Ахмач Г.М. Договірні правовідносини членів сім\'ї

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
Ахмач Г.М. Договірні правовідносини членів сім\'ї
Альтернативное Название: Ахмач Г.М. Договорные правоотношения членов семьи
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У Вступі розкривається сутність і стан наукової проблеми, що досліджується в роботі, обґрунтовується актуальність теми дослідження та необхідність його проведення, визначаються мета, завдання, об'єкт та предмет, окреслюються науково-теоретична, методологічна та нормативна бази роботи, а також її наукова новизна, ступінь апробації та теоретичне і практичне значення отриманих результатів.


Розділ перший «Загальні засади дисертаційного дослідження» складається з трьох підрозділів і присвячений визначенню і дослідженню основних понять дисертаційної роботи.


У підрозділі 1.1 «Огляд літератури та вибір напрямків дослідження» проводиться дослідження і аналіз основних етапів розвитку законодавства та наукової думки з питань договірного регулювання сімейних відносин протягом останнього століття.




Будь-який період розвитку науки українського сімейного права та законодавства представляє інтерес. Кожний з них, по-перше, відображає набутий віками досвід державно-правового регулювання сімейних відносин, по-друге, служить наочним прикладом того, як і в якому напрямку змінювався правовий вплив на сім'ю.


У зв'язку з цим вибір напрямків дослідження проводиться шляхом паралельного огляду та аналізу не тільки літератури - наукових досліджень, а й законодавства, яке традиційно визначає основні тенденції регулювання тих чи інших суспільних відносин.


Слід зазначити, що сімейне законодавство з питань особистих та майнових відносин членів сім'ї неодноразово змінювалося, що зумовлювалося економічними та політичними обставинами в країні. Разом із зміною законодавства змінювалися також принципи і методи правового регулювання сімейних відносин, історія розвитку яких протягом останнього століття розглядається в даному підрозділі дисертації.


У зв'язку з тим, що вивчення історії питання загалом не є предметом дисертаційного дослідження, а основні тенденції формування та розвитку способів регулювання сімейних відносин можна повністю прослідкувати, аналізуючи законодавство останнього сторіччя, доцільно обмежитись вивченням стану розвитку науки та законодавства означеного періоду.


Аналіз законодавчих та наукових джерел означеного періоду свідчить про тривалу відмову законодавця від застосування правової конструкції договору для регулювання сімейних відносин. І хоча законодавство не містило прямої заборони щодо використання договорів в сімейному праві, і навіть припускало можливість окремих домовленостей подружжя, однак на практиці договірна конструкція фактично не використовувалася, що зумовлювалося різними історичними та політичними обставинами, які розкриваються в роботі.


Перше безпосереднє законодавче визнання договору в сімейних відносинах відбулося на початку 90-х років минулого століття. З цього моменту можна говорити про поступовий подальший розвиток сімейно-правових договорів та їх поширення на практиці. І тільки з прийняттям Сімейного кодексу України система сімейно-правових договорів отримала своє законодавче визнання.


Вперше в історії розвитку вітчизняного сімейного законодавства в ст. 7 СК України прямо зазначається, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. При цьому, слід зазначити, що тепер використання правової конструкції договору можливе не тільки для регулювання майнових відносин. Сфера дії договору поширюється на врегулювання як майнових, так і особистих немайнових відносин всіх членів сім'ї.


При цьому звертає на себе увагу той факт, що саме договори в немайновій сфері членів сім'ї практично не були раніше предметом самостійних наукових досліджень.


Так, якщо проблемам договірного регулювання майнових відносин, як правило, подружжя, присвячувалась низка наукових досліджень (докторська




дисертація І.В. Жилінкової, кандидатські дисертації О.М. Калітенко, В.К. Антошкіної, А.Б. Гриняк тощо), то проблеми договірного регулювання немайнових відносин членів сім'ї залишаються мало дослідженими. Крім того і велика група договірних майнових відносин членів сім'ї також не була предметом самостійних досліджень.


У підрозділі 1.2 «Поняття та особливості договорів у сімейних правовідносинах» досліджується поняття «договір», з'ясовується його значення в сімейних правовідносинах.


Роль договору у цивільному та сімейному праві має певні відмінності, - у сімейному праві традиційно договір має менше значення і застосування в порівнянні з його роллю у цивільному праві, оскільки договір у сімейному праві не може бути самостійною підставою для виникнення або припинення сімейних правовідносин, він може бути тільки підставою для зміни сімейних правовідносин (виняток становить договір про патронат).


В результаті реформи сімейного законодавства збільшилася кількість диспозитивних норм, які дозволяють учасникам сімейних відносин самостійно визначати їх зміст за допомогою шлюбних, аліментних та інших договорів.


Крім того, в СК України (ст.8) закріплено положення про те, що норми ЦК України при регулюванні сімейних відносин застосовуються субсидіарно, тобто, у разі неврегульованості сімейних відносин нормами СК, за умови, що це не суперечить суті сімейних відносин.


Таким чином, договір в сімейних правовідносинах має правові підстави для визнання його самостійним у порівнянні з цивільно-правовим, проте при цьому необхідно брати до уваги істотний вплив цивільно-правового договору як загальноправової бази (принципи, конструкція договору) для створення сімейного договору, а також застосування норм Цивільного кодексу України для регулювання договірних сімейних відносин у субсидіарному порядку.


