Алфьоров С.М. Діяльність органів внутрішніх справ по протидії злочинності у курортних регіонах (кримінологічне дослідження на матеріалах Запорізької області)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються її зв'язок з науковими планами МВС та Національного університету внутрішніх справ, мета і завдання дослідження, викладається наукова новизна та практична значимість одержаних результатів.

Розділ І “Характеристика курортних регіонів як середовища функціонування органів внутрішніх справ” містить три підрозділи. У першому підрозділі “Загальні умови функціонування органів внутрішніх справ у курортних регіонах” розглянуто курорти як специфічні регіони країни.

На основі змістової однорідності понять „курортна зона”, „курорт”, „курортна місцевість”, „курортна територія” (яка полягає у тому, що це певним чином відокремлені від інших природні території; їх економічний компонент є відносно сталим; інфраструктура має спеціальну призначення) дисертант вважає коректним називати курортними регіонами території, основною функцією яких є надання оздоровчих послуг громадянам у період відпусток, туристичних поїздок та інших форм використання рекреаційних можливостей, як правило, з відривом від місця роботи або навчання, тимчасовим виїздом з місця постійного мешкання.

Функціонування будь-якого органу внутрішніх справ відбувається у певному об’єктивному середовищі, під яким розглядається певна сукупність реально існуючих у межах підконтрольної території соціальних, економічних, демографічних, географічних, кліматичних та кримінологічних факторів. Їх особливості займають впливове місце серед факторів, що обумовлюють впорядкованість процесів функціонування правоохоронних систем, і впливають на характер соціально-економічних процесів, криміногенну ситуацію тощо, на технології вирішення оперативно-тактичних завдань з протидії злочинності, а звідси і на структурну побудову органів внутрішніх справ.

Середовище функціонування ОВС курортних регіонів характеризується такими факторами:

1) сприятливі географічні умови. Територіальне положення Бердянська характеризується високим ступенем освоєння території, розвинутою інфраструктурою, м’яким кліматом, близьким до субтропічного, величезним рекреаційним потенціалом та характерним впливом берегового приморського ландшафту. Географічне положення курортного регіону с. Кирилівка характеризується сприятливим сполученням кліматичних, бальнеологічних і ландшафтних умов, що створюють унікальні умови для лікування та профілактики хвороб;

2) однобічний економічний розвиток. Це виявляється в обмеженості матеріально-технічної бази; нерівному розподілі трудових ресурсів по галузях народного господарства; переважаючому розвитку торгівельного бізнесу (наслідком чого є нестача місцевих трудових ресурсів для задоволення потреб регіону в сезон, низький рівень матеріального забезпечення); низька концентрація та вузька спеціалізація промислових, переробних, будівельних та виробничих підприємств (наслідок — накопичення зайвих трудових ресурсів); експансія кваліфікованої робочої сили з інших регіонів, зацікавленість роботодавців некваліфікованою робочою силою; значна кількість чоловічого населення шукає роботу у сусідніх містах та регіонах (що призводить до послаблення родинних зв’язків, недоліків у вихованні дітей тощо); молодь також змушена залишати курортні регіони у зв’язку з відсутністю перспектив для отримання престижної професії та працевлаштування у виробничій сфері; значно менша кількість великих виробничих спільнот, що унеможливлює створення умов для формування позитивного морально-психологічного клімату не лише у колективі, але й серед населення;

3) особливості демографічної структури місцевого населення. У курортних регіонах питома вага осіб пенсійного віку вище на 7%, жінок — на 4%, питома вага громадян до 16-ти річного віку нижча на 6%. Специфічним для курортних регіонів є сезонність безробіття, більш інтенсивні процеси старіння населення, матеріальна залежність місцевих мешканців від обслуговування осіб, які відпочивають, та створення надлишкових матеріальних запасів на період „мертвого сезону”;

4) негативний вплив міграційних процесів. Протягом сезону кількість осіб, які відпочивають, у декілька раз перевищує кількість місцевого населення. У цілому по курортних регіонах щільність населення під час курортного сезону зростає приблизно втричі і досягає максимуму у серпні. Поряд із потребою у декілька разів підвищити оперативність вжиття необхідних заходів для розкриття злочину, збору необхідної оперативної та отримання процесуальної інформації, встановлення та затримання винної особи, документації її протиправних дій, що зумовлено короткочасністю перебування осіб, які відпочивають, у курортному регіоні, а іноді і в межах України, заслуговують на увагу і такі аспекти цієї проблеми, як створення позитивного іміджу курорту та країни, адже у курортних регіонах відпочивають та проходять лікування іноземці, вищі посадовці як нашої держави, так і запрошені поважні іноземні гості;

