ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, досліджено ступінь наукової розробки проблеми; визначено мету роботи, її завдання, об’єкт і предмет; характеризуються методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення; зазначено зв’язок теми з науковими програмами та планами й дані про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, структуру й обсяг роботи.

У розділі першому “Юридична характеристика договору дарування”, який складається з двох підрозділів, проаналізовано історичні витоки та основні етапи розвитку інституту дарування, а також визначено правову природу договору дарування й виокремлено його істотні умови.

У підрозділі 1.1. “Договір дарування: історичні витоки та сучасний стан розвитку” досліджено погляди правників різних часів на договір дарування. Розглянуто правову регламентацію інституту дарування в різних соціально-економічних формаціях. Проведений аналіз дозволив виокремити такі визначальні етапи розвитку договору дарування: а) виникнення інституту дарування в царині римського права; б) рецепція норм щодо договору дарування цивільним правом Російської імперії; в) занепад інституту дарування в радянському цивільному праві та законодавстві; г) розвиток законодавчого регулювання договору дарування за ЦК України.

Кожний із зазначених історичних етапів, дозволяє подивитися на інститут дарування як на особливий правовий феномен, який еволюціонував від підстави (сausa) юридичної дії до самостійного договірного інституту, набуваючи більшої або меншої ваги залежно від стану розвитку конкретних соціально-економічних відносин.

У підрозділі 1.2. “Поняття договору дарування та його місце в системі цивільно-правових договорів” на підставі дослідження норм чинного ЦК України та наукових доробок правників виокремлюються істотні ознаки договору дарування та пропонується його юридична характеристика.

Сутнісними ознаками договору дарування автор називає такі: (а) безоплатність; (б) збільшення майна обдаровуваного; (в) зменшення майна дарувальника; (г) вичерпний перелік способів дарування.

Під безоплатністю розуміється відсутність зустрічного надання з боку обдаровуваного. Доводиться, що вплив ознаки безоплатності на правову регламентацію договору дарування знаходить свій вияв у встановленні додаткових прав для дарувальника та у зменшеній відповідальності сторін порівняно з відплатними договорами.

Збільшення майна обдаровуваного є безпосередньою метою договору дарування. Воно здійснюється за рахунок передання обдаровуваному майна або майнового права, які є предметами договору дарування. Не існує договору дарування за відсутності збільшення майна обдаровуваного.

Зменшення майна дарувальника проявляється у втраті майна зокрема речей або майнових прав, що були відчужені обдаровуваному. За цією ознакою можливе відмежування договору дарування від інших безоплатних договорів чи правочинів. Так, наприклад, немає дарування там, де здійснюється страхування життя на користь третьої особи, адже збільшенню майна останньої не відповідає зменшення майна страхувальника.

Вичерпний перелік способів дарування – ознака, що випливає з легального визначення договору дарування та його законодавчого регулювання. Зокрема, дарування вчинюється переданням у власність обдаровуваного речей та майнових прав.

Із прийняттям нового ЦК України змінилося поняття договору дарування, але разом із тим зазнала змін й сутність договору. Подальша юридична характеристика договору дарування свідчить про те, що він: за своєю типовою належністю є договором, спрямованим на передачу майна у власність; безоплатним; може бути одностороннім договором або договором, який не має зобов’язального характеру; може бути реальним, консенсуальним, а в деяких випадках формальним договором (укладеним з моменту його нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації).

Розділ другий “Елементи договору дарування та порядок його укладення” складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу окремих елементів договору дарування як правочину та особливостям його укладення.

У підрозділі 2.1. “Суб’єктний склад договору дарування” досліджуються суб’єкти договору дарування: фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, територіальна громада.

У процесі роботи над цим підрозділом автор зробив низку пропозицій щодо гармонізації норм дарування із загальними принципами цивільного права. У цьому аспекті розглядається питання щодо прийняття дарунку опікуном чи батьком (усиновлювачем) фізичної особи, яка не здатна з тих чи інших причин самостійно та вільно здійснювати волевиявлення під час укладення правочину. Виходячи з того, що закон має охороняти інтереси найбільш незахищених учасників цивільних правовідносин, зокрема недієздатних та малолітніх осіб, доречно ввести правило, згідно з яким у разі прийняття дарунку від імені та в інтересах обдаровуваного, якщо інше не встановлено законом, батьки (усиновлювачі), опікуни зобов’язані відшкодувати майнову шкоду та шкоду, завдану життю або здоров’ю обдаровуваного, яка виникла в результаті володіння або користування дарунком.

Автором доводиться доцільність введення в коло обдаровуваних зачату, але ще не народжену дитину. В такому випадку договір дарування має консенсуальний характер. Він укладається з одним із батьків, а обов’язок передати дарунок виникає після народження дитини живою. Досліджуючи особливості участі юридичних осіб в договорі дарування, автор обґрунтував недоречність обмеження права підприємницьких юридичних осіб укладати договори дарування між собою. Вказане обмеження є штучним і не виправданим з точки зору універсальності конструкції договору дарування.

У підрозділі 2.2. “ Зміст договору дарування”, виходячи з класичного розуміння змісту договору, відповідно до якого зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, що є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Автор досліджує істотні умови договору дарування, які залежно від конкретної законодавчої конструкції можуть бути класифіковані на загальні і спеціальні. Загальні притаманні будь-якому договору дарування, спеціальні – окремим договорам дарування.