Підводячи підсумки, в підрозділі пропонується свій варіант визначення договору в сімейних правовідносинах. Договір в сімейних правовідносинах (сімейно-правовий договір) - це угода двох або більше сторін - суб'єктів сімейних відносин, спрямована на трансформацію, а також виникнення чи припинення сімейних прав та обов'язків і регулювання поведінки його учасників згідно з вимогами Сімейного кодексу України, інших законів та моральних засад суспільства.


У підрозділі 13 «Суб'єкти договірних сімейних правовідносин» визначається коло суб'єктів сімейних правовідносин та дається їх правова характеристика, а також пропонується свій варіант визначення поняття «сім'я» в юридичному значенні.


Проведені наукові дослідження та аналіз чинного законодавства дозволяють зробити висновок про необхідність і своєчасність нормативного закріплення поняття «сім'я» та складу суб'єктів сімейних правовідносин у ст.ст. 2 та 3 СК України.


При цьому, слід зазначити, що ці категорії виступають як базові по відношенню до інших галузей права, що у свою чергу не позбавляє їх




можливості диференціювати склад членів сім'ї залежно від галузей права, вносити відповідні корективи в рамках даної галузі права.


Пропонуються певні критерії, якими слід керуватися при визначенні поняття «сім'я», - враховувати не тільки ознаки сімейних відносин (спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов'язки), але обов'язково акцентувати увагу на їх характері - присутності особисто-довірчого елементу, виявленні взаємної турботи між суб'єктами цих відносин. Крім того запропонований власний варіант визначення поняття «сім'я», що відображає як законодавчі, так і соціально-економічні зміни XXI століття.


Аналіз чинного законодавства виявляє тенденцію неоднозначного тлумачення складу членів сім'ї у нормативних актах, що відносяться до різних галузей права, наприклад, коли йдеться про отримання пільг, допомог, то перелік членів сім'ї у цих актах більш розширений, у порівнянні з сімейним законодавством.


Сім'я - це коло осіб, відносини між якими засновані на спільному проживанні, спільному побуті, взаємних правах та обов'язках особисто-довірчого характеру, що випливають із шлюбу, подружніх відносин без реєстрації шлюбу, споріднення, усиновлення та інших форм прийняття дітей на виховання відповідно до сімейного законодавства України.


Розділ другий «Договори між подружжям» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню характерних рис та проблем правозастосування основних найбільш поширених договорів подружжя: шлюбного договору, спадкового договору подружжя, договору подружжя про надання утримання.


У підрозділі 2.1 «Поняття та характерні риси шлюбного договору» розглядається правова природа шлюбного договору, виявляються його характерні риси, прогалини в законодавстві з питань регулювання цього виду договірних відносин та шляхи їх усунення.


Сучасному аналізу піддаються питання визначення предмету шлюбного договору. Обґрунтовується необхідність розширення предмету договору шляхом включення до нього не тільки майнових, але і немайнових питань життя подружжя.


Тривала відмова від регулювання шлюбним договором немайнових відносин подружжя традиційно пояснювалася неможливістю встановлення санкцій за невиконання немайнових зобов'язань. В сучасних же умовах законодавчого визнання і поширення правового регулювання на немайнову сферу життя людини, закріплення можливості використання будь-яких засобів захисту цивільних прав для захисту особистих немайнових прав, предмет шлюбного договору може включати не тільки майнові, а й немайнові відносини подружжя.


Зроблено висновок про доцільність визнавати недійсним шлюбний договір лише за наявності умов, які являються підставами для визнання недійсними будь-яких цивільно-правових правочинів.




Недійсним повинен визнаватися також шлюбний договір, умови якого ставлять одне з подружь у край невигідне становище, тобто шлюбний договір має всі ознаки так званої кабальної угоди.


Підтримується пропозиція визнати можливість укладення шлюбного договору через представника при наявності доручення, яке містить основні умови шлюбного договору і оформлене належним чином. Така практика існує в багатьох державах, де питаннями укладення шлюбного договору займаються сімейні юристи, адвокати тощо.


Аналіз нотаріальної практики Миколаївського нотаріального округу дозволив виокремити основні практичні проблеми з питань укладення шлюбних договорів, а також запропонувати шляхи їх вирішення.


У підрозділі 2.2 «Поняття та правові наслідки спадкового договору за участю подружжя», ґрунтуючись на зазначених раніше загальних положеннях стосовно визначення та характерних рис інституту договору в сучасному цивільному та сімейному праві, проаналізовані поняття та властивості спадкового договору за ЦК України, характерні риси такого договору за участю подружжя.


Підкреслено, що однією з проблем при укладенні такого договору є встановлення приналежності майна, що є предметом спадкового договору, відчужувачу на праві особистої власності. Щоб пересвідчитися у цьому, нотаріус повинен при оформленні спадкового договору вимагати, щоб відчужувач надав відповідні документи, котрі підтверджують існування у нього права власності на майно, що є предметом цього договору.


 


Предметом спадкового договору також може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності. При визначенні того, чи є майно у спільній сумісній власності, слід виходити із загального припису ч. 3 ст. 368 ЦК України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення закріплюються також ч.1 ст. 60 СК України.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины