Яковлєв Ю.В. Командитні товариства як суб\'єкти підприємницької діяльності : Яковлев Ю.В. Коммандитные общества как субъекты предпринимательской деятельности

Краткое содержание

-          ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається його об'єкт, предмет, мета дослідження, його логіка та інструментарій, формується теоретичне і практичне значення основних положень дисертації. Також визначаються висхідні положення, наукова новизна винесених на захист положень, їх теоретичне та практичне значення, ступінь апробації отриманих результатів і Інші характеристики роботи.

Розділ перший “Командитне товариство як організаційно-правова форма підприємництва” присвячений загальнотеоретичним питанням виявлення генезису та сутності командитного товариства як організаційно-правової форми підприємництва, що заснована на фідуціарних відносинах між всіма учасниками.

Підрозділ перший "Підприємництво та його суб'єкти як правові категорії" має загалом методологічний характер, де визначаються висхідні концептуальні засади підходів до визначення самого підприємництва та його суб'єктів як категорій цивілістики. Відзначається, що поява цих питань пов'язується із ринковими перетвореннями та необхідністю викликати підприємницький інтерес у значної частини населення України й залучити їх до такої діяльності. На цьому шляху є об'єктивні передумови - закономірності розвитку ринкової економіки, проторений шлях до цього у різних країнах світу та вироблені ними передові моделі здійснення й регулювання такої діяльності, певні суб'єктивні чинники. До останніх відноситься специфіка української ментальності та суспільства на перехідному етапі.

З огляду та інтеграційні процеси йдеться про необхідність зближення законодавства та єдності його понятійного апарату. Понятійний апарат безпосередньо впливає на зміст окремих інститутів і субінститутів права. Особливо це стосується підприємництва, де законодавство не повинно містити неточностей, незрозумілості, нестабільності. Спроби відійти від загальноприйнятих підходів регулювання підприємницької діяльності безпосередньо впливають на інвестиційний клімат та надходження іноземних інвестицій в Україну.

Визначаючись у підприємництві відповідно до обраної теми, робиться наголос на дрібних та малих підприємствах і їх перевагах. Само підприємництво як правова категорія аналізується з позиції його принципів. Відповідно визначаються й його ознаки, до яких відноситься безпосередність, самостійність, систематичність, ризикованість, легальність і спрямування на отримання прибутку. В зв'язку з тим критикуються інші підходи. З урахуванням наведеного дається визначення підприємництва як безпосередньої, самостійної, систематичної, здійснюваної легальне та на власний ризик діяльності фізичних та юридичних осіб по виробництву та реалізації товару з метою отримання прибутку. Стосовно командитного товариства зазначається, що це проміжна між здійсненням підприємництва без утворення юридичної особи та з її утворенням організаційно-правова форма.

Підрозділ другий "Розвиток законодавства України про командитні товариства" виходить з наявних переваг такої організаційно-правової форми й дослідження витоків появи самих командитних товариств і регулювання їх діяльності. Відзначається, що командити засновані на сімейному підприємництві та високому ступені довіри їх учасників один до одного. Окрім сімейної версії виникнення таких товариств приділяється увага купецькій, канонічній та морській (товарній) версіям.

Економічна сторона командитного товариства виявляється у виробничих відносинах між учасниками та вкладниками для досягнення мети отримання прибутку, правову сторону відображає побудований на основі засновницького договору правовий зв'язок між різними за правовим становищем групами учасників: засновників - союзи інвестицій, управління, діяльності та відповідальності; вкладників - союзи інвестицій та обмеженого управління. Для обох груп учасників командитного товариства є спільним союз інтересу.

Правове регулювання діяльності командитних товариств в Україні започатковане Законом України "Про господарське товариство", в подальшому розвивалось в рамках інвестиційного законодавства й завершується з прийняттям нового ЦК України. Автор зазначає, що командитні товариства є різновидом підприємств як майнового комплексу та юридичної особи, й висловлюється за те, щоб було збережене і перше і друге їх тлумачення. В той же час зроблено застереження про складнощі які виникнуть перед законодавством і практикою у зв'язку з відмовою від організаційно-правової форми "підприємство".

Підрозділ третій "Командитні товариства в зарубіжних країнах", присвячено аналізу законодавства про господарські товариства, зокрема командитні товариства Європейських країн, аналізується морська, канонічна, аристократична та договірні теорії виникнення командитних товариств. Відзначається, що вони в основному є договірними товариствами фізичних осіб для ведення підприємництва за умови необмеженої відповідальності всіх учасників. Така лінія проводиться в законодавстві Німеччини, Франції, Іспанії, Італії та інших країн Європи. Командитне товариство поєднує переваги анонімності вкладників із високою активністю і зацікавленістю у веденні бізнесу повними товаришами.

Звернуто увагу на гібридні різновиди командитних товариств (акціонерна командита), закритість відомостей про вкладників і, в кінцевому результаті, гнучкість такої організаційно-правової форми підприємництва. У зв'язку з цим характеризуються основні ознаки командитних товариств. Також відзначається, що англо-саксонська модель командитного товариства не визнається юридичною особою. Аналізуються особливості представництва командитних товариств і відповідальності засновників. Наприкінці відзначаються риси командитних товариств, на які варто звернути увагу при уточненні їх правового становища.

Розділ другий "Сутність командитного товариства” присвячено аналізу сутнісних рис командитних товариств.

