Чернелевська О.Л. Конкурентне законодавство України: формування, зміст та розвиток : Чернелевская А.Л. Конкурентное законодательство Украины: формирование, содержание и развитие

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність та новизну теми дослідження, стан її наукового опрацювання, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет та основні методи дослідження, а також охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення та результати апробації.

Розділ 1 "Загальна характеристика конкурентного законодавства України" складається з чотирьох підрозділів.

За результатами дослідження, проведеного у підрозділі  1.1 "Передумови формування антимонопольного законодавства та його реформування у конкурентне законодавство", доведено, що монополізм, який склався до кінця 80-х років в СРСР, мав унікальні риси, що відрізняють його від класичної монополії. Неефективність радянської економіки змусила наприкінці 80-х років здійснити перші спроби його обмеження. Політичні реалії 1991 року внесли корективи в законодавчі плани, і Україна постала перед необхідністю створення власного законодавчої бази поля обмеження монополізму та захисту конкуренції, що повинна було врахувати пострадянський наслідок, який вона мала в економіці та у формуванні правової системи.

Правової завершеності антимонопольне законодавство набуло із закріпленням в статті 42 Конституції України принципу забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Далі почався етап демонополізації економіки України. Ефективна конкурентна політика і реалізація антимонопольного законодавства - потужні каталізатори структурних змін у висококонцентрованій економіці. Однак, на думку дисертантки, роль конкурентного законодавства не повинна зводитися до застосування антимонопольних обмежень до суб'єктів господарювання, що зловживають ринковою владою, вона повинна бути більш широкою. Тому необхідно більше застосовувати заходи стимулювання розвитку конкуренції у монополізованих галузях економіки, саме це дозволить антимонопольному законодавству повністю трансформуватися у конкурентне.

У підрозділі 1.2 "Джерела та правова природа конкурентного законодавства" після з¢ясування  місця та ролі конкурентного законодавства обґрунтовується необхідність розмежування правового інституту захисту конкуренції в системі господарського права і конкурентного законодавства в системі господарського законодавства.

Після з’ясування  місця та ролі конкурентного законодавства, вперше в роботі було здійснено обґрунтування необхідності  узагальнення окремих правових інститутів антимонопольного регулювання господарської діяльності,  захисту від недобросовісної конкуренції та правових норм, що стимулюють прояви добросовісної конкуренції. На підставі узагальнення доведено необхідність виділення комплексного  правового інституту захисту конкуренції в системі господарського права і конкурентного законодавства в системі господарського законодавства.

У зв’язку обґрунтуванням появи нового правового інституту виникла необхідність узагальнення та систематизації значної кількості нормативно-правових актів, які регламентують питання конкуренції, та необхідність обґрунтування появи нової підгалузі господарського законодавства – конкурентного законодавства. Систему конкурентного законодавства окреслено як сукупність актів законодавства, які регулюють конкурентні відносини суб’єктів господарювання. У дану підгалузь законодавства, що має особливі предмет регулювання, метод регулювання та завдання регулювання, входять не тільки законодавчі акти, що містять обмежувальні норми, але, насамперед, акти стимулюючої спрямованості.

Класифікація норм права на види дозволяє розглядати їх, як більш високий рівень структури права, порівняно із струк­турою окремих норм права. У роботі запропонована класифікація правових норм конкурентного законодавства.

У підрозділі 1.3 “Система конкурентного законодавства” здійснено групування та систематизацію нормативних актів, що складають масив конкурентного законодавства, як воно було визначено раніше. Для більш повної характеристики конкурентне законодавство було систематизоване як сукупність нормативно-правових актів, що безпосередньо регулюють конкурентні відносини (власне регулююче законодавство), та інших актів, що містять окремі норми антимонопольної і конкурентної спрямованості.

Окрім проблем систематизації конкурентного законодавства є багато проблем, які стримують розвиток конкуренції в Україні. Це проблеми не стільки системи конкурентного законодавства, скільки законодавства, що має вплив на конкурентоспроможність економіки загалом.

Тому у підрозділі 1.4 “Загальні проблеми правового регулювання конкурентних відносин” дисертанткою виділено кілька основних проблем та запропоновано способи їх вирішення. Зокрема запропоновано зміни до законодавства, які допоможуть вітчизняному бізнесу перейти на світові стандарти, створити нову збутову інфраструктуру на товарних ринках України, налагодити публічний обмін інформацією між учасниками ринку та будуть стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу, як реального конкурента  великим монопольним виробництвам, які існують на сьогодні.

Розділ 2 “Зміст конкурентного законодавства та практика його застосування в Україні” складається з двох підрозділів.

За результатами аналізу застосування заборонних норм, проведеного у підрозділі 2.1 “Застосування заборонних норм у конкурентному законодавстві та шляхи їх вдосконалення”, дисертанткою були виявлені певні тенденції і розроблено та науково обґрунтовано ряд змін та доповнень до законодавчої бази, які дозволять, на нашу думку, вдосконалити правозастосування цих норм.

Зокрема, межа частки на ринку в 35%, при якій мова може йти про монопольне (домінуюче) становище згідно з статтею 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, дисертанткою визнається занадто високою, тому пропонується чіткіше визначити ті критерії, що повинні братися до уваги при визнанні становища домінуючим. Зокрема, пропонується доповнити процедуру проведення досліджень щодо заборони зловживання монопольним становищем аналізом наслідків прийняття рішення.