5) висока динамічність соціальних процесів, що зумовлена короткочасністю перебування та швидкою плинністю осіб, які відпочивають, їх концентрацією у місцях загального користування (зони відпочинку, парки, пляжі, розважальні заклади тощо), притягує сюди також і злочинний елемент: злочинців-“гастролерів”, шахраїв, сутенерів і проституток, наркоділків тощо як з України, так і з інших частин колишнього СРСР;

6) особлива психологічна атмосфера, коли відпочиваючі демонструють такі особисті якості, як доброзичливість, необачність, зайва довірливість, що виникає на тлі тимчасового припинення стійких соціальних зв’язків і соціального контролю. У той самий час окремі категорії відпочиваючих поводяться аморально, демонструючи парадний фасад матеріального добробуту, що вкорінюється у свідомість як стиль життя, стереотип поведінки, формуючи таким чином ідеологію гультяйського життя, що зумовлює формування у місцевого населення, особливо молоді, соціальної заздрості, хибного уявлення про окремі аспекти проживання у великих містах;

7) розташування окремих курортів поруч з державним кордоном України та зонами виникнення локальних конфліктів на території сусідніх країн (Північний Кавказ, Грузія), що ускладнює оперативну обстановку з позицій необхідності організації роботи щодо попередження та припинення порушень державного кордону України, використання її території для налагодження транзитних каналів постачання наркотичної сировини, зброї, а останнім часом і “живого” товару, агітації та вербування нових членів до складу незаконних воєнізованих бандитських або терористичних формувань тощо.

Наведені умови, комбінуючись у вільному порядку, виступають як фактори, що визначають тактику протидії злочинності (в першу чергу охорони громадського порядку) та методи боротьби зі злочинністю у курортних регіонах, а зрештою і як параметри організації структури органів внутрішніх справ на місцях.

Другий підрозділ "Кримінологічна характеристика курортних регіонів" присвячено аналізу злочинності та обґрунтуванню висновку про те, що це має принципове значення для розробки концептуальних рішень щодо вдосконалення організації протидії злочинності та діяльності органів внутрішніх справ у цьому напряму. У висновку зазначається, що головною проблемою правоохоронних органів, і в першу чергу для органів внутрішніх справ, залишається проблема охорони громадського порядку та боротьби з окремими видами злочинів.

Серед усіх факторів, які впливають на характеристику середовища функціонування ОВС, провідне місце посідає кримінологічний фактор, який характеризується насамперед кількістю, структурою і динамікою злочинів, скоєних в межах території обслуговування певного органу внутрішніх справ.

На основі здійсненого кримінологічного аналізу кримінальної ситуації курортних регіонів встановлено цілу низку її ознак, властивостей та тенденцій. Так, статистично підтверджено, що протягом 2000-2001 рр. на фоні загальної тенденції до покращення її стану по всій країні, більш активній та цілеспрямованій роботі на окремих напрямах, завдяки комплексним відпрацюванням  досить чітко спостерігається тенденція до стабілізації кримінальної ситуації та оперативної обстановки в курортних регіонах.

Доведено, що досить активним фактором впливу на процеси зниження рівня реєстрації злочинів в курортних регіонах є зниження реєстраційної дисципліни з метою виправлення іміджу курорту, про що свідчать об’єктивно не зумовлені стрибки показників (в першу чергу з індексних злочинів — тяжких тілесних ушкоджень та найбільш розповсюджених — крадіжок).

Визначено, що на стан оперативної обстановки курортних регіонів справляють значний вплив особи, котрі прибули з інших місцевостей, злочинці-“гастролери”, особи, які не мають постійного місця проживання, а також особи, котрі обрали курортні регіони місцем продовження власної злочинної діяльності після звільнення з місць відбування покарання.

У курортних регіонах виявлено стійку тенденцію до постійного зростання кількості злочинів, які скоюють особи у стані алкогольного сп’яніння, і цей показник значно перевищує аналогічні показники інших регіонів.

