Букач В.В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; визначаються мета й основні задачі дослідження; показано наукову новизну і сформульовано положення, які виносяться на захист; розкривається теоретична та практична значущість здобутих результатів, їх апробація та впровадження; наведені дані про публікації і структуру дисертації.

У розділі 1.“Наукові та нормативно-правові засади дослідження і регулювання конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” проаналізовано стан розробки проблеми дослідження з точки зору конституційного права, надано теоретично обґрунтовані умови правової оптимізації механізму забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина державою при визначальній ролі міліції.

У підрозділі 1.1 “Наукові дослідження конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” аналізуються літературні джерела, що присвячені проблемам політичних прав і свобод людини й громадянина.

Автором простежено шлях становлення та закріплення конституційних політичних прав і свобод громадян в різні історичні часи. Розглядаються праці стародавніх філософів, у яких досліджено політичні права та свободи, які власне стали мірилом свободи людини у державі. Наведені роботи українських мислителів відносно політичних прав і свобод людини й громадянина засвідчують, що для них не байдужою була доля українського народу. У своїх роботах українські вчені обстоювали прагнення народу щодо свободи, яка немислима без політичних можливостей.

Аналіз наукових праць, що були присвячені проблемам політичних прав і свобод громадян за радянських часів свідчить, про те, що цим питанням була приділена незначна кількість наукових праць.

Аналізуючи праці таких учених як М. Вітрука, Л. Воєводіна, О. Негодченка, П. Рабіновича, І. Ростовщикова, К. Толкачова, О. Хабібуліна, автор дійшов висновку, що процес забезпечення політичних прав і свобод складне багатогранне явище, що включає в себе такі стадії, як охорону та захист останніх.

З’ясовано, що в опублікованих роботах більшою мірою досліджуються питання, пов’язані з розглядом внутрішньо-організаційної діяльності органів внутрішніх справ. Так, автори у своїх працях питання охорони громадського порядку при проведені масових заходів розглядають, як правило, без урахування особливостей проведення окремо взятого політичного заходу. В зазначених роботах упускаються принципово важливі питання залежності методів та форм діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина.

У підрозділі 1.2 “Нормативно-правове регулювання конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” дисертантом проаналізовано нормативні джерела з проблем політичних прав і свобод людини й громадянина.

Вивчення поточного законодавства стосовно політичних прав і свобод людини й громадянина свідчить про його недосконалість. За результатами дисертаційного дослідження доведено, що положення окремих законів, що регулюють політичні права і свободи громадян, не відповідають Конституції України, оскільки вони приймалися значно раніше. А тому на сьогодні вельми необхідними є заходи, спрямовані на практичну необхідність оновлення поточного законодавства відносно питань забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян державними органами і, зокрема, міліцією.

Автор дійшов висновку, що забезпечення конституційних політичних прав та свобод є неможливим без належного його законодавчого закріплення. З огляду на зазначене найближчим часом необхідно прийняти Закон України “Про маніфестації в Україні”. Зміст якого повинен включати в себе такі положення:

по-перше, доцільно визначити призначення свободи зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій як форми вираження індивідуальної або колективної думки, що ґрунтується на свободі думок та переконань громадян з різних питань державного та суспільного життя, як способу залучення уваги до них громадян, державних органів або пред’явлення до них певних вимог для захисту або підтримки якої-небудь громадської ініціативи;

по-друге, у законі повинно бути чітко визначено роль та місце державних органів щодо забезпечення зазначених заходів, а також визначено їх компетенцію з цього приводу;

по-третє, доцільно встановити відповідальність усіх суб’єктів відносин, що розглядаються, – від посадових осіб, працівників міліції до організаторів та учасників зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій.

За доцільне є приведення у відповідність зі ст.40 Конституції України норми Закону України “Про звернення громадян”, оскільки цей закон адресований дещо вужчому колу суб’єктів, аніж Конституція, де йдеться про “усіх”, а не тільки, як в законі, про громадян України.

