Князевич Р.П. Конститутційно-правові засади виборів Президента України: проблеми теорії і практики

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі висвітлюється актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Також визначаються мета та завдання дослідження, характеризуються методологічна основа, наукова новизна, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, апробація одержаних результатів, структура і обсяг дисертації.

Розділ 1 "Теоретичні основи виборів Президента України та їх історичний аспект" містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1. "Вибори Президента України як форма безпосередньої демократії та інститут виборчого права України", по-перше, проаналізовано особливості виборів Президента України в системі форм безпосереднього народовладдя; по-друге, визначено специфіку реалізації цієї форми прямої демократії в перехідний період становлення української державності; по-третє, визначено основні ознаки, риси виборів Президента України, що дозволяють розглядати цей інститут як самостійний інститут виборчого права; по-четверте, дано визначення поняття виборів Президента України як однієї з пріоритетних форм прямого народовладдя та інституту виборчого права України.

На думку автора, вибори Президента України можна визначити як передбачену Конституцією та законами України форму прямого народовладдя, яка є безпосереднім волевиявленням народу щодо заміщення посади глави держави шляхом голосування.

Проведене дослідження дає автору підстави стверджувати, що інститут виборів Президента України є складовою частиною інституту виборчого права, який являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо заміщення посади глави держави. Тобто, в системі виборчого права, як інституту конституційного права, вибори Президента України слід розглядати як самостійний інститут, що існує поряд з іншими суміжними інститутами, такими, як вибори народних депутатів України, вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцеві вибори.

Вибори глави держави є особливо специфічними у перехідних суспільствах, тобто країнах, де відбуваються певні зміни державного ладу, здійснюються значні

суспільно-політичні перетворення. По суті, на думку автора, можна стверджувати, що президентські вибори в Україні є найбільш цілісним виявом волі наших громадян, який стосується лише кількох кандидатів на найвищу посаду в державі. Здобувач доходить висновку, що існуючий в Україні порядок обрання Президента України шляхом загальнонародного волевиявлення є, безперечно, значно демократичнішим, ніж обрання Президента парламентом чи іншим представницьким органом, як це передбачено в деяких зарубіжних країнах.

Автор вважає, що незважаючи на визначення за Конституцією нашої держави як правової, слід констатувати, що існуюча нормативно-правова база для проведення на належному правовому та організаційному рівні виборів Президента України є досить недосконалою.

На думку дисертанта, повне наукове визначення поняття виборів Президента України, як однієї з пріоритетних форм безпосередньої демократії, може бути сформульоване лише за умови проведення глибокого аналізу принципів виборів Президента України як явищ, що найбільш повно відображають суть виборів Президента України як форми безпосередньої демократії.

Автор вважає, що під принципами виборів Президента України можна розуміти вихідні положення, фундаментальні ідеї, які відображають суть виборів як передбаченої Конституцією України пріоритетної форми безпосередньої демократії, визначають засади правового регулювання реалізації і гарантування виборчих прав громадян України та забезпечують передбачений законодавством України порядок організації і проведення виборів Президента України.

Виходячи з такої систематизації принципів виборчого права та з огляду на сферу їх застосування і цільового призначення, на думку здобувача, принципи виборів Президента України можна розподілити на загальні та інституційні. Під загальними принципами виборів Президента України, на думку автора, слід розуміти конституційні принципи виборів. Ці принципи можна розподілити на дві групи: 1) принципи, що визначають вибори як пріоритетну форму народовладдя, зокрема: обов'язкового проведення виборів, періодичного проведення виборів, вільних, справедливих та чесних виборів; 2) принципи участі громадян у виборах, а саме: вільного волевиявлення, добровільної участі у виборах, загального виборчого права, прямого виборчого права, рівного виборчого права, таємного голосування.

Інституційні принципи виборів Президента України - це принципи, властиві окремим стадіям виборчого процесу. До них слід віднести принципи організації виборів спеціальними незалежними органами, територіальної організації виборів, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні передвиборної агітації, свободи агітації, фінансування виборів, юридичної відповідальності за порушення законодавства про вибори Президента України.

