Петрова І.О. Документаційне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку : Петрова И.А. Документационное обеспечение деятельности органов местного самоуправления в Украине: современное состояние и перспективы развития

Краткое содержание

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розділ 1 “Стан дослідження теми, його джерельна база та характе­ристика системи місцевого самоврядування в сучасній Україні” скла­дається з трьох підрозділів. У першому підрозділі розглянуто історіографію дослідження організації діловодства в органах місцевого самоврядування.

У радянській період головну увагу дослідники приділяли організаційно-методичним та технологічним аспектам діловодства в місцевих радах та їх виконавчих органах. Перші дослідження з цих питань було проведено в 1920‑х рр., а їх результатом стало видання профільних підручників. Наприкінці 1930‑х рр. особливості системи діловодства сільських рад було висвітлено Г. Нефедовим, який звернув увагу на необхідність посилення контролю за ви­конанням документів, поліпшення умов їх зберігання тощо. У 1950–1960‑х рр. збільшується кількість спеціальних публікацій, в яких порушуються питання раціональної організації діловодства в місцевих радах та їх виконавчих органах. Удосконаленню систематизації документів, схем класифікації документної інформації і номенклатур справ апарату сільської ради присвячено статті І. Скорика, М. Савченка, О. Новикова, Я. Теплицького. Інформацію про результати перевірок стану діловодства місцевих рад та їх виконавчих органів вміщено у статтях І. Іваненка, І. Дем’янченка. Принципи наукового обґрунту­вання реалізації діловодних процесів в місцевих радах розглядав А. Зубко. У статтях П. Захарчишиної, З. Сендика, присвячених окремим періодам історії діловодства в Україні, наводилися відомості про роботу з документами в місце­вих органах влади. У 1970–1980-х рр. організаційно-методичні та технологічні питання діловодства в місцевих радах та їх виконавчих органах розглядали З. Бондаренко, В. Кірсанова, В. Купченко, Н. Мастерова, С. Дудник, В. Кузнецо­ва, Ю. Пришва, І. Глуховська, О. Мушкін. Особливості організування роботи з пропозиціями, заявами, скаргами громадян у місцевих радах у ці роки аналізували В. Вільямський, Н. Казакевич, О. Кравченко, В. Степанов, М. Чу­гуй. Вивчалися також окремі питання історії діловодства в місцевих радах на прикладі виконавчого комітету Московської ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів у 1920–1930-х рр. (Н. Можаєва), експертизи цінності документів, що циркулювали у виконавчому комітеті місцевої ради (Н. Коннова), роботи з пропозиціями, заявами, скаргами громадян (Л. Потапова).

У пострадянській Україні було розпочато дослідження проблем управлінського документознавства, організації діловодства в нових політичних та економічних умовах. У цьому напрямі активно працюють такі дослідники, як С. Кулешов, В. Бездрабко, О. Загорецька, С. Сельченкова, Ю. Палеха. У низці досліджень провідних російських документознавців (А. Сокова, М. Ларін, О. Рисков та ін.) ці аспекти цілком справедливо аналізуються з позицій документаційного забезпечення управління, зважаючи на зміни (управлінські, інформаційні, технологічні), що відбулися у функціонуванні органів державної влади та місцевого самоврядування. Досвід документаційного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування в Російській Федерації розглянуто в публікаціях О. Мітченко.

У сучасній Україні увага науковців до проблем організації діловодства в органах місцевого самоврядування значно зменшилась. Якщо вони і розгля­даються, то у сукупності з проблематикою реалізації діловодних процесів в органах державної влади. Деякі аспекти документаційного забезпечення (далі – ДЗ) діяльності органів місцевого самоврядування знайшли відображення в дисертаційних дослідженнях з економічних наук та державного управління, зокрема, інформаційного та організаційно-методичного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування (І. Древицька, І. Загора), реформування кадрових служб органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні (Б. Колесніков), прийняття управлінських рішень в органах державної влади та місцевого самоврядування (О. Бабінова). Однак, незважаючи на актуальність, питання ДЗ діяльності органів місцевого самоврядування в Україні у комплексній науковій праці документознавцями ще не порушувалися.

У другому підрозділі проаналізовано джерельну базу дослідження. Цінну інформацію для дослідження містять архівні документи фонду 14 (Головне ар­хівне управління при Кабінеті Міністрів України), фонду 1115 (Українська Цен­тральна Рада), фонду 1216 (Міністерство внутрішніх справ Української Держа­ви), фонду 1429 (Канцелярія Директорії Української Народної республіки), фонду 2201 (Міністерство освіти Української Держави, м. Київ), фонду 2581 (Міністерство народної освіти Української Народної Республіки), фонду 1092 (Міністерство внутрішніх справ Української Народної Республіки), що збе­рігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України. Вивчення цих документів дозволило розкрити особливості організації діловодства в органах місцевого самоврядування 1917–1919 рр. (на території Української Народної Республіки (далі – УНР) та Української держави, у місцевих радах та їх виконавчих комітетах на території радянської України).

Важливими для опрацювання теми є законодавчі акти, нормативні та методичні документи, що регулювали організацію діловодства в органах місце­вого самоврядування у досліджувані історичні періоди. Документи цієї групи періоду 1917–1919 рр. представлені інструкціями з діловодства. Серед норма­тивно-методичних документів, що унормовували діловодні процеси в місцевих радах та їх виконкомах, заслуговують на особливу увагу інструкції з діловодства для місцевих рад та розробки Всесоюзного науково-дослідного інституту документознавства та архівної справи (далі – ВНДІДАС), проведені у цій сфері у 1970–1980-х рр. Джерелом інформації про сучасні нормативно-пра­вові документи стали офіційні видання цих документів, зокрема “Відомості Верховної Ради України”, “Офіційний вісник України”, “Вісник Державного ко­мітету архівів України”.

Вивчався також склад документаційного фонду, зокрема, організаційно-розпорядчі документи Маріупольської міської ради та її виконавчих органів, яка є типовим об’єктом системи місцевого самоврядування в Україні за своїми повноваженнями та принципами діяльності, кількісним складом апарату, матеріально-технічним забезпеченням. Дослідження цих документів дало можливість сформувати уявлення про основні аспекти ДЗ діяльності зазна­че­ного органу, а результати вивчення розцінювати як характерні для міських рад регіонального рівня.

У третьому підрозділі охарактеризовано систему місцевого самоврядування в Україні. Органи місцевого самоврядування, як один з елементів цієї системи, відіграють важливу роль в управлінні адміністративно-територіальними одиницями. Вони представлені сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними та обласними радами, районними радами в місті. Ці органи відповідальні за результат проведених заходів при вирішенні питань місцевого значення. Виконавчі органи ради, з одного боку, підзвітні територіальній громаді, а з другого – наділені делегованими повноваженнями з боку виконавчих органів влади і відповідальні перед цими органами. Отже, виконавчі органи ради можна вважати органами подвійного підпорядкування, що підкреслює їх відмінність від органів державної влади. Ця особливість впливає на ДЗ діяльності органів місцевого самоврядування.

Типовим об’єктом, якому властиві практично всі елементи системи місце­вого самоврядування, є міська рада. До того ж цей орган представляє первин­ний рівень місцевого самоврядування. Організаційна структура міської ради, на відміну від інших органів місцевого самоврядування, є більш розгалуженою. З цієї причини увагу в дослідженні акцентовано на міській раді та її виконавчих органах.

У другому розділі “Основні напрями розвитку діловодства в органах місцевого самоврядування в Україні у 1917–1991 роках” охарактеризовано організацію діловодства в Україні в органах місцевого самоврядування у 1917–1919 рр. і місцевих радах та їх виконавчих органах у 1920–1991 рр.

У першому підрозділі встановлено, що у 1917–1919 рр. українські політичні режими достатньо уваги приділяли питанню про роль органів місцевого самоврядування у державному керуванні. Так, діяльність урядів УНР та Директорії УНР була спрямована на реформування органів місцевого самоврядування, надання їм широких прав, застосування української мови в їх діяльності. До органів місцевого самоврядування відносились губернські, повітові, волосні, міські та сільські ради та їх виконавчі органи.

Для координування діяльності місцевих рад, а також представлення їх інтересів перед органами державної влади, Центральною Радою було створено Департамент місцевого самоврядування, який діяв і за часів Української Держави, і за часів Директорії УНР. Цей орган розробляв організаційно-розпорядчі документи з діловодства (інструкції, документи про порядок виконання справ і звітності, про компетенцію департаменту і його відділів, розпорядження, циркуляри); проводив активну роботу зі створення власної бібліотеки, яку мали поповнити нормативно-методичні посібники; орга­ні­зо­ву­вав проведення виїзних занять з метою підвищення кваліфікації спів­робітників органів місцевого самоврядування; контролював процес впровад­ження україн­сь­кої мови у роботу зі службовими документами в органах місцевого само­врядування.

Особливістю кадрового складу відділів Департаменту місцевого само­вря­дування була наявність чисельного штату працівників, професійним обов’язком яких було переписування документів. Це не скорочувало маршрут руху до­ку­ментів, а тільки сповільнювало розроблення та прийняття управ­лінського рішення. Взагалі, як в Департаменті, так і в органах місцевого самоврядування, незважаючи на зміни в державному устрої, виникнення нового ідеологічного режиму, традиції імперського (так званого міністерського) діловодства мали міцні позиції. Це чітко простежувалось в організуванні роботи зі службовими документами, зокрема під час здійснення таких діловодних процесів як ревізія справ та звітність у справах, а також у документуванні (що підтверджує, зокрема, факт користування бланками офіційних документів старого зразка, видрукованих до 1917 р., з печатками із зображенням російського герба і написом російською мовою). У цілому організування діловодства в органах місцевого самоврядування в 1917–1919 рр. знаходилось на недостатньо високому рівні (це засвідчує багаторазовість реєстрації документів, тобто двічі реєструвались вхідні документи, відсутність уніфікації позначок в розносній книзі щодо роботи виконавців з конкретним документом, переписування документа по декілька разів, відсутність систематизованого та проіндек­со­ваного переліку документів, що створюються в їх діяльності, недосконалість системи зберігання документів тощо).

У другому підрозділі охарактеризовано загальний стан організації діловодства в місцевих радах та їх виконавчих органах у радянській Україні в 1920–1991 рр. Ідея самоврядування формально була покладена в основу соціалістичної держави. Однак керування державою реально здійснювалось не через створені спеціально з цією метою місцеві ради, а через партійні органи. Одним із наслідків встановлення нової структури державного управління стало формування нової системи діловодства. Скорочувався штат працівників канце­лярій. Маршрут руху документів спрощувався за рахунок зняття певних етапів документообігу, зокрема впроваджувалась одноразова реєстрація документа. У 1920-х рр. взагалі пропонувалося застосування безреєстраційної системи.

Одним з перших заходів щодо забезпечення створення та функціонування нової системи діловодства у 1920-х рр. було утворення відділів, бюро, інсти­тутів (загальносоюзного масштабу – Рада наукової організації праці, вироб­ництва та управління, Державне бюро організаційного будівництва, Державний інститут техніки управління, на території УСРР – Інститут раціоналізації управ­ління), які з посиленням тоталітарного режиму були поступово лікві­до­вані. Діяльність цих установ була спрямована на проведення наукових досліджень з метою розроблення основних, раціональних принципів діловодства, а також організацію занять з підвищення кваліфікації для працівників канцелярій.

1920-і рр. характеризуються впровадженням нових інструктивних доку­ментів, що регулювали архівну частину діловодства в місцевих радах УСРР, розроблених республіканськими архівними органами: “Інструкція про поста­нову архівної частини діловодства в райвиконкомах та установах сільського типу”, “Інструкція про постанову архівної справи в районних радах УСРР”, “Інструкція про постанову архівної справи в сільських радах УСРР”.

У цей період активно видаються підручники, в яких висвітлюються основні питання організації діловодства в установах, зокрема в досліджуваних органах: “Учебник делопроизводства райисполкомов и сельсоветов” (1926 р.) та “Підручник діловодства сільських рад та районових виконавчих комі­те­тів” (1928 р.). Підручник, виданий у 1928 р., мав статус нормативно-методичного посібника, що містив директивні вказівки, зокрема з розгляду справ, оформлення книг та бланків для сільських рад та виконавчих комітетів районних рад, а також зразки форм конкретних документів, приклади оформ­лення основних реквізитів, рекомендації з питань використання безреєстрацій­ної системи у роботі зі службовими документами та реєстрації за так званим комбінованим журналом. Проте, рівень організації діловодства в місцевих радах та їх виконавчих комітетах в радянській Україні у 1920–1940-х рр. залишався недостатньо високим, що, в першу чергу, було зумовлено відсутністю загальнодержавного нормативно-методичного документа, який би встановлював загальні правила документування та організування роботи зі службовими документами.

Процес удосконалення діловодства діяльності місцевих рад та їх вико­навчих органів був продовжений наприкінці 1940 – першій половині 1950-х рр., що було пов’язано із затвердженням і впровадженням на практиці “Інструкції з діловодства у Сільських Радах депутатів трудящих Української РСР” (1949 р.) та “Інструкції з діловодства у виконкомах районних Рад депутатів трудящих Української РСР” (1950 р.), а також посилення відповідальності архівних установ за організацію діловодства та нормативно-методичне його забезпечен­ня в органах місцевої влади.

Архівні органи УРСР зосереджували увагу на вивченні проблем діловодства в виконавчих комітетах місцевих рад. Під керівництвом цих органів проводилися перевірки стану поточного діловодства та архівної справи, результати яких відображали тогочасні основні проблеми, зокрема: недоско­на­лість нормативно-методичної бази, неякісність оформлювання документів, наявність зайвих інстанцій в маршруті руху документів, неправильність систематизації та класифікації документів, відсутність спеціально обладнаних приміщень для зберігання документів.

Застосування на практиці нормативно-методичних документів, розроб­ле­них ВНДІДАС у 1970–1980-х рр. (“Основные положения по органи­зации работы с документами в исполнительных комитетах сельских, поселко­вых Советов депутатов трудящихся”, “Рекомендации по совершенствованию делопроизводства в исполкомах местных Советов депутатов трудящихся”, рекомендації “Документирование деятельности местных Советов народных депутатов”, “Примерные номенклатуры дел областного (краевого) Совета депутатов трудящихся, его исполкома, управлений и отделов”), дало мож­ливість виконавчим комітетам місцевих рад підвищити рівень організації діловодства, визначити основні проблеми та перспективи розвитку, зокрема покращання відбулися у систематизації та класифікації службових документів. Архіви обласних виконавчих комітетів на підставі нормативних документів розробляли примірні та типові номенклатури справ. Було визначено функції служби діловодства в діяльності місцевих рад та їх виконавчих комітетів. Впроваджувалось проведення на базі обласних та районних архівів курсів підвищення кваліфікації для працівників виконавчих комітетів місцевих рад. Перспективним напрямом удосконалення діловодства в місцевих радах та їх виконавчих органах була уніфікація діловодних процесів, зокрема стандарти­зація процесів створення службових управлінських документів.

За часів радянської влади в органах місцевого самоврядування значна увага приділялася вдосконаленню роботи з пропозиціями, заявами та скаргами громадян. Певним досягненням у цьому напрямі діловодства стало створення нормативно-правової бази, яка регламентувала роботу зі зверненнями громадян. Так, важливим заходом в цьому напрямі в УРСР стало розроблення та впровадження на підставі “Типового положення про ведення діловодства з пропозиціями, заявами та скаргами громадян у державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях” (1981 р.) “Інструкції з ведення діловодства з пропозиціями, заявами та скаргами громадян у республіканських міністерствах та відомствах УРСР, виконкомах місцевих Рад народних депу­татів, на підвідомчих їм підприємствах, в установах та організаціях” (1982 р.).

Розділ 3 “Організаційні засади документаційного забезпечення діяль­ності органів місцевого самоврядування в сучасній Україні” поділяється на два підрозділи.