 У зв’язку з тим, що з дня прийняття Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” минув досить великий проміжок часу, окремі його положення застаріли і вимагають певних змін. Прийняття нової редакції закону загалом могло би вирішити значне коло питань.

 Автор пропонує, що варто Закон України “Про міліцію” доповнити окремим розділом “Забезпечення міліцією прав і свобод громадян”, у якому чітко виписати діяльність міліції щодо забезпечення конституційних, і, зокрема, політичних прав і свобод людини й громадянина.

Належне забезпечення політичних прав і свобод громадян міліцією неможливе без прийняття Закону України “Про муніципальну міліцію”. У ньому повинні бути виписані норми щодо забезпечення міліцією політичних прав і свобод громадян, взаємодії міліції з громадськістю під час забезпечення мітингів, вуличних походів, зборів та демонстрацій.

Наступний блок нормативно-правового врегулювання діяльності державних органів щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян повинен знайти своє місце у відомчих актах: наказах, розпорядженнях тощо.

Порівняльний аналіз конституційних актів країн СНД та ряду європейських країн допоміг виявити прогалини у вітчизняному законодавстві. Досвід зарубіжних країн відносно регулювання конституційних політичних прав і свобод громадян свідчить, що нашій державі варто його використовувати. Це сприятиме демократичному розвитку нашої держави, просуванню країни до європейської спільноти.

Розділ 2 “Поняття, зміст та механізм забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” охоплює широке коло теоретичних положень стосовно поняття, змісту конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина, особливостей їх класифікації, а також механізму забезпечення останніх.

У підрозділі 2.1. “Поняття конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” автор виокремлює серед конституційних суб’єктивних прав і свобод - політичні. Більшість з них адресовані громадянам України на відміну від інших видів прав і свобод. Конституційні політичні права і свободи визначають їхнє правове становище в системі суспільних відносин, які виникають у процесі здійснення державної влади.

На підставі розглянутих суб’єктивних можливостей громадян автор схиляється до того, що систему політичних прав і свобод, визначених Конституцією України, становлять: право громадян на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст.36); право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, право обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38); право громадян на мирні збори, мітинги, вуличні походи та демонстрації (ст.39); право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб(ст.40).

Саме визначення такої системи пов’язане з тим, що більшість сучасних міжнародно-правових документів про права людини універсального та регіонального характеру, встановлюючи обсяг невід’ємних прав і свобод людини, містять такі політичні права, як свобода об’єднання у політичні партії та громадські організації, свобода мирних зборів та асоціацій, право брати участь в управлінні державою, право на звернення. Зазначені права і свободи закріплені у Загальній декларації прав людини 1948 року, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року. Поряд з громадянськими (особистими), а також економічними, соціальними і культурними правами вони складають обов’язкову частину конституцій демократичних країн.

 На підставі дослідження поняття конституційних політичних прав і свобод громадян пропонується власна точка зору щодо розуміння конституційних політичних прав і свобод громадян. Під конституційними політичними правами і свободами слід розуміти закріплені конституційними нормами можливості громадян щодо активної участі у політичному житті держави і суспільства через управління державними справами, об’єднання у політичні партії та громадські організації, мирні збори та демонстрації, а також звернення до державних органів та їх посадових осіб, можливість висловлювати свою громадянську позицію щодо дій влади, спрямовану на розвиток демократії у державі.

У підрозділі 2.2.“Зміст конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” зазначається, що зміст конституційних політичних прав і свобод громадян являє собою багатогранне явище, кожне з яких є комплексом, групою прав і свобод і має систему гарантій правового, організаційного, політичного, економічного та іншого характеру.

Автором доведено, що основними елементами юридичного змісту конституційних політичних прав та свобод є: а) право діяти ; б) право вимагати; в) право користуватися; г) право звертатися за захистом.