Для більш якісного і ефективного правозастосування заборонних норм, на думку дисертантки, доцільно провести деталізацію понятійного апарату конкурентного законодавства.

Істотним недоліком українського конкурентного законодавства є відсутність у Законі “Про захист економічної конкуренції” регламентації видів угод, що не можуть бути визнані неправомірними. Сьогодні законом передбачені лише винятки з застосування вимог статті 6, а отже передбачено принцип загального контролю за договірними відносинами суб’єктів господарювання. Враховуючи міжнародний досвід та об’єктивні умови, які склалися в Україні, необхідно статтю 8 Закону “Про захист економічної конкуренції” доповнити переліком узгоджених дій, які є  правомірними.

 Виходячи  з аналізу зарубіжного досвіду, дисертантка вважає за недоцільне спеціально виділяти в Законі про конкуренцію статті про обмеження антиконкурентних дій органів влади і управління, натомість доцільно застосовувати до цих органів ті ж санкції, що і до інших порушників конкурентного законодавства.

У підрозділі 2.2 “Застосування норм контролю за економічною концентрацією та шляхи їх вдосконалення” здійснено аналіз застосування норм контролю за економічною концентрацією в Україні і науково обґрунтовано доцільність зміни критеріїв, при досягненні яких необхідно узгодження, зробивши їх більш жорсткими для горизонтальних злиттів і більш м'якими для вертикальних. Зокрема, пропонується доповнити розділ 3 Закону “Про захист економічної конкуренції” пунктом, який би регламентував обсяг інформації, що подається, залежно від виду злиття, зокрема: при злитті на різних товарних ринках обсяг інформації має бути мінімальним; при вертикальному злитті (злитті на суміжних товарних ринках) має подаватися повний обсяг інформації по тих ринках, які є суміжними, і обмежений обсяг інформації по інших товарних ринках; при горизонтальному злитті (злитті на одному товарному ринку) подається повний обсяг інформації. Уявляється за доцільне скоротити термін розгляду заяв про економічну концентрацію у випадках злиття на різних товарних ринках, яке не може призвести до обмеження конкуренції.

Вимоги статті 25 Закону “Про захист економічної конкуренції” в частині підстав для надання дозволу на концентрацію органами Антимонопольного комітету мають бути чітко пов’язані з ринками задіяними у процесі концентрації. Також, проаналізувавши критерії, які є суттєвими для прийняття рішень про концентрацію, дисертантка дійшла висновку, що ці критерії є оптимальними і можуть бути застосовані в українському законодавстві поряд з критерієм позитивного ефекту для суспільних інтересів зазначеної концентрації для отримання дозволу Кабінету Міністрів України.

Крім того, одержання прав може відбутися шляхом укладення договору або внесення відповідного положення до статуту, що не враховано в українському конкурентному законодавстві та пропонується до врегулювання.

Розділ 3 "Проблеми вдосконалення конкурентного законодавства в Україні" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Проблеми узгодження норм Господарського кодексу з іншими елементами системи конкурентного законодавства в Україні" здійснено аналіз норм Господарського кодексу України, виявлено ряд розбіжностей з спеціальним конкурентним законодавством та конкурентним законодавством Європейського Союзу. Для усунення цих розбіжностей пропонується нова редакція певних норм ГК України у вигляді порівняльної таблиці, яка використовується при прийнятті змін та доповнень до чинного законодавства у Верховній Раді України.

У підрозділі 3.2 "Проблеми вдосконалення адміністративно-господарських санкцій за порушення конкурентного законодавства"  проаналізовані норми щодо відповідальності за порушення конкурентного законодавства. Обґрунтовано пропозицію налагодити розгляд порушень у вигляді неотримання згоди на концентрацію, як формальних порушень, за спрощеною процедурою та зменшити розмір штрафних санкцій за такі формальні порушення до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Порушення, які мали негативні наслідки для ринку, доцільно, на думку дисертантки, розглядати з точки зору прив’язки до розміру шкоди, заподіяної цим порушенням. Також обґрунтовується можливість зменшення штрафних санкцій у випадках, коли порушення вчинено вперше, а також коли порушник самостійно вжив заходів для усунення наслідків порушення тощо, у зв’язку з чим пропонується доповнити ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” пунктом  відповідного змісту.

Крім того потребують узгодження норми господарського і кримінального законодавства шляхом обмеження застосування норм кримінального законодавства лише тими нормами, які передбачають відповідальність за найбільш серйозні порушення конкурентного законодавства. У свою чергу із господарського законодавства слід  вилучити адміністративно-господарські санкції за ті дії, за які передбачена кримінальна відповідальність, і які є найбільш небезпечними для ринкової економіки  (зокрема, це картельні угоди, незаконне використання товарного знаку та деякі види зловживання монопольним становищем).

У підрозділі 3.3 "Перспективи використання в Україні зарубіжного досвіду правового регулювання конкуренції" проаналізовано досвід застосування конкурентного законодавства в зарубіжних країнах з метою виявлення, вивчення і узагальнення того досвіду, який може бути використаний при доопрацюванні конкурентного законодавства України, і зроблено висновки про те, що при цьому доцільно враховувати історичні умови формування останнього, тобто повну відсутність конкуренції в ряді галузей у період його створення, у зв'язку з чим першочергове значення доцільно приділяти саме тим нормам, що стимулюють розвиток конкуренції у галузях, які мають стратегічне значення для України.