Бааджи Н. П. Відшкодування шкоди, завданої неправомірним використанням авторських прав : Бааджы Н. П. Возмещение вреда, причиненного неправомерным использованием авторских прав

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь наукової новизни, сформульовано об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, характеризується науково-теоретична основа роботи.

У першому розділі «Загальна характеристика неправомірного використання авторських прав», який складається з двох підрозділів, розглянуто авторські права та розкрито сутність неправомірного використання авторських прав.

У підрозділі 1.1. «Поняття та види авторських прав» розкрито види особистих немайнових та майнових прав автора. Визначено, що система особистих немайнових прав хоча в цілому і сформована, але потребує уточнення та доповнення. На підставі проведеного порівняльного аналізу права на оприлюднення та права на опублікування, встановлено, що право на оприлюднення спрямоване на ознайомлення з твором вперше, а право на опублікування спрямоване на розповсюдження примірників і може розглядатися як один із способів оприлюднення. Виходячи зі змісту зазначених прав, оприлюднити твір можливо один раз, тоді як опублікування може здійснюватися неодноразово.

Одним із немайнових прав, яке потребує належного закріплення в законодавстві у сфері авторського права, є право на відкликання. При цьому, важливою умовою реалізації права на відкликання є відшкодування збитків, які можуть завдаватись іншим особам у разі прийняття автором рішення про відкликання твору.

Враховуючи, що відшкодування шкоди завжди має майновий характер, право на відшкодування шкоди може бути віднесено до майнових авторських прав. Особливість права на відшкодування шкоди полягає в тому, що воно залишається у автора навіть при укладанні угоди про передання (відчуження) всіх майнових авторських прав на твір.

У підрозділі 1.2. «Поняття та сутність неправомірного використання авторських прав» досліджено поняття та особливості неправомірного використання авторських прав.

Як у наукові доктрині, так і у чинному законодавстві використовуються декілька категорій, якими визначаються дії, пов’язані з неправомірним використанням авторських прав. В Законі України «Про авторське право і суміжні права» застосована така категорія, як «порушення авторського права і суміжних прав» (ст. ст. 50, 53), в Цивільному кодексі України передбачено «неправомірне використання твору» (ст.440). Разом з тим, єдиного підходу до визначення поняття, ознак неправомірного використання авторських прав не сформульовано.

Неправомірне використання авторських прав є категорією більш широкою, ніж неправомірне використання твору. Неправомірне використання авторських прав може передбачати опублікування суб’єктом власних творів під іменем відомого автора, використання псевдонімів, що жодним чином не пов’язано з неправомірним використанням твору. Такі дії можуть завдавати автору великих майнових збитків та моральної шкоди. У свою чергу, неправомірне використання твору завжди передбачає й неправомірне використання авторських прав, зокрема, право надавати дозвіл на використання твору та право перешкоджати неправомірному використанню. Враховуючи зазначене, вважається, що одним із майнових прав інтелектуальної власності на твір має бути право перешкоджати неправомірному використанню авторських прав, а не об’єкту авторського права. У зв’язку з цим, пропонується пункт 3 ст.440 Цивільного кодексу України викласти в такій редакції: «Право перешкоджати неправомірному використанню авторських прав, в тому числі забороняти таке використання».

Ознаками неправомірного використання авторських прав є те, що воно здійснюється без згоди автора, суперечить положенням законодавства та/або умовам авторського договору, порушує майнові та /або немайнові права суб’єктів авторського права або створює загрозу порушення, завдає шкоду або створює загрозу завдання майнової та немайнової шкоди.

Обґрунтовано, що класифікація випадків неправомірного використання авторських прав за різними підставами, на відміну від законодавства, в якому передбачений єдиний перелік порушень, дозволить більш ефективно використовувати способи захисту авторських прав.

У другому розділі «Неправомірне використання авторських прав, як підстава відшкодування шкоди», який складається з двох підрозділів, для більш ґрунтовного аналізу окремих випадків неправомірного використання авторських прав проведено аналіз окремих

видів порушень авторських прав у межах договірних та позадоговірних зобов’язань.

У підрозділі 2.1. «Неправомірне використання авторських прав у межах договірних зобов’язань» визначено найбільш поширені випадки порушення авторських прав, які виникають внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договорів про розпорядження майновими правами на об’єкти авторського права.

Встановлено, що неправомірне використання авторських прав у договірних

зобов’язаннях може відбуватись як з боку автора, його правонаступників, так і з боку контрагентів за договором.

Враховуючи, що чинним законодавством про авторське право спеціальні випадки невиконання та неналежного виконання умов договорів про розпорядження майновими правами на об’єкти авторського права не передбачені, до таких відносин слід застосовувати загальні положення цивільного законодавства з урахуванням особливостей, обумовлених змістом та суб’єктним складом договорів у сфері авторського права.

Дії, які визнаються порушеннями умов договорів щодо розпорядження майновими правами на об’єкти авторського права можуть бути поділені на дві категорії: по-перше, це порушення, властиві всім цивільно-правовим договорам (наприклад, несвоєчасна сплата ліцензійних платежів); по-друге, порушення, властиві саме договорам у сфері права інтелектуальної власності (створення об’єкту авторського права іншим автором, а не тим, з яким укладено договір, без отримання згоди від замовника).

При визначенні обставин невиконання та неналежного виконання умов договору з боку автора, слід враховувати особливості праці автора. Створення об’єкта права інтелектуальної власності є результатом творчої діяльності автора, на яку впливають низка чинників, як внутрішніх (настрій автора, особисте ставлення автора до тих чи інших життєвих обставин, висвітлення яких має бути викладено в літературному творі), так і зовнішніх (наприклад, умови, в яких працює автор).