У підрозділі 1.2. "Функції виборів Президента України та механізм їх організації і проведення" автор визначає функції виборів Президента України як види безпосередньої діяльності народу в сфері державотворення.

На думку дисертанта, функції виборів Президента України слід класифікувати за сферами та способами волевиявлення громадян. За сферами волевиявлення громадян функції виборів Президента України потрібно поділяти на основоположні та опосередковані. До основоположних відносяться політична та ідеологічна функції виборів Президента України, а до опосередкованих - економічна, соціальна та інші функції виборів Президента України. За способами волевиявлення громадян функції виборів Президента України поділяються на установчу, охоронну, інформаційну та інші.

Здобувач визначає механізм виборів Президента України як систему організаційних (державних і недержавних) і нормативних (правових і етичних) засобів і способів здійснення народовладдя щодо заміщення посади глави держави. До механізму виборів Президента України входять організаційна, територіальна, фінансова і матеріально-технічна та інформаційна складові, спільна дія яких забезпечує здійснення народовладдя під час виборів Президента України. Такий підхід до визначення механізму виборів Президента України, на думку автора, може бути властивий усім видам виборів, що проводяться в Україні.

У зв'язку з цим автор здійснює науковий аналіз кожної складової механізму виборів Президента України.

У підрозділі 1.3. "Становлення інституту виборів Президента України" проаналізовано історію становлення інституту виборів Президента України. Зокрема, результати проведених досліджень засвідчили, що інститут виборів Президента України, як і власне інститут виборчого права України в цілому, перебуває у стадії становлення. Процес становлення цього інституту та подальший його розвиток визначається низкою чинників внутрішньополітичного, зовнішньополітичного, правового, соціально-культурного характеру тощо. З огляду на суспільний характер інституту виборів, у тому числі й виборів Президента України, визначальними у цьому процесі є політичні та правові фактори.

На думку автора, хронологічно процес становлення інституту виборів Президента України можна розподілити на три етапи: перший - 1990-1994 роки; другий -1994-1999 роки; третій - 1999 до теперішнього часу.

Перший етап становлення інституту виборів Президента України розпочинається фактично з моменту прийняття Декларації про державний суверенітет України, яка стала політико-правовою основою для заснування інституту президентства в Україні. Безпосередньо запровадження інституту президента пов'язане з прийняттям Закону Української РСР "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін до Конституції (Основного Закону) Української РСР" від 5 червня 1991 року, а інститут виборів Президента - із Законом Української РСР "Про вибори Президента УРСР" від 5 липня 1991 року. Цей період тривав до прийняття Закону України "Про дострокові вибори Верховної Ради України та Президента України" від 24 вересня 1993 року. Перший етап становлення

інституту виборів Президента України, на думку здобувача, характеризується такими особливостями: по-перше, йому було властиве обмежене коло суспільних відносин, що регулювалися Законом Української РСР "Про вибори Президента Української РСР"; по-друге, значна кількість суспільних відносин процесу виборів Президента України регулювалася законами Української РСР "Про вибори народних депутатів Української РСР" від 27 жовтня 1989 року, "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 року та "Про мови в Українській РСР" від 28 жовтня 1989 року, оскільки більшість процедурних норм Закону Української РСР "Про вибори Президента Української РСР" містили посилання на вищезазначені закони.

Другий період становлення інституту виборів Президента України пов'язаний з прийняттям Закону України "Про дострокові вибори Верховної Ради України та Президента України" від 24 вересня 1993 року та Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про вибори Президента Української РСР" від 24 лютого 1994 року. Цей період становлення інституту виборів Президента України характеризується такими особливостям: по-перше, в цей період відбувається значне законодавче розширення кола правового регулювання суспільних відносин у процесі організації і проведення виборів Президента України; по-друге, зберігаються, однак значно меншою мірою, норми відсилочного характеру, але тільки на один законодавчий акт - Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 18 листопада 1993 року; по-третє, у цей самий період приймається Конституція України, якою було встановлено жорсткіші вимоги щодо цензу осідлості для осіб, які висуваються на посаду Президента України, разом з тим, були зняті обмеження для реалізації активного виборчого права.

Третій період становлення і розвитку інституту виборів Президента України, на думку здобувача, розпочинається з прийняттям Закону України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 року. Цей період становлення інституту виборів Президента України характеризується такими особливостями: по-перше, лібералізацією виборчої системи; по-друге, збільшенням строку виборчої кампанії; по-третє, зміною територіальної основи проведення виборів Президента України; по-четверте, суттєвою зміною порядку формування системи виборчих комісій; по-п'яте, значним збільшенням кількості підписів громадян України, які підтримують кандидатуру претендента на кандидата в Президенти України, необхідних для реєстрації його кандидатом у Президенти України; по-шосте, вдосконаленням правового регулювання порядку ведення передвиборної агітації; по-сьоме, зміною порядку фінансування передвиборної агітації, пов'язаного з фінансуванням за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів особистих виборчих фондів кандидатів у Президенти України.

Проаналізовані автором новели сучасного законодавства України про вибори Президента України дають підстави дійти висновку, що з прийняттям у 1999 році

чинного Закону України "Про вибори Президента України" відбулася демократизація означеного законодавства. Цей Закон є значно досконалішим порівняно з попередніми, однак слід відзначити, що він містить і низку суттєвих недоліків, що ускладнювали його практичну реалізацію під час проведення виборів Президента України.

Розділ 2 "Конституційно-правові засади організації та проведення виборів Президента України" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Поняття виборчого процесу по виборах Президента України та його основні суб'єкти" автор дає визначення поняття виборчого процесу по виборах Президента України як порядку організації і проведення виборів Президента України.

На думку здобувача, суб'єктами виборчого процесу по виборах Президента України є: 1) народ або громадяни України, які мають право голосу; 2) виборчі комісії, утворені відповідно до Закону України "Про вибори Президента України" та Закону України "Про Центральну виборчу комісію"; 3) кандидати у Президенти України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України "Про вибори Президента України"; 4) політичні партії, виборчі блоки партій, які висунули кандидатів у Президенти України; 5) органи державної влади та органи місцевого самоврядування у випадках, передбачених Законом України "Про вибори Президента України"; 6) офіційні спостерігачі від політичних партій, виборчих блоків партій, які висунули кандидатів у Президенти України, кандидатів у Президенти України, зареєстрованих від зборів виборців та від іноземних держав і міжнародних організацій.

У підрозділі 2.2. "Основні стадії (етапи) виборчого процесу по виборах Президента України" автор доходить висновку, що виборчий процес по виборах Президента України складається з певних етапів, які являють собою самі процедури.

Здобувач вирізняє такі стадії виборчого процесу по виборах Президента України: перша - проголошення та призначення виборів; друга - утворення виборчих комісій; третя - утворення виборчих округів та виборчих дільниць; четверта - реєстрація виборців; п'ята - висунення претендентів на кандидатів у Президенти України; шоста - передвиборна агітація; сьома - голосування; восьма -встановлення підсумків голосування, результатів виборів та їх опублікування. Крім того, на думку автора, є кілька факультативних стадій виборів Президента України -проведення повторного голосування та повторних виборів.

В дисертації сформульовано авторську концепцію стадій (етапів) виборчого процесу по виборах Президента України і шляхів їх удосконалення.

Розділ 3 дисертації "Гарантії виборів Президента України" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Національні гарантії виборів Президента України" автор доходить висновку, що створення належних умов для повноцінної реалізації

вільного волевиявлення під час виборів Президента України залежить від цілої низки політико-правових, економічних, ідеологічних та інших чинників, а також від рівня правової культури наших виборців, а точніше - від того, як рішуче захищають громадяни свої конституційні виборчі права.

Здобувач визначає гарантії виборів Президента України як систему засобів, за допомогою яких Конституцією та законами України встановлюється порядок організації та проведення виборів Президента України і забезпечується його охорона, а в разі порушення встановленого порядку виборів Президента України відновлюється їх конституційність та законність.

Автор дає класифікацію гарантій виборів Президента України, за якою вони поділяються на національні та міжнародно-правові гарантії виборів Президента України.

Національні гарантії виборів Президента України поділяються на загально-соціальні, організаційно-правові та нормативно-правові.

Дисертант до загально-соціальних гарантій виборів Президента України відносить політичні, економічні, ідеологічні тощо. На думку здобувача, під політичними гарантіями здійснення конституційних виборчих прав громадян України під час виборів Президента України потрібно розуміти політичну систему України взагалі; під економічними гарантіями здійснення конституційних виборчих прав громадян України під час виборів Президента України слід розуміти спроможність суспільства і держави забезпечити необхідні фінансові та матеріально-технічні умови для здійснення народного волевиявлення під час виборів Президента України; до ідеологічних гарантій здійснення конституційних виборчих прав громадян України під час виборів Президента України слід віднести правову культуру наших громадян взагалі та діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування щодо підвищення рівня правової культури нашого населення, що дає можливість громадянам зробити більш усвідомлене й виважене рішення під час здійснення волевиявлення на виборах Президента України, а також розвиток різних ідеологій.

Організаційно-правовими гарантіями виборів Президента України, на думку автора, виступає діяльність організаторів виборів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, яка спрямована на забезпечення належних умов для функціонування безпосередньої демократії та її інститутів. Засади організаційно-правових гарантій передбачено в Основному Законі України, де визначено строки та суб'єкт призначення виборів Президента України, а також порядок призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії тощо. Більш широко організаційно-правові гарантії виборів Президента України закріплені в спеціальному Законі України "Про вибори Президента України", в якому визначається порядок призначення усіх видів виборів Президента України;

утворення виборчих округів та виборчих дільниць, виборчих комісій, організація їх роботи, оскарження рішень; забезпечення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб належних умов для здійснення громадянами своїх виборчих прав. Важлива регламентація організаційно-правових гарантій виборів Президента України встановлена у Законі України "Про Центральну виборчу комісію", де визначено порядок утворення, склад, правовий статус і повноваження членів Комісії та організацію її діяльності, а також повноваження Комісії щодо підготовки організації і проведення виборів Президента України.

Здобувач визначає нормативно-правові гарантії виборів Президента України як основні засади участі в них громадян України, які встановлюють коло суб'єктів виборів Президента України, порядок підготовки організації і проведення виборів Президента України, а також юридичну відповідальність у разі порушення положень Конституції України та Закону України "Про вибори Президента України".

На думку автора, нормативно-правові гарантії виборів Президента України можна розподілити на установчі, регулятивні, відновлювальні та каральні. Установчі гарантії визначають основні принципи та засади організації виборів Президента України, коло суб'єктів виборчого процесу та правові основи участі цих суб'єктів у виборах, відповідний обсяг їх прав, обов'язків та повноважень. Гарантії установчого характеру закріплені у нормах матеріального характеру, що містяться в Конституції України та загальних положеннях Закону про вибори Президента України. Регулятивні юридичні гарантії закріплюються в процесуальних нормах, зокрема тих, що регламентують порядок підготовки організації і проведення виборів Президента України. Відновлювальні гарантії пов'язані насамперед з установленням та захистом широкого кола виборчих прав громадян України. Каральною гарантією виборів Президента України виступає встановлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства.

У підрозділі 3.2. "Міжнародно-правові гарантії виборів Президента України" здобувач доходить висновку про те, що пріоритетним видом міжнародних гарантій у сфері виборів Президента України є міжнародне спостереження за їх організацією і проведенням.

На думку дисертанта, політичні права під час виборів Президента України, а саме право на участь у контролі за виборами, мають не тільки громадяни України, але й іноземці, причому як представники зарубіжних країн, так і міжнародних організацій.

Автор вважає, що правовий статус та порядок діяльності міжнародних спостерігачів на виборах Президента України мають бути безпосередньо врегульовані в Законі.