ГУМАНІЗАЦІЙНИЙ КОНЦЕПТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ



Название:
ГУМАНІЗАЦІЙНИЙ КОНЦЕПТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
Альтернативное Название: Гуманизационный КОНЦЕПТ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ В УСЛОВИЯХ СТАНОВЛЕНИЯ СОЦИАЛЬНОГО, ПРАВОВОГО ГОСУДАРСТВА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ


 


У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження та визначаються: її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання, об’єкт і предмет, гіпотеза дослідження. Розкриваються використані методи дослідження, основні теоретичні положення, що становлять наукову новизну, визначається практичне значення одержаних результатів, подаються дані про їх апробацію та публікації автора за темою дисертації.


У першому розділі «Напрями дослідження гуманізаційного концепту як феномену суспільних відносин в сучасній науці державного управління» розглянуто історико-теоретичні засади систематизації понять, принципів та функцій соціальної, правової держави в контексті гуманізації державного управління, інституціональну сутність гуманізаційного концепту в демократичному суспільстві, гуманізаційний концепт як зміст державно-управлінської діяльності у процесі демократизації державотворення.


Аналіз наукових джерел засвідчив, що визначити тенденції та особливості становлення гуманізаційного концепту державного управління доцільно через сучасне розуміння співвідношення інтересів особи та суспільства, співвідношення інтересів держави та особи, що може бути відповідним чином реалізоване не шляхом протиставлення одних інтересів іншим, оголошення державних чи особистих інтересів пріоритетними, а шляхом встановлення реального співвідношення інтересів в системі «громадянин суспільство держава», що характеризується взаємодією та взаємозалежністю інтересів: в певному розумінні окремо існують пріоритет суспільних інтересів, пріоритет особистих інтересів, а також поєднання особистих та суспільних інтересів. У системі прав людини конкретизується сфера, напрями діяльності індивіда, при цьому держава зобов’язується забезпечити і захистити правомірні дії людини у визначеній законом сфері.


Встановлено, що гуманізаційний концепт як феномен державного управління визначально детермінований через взаємозв’язок прав людини і принцип поділу державної влади. При цьому наукова актуальність вирішення проблеми гуманізації управління полягає як у теоретичному обгрунтуванні самих категорій «права людини» і «принцип поділу державної влади», так і у виявленні закономірної взаємозалежності процесів їх формування, розвитку і фактичного ствердження в державно-управлінській діяльності. Проте відсутність єдиного підходу в розумінні даних категорій знижує їх світоглядну і практичну значущість. Доведено, що домінуючий підхід до аналізу цих понять, згідно з яким права людини досліджуються найчастіше із соціально-психологічних, філософських позицій, а принцип поділу державної влади – з суто державницьких (державно-правових), істотно обмежує реалізацію управлінсько-регулятивного потенціалу, що міститься в конституційно-правових властивостях цих найважливіших інститутів сучасної соціальної, правової держави. Встановлено, що забезпеченню підлягають не самі права людини як сутність відповідних нормативно-правових актів і як система суб’єктивних правозобов’язань людини, а саме реалізація таких прав, що обумовлено законом.


Наближення до європейських стандартів життєдіяльності, соціальна спрямованість державного управління передбачає забезпечення внутрішніх умов для функціонування ринкових механізмів, ослаблення протиріч, обумовлених ринковою диференціацією між соціально слабкими і сильними групами суспільства, а також надання визначених соціальних гарантій, що забезпечували б прийнятні умови життя людей. Доцільно під час формування гуманізаційного концепту державного управління взяти до уваги європейські стандарти життєдіяльності, відповідно слід виділити складові соціальних прав. Такі права відображають потреби загально-соціальні, першочергові, матеріальні, життєво необхідні для людини.


Значущість та актуальність проблематики конституційного механізму забезпечення прав людини зумовлюється не тільки специфічними обставинами: демократизацією політичної системи, формуванням громадянського суспільства, глибинними реформами на рівні повноважень інститутів державної влади, структурною реорганізацією державного управління, які наразі відбуваються в Україні. категорія прав людини, а разом з нею і проблема конституційного забезпечення становлення соціальної, правової держави постає як одне з центральних понять сучасної науки державного управління. Встановлено, що за своєю суттю гуманізаційний концепт державного управління визначається змістом соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та умовами, які зобов’язана створити держава для реалізації таких прав. За змістом гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні – це система заходів, яка спрямована на реалізацію прав. За формою гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні це передбачені Конституцією і законами України організаційні й правові форми захисту прав та свобод. В інтегративному поєднанні цих чинників формується гуманізаційний концепт державного управління.