Крім того, на прикладі курортних регіонів Запорізької області встановлено та досліджено стійку тенденцію сезонних коливань рівня злочинності: кількість злочинів та правопорушень у грудні, січні та лютому знаходиться на найнижчому рівні, потім протягом березня і квітня повільно зростає, у травні, червні та липні зростає відчутно, упродовж серпня-вересня знаходиться на найвищому рівні, у жовтні та листопаді — помітно спадає. Усі названі обставини та тенденції підтверджено відповідними розрахунками та статистичними викладками.

Дисертантом робиться припущення, що, виходячи з особливостей дії факторів та детермінант злочинності в курортних регіонах і зумовлених цим об’єктивних тенденцій ускладнення або стабілізації ситуації, слід не лише відокремлювати курортні та інші регіони, але й досліджувати специфіку кожного з них та відповідну типологію курортних регіонів.

З цього робиться висновок про те, що ефективна організація протидії злочинності у курортному регіоні потребує знання та врахування його специфіки. Тому автор у третьому підрозділі, який називається „Типологія населених пунктів курортних регіонів і специфіка кримінологічної ситуації у різних їх типах” наводить узагальнений аналіз специфіки дії факторів та детермінант злочинності в курортних регіонах і зумовлених цим об’єктивних тенденцій ускладнення або стабілізації ситуації, керуючись типологією курортних регіонів.

Дисертантом були визначені та схарактеризовані такі типи курортних регіонів та населених пунктів: за функціональним призначенням — мінеральні (бальнеологічні) і кліматичні (приморські та лікувально-профілактичні), загально-профілактичні (приморські) і лікувальні (мінеральні та лікувально-профілактичні); за спеціалізацією — курорти загального призначення і курорти для лікування конкретних захворювань; за характером природних лікувальних ресурсів — курорти державного та місцевого значення (ст.4, 5 Закону України “Про курорти”); за рівнем соціально-економічного розвитку — традиційні та нові курортні регіони і населені пункти.

У контексті дослідження отримано дані про особливості кримінологічної характеристики курортних регіонів. Слід зазначити, що ці особливості встановлено у результаті порівняння криміногенної ситуації в курортних регіонах Запорізької області з іншими подібними регіонами та населеними пунктами.

Кримінологічна обстановка приморського, загального призначення, державного значення, традиційного курортного регіону м. Бердянська Запорізької області протягом дослідженого періоду (1996-2001 рр.) відзначається такими особливостями: зростанням кількості зареєстрованих злочинів, негативними змінами у структурі злочинності — зростанням частки агресивних та корисливо-насильницьких злочинів, сезонними коливаннями злочинності, а також переважанням частки злочинів, скоєних у період курортного сезону в суботу – неділю протягом вечірніх і нічних годин (з 18 до 6 години), значною часткою злочинів, скоєних особами, які прибули, рецидивістами, злочинцями-“гастролерами” та особами, які не мають постійного місця проживання.

Кримінологічна обстановка лікувально-профілактичного, загального призначення, державного значення, умовно нового курортного регіону с. Кирилівки Якимівського району Запорізької області протягом дослідженого періоду (1996-2001рр.) характеризується такими специфічними рисами: уповільненням темпів зростання кількості зареєстрованих злочинів, стабілізацією криміногенної ситуації в цілому, позитивними змінами у структурі злочинності, а також відсутністю яскраво виражених сезонних коливань злочинності, значним поширенням агресивних та корисливо-насильницьких злочинів неповнолітніх місцевих мешканців відносно неповнолітніх, які прибули на відпочинок або лікування, формуванням тенденції до зростанням кількості насильницьких та корисливих злочинів, а також злочинів, скоєних особами у стані алкогольного сп’яніння.

Щодо першого типу курортного регіону дисертантом передбачено стабілізацію криміногенної ситуації протягом 2002-2003 рр., а надалі відчутне її покращення, позитивну динаміку і зміни у структурі злочинності (зменшення ваги насильницьких та агресивних злочинів, зростання корисливих та корисливо-насильницьких), а щодо другого — менш виразну стабілізацію, а після остаточного переходу до міських умов життєдіяльності, завдяки розвиткові відповідної інфраструктури відпочинку та розваг, — ускладнення криміногенної ситуації.

У розділі ІІ дисертації „Особливості організації охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в курортних регіонах” розглядається відповідна проблематика.

У першому підрозділі – „Характеристика стану охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в курортних регіонах” – з точку зору особливостей соціально-економічної, демографічної та криміногенної ситуації оцінені пріоритети завдань органів внутрішніх справ курортних регіонів. При цьому автор виходить з очевидного положення про те, що завдання органів внутрішніх справ на всій території країни ідентичні. Однак, враховуючи специфіку вищезгаданих характеристик певних регіонів, актуальність того або іншого завдання може змінюватись.

У цьому сенсі дані, отримані в результаті дослідження кримінологічної обстановки в курортних регіонах Запорізької області, є аргументами на користь сформульованого раніше припущення про те, що з точки зору пріоритетів першочерговим завданням органів внутрішніх справ курортних регіонів є вдосконалення охорони громадського порядку та боротьби з окремими видами злочинів.

Особливе місце при цьому посідає боротьба зі злочинами, місцем скоєння яких є громадські місця, адже переважна більшість найнебезпечніших злочинів, на динаміці і питомій вазі яких зауважує дисертант, скоюються саме у громадських місцях. І хоча криміногенна ситуація в курортних регіонах останнім часом характеризується наявністю чіткої тенденції до стабілізації, проблема злочинності в громадських місцях залишається невирішеною. Більшість недоліків охорони громадського порядку виявляються у приморському та лікувально-профілактичному типах курортних регіонів, що зумовлено їх специфікою.

На основі аналізу даних про кількість та питому вагу зареєстрованих злочинів у різних регіонах та населених пунктах Запорізької області, розкритих безпосередньо або за участю сил, спеціально призначених для боротьби з “вуличною” злочинністю, результативність роботи названих підрозділів та служб була визнана дисертантом низькою, особливо в курортних регіонах, а серед них — в лікувально-профілактичних регіонах.

Другий підрозділ „Шляхи підвищення ефективності роботи органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в курортних регіонах” присвячено теоретичній розробці та формулюванню кримінологічних рекомендацій щодо вдосконалення діяльності ОВС по протидії злочинності, зокрема у сфері охорони громадського порядку.

Дисертант переконаний, що послідовне вирішення завдання щодо протидії окремим видам злочинних проявів, у тому числі тим, що скоюються у громадських місцях, потребує насамперед ефективного прогнозування та планування. І хоча в органах внутрішніх справ ця робота проводиться, слід мати на увазі, що в низових підрозділах органів внутрішніх справ можливості для здійснення конкретних прогностичних досліджень та планових розробок обмежені не лише нестатком фахівців, але й кількістю та якістю інформації, яка перебуває у їх розпорядженні. Виходом з цього може бути створення локальної, а потім і національної багаторівневої інформаційної мережі з питань протидії злочинності з кількома рівнями доступу. 

Важливим напрямом підвищення ефективності протидії злочинності є також удосконалення функціональних засад оперативно-службової діяльності служб та підрозділів, які забезпечують боротьбу з правопорушеннями і злочинами у громадських місцях, і в першу чергу патрульно-постової служби міліції України. Її подальший розвиток, підвищення якості та ефективності впливу на стан охорони громадського порядку, оптимальне розташування сил та засобів можливі лише за умови ліквідації існуючої роздробленості між різними видами нарядів, які несуть службу з охорони громадського порядку за єдиною дислокацією.  

На нашу думку, вирішенню цієї проблеми можуть сприяти передові форми організації несення служби за методом патрульної дільниці і патрульної зони. Ці форми організації охорони громадського порядку, широко використовувані міліцією курортних регіонів, дисертантом схарактеризовані, проаналізовані їх переваги перед іншими. Зокрема, їх мобільність, гнучкість управління, концентрація сил та засобів під єдиним керівництвом якнайкраще відповідають особливостям оперативної обстановки курортних регіонів – диференціації криміногенної ситуації на мікродільницях, швидкій змінюваності кримінологічної обстановки протягом доби, мобільності осіб, які відпочивають, та злочинного елементу.

Згідно з результатами дослідження, з метою ефективного використання в охороні громадського порядку методу патрульної дільниці, в дисертації запропоновано підпорядкувати її начальникам усі сили та засоби, задіяні на патрульній дільниці, проводити практичні навчання особового складу різних служб та підрозділів ОВС, які беруть участь в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю у громадських місцях, зміцнювати взаємодію патрульних нарядів з дільничними інспекторами міліції шляхом залучення їх до інструктажів нарядів та навчання особового складу ППСМ, підвищити персональну відповідальність працівників за стан громадської безпеки.