Так, підрозділ перший "Командитне товариство як різновид юридичної особи" має загальнотеоретичний характер і присвячений з'ясуванню особливостей командитного товариства по концепції юридичної особи. У зв'язку з тим аналізуються традиційні і новітні теорії юридичної особи, запропоновано їх власне бачення. Висхідне положення виходить з прагматичного підходу, який полягає в тому, що юридичні особи мають певну автономію від їх засновників, власну волю, що не завжди співпадає з індивідуальною волею окремих засновників, є власниками майна чи володільцями інших речових прав, самостійно виступають у цивільних відносинах, можуть бути позивачами і відповідати у юрисдикційних органах.

Відзначаючи дискусійних характер питання про сутність юридичної особи, дисертант виходить з того, хто по суті є носієм правомочностей створеної юридичної особи. В зв'язку з тим аналізуються теорії фікції, персоніфікованої мети, органічної, реалістичної, колективу, держави, директора, реальної, персоніфікованого майна та інших. Аналізуючи їх позитивні та негативні сторони дисертант схиляється до думки, що командитне товариство як спеціальна правова конструкція має такі особливості, які не характерні для інших юридичних осіб. Тому й не слід визнати юридичною особою такий започаткований союз. Детально піддано аналізу можливі союзи учасників та вкладників командитних товариств. Зроблено висновок, що сутність командитного товариства як суб'єкта підприємництва є поєднанням мети із способами та засобами її досягнення на основі союзів учасників між собою, учасників і вкладників та всіх разом і підприємницького інтересу.

У зв'язку з тим пропонується для введення в цивільний обіг нова ознака комерційних юридичних осіб - реєстрація у встановленому порядку.

Підрозділ другий "Суттєві ознаки командитного товариства" є органічним продовженням попереднього підрозділу, але присвячений виявленню та аналізу внутрішніх ознак таких товариств, які характеризують систему взаємозв'язків між їх учасниками та вкладниками. Перші — загальновизнані її відображають ознаки корпоративної особи взагалі. Ознаки другої групи відображають систематику союзів засновників, вкладників командитного товариства. Ці союзи бувають декількох рівнів: між засновниками - союзи інвестицій, управління, діяльності і відповідальності; між вкладниками - союзи інвестицій та в певній мірі управління; між засновниками та вкладниками. Їх об'єднує спільність підприємницького інтересу і отримання прибутку від інвестицій. При цьому засновники мають змогу отримувати ще й заробітну плату.

Аналізуючи особливості правосуб'єктності командитних товариств, автор дійшов висновку, що її можна набувати лише в процесі легалізації: чим більше у суб'єкта підприємництва дозволів на здійснення дозвільних видів підприємницької діяльності, - тим ширша спеціальна правосуб'єктність. При припиненні дії дозволів правосуб'єктність комерційної особи звужується. В зв'язку з цим висловлюється позиція про те, що в засновницьких документах, в тому числі засновницькому договорі командитного товариства недоцільно повністю вказувати всі види діяльності. Такий захід позбавлений глузду і не має правового значення. Якщо це дозвільна діяльність, то підставою для заняття нею є ліцензія чи патент. А якщо дозволи не потрібні, то звертатися за ними немає сенсу, як і з позиції приватного права, де дозволено все те, що не заборонено законом то безпідставно звинувачувати юридичну особу в тому, що вона вийшла за межі правосуб'єктності й займається тією діяльністю, яка не передбачена засновницькими документами. Обмеження можуть мати лише предметних характер.

На основі теоретико-функціонального аналізу корпоративного характеру відносин у господарських товариствах зроблено спробу спрогнозувати напрямки вдосконалення корпоративного законодавства України.

Розділ третій "Порядок створення та припинення командитного товариства" має чисто прикладний характер і присвячено аналізу особливостей створення, діяльності та припинення командитних товариств в Україні і небагатої арбітражної практики.

Так, підрозділ перший "Порядок створення командитного товариства" виходить з того, що заснування командитного товариства підпорядковується загальним правилам і включає в себе врегульовані правом фактичні умови виникнення та легалізації юридичної особи. Це виявляється в ряді послідовних спрямованих дій, що мають юридичне вираження і породжують правові наслідки. Відзначаючи, що командитні товариства створюються у договірно-правовому порядку, виділяються ініціативна, організаційна та легалізаційна стадії їх заснування й визначається зміст кожної з них.

Стосовно етапу формування майна командитного товариства зазначається, що залучення в нього іноземних інвестицій є, скоріше, винятком ніж правилом. У зв'язку з цим простежуються схеми формування майна командитного товариства. Робиться наголос, що в ньому відсутні такі інституціональні структури й органи, які характерні для інших комерційних структур. Проаналізовано порядок реєстрації командитних товариств й уточнено момент виникнення підприємницької правосуб'єктності - з отриманням державного свідоцтва про реєстрацію.

Підрозділ другий "Засновницький договір командитного товариства" присвячено виясненню правової природи такого договору, визначенню його місця в системі договорів і виробленню позиції стосовно змісту. Зазначається, що він є різновидом договору про спільну діяльність і характеризується наявністю для всіх його учасників спільної мети, форми та спрямованості волевиявлення, особливістю конструювання прав та обов'язків, способу створення майнової бази, порядку та засад розподілу майна в разі його припинення. Звернуто увагу на змістовну сторону засновницького договору командитного товариства та його умови; та відзначається, що першу групу складають умови, які визначають правове становище засновників, а другу - ті, що визначають правове становище учасників командитного товариства.

У підрозділі третьому "Особливості припинення командитного товариства" автор виходить з того, що, окрім загальних підстав припинення діяльності комерційних юридичних осіб, для командитного товариства відповідно до його природи встановлені спеціальні. У зв'язку з цим вони піддані аналізу з урахуванням практики та позиції арбітражних судів. Відзначається, що при припиненні командитного товариства необхідно обов'язково вирішити ряд питань, і намічаються напрямки їх оптимізації з урахуванням інтересів всіх зацікавлених сторін.