Гончаренко І.О. Діяльність ООН та ОБСЄ у врегулюванні конфліктів на пострадянському просторі (90-ті роки XX століття) : Гончаренко И.А. Деятельность ООН и ОБСЕ в урегулировании конфликтов на постсоветском пространстве (90-е годы XX века)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, наукове і практичне значення роботи, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, його хронологічні і географічні рамки, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, встановлено зв’язок з науковими програмами і планами, подано відомості про апробацію.

         У першому розділі «Джерельна база, історіографія та концептуально-теоретичні засади дослідження» викладено загальну методику і основні методи дослідження, проаналізовано ступінь наукової розробки теми, основні етапи розвитку наукової думки з проблеми, окреслено коло питань, що потребують подальшого дослідження та проаналізована джерельна база.

У підрозділі 1.1. «Джерельна база дослідження» зазначено, що дане дослідження побудовано переважно на документальних джерелах, певна частина з яких уперше стали об’єктом спеціального наукового дослідження чи вводилися у науковий обіг. Основу джерельної бази дисертаційного дослідження складають документи історичного та політичного характеру. Це переважно матеріали міжнародних організацій, зокрема, ООН і ОБСЄ, основою яких є документи Генеральної Асамблеї ООН про співробітництво ООН і ОБСЄ з питань врегулювання конфліктів на пострадянському просторі і надання ОБСЄ статусу спостерігача для виконання миротворчих місій. Найбільше документів із досліджуваної теми знаходяться у друкованих виданнях, документах та електронному ресурсі ООН і ОБСЄ.

Проаналізовані документи ООН розкривають коло проблем застосування механізмів превентивної дипломатії через інститут посередництва, підкреслюючи зацікавленість ООН і ОБСЄ у визначенні шляхів врегулювання конфліктів у виробленні в рамках співробітництва згаданих організацій концепції комплексного характеру, яка визначає гуманітарні та військові заходи, як складові важливого миротворчого інструменту. Документи відповідних підрозділів ООН: Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, Верховного Комісару у справах біженців, Комісії з прав людини і ОБСЄ, документи зовнішньої та оборонної політики держав-членів ОБСЄ та статистичні матеріали щодо співвідношення напрямків превентивної та миротворчої діяльності ООН і ОБСЄ, спрямованої на попередження та врегулювання конфліктів і криз, висвітлюють певний зв’язок між декількома напрямками превентивної діяльності. Вони становлять невід’ємну складову миротворчих операцій ООН і переслідують не тільки традиційні цілі щодо зменшення напруження в зонах збройного протистояння, локалізації конфлікту, але й досягнення тривалого і стійкого миру.

Іншими джерелами, які було використано автором дисертації, стали звіти місій ООН і ОБСЄ, як повідомлення з місць подій конфліктів на пострадянському просторі у 90-ті роки ХХ століття, що зумовило інтегрування превентивно-гуманітарних заходів у мандати миротворчих операцій згаданих міжнародних організацій.

Достатня кількість документів складає певну цінність для розкриття проблеми попередження конфліктів і програмних дій міжнародних організацій для їх врегулювання. Документи містять інформацію про роль ООН, інших міжнародних організацій, зокрема, ОБСЄ для зміцнення миру та підтримання стабільності на пострадянському просторі, здійснення ними миротворчої діяльності, визначенню якої сприяли матеріали міждержавних конференцій, проведення круглих столів, організованих міждержавними, недержавними міжнародними організаціями та академічними установами.

Важливими складовими для висвітлення обраної теми є статистичні дані щорічного видання СІПРІ, у яких детально аналізуються питання міжнародної безпеки та роззброєння, зокрема, наведені дані, які безпосередньо стосуються питань врегулювання конфліктів.

Автором дисертації виявлено і порівняно документи щодо стратегії і тактики України, Російської Федерації, а також інших держав пострадянського простору у прийнятті ними зовнішньополітичних рішень, розробки окремих міжнародних питань. Ці матеріали надають важливі відомості про нові підходи до розуміння міжнародних політичних процесів і реагування на нові виклики, ідентифікацію зовнішньополітичних доктрин та концепцій, що в свою чергу відбивається і на наукових поглядах в галузі міжнародних відносин, впливає на ідеологію та діяльність політичних еліт, правлячих кіл у різних країнах.

Особливої уваги заслуговують джерела, у яких наведені дані ООН стосовно динаміки фінансування ООН окремими її членами і, зокрема, фінансування миротворчої діяльності ООН. Наведені довідки і статистичні дані охоплюють період від заснування ООН, розпаду СРСР і до кінця ХХ століття. Окремо розглянуті дані про застосування права вето постійними членами Ради Безпеки ООН стосовно прийняття рішень щодо кожного окремого конфлікту у зазначений період. Джерельні дані базуються на статистичних відомостях ООН і є віддзеркаленням позицій держав-постійних членів Ради Безпеки ООН щодо конкретних конфліктів.

Важливу групу джерел досліджуваного періоду становить також періодична преса, як вітчизняна, так і зарубіжна, особливо профільних політичних видань. Найбільш інформативною серед неї у висвітленні конфліктів на пострадянському просторі були Інтерфакс, ІТАР-ТАСС, РИА Новости, Associated Press, Jane’s Defence Weekly, Le Monde, Newsweek та інші.

Попри наявність у деяких з наведених видань репутації неупереджених засобів масової інформації, аналізувати їх слід обережно і критично, адже в багатьох випадках вони відображали політику зацікавлених кіл і найвпливовіших країн у світі, намагаючись вплинути при цьому на формування позицій країн учасників конфліктів попри їх власні інтереси, що часто перетворювалося на інформаційну війну. Зазначимо, що, окрім висвітлення перебігу конфліктів, у цих газетах були опубліковані важливі матеріали, пов’язані з прийнятими законами у відповідних країнах пострадянського простору, де були розташовані місії ООН і ОБСЄ, їх становищем на місцях, аналіз перспектив тощо.

Важливим джерелом інформації щодо результатів діяльності міжнародних організацій в Україні, зокрема, представництв ООН і ОБСЄ у 90-ті роки ХХ століття стали офіційні видання уряду України «Голос України» та «Урядовий кур’єр». В цих виданнях друкувалися закони і постанови Кабінету Міністрів України. Деякі з них були прийняті в результаті діяльності зазначених організацій, зокрема ті, що стосуються проблем біженців. Інформативними були й газети «Известия», «Киевские ведомости», «Независимая газета», «Красная звезда», «Комсомолец», що виходили на той час в Російський Федерації, Україні і більшій частині країн пострадянського простору. Ними постійно висвітлювалися державна політика та стан у окремій країні, друкувалися критичні матеріали на адресу держави, навіть тієї, до якої вони належали та організацій, що вели політику у власних інтересах або спекулювали на ній, завдаючи в такий спосіб значної шкоди справі врегулювання конкретного конфлікту. На їх сторінках велись дискусії, публікувались закони та розпорядження місцевих органів влади, друкувалися статистичні дані, давалися оцінки тих чи інших кроків уряду.

Зазначені джерела значно доповнюють матеріали досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців з проблем врегулювання конфліктів та криз у аналізі взаємозв’язків між складовими компонентами миротворчої діяльності: превентивною дипломатією, військовим, гуманітарним і політичним чинниками. Більшість джерел містять дані, що дозволяють зробити висновки про те, що надання надзвичайної допомоги у врегулюванні конфліктів і криз протягом 90-х років ХХ століття є наслідком політичних процесів, зокрема розпадом СРСР, що призвело до суттєвої зміни акцентів у міжнародній системі, збільшення її мілітаризації. Джерельні матеріали висвітлюють погляди на проблему конфліктів, що пов’язано із необхідністю захисту відповідних мандатів ООН і ОБСЄ, вирішення завдань у надзвичайно складних умовах конфліктів на пострадянському просторі у 90-х роках ХХ століття.

Заслуговує на увагу і мемуарна література. Варто виділити спогади колишніх керівників, державних діячів СРСР, керівників колишніх радянських і пострадянських республік. У них подається опис економічного і політичного життя напередодні розпаду СРСР, дається оцінка політичним крокам уряду СРСР і держав, що утворилися після його розпаду.

Окрему групу джерел досліджуваного періоду становлять дані Інтернет видань, як державних, міжнародних, так і неурядових організацій: www.osce.org, www.un.org, www.hrw.org, www.kavkaz.org, www.memo.ru, www.grani.ru, www.svoboda.ru, www.CMИ.ru та інші. Ними, здебільшого, висвітлювалися ті конфлікти на пострадянському просторі, до яких була прикута увага, або, слід було привернути увагу світової спільноти, зокрема, до чеченської кризи.

Проаналізовані джерела, відбивають різні аспекти питань, пов’язаних з вивченням діяльності міжнародних організацій, зокрема, співробітництво ООН і ОБСЄ на пострадянському просторі у 90-ті роки XX століття. Однак, представлений у цих джерелах матеріал є в основному описовим, часто позбавленим необхідного аналізу, а також таким, що хибує на відсутність комплексного підходу до досліджуваних явищ.

Загалом, джерельна база є достатньо репрезентативною та інформаційно-адекватною для вирішення поставлених в дисертаційному дослідженні цілей та завдань. Разом з тим, необхідно відзначити, що означений комплекс джерел не може бути вичерпним та претендувати на всеосяжність, завершеність, оскільки зібрані та узагальнені емпіричні матеріали носять, значною мірою, фрагментарний та дисперсний характер.

В підрозділі 1.2. «Історіографія дослідження» представлено аналіз наукової літератури. Співробітництво міжнародних структур ООН і ОБСЄ у попередженні і розв’язанні конфліктів на пострадянському просторі певною мірою знайшли відображення на сторінках різних наукових робіт. Досвід цієї співпраці викликав інтерес як у вітчизняних, так і у зарубіжних дослідників, особливо стосовно можливостей прогнозування криз, політичних та збройних конфліктів. Класифікація робіт вчених, які вивчали усе розмаїття конфліктів в контексті миротворчої діяльності ООН і ОБСЄ дозволяє виокремити основні аспекти й визначити предмет їхніх наукових досліджень.

Історіографічний доробок українських та зарубіжних науковців, присвячений дослідженню питань миротворчої діяльності ООН, створення та функціонування НБСЄ/ОБСЄ, теоретичним засадам та розробкам класифікації конфліктів, їхньому упередженню та врегулюванню, доволі значний. За предметом вивчення роботи можна розділити на певні групи: 1) роботи, присвячені феномену конфлікту, безпосередньо конфліктам на пострадянському просторі, проблемам попередження та врегулювання конфліктів; 2) загальнотеоретичні роботи, присвячені проблемам європейської безпеки, в контексті забезпечення миру та стабільності; 3) роботи, в яких досліджуються проблеми регіональної стабільності; 4) історико-політичні дослідження представлені роботами, в яких розглядається процес формування превентивних механізмів ООН і ОБСЄ.

---

  Здравомыслов А. Г. Межнациональные конфликты в постсоветском пространстве / А. Г. Здравомыслов. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 320 с.; Coser L. The Functions of Social Conflict / L. A. Coser. – London : Free Press, 1956. – 114.; Risse-Koppen T. Konfliktpraevention durch Theorie / Tomas Risse-Koppen. – Opladen : Leske+Budrich, 1997. – 35 p.

  Debie T. Dilemma humanitaerer Einmischung / Tobias Debie. – Ruebelmann : Hemsbach, 1977. – 35 p.; L’éclatement yougoslave. Une tragédie européenne. Liberation. – Paris, 1994. – 318 p.; Lund S. Michael. A Strategy for Preventive Diplomacy / Michael S. Lund. – USA Inst. Of Peace, 1996. – 39 p.; Strangfeld E. Innerbetriebliche Konfliktbearbeitung / Eckhard Strangfeld. – Opladen, 1997. – 31 p.

  Інтеграційні процеси в Центральній Європі: проблеми і труднощі. Європа: ідеї та процеси. – Чернівці : Прут, фонд Фридріха Еберта, 1998. – 310 с.; Кирьянов В.И. Европа: десять лет после Хельсинки / В. И. Кирьянов. – Л. : Ленингр. орг. о-ва «Знание», 1985. – 32 с.; Schweitzer Christine. Gewaltfreies Eingreifen in die Konfflikte Ex-Jugoslawien / Christine Schweitzer. – Opladen, 1997. – 31 p.

  Бутрос Бутрос-Гали. Генеральный секретарь ООН. Навстречу новым вызовам. Годовой доклад о работе Организации. 1994. Департамент политической информации. – Нью-Йорк, 1994. – 432 с.; Кофи А. Аннан. Генеральный секретарь ООН. Партнерство во имя всемирного сообщества. Годовой доклад о работе Организации. 1998. Департамент политической информации. – Нью-Йорк, 1998. – 101 с.; Крупянко И. М. Эволюция миротворческой деятельности ООН после «холодной войны» на примере операций по поддержанию мира в Камбодже и Восточном Тиморе / И. М. Крупянко. – М. : Восточная литература, - 2006. – 184 с.