РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВОЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, теоретичні положення, що становлять наукову новизну, наведена практична значущість результатів дослідження та їх апробація.

У першому розділі – «Формування системи забезпечення громадського порядку як напрям реалізації правозабезпечувальної функції державної служби: теоретико-методологічні засади» – проаналізовано наукову розробку теми, висвітлено концептуальні підходи до виокремлення правозабезпечувальної функції державної служби. Зокрема, розглянуто сучасну проблематику методологічного, історичного та організаційного форматів правозабезпечувальної функції державної служби на основі розуміння правозабезпечувальної діяльності державної служби як різновиду управлінської діяльності, що поєднує сукупність державно-владних заходів, здійснюваних у правовій формі і спрямованих на ініціювання та створення необхідних умов ефективної реалізації прав людини. Встановлено, що із змістовного боку правозабезпечення включає діяльність держави щодо формування правової бази, яка відповідає принципам і нормам міжнародного права щодо гарантування і дотримання прав людини і основоположних свобод.

Проблеми реформування державної служби як одного з інститутів держави, як форми реалізації публічного управління, функціонування державної служби в умовах суспільних трансформацій тривалий час виступали предметом досліджень вітчизняних та зарубіжних учених. Разом з тим, історичний досвід становлення інституту державної служби свідчить, що на українських землях майже на всіх етапах історії діяли місцеві правоохоронні органи (народна, земська, робітнича, місцева міліція та ін.), на які було покладено правозабезпечувальну функцію як обов’язок охорони населення від небезпеки, сприяння йому в досягненні благополуччя, боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку та влади.

Доведено, що одним з основних, пріоритетних завдань державної служби на сучасному етапі є забезпечення суворого режиму законності в суспільних відносинах, важлива роль у виконанні якого належить органам внутрішніх справ. Сучасний адміністративно-правовий концепт регулювання інституту державної служби (й так само в його межах визначення правозабезпечувальної функції державної служби) – це політико-юридичний засіб управління поведінкою людей у соціально організованому суспільстві, визначає права і обов’язки (компетенцію) державних та самоврядних органів, їхніх структурних підрозділів та службових осіб – державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, встановлює раціональне співвідношення між обсягом повноважень і відповідальністю апарату управління, закріплює оптимальний варіант управлінської діяльності, підтримує належну організованість учасників управлінського процесу.

Визначено, що на даний час правові норми у форматі реалізації правозабезпечувальної функції державної служби у сфері охорони громадського порядку фактично опосередковують майже весь комплекс управлінських дій, вносять визначальний елемент правомірності у здійснення державно-службові відносини, закріплюють режим законності, об’єктивно впливають на формування організаційних структур та раціональний порядок  ефективності управлінської діяльності у сфері правопорядку та законності.

До комплексу принципів, які могли б закласти підвалини удосконалення діяльності органів внутрішніх справ, що реалізують державно-службові відносини у сфері охорони громадського порядку, слід віднести: верховенство Конституції України, інших законів над рештою нормативно-правових актів, посадовими інструкціями при виконанні співробітниками органів внутрішніх справ своїх обов’язків та при забезпеченні їх прав; відповідальність співробітників органів внутрішніх справ за невиконання або неналежне виконання своїх службових обов’язків;  стабільність кадрового корпусу органів внутрішніх справ; гуманізм; солідарність; системність, яка передбачає врахування всього різноманіття чинників, що реально впливають на діяльність органів внутрішніх справ, процеси формування відповідних кадрів; правова захищеність; деполітизація, яка закріплює заборону на створення в органах внутрішніх справ структур політичних партій, а також релігійних об’єднань; рівноправність громадян при вступі на службу до органів внутрішніх справ; професіоналізм і компетентність.

У другому розділі «Досвід організаційного та інституціонального спрямування правозабезпечувальної функції державної служби на рівні адміністративно-територіальних одиниць» – досліджено загально-європейські тенденції формування спеціалізованих структур охорони порядку в системі державної служби, напрями вдосконалення правозабезпечувальної функції в системі державної служби на рівні національної держави, а також визначено шляхи впровадження позитивного досвіду діяльності поліції зарубіжних країн з метою використання в процесі формування локальних служб охорони громадського порядку.

Доведено, що сучасна практика правозабезпечувальної діяльності України свідчить, що вирішальною умовою правопорядку на рівні адміністративно-територіального утворення є, першу за все, врахування місцевих особливостей, чітка організація й управління силами та засобами, можливість отримання своєчасної й достовірної інформації про вчинені правопорушення, оперативного реагування на неї. З початком демократизації суспільства, деполітизації системи МВС України, наданням більшого обсягу прав місцевим органам влади в ряді населених пунктів України з’являлись підрозділи міліції, які утримувались за рахунок коштів місцевих бюджетів, громадські формування у сфері охорони громадського порядку. Це свідчить про забезпечення права територіальних громад на самоврядування, можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення, постійно та оперативно впливати на стратегію діяльності у правоохоронній сфері, відповідно до потреб населення.

Проведений аналіз особливостей реалізації правозабезпечувальної функції державної служби інших держав дозволив встановити, що основними елементами системи правового регулювання під час реалізації правозабезпечувальної функції державної служби у сфері охорони громадського порядку є, перш за все, норми права, тобто загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, які походять від держави і нею охороняються. Система правоохоронних органів є органічною складовою суспільства, продуктом його діяльності, відтворенням менталітету і рівня розвитку. При цьому запозичення позитивного зарубіжного досвіду організації і функціонування системи правозабезпечення може сприяти усуненню помилок, прорахунків та негативних явищ, що має особливу актуальність і значущість для України у процесі сучасного реформування системи влади. Реформування системи правоохоронних органів України вимагає відповідного нормативно-правового забезпечення, яке передбачає розробку і прийняття нових нормативно-правових актів, внесення відповідних змін у чинне законодавство, а також приведення нормативно-правової бази функціонування правоохоронних органів у відповідність до положень актів міжнародного права.

Дослідження правових основ діяльності, структури і функцій органів внутрішніх справ України та зарубіжних країн актуалізується внаслідок потреби уточнити напрями реформування і розвитку органів внутрішніх справ України та визначити можливі шляхи запозичення й використання позитивного досвіду зарубіжних країн для реформування і розвитку органів внутрішніх справ України, а також визначити місце і роль органів внутрішніх справ в системах правоохоронних органів національної держави. Акценти в такому дослідженні слід зробити на правові основи діяльності, структуру і функції централізованих (Франція, Італія) та децентралізованих (напівцентралізованих) поліцейських систем (Велика Британія, Німеччина, США). При цьому головним елементом системи правозабезпечення за кордоном є органи поліції.

Поліцейські формування в зарубіжних країнах виступають визначальним інститутом публічного управління, в межах діяльності яких сформовано принципи, ієрархічні рівні, засади державної служби, завдання якої є незмінними при всіх суспільно-політичних формаціях та державних режимах. У демократичному суспільстві поліція (міліція) набуває ознак інституту державної служби, що надає послуги щодо забезпечення прав людини. Важливими функціями поліції в цьому напрямі є надання допомоги людям у відновленні порушених прав і свобод; у надзвичайних ситуаціях; потерпілим від правопорушень; неповнолітнім, які залишилися без опіки, особам, які звільнилися з місць позбавлення волі, щодо їх ресоціалізації; надання охоронних послуг тощо. При цьому особливе становище поліції (міліції) зумовлюється обсягом і складністю їх компетенції під час здійснення правозабезпечувальної діяльності, а також тим, що на них покладається основний тягар боротьби зі злочинністю та роботи з профілактики і запобігання злочинам з метою реалізації державної політики боротьби зі злочинністю, яка є складовою внутрішньої політики України.