Сучасне розуміння співвідношення інтересів особи та суспільства, співвідношення інтересів держави та особи може бути відповідним чином реалізоване не через протиставлення одних інтересів іншим, оголошення державних чи особистих інтересів пріоритетними, а шляхом встановлення реального співвідношення інтересів у системі «громадянин суспільство держава», що характеризується взаємозалежністю інтересів: в певному розумінні існує окремо пріоритет суспільних інтересів, пріоритет особистих інтересів, а також поєднання особистих та суспільних інтересів. На цій основі сутність гуманізаційного концепту державного управління запропоновано розглядати через систему принципів гуманізації державного управління: принцип рівних можливостей; принцип людської гідності; принцип соціальної справедливості; принцип солідаризму; принцип соціальних зобов’язань; принцип субсидіарності; принцип відносної незалежності суспільних відносин. При цьому соціальна спрямованість державного управління в умовах глобалізаційних процесів зараз зберігає пріоритетність серед інших видів, оскільки гуманізаційних основи державно-управлінської діяльності передбачають здійснення з боку органів влади такого впливу на суспільні відносини, засновані на обліку потреб усіх груп. Засобом раціоналізації  соціального розвитку в Україні визначено є впровадження зарубіжного досвіду соціального партнерства, соціальної спрямованості державного управління в країнах Європи.


У другому розділі – «Організаційні та інституціональні засади формалізації гуманізаційного концепту державного управління: досвід країн Європейського Союзу» – проаналізовано організаційні засади формування нової соціальної моделі державного (публічного) управління в Європі, систематизовано міжнародні стандарти гуманізації публічного управління та шляхи їх реалізації на рівні національної держави, досліджено сучасну проблематику формалізації гуманізаційного концепту державного управління в Україні.


Однією з найважливіших проблем сучасного суспільного розвитку є питання взаємовідносин держави і громадянина в умовах формування ефективних національних та міжнародних інструментів захисту прав і свобод людини, адже наявність чи відсутність основних прав і свобод людини і громадянина виступає найбільш яскравим показником ступеня розвитку громадянського суспільства, побудови правової держави. Забезпечення прав і свобод людини визначає розвиток більшості країн на шляху політичної демократії, економічного прогресу та співробітництва, виступає одним із визначальних завдань процесу реформування українського суспільства, що набуває особливого значення в контексті європейської інтеграції України.


Встановлено, що на сучасному етапі державотворення потрібна нова ідеологія державного управління, яка буде побудована відповідно до об’єктивних законів розвитку національної держави. Для цього потрібно методологічно визначити поняття і сутність управління, адже тільки державне управління забезпечує функціонування й розвиток суспільства як єдиного цілого. Адже, крім звичайних ознак, характерних для будь-якої держави, соціальна, правова держава має низку специфічних ознак. Це, по-перше, інтегрований характер взаємозв’язку державної влади з правом і його панування у всіх сферах суспільного життя. По-друге, відповідність закону праву (правовий закон) і його верховенство, тобто право як ступінь свободи і справедливості набуває відпрацьований у законі зміст; конституційний закон має пряму дію. По-третє, пов’язаність законом рівною мірою як громадян та їх об’єднань, так і державних органів, посадових осіб. По-четверте, в межах соціальної держави мають бути законодавчо закріплені і реально забезпечені основні права людини, що передбачає наявність налагодженого правового механізму їх охорони і захисту (включаючи рівень прямого конституційного захисту). По-п’яте, має бути гарантований реальний поділ державної влади між законодавчими, виконавчими і судовими органами: їх незалежність і єдність; недопустимість підміни функцій один одного; дієвість механізму «стримувань і противаг».


 


У дисертації доведено тезу, що міжнародні стандарти прав людини становлять лише той необхідний мінімум соціально-змістовних ознак (що їх можна визначити виключно в консенсусно-договірному порядку, оскільки останні об’єктивно не мають апріорного змісту, незалежного від соціального буття), концентроване ядро широко визнаних загальнолюдських цінностей, які мають шануватися в кожному випадку реалізації відповідних прав людини. Соціальна спрямованість державного управління в умовах глобалізаційних процесів нині зберігає пріоритетність серед інших напрямів, оскільки гуманістичні основи державно-управлінської діяльності передбачають здійснення такий вплив з боку органів влади на суспільні відносини, що грунтуються на врахуванні потреб усіх суспільних груп. Обгрунтовано, що при визначенні об’єктної сфери дослідження гуманізаційного концепту державного управління в умовах становлення соціальної, правової держави, проблемною сферою слід визначити засади та напрями вдосконалення правового регулювання соціальної політики в Україні в контексті європейського досвіду, формування соціальної моделі суспільства, а в прикладному вимірі становлення механізму соціальної, правової держави в контексті соціалізації державно-управлінської діяльності. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины