Глоба К. П. Запобігання злочинам у сфері приватизації майна

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми і ступінь її наукового розроблення, сформульовані мета й завдання дослідження, визначається його наукова новизна та практичне значення, показана апробація отриманих результатів.

Розділ 1 «Загальна характеристика злочинів у сфері приватизації майна» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Правова основа системи державного регулювання приватизаційних процесів» виокремлено та проаналізовано нормативно-правові акти, за якими здійснюється державне регулювання процесів відчуження державного і комунального майна у специфічних умовах реформування національної економіки.

Дослідження підтвердило відсутність нині чіткої, злагодженої системи державного регулювання приватизаційних процесів, що значною мірою пов’язано з відсутністю базових нормативних актів, зокрема: Державної програми приватизації на 2009–2013 рр., законів України «Про акціонерні товариства», «Про відповідальність експертів-оцінювачів майна, що приватизується». Водночас правове регулювання приватизації в Україні характеризується надмірною кількістю правових джерел (більше 500 актів), а також непослідовністю та несистемністю внесення змін до законодавства в цій сфері, що негативно впливає на виконання завдань і досягнення стратегічних цілей приватизації. Так, донині залишається неприйнятим Закон України «Про Фонд державного майна України», проект якого чотири рази вносили на розгляд Верховної Ради України. З  огляду на особливу значимість та важливість прийняття цього нормативного-правового акта, дисертантом детально вивчено функції та завдання цього органу, на підставі чого запропоновано на законодавчому рівні закріпити обов’язок ФДМУ України та його регіональних відділень перевіряти походження коштів, за рахунок яких здійснюється приватизація певного об’єкта, адже поки що це лише право зазначених установ.

У підрозділі 1.2. «Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері приватизації майна» сформульовано авторське визначення злочинів у сфері приватизації, досліджено та узагальнено їх типові види. Окрім того, детально розглянуто склади злочинів, що взаємозумовлені та перебувають у тісному зв’язку із злочинами у сфері приватизації, зокрема: фіктивне банкрутство; доведення до банкрутства; ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); зловживання владою або службовим становищем; одержання хабара та ін.

На основі результатів аналізу ст. 233–235КК України, пов’язаних з незаконною приватизацією, було визначено характерні ознаки злочинів у сфері приватизації майна: а) корисливий характер діянь; б) колективність й анонімність жертв; в) прихованість для суспільства небезпечного характеру злочинів; г) тісний зв’язок з організованою злочинністю; д) незаконний перерозподіл матеріальних благ тощо.

Крім того, встановлено загальні для цих складів злочинів змістовні прогалини:  неповноту складу злочину, передбаченого ст. 233 КК України, у частині незаконної приватизації державного, комунального майна, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тобто підприємств, що посідають монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів, науково-дослідних (науково-технічних) установ, містоутворюючих підприємств та інших підприємств, що мають стратегічне значення; відсутність ознак спеціального суб’єкта; невідповідність пеналізації посягань у сфері приватизації їх суспільній небезпечності, що виявляється в невиправданій м’якості санкцій, а саме: відсутність обов’язкових покарань у виді конфіскації майна; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Відповідно, автором запропоновано внести зазначені зміни до змісту цих статей.

У підрозділі 1.3. «Законодавство зарубіжних країн про відповідальність за злочини у сфері приватизації майна» вивчено досвід нормативно-правового регулювання приватизаційних процесів у таких державах, як: Російська Федерація, Республіка Білорусь, Угорщина, Чехія, Німеччина, Польща, Великобританія, США, Канада, Франція, Італія, Японія, Бразилія, Туреччина.

Зважаючи на схожість способів учинення злочинів у сфері приватизації у країнах Східної Європи, серед яких: заниження вартості підприємства; порушення правил конкурсу або аукціону; приховання від покупців інформації про підприємство, що приватизується; незахищеність вкладів іноземних інвесторів у приватизацію, проаналізовано існуючі запобіжні заходи щодо незаконної приватизації, які ефективно функціонують у цих державах.

Акцентовано увагу на особливому підході до збанкрутілих підприємств у Німеччині та Чехії, що полягає в найвигіднішому розпродажу їх разом із прибутковими об’єктами. Підтвердженням дієвості такого підходу є прозорість процесів приватизації, економія бюджетних засобів та зростання інвестиційної привабливості країни на міжнародному ринку.

Зважаючи на сучасний соціально-економічний розвиток України та ґрунтуючись на позитивному зарубіжному досвіді, автор вважає, що найбільш прийнятними для неї є такі заходи, як: 1) активна участь іноземних інвесторів у приватизаційних торгах; 2) застосування реальних міжнародних цін у процесі оцінки майна; 3) індивідуальний підхід до кожного значимого для економіки держави об’єкта приватизації.

Розділ 2 «Кримінологічні ознаки злочинів у сфері приватизації майна» містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Кількісно-якісні показники злочинів у сфері приватизації майна» проведено аналіз відповідних матеріалів статистичної звітності та конкретних кримінальних справ (105) за період 2002–2008 рр., у результаті чого досліджено структуру злочинів у сфері приватизації та виявлено такі проблемні аспекти правозастосовної діяльності щодо них: 1) відсутність фактів притягнення до кримінальної відповідальності за порушення вимог ст. 234 КК України «Незаконні дії щодо приватизаційних паперів» (з дев’яти зареєстрованих злочинів в Україні жодного не направлено до суду); 2) слабка судова перспектива справ, порушених за ст. 233–235 КК України, що підтверджується низьким відсотком (до 19 %) ухвалення за ними вироків; 3) не засуджено жодної особи за злочин, передбачений ст. 233 КК України, що вчинено у складі організованої групи або злочинної організації (за даними Державної судової адміністрації України).

Визначено специфічні характеристики злочинності у сфері приватизації: незначну питому вагу зареєстрованих злочинів за ст. 233–235 КК України в загальній структурі злочинності в Україні (у середньому – 0,02 %); низький рівень групової (2,4 %) та рецидивної (1,3 %) злочинності у сфері приватизації майна; низький відсоток (1,5 %) виявлення організованих груп та злочинних організацій у вчиненні злочинів у сфері приватизації щодо загальної кількості виявлених організованих груп та злочинних організацій в Україні.

У підрозділі 2.2. «Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють злочини у сфері приватизації майна» розкрито особливості вказаних осіб та запропоновано типологію злочинців у сфері приватизації. Автором досліджено особливості індивідуальної злочинної поведінки у сфері відчуження майна, що пов’язані з «протиправними можливостями особи», які передбачають наявність корумпованих зв’язків між суб’єктами незаконної приватизації та посадовими особами державних органів.

У результаті дослідження слідчої та судової практики за 2002–2008 рр. дисертантом виділено характерні соціально-демографічні ознаки осіб, які вчиняють злочини у сфері приватизації. Зокрема, за їх соціальним статусом виділяють: службовців – 39,9 %, робітників – 22,0 %. Значною є частка працездатних осіб, які не працюють і не навчаються – 23,0 %. Питома вага державних службовців та пенсіонерів становить, відповідно, 7,6 %. Характерною особливістю злочинів у сфері приватизації майна є відсутність серед виявлених осіб тих, які на момент вчинення злочину не мали відповідної освіти, зокрема економічної, юридичної чи іншої спеціальної, що пов’язано із специфікою підготовки та вчинення зазначених злочинів.

У підрозділі 2.3. «Детермінанти злочинів у сфері приватизації майна» визначено і теоретично обґрунтовано класифікацію існуючих чинників, що зумовлюють кримінологічну детермінацію незаконного відчуження майна, встановлено причинно-наслідкові зв’язки між дією зазначених чинників і завданнями зниження їх криміногенного потенціалу, а також впливу на приватизаційні процеси в Україні шляхом налагодження ефективної системи профілактики.

Зазначені висновки підтверджуються результатами анкетування
250 працівників ОВС, на думку яких, головними причинами вчинення злочинів у сфері приватизації є такі: непрозорість приватизаційних процесів на всіх рівнях (61,6 %); недостатня поінформованість про проведення відчуження майна (84,4 %); неадекватність санкцій щодо винних осіб (57,2 %); недостатня ефективність заходів громадського контролю за проведенням приватизації (38,8 %); відсутність у працівників ОВС дієвих засобів запобігання вказаним злочинам (49,6 %); неналежний рівень взаємодії правоохоронних і контролюючих органів (44,0 %).

Розділ 3 «Роль правоохоронних органів та громадськості у запобіганні злочинам у сфері приватизації майна» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Загальносоціальні заходи запобігання злочинам у сфері приватизації майна» сформульовано поняття загальносоціального запобігання злочинам у сфері приватизації майна як діяльності, що обмежує або усуває чинники, які детермінують злочини, що вчиняються під час приватизації майна, та забезпечується усією сукупністю заходів державних органів і громадських організацій, спрямованих на вдосконалення соціально-економічних умов життя, вирішення суперечностей в економічній, соціальній, політичній та моральній сферах.

Залежно від характеру та спрямованості запобіжних заходів, виділено такі їх групи: 1) соціальні (спрямовані на підвищення матеріального рівня життя населення; зниження соціальної напруженості в суспільстві тощо); 2) економічні (створення спонукальних мотивів до реального інвестування та зміни цільових орієнтирів при приватизації об’єктів неприбутковими групами; економіко-кримінологічний аналіз і прогноз необхідності приватизації значимих для держави об’єктів тощо); 3) правові (створення правової бази для ефективної діяльності суб’єктів профілактики; забезпечення правових підстав для належного обліку та контролю за проведенням відчуження майна в України та ін.); 4) інформаційно-технічні (посилення можливостей використання джерел інформування громадськості про приватизаційні процеси; удосконалення технічних можливостей обміну даними між правоохоронними та контролюючими органами під час продажу, оренди з правом викупу державного чи комунального майна).

У підрозділі 3.2. «Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам у сфері приватизації майна» автором сформульовано поняття «спеціально-кримінологічне запобіганням злочинам у сфері незаконної приватизації», надано класифікацію суб’єктів запобігання, залежно від їх функцій, а саме: на судові, правоохоронні, контролюючі та громадські органи, а також пропозиції щодо застосування заходів спеціально-кримінологічної профілактики злочинів у даній сфері.

За результатами вивчення кримінальних справ (105), по яких переважну більшість обвинувачених складають саме службові особи (47,5 %), з урахуванням вимог кримінально-процесуального законодавства, автор пропонує передбачити підслідність справ за ст. 233–235 КК України виключно органам прокуратури.

Порівняльний аналіз Комплексних регіональних програм профілактики злочинності різних областей України (Вінницької, Донецької, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Харківської, Херсонської) дозволив здобувачеві визначити спільні недоліки, з метою усунення яких запропоновано: а) внести до відповідних програм заходи щодо запобігання незаконній приватизації майна стратегічно значимих для економіки і безпеки регіону підприємств; б) передбачити проведення обов’язкових перевірок законності приватизації окремих об’єктів: дитячих садків, шкіл, будинків відпочинку та інших закладів соцкультпобуту; в) запровадити проведення обов’язкових перевірок законності приватизації окремих земельних ділянок тощо.

У підрозділі 3.3. «Заходи, спрямовані на вдосконалення діяльності правоохоронних органів щодо запобігання злочинам у сфері приватизації майна» проаналізовано запобіжну діяльність правоохоронних органів у сфері незаконної приватизації та визначено характерні для неї недоліки, серед яких: відсутність єдиної статистичної бази даних розкриття й розслідування злочинів у сфері приватизації державного та комунального майна; неналежний рівень взаємодії між правоохоронними і контролюючими органами щодо профілактики злочинів у сфері приватизації майна тощо.

З огляду на існуючі проблеми, визначено заходи, спрямовані на підвищення ефективності запобіжної діяльності правоохоронних органів у сфері приватизації, а саме: 1) удосконалення Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС,
з обов’язковим включенням до неї даних про укладені або заплановані угоди з купівлі-продажу приватизованого майна (дані нового власника, ціна об’єкта, обставини придбання тощо); запровадження обов’язкового повідомлення в засобах масової інформації відомостей про намір придбати контрольний пакет акцій, значимих для економіки держави і регіону об’єктів; розкриття фондовими посередниками інформації про осіб, на користь яких здійснюється купівля акцій на вторинному ринку; 2) створення системи громадського контролю у сфері приватизації, шляхом залучення до співпраці засобів масової інформації, а також ресурсів глобальної мережі Інтернет, з метою розкриття та запобігання злочинам у сфері приватизації, 3) урахування результатів постійного моніторингу громадської думки, а також контроль громадськості за доходами і витратами службовців у сфері приватизації, за виконанням ними службових обов’язків, що дасть змогу запобігти корупційним діянням під час відчуження майна.