До загальних належать умови щодо: (а) предмета договору дарування; (б) безоплатності передання предмета договору.

До спеціальних істотних умов належать: 1) строк або відкладальна обставина за договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини; 2) а) зміст обов’язку на користь третьої особи; б) умова про особу, на користь якої встановлюється обов’язок за договором дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи; 3) мета для досягнення якої надано пожертву за договором про пожертву.

Аналізуючи загальну для всіх договорів дарування істотну умову про предмет договору, автор робить висновок про те, що предмет договору дарування як правочину має складну структуру та утворюється двома об’єктами. Перший (юридичний) – дії дарувальника, другий (матеріальний) – майно, що передається обдаровуваному. Дії дарувальника обмежуються переданням майна у власність. До матеріального об’єкта дарування належать рухомі й нерухомі речі, а також майнові права, що існують або виникнуть в майбутньому. Майнове право як предмет договору дарування може виступати як у виді зобов’язального права, так і у виді речового права на чуже майно. Але з усіх речових прав на чуже майно предметом договору дарування можуть бути лише емфітевзис та суперфіцій, як такі, що можуть відчужуватися окремо від речі.

Там, де предметом дарування виступає право вимоги щодо третьої особи, слід застосувати окремі положення цесії.

У підрозділі 2.3. “Форма та специфіка укладення договору дарування” зосереджено увагу на різновидах форми договору дарування та окремих питаннях щодо досягнення згоди між дарувальником та обдаровуваним під час укладення договору.

Форма договору дарування різниться залежно від його змісту та предмета. Такий підхід визнається цілком виправданим.

В роботі зазначається, що момент укладення договору дарування тісно пов’язаний з моментом виникнення права власності на дарунок. Встановлення цього моменту має велике практичне значення. Доводиться, що загальні норми ЦК України, які визначають момент укладення договору, не завжди узгоджені з відповідними нормами ЦК України, що регулюють відносини дарування. Таке положення може призвести до виникнення небажаних наслідків, а саме до колізій та суперечок на практиці, а зрештою вплинути на сталість цивільного обороту в цілому. З метою узгодження положень ЦК України, які регламентують питання укладення договору дарування нерухомого майна, із загальними положеннями ЦК України про реєстрацію правочинів з нерухомим майном, пропонується в ч. 2 ст. 719 ЦК України закріпити правило про обов’язковість реєстрації договорів дарування нерухомого майна.

У розділі третьому “Зобов’язання, що виникає з договору дарування”, який складається з двох підрозділів, досліджуються права й обов’язки сторін за договором дарування, правові наслідки їх порушення та окремі положення щодо припинення договору дарування.

У підрозділі 3.1. “Права та обов’язки сторін за договором дарування та правові наслідки їх порушення” детально розглянуто зобов’язання, яке виникає із консенсуального договору дарування. На підставі аналізу чинного законодавства автором виокремлено три групи прав та обов’язків сторін за договором дарування; вони класифіковані за критерієм моменту виникнення та існування, зокрема: (а) права й обов’язки, що виникають при укладенні договору дарування; (б) права й обов’язки, що виникають із укладеного договору дарування; (в) права й обов’язки, що виникають після припинення договору дарування. Разом з тим до змісту договору дарування можна віднести лише ті права й обов’язки дарувальника й обдаровуваного, що виникають із укладеного договору дарування як договірного зобов’язання.

Розглядаючи права та обов’язки сторін, автор робить висновок про необхідність встановлення обов’язку дарувальника звільнити дарунок від прав третіх осіб або попередити обдаровуваного про обтяження майна такими правами.

У підрозділі 3.2. “Припинення договору дарування” висвітлюються підстави та процедури припинення договору дарування.

В роботі зазначається, що припинення договору дарування може відбуватися у зв’язку з припиненням зобов’язання, що випливає з договору та підпорядковане загальним правилам щодо припинення зобов’язань, а також шляхом відмови від договору та його розірванням. Окрім цього, специфіка дарування визначає певні особливості припинення договірного зобов’язання у зв’язку зі смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Одностороння відмова від договору дарування як особлива підстава припинення договору дарування, що характеризується найбільш простою процедурою ліквідації правового зв’язку між сторонами, має бути виправдана. Адже існування зобов’язального правовідношення в такому випадку залежить від волі однієї сторони за договором. Там, де підстава припинення договірного зобов’язання потребує об’єктивної оцінки, доцільним є залучення незаінтересованої особи для прийняття відповідного рішення. У межах цивільно-правового регулювання йдеться про надання особі права вимагати розірвання договору за наявності відповідних підстав, оцінку яким надає суд.

Автор дійшов висновку, що за свою юридичною природою найбільш складною підставою припинення договору дарування є його розірвання. В роботі розрізняються: (а) розірвання невиконаного договору дарування; (б) розірвання виконаного договору дарування. Доводиться, що норми ЦК України, які визначають порядок та наслідки розірвання виконаного договору дарування, мають суттєві недоліки. Значною мірою вони не узгоджуються з іншими нормами ЦК України. Враховуючи вказане, пропонується виключити з ЦК України норми, які встановлюють можливість розірвання виконаного договору дарування.

Докладний аналіз підстав та наслідків припинення договору дарування свідчить про необхідність внесення істотних змін до ЦК України з метою вдосконалення чинного цивільного законодавства. Зокрема, доведено необхідність встановлення правових наслідків розірвання договору про пожертву на рівні закону.