Рекомендовані також конкретні форми перерозподілу співробітників, які несуть службу з охорони громадського порядку, відповідно до часу доби з тим, щоб забезпечити найбільшу щільність нарядів на території обслуговування саме у той час, коли скоюється найбільша кількість правопорушень і злочинів. Крім того, дисертант доводить практичну доцільність оптимального співвідношення різних видів патрулів, обов’язкового залучення до патрулювання та охорони громадського порядку осіб оперативно-начальницького складу обласних підрозділів та служб УМВС, максимальної мобілізації сил та засобів в період державних свят, масових заходів тощо.

Крім того, у міськрайорганах внутрішніх справ курортних регіонів пропонується, по-перше, на рівні планування поряд із річними й квартальними планами розробляти та впроваджувати у практичну діяльність і типові плани спеціального призначення для забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масових заходів на території обслуговування (ці плани мають розроблятись в УМВС в областях, обговорюватись на колегіях, а після затвердження їх як типових, доопрацьовуватись на місцях); по-друге, для нейтралізації дії негативних факторів сезонної міграції населення слід заздалегідь, ще до початку курортного сезону, провести комплекс заходів з підготовки органів внутрішніх справ до роботи у складних умовах. Ці рекомендації використовуються у практичній діяльності ОВС курортних регіонів Запорізької області.

З огляду на це пропонується посилити повноваження міліції щодо контролю за прибуттям осіб без визначеного місця проживання до певних регіонів шляхом введення до КпАП України або КК України норм про відповідальність за бродяжництво з правом органів внутрішніх справ поміщати цих осіб до спеціальних закладів; розробити та запровадити спеціальну систему соціальної допомоги та реабілітації цих громадян; активізувати роботу в напряму боротьби з проституцією, сутенерством і звідництвом, з урахуванням того, що криміналізація цих діянь вже призвела до вдосконалення методів роботи та організації надання відповідних послуг; налагодити контроль за потоками неорганізованих мас осіб, які відпочивають на території курортних регіонів, створивши на період курортного сезону на автошляхах пости з представників міліції та громадськості, які б мали можливість реєструвати прибулих громадян. Реєстраційні дані можна заносити у спеціальний журнал, а громадянам видавати спеціально розроблені та затверджені органами влади адміністративні талони, що їх повинні мати при собі прибулі особи без санаторно-лікувальних карток. 

До віктимологічної профілактики осіб, які відпочивають, рекомендовано більш активно залучати можливості масової пропаганди, а відповідну роботу з іноземцями слід проводити туристичним фірмам, підприємствам, установам і організаціям, а також окремим громадянам, які запрошують та приймають у себе іноземних туристів. Правоохоронним органам пропонується підготувати своєрідні типові рекомендації про те, як слід себе вести у певних життєвих ситуаціях, про умови та порядок звернення до органів влади у разі виникнення проблемних ситуацій, про окремі специфічні, з погляду іноземних та прибулих громадян, норми поведінки, моральні стандарти тощо.

Розділ ІІІ дисертації „Оптимізація організаційних і функціональних засад діяльності органів внутрішніх справ курортних регіонів” складається з двох підрозділів.

Перший підрозділ „Удосконалення організаційно-структурної побудови органів внутрішніх справ курортних регіонів” присвячено методам і заходам удосконалення організації ОВС курортних регіонів, що обумовлені особливостями середовища їх функціонування, необхідністю вдосконалення тактичних форм та методів їх оперативно-службової діяльності. Вивчення цих питань дозволило дисертантові сформулювати низку теоретико-прикладних положень, які стосуються оптимізації систем та процесів протидії злочинності з боку ОВС курортних регіонів.

З розвитком інфраструктури відпочинку, розваг та лікування населені пункти умовно нових курортних регіонів перейдуть на вищий рівень розвитку, від сільського або селищного устрою до міського. У зв’язку з цим необхідно заздалегідь забезпечити перебудову організаційної структури відповідних органів внутрішніх справ регіону. З цією метою слід використовувати для прогнозування кримінологічної обстановки відомості, отримані з планів перспективного розвитку регіону або населеного пункту.