Проаналізовано правові наслідки невиконання договірних зобов’язань зі сторони співавторів. Невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором одним або декількома співавторами призводить до виникнення достатньо складної ситуації, яка прямо авторським законодавством не врегульована і має вирішуватися виходячи з його принципів або загальних положень цивільного права. У зв’язку з цим важливе значення маж відводитьсь укладанню договору між співавторами, в якому б визначались умови створення об’єкта авторського права, права та обов’язки співавторів. А також відповідальність за невиконання

договірних зобов’язань, як перед іншими співавторами, так і третіми особами (замовниками об’єкту авторського права, користувачами тощо).

Визначено, що неправомірні дії з боку користувача можуть створювати підстави для порушення авторських прав, як самим користувачем, так і необмеженим колом суб’єктів. Найбільш розповсюдженими випадками неправомірного використання авторських прав користувачем за договором є: несвоєчасна виплата авторської винагороди, використання об’єктів авторського права способами, не передбаченими договором, надання дозволу на використання об’єкту авторського права третім особам без згоди автора (видача субліцензії).

У підрозділі 2.2. «Неправомірне використання авторських прав у позадоговірних зобов’язаннях» проаналізовано порушення авторських прав, які виникають внаслідок неправомірного використання творів, не пов’язаних із укладанням та виконанням договорів про розпорядження правами на об’єкти авторського права.

У науковій літературі увага здебільшого приділяється дослідженню такого неправомірного використання авторських прав, як плагіат, яке передбачає оприлюднення, опублікування повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Разом з тим, не меншої шкоди може завдати неправомірне опублікування особою власних творів під іменем іншого відомого автора без його згоди. Однак такі дії не знайшли належного висвітлення ні в законодавстві, ні у науковій доктрині.

Незважаючи на спільні риси порушень авторських прав, передбачених п. «б» та «г» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», основна відмінність полягає в тому, що піратство пов’язане з ввезення та вивезенням з митної території саме контрафактних (виготовлених з порушенням авторських прав) творів, тоді як пункт «г» порушенням авторських прав визнає дії, пов’язані з ввезенням на митну територію України законно виготовлених примірників творів, але без згоди автора.

Обґрунтовано, що порушенням авторських прав слід визнавати дії, які пов’язані не лише з ввезенням на митну територію України з метою розповсюдження, публічного сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, вилучено чи змінено інформацію про управління правами, а й вивезення таких об’єктів із митної території України.

У третьому розділі « Правові засади відшкодування шкоди, завданої неправомірним використанням авторських прав», який складається з двох підрозділів, визначено особливості відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неправомірним використанням авторських прав.

У підрозділі 3.1. «Відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірним використанням авторських прав» визначено загальні умови відшкодування шкоди, а також виплати компенсації.

Встановлено, що критерії, передбачені Законом України «Про авторське право і суміжні права», що враховуються при визначені розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, мають загальний характер та не дозволяють в повному обсязі відновити порушені авторські права. У зв’язку з цим сформульовані такі спеціальні критерії, обумовлені специфікою авторських прав, які мають враховуватись при визначенні шкоди, завданої їх неправомірним використанням: строк та спосіб неправомірного використання об’єктів авторського права; права, які порушені (майнові та немайнові); коло осіб, які отримали можливість використовувати твір внаслідок його неправомірного розповсюдження; особа, якій завдано шкоди (автор, його правонаступники).

Враховуючи особливості об’єктів авторського права та самих прав, внаслідок неправомірного використання яких може завдаватись майнова шкода, найбільш придатним способом для її відшкодування є відшкодування збитків.

На підставі проведеного порівняльного аналізу відшкодування збитків та виплати компенсації встановлено переваги та недоліки їх застосування. Перевагами компенсації є: по-перше, передбачений мінімальний розмір, який гарантовано може бути виплачено суб’єкту права якого порушені; по-друге, необхідно доведення лише факту порушення авторських прав; по-третє, на розмір компенсації впливає наявність вини та умислу порушника авторських прав. Разом з тим, негативним моментом є відсутність чітких критеріїв, на підставі яких суд визначає розмір компенсації. На відміну від компенсації при відшкодуванні збитків особа, права якої використано неправомірно, має довести як сам факт спричинення збитків, так і їх розмір.

У підрозділі 3.2. «Відшкодування моральної (немайнової) шкоди» досліджено умови відшкодування моральної (немайнової шкоди), завданої неправомірним використанням авторських прав.

Встановлено, що як і для відшкодування збитків, для відшкодування немайнової шкоди, завданої неправомірним використанням авторських прав, не передбачено спеціальних критеріїв визначення їх розміру, що негативно впливає на ефективність захисту авторських прав. У зв’язку з цим, передбачається можливим при визначенні розміру немайнової шкоди використовувати спеціальні критерії, запропоновані в дисертації для визначення розміру майнової шкоди, завданої неправомірним використанням авторських прав.

У зв’язку з тим, що юридична особа, як правило, набуває майнові авторські права, обов’язковою умовою відшкодування немайнової шкоди, завданої неправомірним використанням авторських прав є доведення приниження її ділової репутації.

Моральна шкода, завдана автору, доволі часто полягає у душевних стражданнях, а необхідність доведення її спричинення та розміру також негативно впливає на емоційний стан особи, авторські права якої використано неправомірно, але при цьому законодавство не передбачає навіть мінімального розміру її відшкодування. У зв’язку з цим, пропонується закріпити в Законі України «Про авторське право і суміжні права» мінімальний розмір моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірного використання авторських прав.