У першому підрозділі проаналізовано нормативно-методичну базу ДЗ діяльності органів місцевого самоврядування, яку складають групи документів: законодавчі акти України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; нормативні та методичні документи, які розробляються Державним комітетом архівів України та Українським науково-дослідним інститутом архівної справи та документознавства; нормативно-правові, методичні документи, які утво­рюються органами законодавчої та виконавчої влади регіонального рівня; організаційно-правові, розпорядчі та методичні документи, які розробляються конкретним органом місцевого самоврядування. Визначено основні документи, які використовуються органами місцевого самоврядування для регламен­тування ДЗ, зокрема Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” (1997 р.); індивідуальна інструкція з діловодства відповідного органу; Закон УРСР “Про мови в Українській РСР” (1989 р.); Закон України “Про звернення громадян” (1996 р.); “Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у засобах масової інформації” (1997 р.); “Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самовряду­вання, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів” (1997 р.); методичні рекомендації з розробки та застосування примірних та типових номенклатур справ; статут ради; положен­ня про службу діловодства, посадові інструкції службовців, відповідальних за організацію ДЗ діяльності відповідного органу. Слід відзначити продуктивну діяльність державних архівів областей, що розробляють для органів місцевого самоврядування, їх підрозділів нормативні та методичні документи (зокрема, примірні номенклатури справ). Проте, охарактеризувати нормативно-мето­дичну базу ДЗ діяльності органів самоврядування як досконалу поки неможливо з причини відсутності певних документів, що унормовують окремі процеси ДЗ (наприклад, з підготовки та оформлювання документів до проведення сесій рад та засідань виконавчого комітету ради). Покращання ситуації можливе за умови розроблення та прийняття на державному рівні нових нормативно-методичних документів, спеціально призначених для органів місцевого самоврядування.

У другому підрозділі охарактеризовано функції структурних підрозділів міської ради, які здійснюють ДЗ діяльності органів місцевого самоврядування, а також охарактеризовано види документів, які створюються цими відділами відповідно до їх повноважень у межах цієї сфери. Висвітлено функції таких відділів: загального, організаційного, роботи зі зверненнями громадян, архівного. Власне, від того, як організовано документування та робота зі службовими документами в цих відділах, залежить загальний рівень ДЗ діяльності органу місцевого самоврядування. Визначено документи, які створюють в результаті своєї діяльності відділи, відповідальні за організацію ДЗ діяльності органів місцевого самоврядування. Основна частина документів, яка формує документаційний фонд досліджуваних органів, представлена інструкціями, положеннями, рішеннями, розпорядженнями, планами, звітами, довідками, актами, протоколами.

Четвертий розділ “Технологічні процеси документаційного забезпечен­ня діяльності органів місцевого самоврядування в сучасній Україні” скла­дається з двох підрозділів.

У першому підрозділі розглянуто процеси документування та організу­вання роботи зі службовими документами в органах місцевого самоврядування.

Зазначено, що працівники органів місцевого самоврядування, відпові­дальні за створювання документів, зосереджують увагу на розробленні форм типових документів, які у вигляді шаблонів вводяться до персональних комп’ю­терів. Шаблон зазвичай містить основні реквізити конкретного виду документа або позначки для їх фіксування, елементи тексту, які постійно використо­ву­ються у відповідному документі (наприклад, набір типових речень, словоспо­лучень), а також існує місце для змінної інформації. Частіше створюють шаб­лони службових листів, звітів, актів, довідок тощо. Це дозволяє уніфікувати процес документування, зробити його якісним, швидким, спрощеним, розро­бити відповідні методичні рекомендації, підвищити культуру створювання службових документів.

Документи, які опрацьовують органи місцевого самоврядування, форму­ються у такі документопотоки: вхідний, вихідний, внутрішній. У свою чергу вхідний та вихідний документопотоки поділяються на чотири потоки. Розподіл вхідного потоку залежить від того, хто є відправником документа, а вихідного – від адресата документа (1 – документи, що надійшли від вищих органів управління або відправлені до них; 2 – документи, які надходять від об’єктів нижчого рівня у вертикалі управління або надсилаються їм; 3 – документи від міських установ, підприємств та громадських організацій або відіслані до них; 4 – звернення громадян або листи-відповіді на них). За кіль­кістю документів найбільшим є потік, який складається зі звернень громадян (в основному скарг). З періодичністю, яка встановлена керівництвом органу місцевого самовряду­вання, підраховується обсяг документообігу цього органу. Проте, реальний обсяг потоків не завжди можна встановити, оскільки обліковується кількість тільки вхідних і вихідних документів. Облік внутрішніх документів, а також копій, які створюють під час друкування та тиражування документа, переважно не здійснюється.

Робота зі службовими документами в органах самоврядування поді­ляється на певні процеси, склад яких залежить від того, яким є документ – вхідним, вихідним або внутрішнім. Документообіг в органах місцевого самоврядування здійснюється за схемами, які розробляються службою ДЗ. Метою створення таких маршрутів є фіксування раціонального порядку роботи зі службовими документами, графічне відображення виконання функціональних обов’язків структурних підрозділів та окремих працівників, а також контроль за виконанням документів та реалізація їх юридичної сили. Особливої уваги потребує маршрут руху вхідних документів, належне організування якого забезпечує оперативне надходження документів до виконавця з моменту його прийняття за рахунок чіткого розмежування питань компетенції між головою органу самоврядування та його заступниками, керівниками й заступниками відділів, працівниками служби ДЗ, які здійснюють процедуру попереднього розгляду.

Визначено основні етапи у роботі зі зверненнями громадян в органах місцевого самоврядування, зокрема обов’язкові вимоги: реєстрація усіх отриманих звернень; контроль за виконанням звернень; відповідь громадянину на його звернення; аналіз звернень. Підкреслено значення цих документів у діяльності органів місцевого самоврядування. Реалізації зазначеного напряму ДЗ сприяють такі форми роботи зі зверненнями громадян як проведення посадовими особами органу особистого прийому, діяльність громадської приймальні.

Особливу значущість у ДЗ діяльності органів місцевого самоврядування мають процеси, які забезпечують зберігання документів. Методичне керівницт­во зазначеними процесами покладається в органі місцевого самоврядування на архівний відділ, а за його відсутності – на загальний відділ.

Існують певні проблеми зв’язку ДЗ та організації архівної справи в органі місцевого самоврядування. Зокрема, йдеться про умови зберігання архівних документів, які на сьогодні переважно не відповідають сучасним вимогам, тобто приміщення, які знаходяться в розпорядженні архівного відділу, не можуть вмістити необхідну кількість архівних документів, що передають на зберігання. Тому більшість документів зберігається у виконавчих органах ради, в установах, організаціях, на підприємствах, розташованих на відповідній території. Одним з рішень цього питання є утворення у структурі архіву адміністрації або органу самоврядування окремого підрозділу – трудового архіву, де мають зберігатися особові справи ліквідованих юридичних осіб, розташованих на території, що знаходиться в управлінні цими органами.

Реалізація ДЗ діяльності органів місцевого самоврядування нині спрямо­вується на створення системи електронних інформаційних ресурсів. Структурні підрозділи, відповідальні за реалізацію ДЗ, прагнуть використову­вати у роботі нові технологічні засоби опрацювання та передавання інформації, насамперед Інтернет (електронна пошта, веб-сайти). Завдяки цьому взаємодія органів місце­вого самоврядування з населенням, з державними органами влади стає більш зручною та ефективною на відміну від традиційних засобів спілкування (особис­тих прийомів, листування, телефонних переговорів).

У другому підрозділі визначено перспективні напрями ДЗ діяльності органів місцевого самоврядування. Одним з таких напрямів є вдосконалення нормативно-методичної бази ДЗ, зокрема необхідним є розроблення та прийняття на державному рівні інструкції з документаційного забезпечення для органів місцевого самоврядування, порядку документування сесій органу місцевого самоврядування та засідань його виконавчого комітету, примірної номенклатури справ апарату органу місцевого самоврядування, а також індивідуальних переліків та класифікаторів управлінської документації на місцевому рівні. Підкреслена необхідність застосування інновацій у роботі зі зверненнями громадян, зокрема із застосуванням засобів Інтернет, спрямо­ваних на більшу її прозорість, прискорення обміну інформацією між органом самоврядування та громадянами, оперативне вирішення поставлених питань у цих документах, зменшення кількості повторних звернень, якісне оформ­лення відповідей на звернення тощо. Зауважено, що доцільним є проведення перевірок стану ДЗ діяльності органів місцевого самоврядування державними архівними установами, які сприятимуть належній її організації, занять та консультування цими установами працівників, відповідальних за роботу зі службовими документами в органі місцевого самоврядування.

Перспективними є також напрями роботи щодо впровадження методів інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень в органі місце­вого самоврядування на підставі опрацювання документаційних потоків уста­нови, інформаційних ресурсів Інтернет, зокрема мережі веб-сайтів державних органів. Доцільним є врахування в організації ДЗ діяльності органів місцевого самоврядування принципів та настанов з керування документа­ційними проце­сами відповідно до національного стандарту України.