Такий прогноз можна розглядати як підставу для порушення питання про початок перебудови органу внутрішніх справ, у першу чергу шляхом збільшення чисельності служб та підрозділів (патрульно-постової служби, карного розшуку, ДАІ тощо). Разом із цим мають розглядатись питання своєчасного забезпечення органу внутрішніх справ ресурсами, приміщеннями, обладнанням, засобами зв’язку та пересування, спецзасобами тощо. Вивчений під час дослідження досвід курортних регіонів Запорізької області показує, що керівники не завжди дотримуються цих рекомендацій.

У традиційних курортних регіонах складність і динамічність оперативної обстановки вимагають систематичного змінювання обраних та випробуваних часом організаційних структур. З огляду на чисельні зміни такого роду вважаємо, що в організаційній будові органів внутрішніх справ слід активніше запроваджувати принципово нові цільові структури, які довели власну спроможність та дієвість у практиці охорони громадського порядку та боротьби з окремими видами злочинів. Підрозділи складаються з числа співробітників різних служб для вирішення конкретних завдань протягом конкретного періоду. Серед оптимальних структурних утворень слід назвати: патрульно-пошукові групи, які, крім несення патрульно-постової служби, здійснюють розшук злочинців „по-гарячому” (особливо ефективні такі групи у боротьбі з вуличними пограбуваннями, розбоями та хуліганськими діями); спеціальні патрульно-пошукові групи, призначені для здійснення цілеспрямованої пошукової роботи у місцях концентрації злочинного елементу, а також у районах або на дільницях, де скоюється найбільша кількість злочинів і правопорушень (дозволяють здійснювати своєчасне і швидке маневрування силами та засобами охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю); пересувні пункти міліції, які доцільно створювати для охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю у віддалених районах населеного пункту, громадських місцях (лісопаркових зонах, пляжах, зонах оздоровлення), об’єктах рекреації, відпочинку та розваг, де несення служби основними патрульно-постовими нарядами ускладнене у зв’язку з перебуванням цих об’єктів на значній відстані від місця дислокації основного органу внутрішніх справ (можуть бути використані під час проведення культурно-масових і спортивних заходів); оперативні пункти, які створюються для забезпечення належного громадського порядку у частині населеного пункту або на певній його території, попередження правопорушення, своєчасного реагування на сигнали про злочини, сприяння здійсненню оперативно-розшукових заходів та слідчих дій; оперативні пости, які закріплюються за окремими готелями, санаторіями, кемпінгами; зональні оперативні групи, основна мета діяльності яких – підтримання належного стану правопорядку на відведеній частині території обслуговування ОВС шляхом проведення оперативно-розшукових заходів з метою попередження, припинення і розкриття злочинів, а також патрулювання території; групи з перевірки та паспортизації об’єктів рекреації, які створюються для перевірки та обстеження названих об’єктів, встановлення причин та умов, які сприяють або можуть сприяти скоєнню на них злочинів, а також для визначення комплексу заходів, виконання яких дозволить попередити або усунути ці причини та умови.

Дисертант переконаний, що до вирішення проблем з охороною громадського порядку та боротьбою з окремими видами злочинів у ОВС курортних регіонів має застосовуватись єдиний підхід, розроблений на основі типовості умов їх функціонування, що зумовлює єдність і типовість організаційних структур. На цьому питанні зосереджується увага у дослідженні.

Другий підрозділ — „Проблеми організації взаємодії органів внутрішніх справ курортних регіонів та шляхи удосконалення діяльності у цьому напрямку” — присвячено обґрунтуванню висновку про те, що очевидна значимість правоохоронної діяльності в структурі протидії злочинності, яка цілком відповідає наявній в останні роки тенденції до переходу названих інституцій на базу соціального прогнозу та відповідного програмування спеціальних профілактичних заходів, дозволила розглядати боротьбу зі злочинністю не лише як суто міліцейську проблему. Співробітники правоохоронних органів налаштовані на більш активну співпрацю як у межах власного відомства чи органу, так і поза ними.

Однак результати проведених дисертантом соціологічних досліджень засвідчили існування кількох проблемних моментів: взаємообмін інформацією між працівниками ОВС майже відсутній; переважна частка взаємодії ґрунтуються на персональному, особистісному рівні, а не на професійних, службових контактах та зв’язках; використовувані форми взаємодії не відповідають можливостям та прагненням сторін.

Аналіз практичної діяльності органів внутрішніх справ курортних регіонів по протидії злочинності дозволив зробити висновок про те, що проблема взаємодії в ОВС курортних регіонів має декілька рівнів.