництво, лісове та рибне господарство. Окрім того, до аграрної сфери слід віднести також агропромислові, агросервісні, агроосвітні, агронаукові установи. Загалом аграрна сфера є більш широким поняттям, ніж аграрний сектор економіки, завдяки чому останній розглядається в єдності з сільським соціумом та агроекосистемою.   

Показано, що межі аграрної сфери держави є динамічними, що породжує неоднозначність понять «державна аграрна політика», «державне управління аграрною сферою». При цьому слід ураховувати принаймні два контексти усталеного застосування терміна «державна аграрна політика». Перший, політичний, стосується лише формування державної аграрної політики, другий – широкий, він включає також питання її реалізації. Ураховуючи такий підхід до розмежування політичного та адміністративного у найбільш вузькому розумінні, «державну аграрну політику» слід розуміти як політичне керівництво самою аграрною сферою.

Державне управління аграрною сферою у вузькому сенсі є таким, що має адміністративний характер. У широкому сенсі «державне управління аграрною сферою» і «політичне керівництво аграрною сферою», взяті разом – це «державна аграрна політика». Якщо ж сюди долучити ще й аграрну політику органів місцевого самоврядування, а також інституцій громадського самоврядування (асоціації фермерів, товариства садівників, мисливців, рибалок тощо), то тоді мова може йти про публічне управління аграрною сферою, протиставляючи його приватному й корпоративному управлінню.

Запропоновано розглядати управління аграрною сферою як найширше поняття, яке розгалужується на два: приватне управління аграрною сферою (корпоративне, колективне, індивідуальне); публічне управління аграрною сферою (політичне керівництво аграрною сферою, державне управління аграрною сферою, аграрна політика та управлінська діяльність органів місцевого самоврядування і органів громадського самоврядування). У найширшому сенсі поняття «державне управління аграрною сферою», «публічне управління аграрною сферою» та «державна аграрна політика» можуть збігатися.

Ефективність державного управління аграрною сферою визначено як ступінь відповідності результатів функціонування аграрної сфери стратегічним цілям, цінностям та потребам суспільства з урахуванням витрачених в аграрній сфері ресурсів. Підкреслено необхідність багатовимірного підходу до оцінки ефективності державного управління аграрною сферою і врахування економічної, політичної, соціальної та екологічної її складових.

Обґрунтовано доцільність виокремлення агротехнологічного, політико-адміністративного та світоглядного аспектів державного управління аграрною сферою. На сучасному етапі саме недостатня увага влади та суспільства до переосмислення його світоглядних засад відповідно до нових реалій цивілізаційного розвитку є особливо слабкою ланкою в системі розбудови української державності.

Запропоновано розглядати світоглядні засади державного управління аграрною сферою як систему узагальнених поглядів суб’єктів державної влади на значення сільського господарства для держави, суспільства, соціальних груп та громадян, вплив аграрної сфери на природу й соціум, а також обумовлені цими поглядами переконання, ідеали, принципи державного впливу на розвиток сільського господарства країни, спираючись на які, свідомо чи підсвідомо суб’єкти державної влади проектують, приймають та оцінюють державно-управлінські рішення.

В історичному плані виділено такі типи світогляду, як аграрний (агроцентричний), індустріальний (технократичний) та постіндустріальний залежно від статусу завдань розвитку відповідних секторів суспільства серед пріоритетів державотворення. Підкреслено, що домінуюча на сьогодні технократична світоглядна парадигма державного управління аграрною сферою в умовах переходу України на інформаційну стадію цивілізаційного розвитку істотно гальмує розв’язання проблеми підвищення ефективності державного управління аграрною сферою. Це ставить завдання переосмислення старих і напрацювання нових світоглядних орієнтирів як у політико-адміністративної еліти держави, так і в пересічних громадян щодо управління розвитком аграрної сфери країни.

Удругому розділі –«Вітчизняний та зарубіжний досвід еволюції світоглядних засад державного управління аграрною сферою» – проаналізовано доіндустріальний світогляд та його вплив на державне управління сільським господарством, визначено світоглядні детермінанти радянської індустріалізації та адміністративно-командного управління аграрною сферою в Україні, вивчено світоглядні орієнтири державного управління аграрною сферою в країнах індустріальної та постіндустріальної Європи.

Визначено й обґрунтовано чотири періоди еволюції світоглядних засад державного управління аграрною сферою в Україні: ІХ – перша половина ХІХ ст.; середина XIX – початок XX ст.; 1917–1991 рр.; з 1991 р. і по сьогодні. Особлива увага приділена аналізу особливостей становлення і розвитку державного управління аграрною сферою в умовах радянської адміністративно-командної системи та його світоглядних засад: проголошення курсу на ліквідацію приватної і утвердження суспільної власності на основні засоби виробництва, у тому числі на землю, надання найвищого аксіологічного статусу індустріальному сектору і бачення села тільки як джерела розвитку засобів і робочої сили для індустріалізації. Водночас зазначено, що після смерті Сталіна відбулася зміна ставлення до галузі, збільшилися капіталовкладення і здійснювалися заходи щодо переведення аграрної сфери на індустріальну основу. Проте світоглядна настанова меншовартості аграрної сфери порівняно з індустріальною зумовлювала непослідовність реалізації цих рішень.

Проаналізовано історичну динаміку світоглядних трансформацій державної політики індустріалізації суспільства та аграрної сфери в країнах Західної Європи. Світоглядні засади державного управління індустріалізацією суспільства й аграрної сфери відрізнялися від соціалістичного варіанта світоглядними ідеями високої цінності приватної власності та настановою на ефективність ринкових механізмів у розвитку економіки. Ще однією наріжною настановою державно-управлінського світогляду була ідея європейської інтеграції. Показано, що однією з провідних світоглядних трансформацій був перехід від настанов на жорстку конфронтацію, яка спричиняла війни, до орієнтації на створення Європейського Союзу і формування спільної аграрної політики (САП).

Цінності приватної власності у світоглядній свідомості політико-адміністративної еліти країн ЄС привели до формування політики, орієнтованої на забезпечення доходів фермерів. На відміну від аксіологічної абсолютизації планування на теренах СРСР, у світогляді європейських діячів формувалася ідея відносної цінності і ринку, і планування, що впливало на запровадження наприкінці 1960-х рр. у рамках САП механізмів регулювання ринку – цільові ціни, інтервенція, оподаткування імпорту та експортні субсидії тощо.

Показано, що такі світоглядні настанови виявилися більш конструктивними порівняно з радянськими, бо більшість завдань, які ставилися перед САП, було виконано: стабілізувалися сільськогосподарські ринки, значно зросло виробництво, було налагоджено безперервне постачання харчових продуктів, суттєво зросла прибутковість сільського господарства. Виникли й незнайомі для адміністративно-командної системи проблеми перевиробництва сільгосппродукції. Це актуалізувало питання структурного реформування САП з тим, щоб уникнути надвиробництва, зберігши при цьому достатні доходи фермерів. Особливо важливою світоглядною трансформацією європейського наднаціонального управління аграрною сферою була переоцінка цінностей і зміна пріоритетів від досягнення продовольчої безпеки до забезпечення безпеки самих продуктів харчування, яким в СРСР приділялась недостатня увага, а також посилена увага до екологічних проблем, збереження навколишнього середовища. Унаслідок ряду послідовних реформ САП вдалося сформувати ефективну модель сільського господарства, яка ґрунтується на конкурентному, багатофункціональному та стабільному сільському господарстві.

Зроблено висновок, що досвід трансформації світоглядних засад державного управління аграрною сферою в країнах ЄС може слугувати певним дороговказом для радикального реформування державного управління аграрною сферою в Україні, переорієнтації його на забезпечення інтересів як вітчизняних товаровиробників, так і сільського населення, споживачів і суспільства в цілому.

У третьому розділі – «Шляхи вдосконалення світоглядних засад реформування державного управління аграрною сферою в Україні» – здійснено аналіз світоглядних аспектів сучасної кризи державного управління аграрною сферою в Україні, простежено основні тенденції формування нового державно-управлінського світогляду в контексті розгортання інформаційної хвилі цивілізаційного розвитку, сформульовано основні принципи конструктивного світогляду суб’єктів державного управління аграрною сферою постіндустріальної України.