На підставі викладеного, на думку дисертанта, право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації, на участь у професійних спілках (ст.36) включає: можливість створення нового об’єднання; можливість вільного вступу та виходу до діючого громадського об’єднання; можливість реалізації статутних завдань та цілей об’єднання, користування захистом та правами, що випливають із членства; можливість на позитивні дії, що характеризуються, гарантованим Основним Законом України необмеженим розмаїттям волевиявлень громадян;

Право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38) включає такі можливості: можливість вимоги, що адресована державі та в цілому характеризується як вимога забезпечення участі громадян в управлінні державними та громадськими справами за допомогою різних форм представницької та безпосередньої демократії, головними з яких є вибори, референдум та звернення; можливість вимагання від держави забезпечити безперешкодну реалізацію виборчих прав і свобод її органами; можливість вимагання від держави рівного доступу до державної служби в органах місцевого самоврядування;

Право на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст.39) як форми політичної активності громадян України сприяє: а) становленню колективної думки, позиції різних об’єднань громадян ; б) впливу на формування громадської думки з різних питань; в) впливу на вироблення, прийняття та реалізацію управлінських рішень.

Право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст. 40) включає такі можливості: відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, участь у вирішені публічних справ.

На думку автора, для конституційних політичних прав і свобод громадян обов’язковим елементом є правоповедінка або право на власні позитивні дії.

У підрозділі 2.3. “Механізм забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” зазначається, що реалізація конституційних політичних прав і свобод неможлива без забезпечення організаційно–політичної діяльності її державних органів, громадських організацій, посадових осіб. Це прямо випливає з сутності права. Діяльність названих суб‘єктів у даній сфері не самоціль, а свідчення реальності свободи особистості, проголошеної в суспільстві, необхідний фактор втілення правових можливостей у сферу реального використання соціальних благ, користування благами свободи, закріплених у Конституції України.

Дисертант визначає, що під механізмом забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина слід розуміти сукупність суб’єктивних та об’єктивних чинників, що виступають необхідними умовами втілення благ, визначених конституційними політичними правами і свободами, як у практику індивідуальної життєдіяльності кожної людини, так і функціонування інститутів громадянського суспільства, що є суб’єктами політичної системи суспільства.

Автором визначено, що кожний структурний елемент механізму забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина має особливе призначення у сфері реалізації, охорони й захисту прав і свобод та який включає в себе:

- правовий статус громадян та їх об’єднань як юридичну передумову забезпечення прав і свобод, закріплює у нерозривній єдності права, свободи і обов’язки як нормативно забезпечену можливість користуватися суспільними благами, що опосередковуються ними, та необхідність дотримуватись певних типів поведінки в інтересах інших осіб, суспільства й держави;

- нормативно-правові засоби забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина (юридичні гарантії), що створюють належні юридичні можливості для їх ефективного здійснення, охорони та захисту;

- загальносоціальні умови забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина як комплекс соціально-економічних, політичних, економічних та інших умов життєдіяльності суспільства, що виступають фактичним середовищем їх здійснення, охорони і захисту.

Призначення механізму забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина розкривається через систему функцій, за допомогою яких здійснюється вплив на суспільні відносини. Критерієм розмежування функцій механізму забезпечення політичних прав і свобод громадян є їх соціально-юридична спрямованість, на основі чого можна виділити сприяючу (допоміжну), стимулюючу, превентивну, відновлювальну і виховну функції.

Дії механізму забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина залежать від основних форм, у яких здійснюється безпосередній процес забезпечення зазначених прав і свобод громадян. Залежно від конкретних цілей і завдань, які ставляться перед механізмом забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина, формами забезпечення зазначених прав і свобод є зовнішні прояви взаємоузгодженого функціонування складових елементів механізму забезпечення, що спрямовані на перетворення закріплених у законі прав і свобод у дійсність, що відображає забезпечення реалізації політичних прав і свобод людини і громадянина.

Розділ 3.“Забезпечення міліцією конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Компетенція міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” зазначається, що роль міліції у забезпеченні реалізації таких політичних прав і, відповідно, її місце у механізмі реалізації зазначених прав і свобод громадян, визначається головним чином обсягом її компетенції.

Чітке визначення її компетенції і зазначеного напрямку є важливою умовою для виконання усіх поставлених перед нею завдань. І від того, як вона належно забезпечить демократичні свободи, залежить визнання авторитету влади в особі міліції.

 Автором визначено, що під компетенцією міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод слід розуміти цілісне і якісно самостійне явище правової системи, що є комплексом взаємозв‘язаних і взаємодіючих засобів та умов, які створюють належні юридичні і фактичні можливості для повноцінного здійснення кожним громадянином своїх політичних прав і свобод.

У підрозділі 3.2. “Форми й методи діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” дисертант визначає, що компетенція міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод знаходить свій розвиток у визначених формах і методах діяльності. Формами забезпечення прав і свобод людини й громадянина є зовнішні прояви взаємоузгодженого функціонування складових елементів механізму забезпечення політичних прав і свобод особи, спрямовані на перетворення закріплених у законі прав і свобод в дійсність. Ними виступають забезпечення реалізації та захисту прав і свобод особи.

Автор зазначає, що форми та методи діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина є нічим іншим як сукупністю однорідних, конкретних дій співробітників міліції, що пов’язані зі створенням сприятливих умов для користування громадянами благами свободи, а також забезпеченням належних умов для реалізації конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод, їй надані певні державно-владні повноваження, у межах яких вона здійснює свою діяльність. Ці повноваження безпосередньо визначають форми діяльності міліції. До них можна віднести: регулятивну, правоохоронну, організаційну, виховну.

До спеціальних методів діяльності щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян необхідно віднести метод профілактики, залучення громадськості, припинення порушення прав і свобод громадян, поновлення порушених прав і свобод громадян, притягнення до юридичної відповідальності порушників прав і свобод громадян.

Форми й методи діяльності міліції у сфері забезпечення політичних прав і свобод громадян перебувають у тісному зв'язку, що й дозволяє їй ефективно впливати на поведінку людини. Форми, що застосовуються міліцією, дають нам уявлення про шляхи діяльності, якими той чи інший орган здійснює вплив на об'єкт, а метод відображає, які ж засоби та прийоми при цьому використовуються. Тому кожний метод має свою конкретну форму прояву, а форма, у свою чергу, може реалізовуватись за допомогою одного чи кількох методів. Ці форми й методи можуть змінюватися та вдосконалюватися з прогресом суспільства, в якому вони існують.

У підрозділі 3.3. “Шляхи вдосконалення діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” дисертант дійшов висновку, що найважливішим чинником ефективного забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян є досконала нормативна база, що визначає дієві форми та методи.

Автор вважає, що основні питання діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян необхідно вирішувати комплексно у таких напрямах:

1. З метою підвищення професіоналізму працівників міліції щодо забезпечення політичних прав і свобод громадян у підрозділах міліції в системі професійної підготовки проводити, як мінімум раз на місяць, освітню роботу щодо змісту основних положень нормативних актів, що закріплюють права і свободи людини й громадянина;

2. З метою закріплення отриманих теоретичних знань здійснювати приймання заліків у персоналу міліції щодо основних положень Конституції України з прав і свобод людини й громадянина, міжнародних та відомчих нормативних актів з даної галузі.

3. Виділяти достатньо часу для проведення інструктажу з персоналом міліції, який залучається для участі у забезпеченні реалізації політичних прав і свобод громадян, акцентуючи при цьому увагу на толерантному ставленні до громадян, особливості специфіки зазначеного заходу .

4. Необхідно обов’язково приймати до уваги керівництвом підрозділів міліції дієві пропозиції з боку персоналу щодо поліпшення забезпечення політичних прав і свобод, оскільки інколи у підлеглих більше практичного досвіду по даного питання. У даному випадку аж ніяк не повинен діяти принцип “наказ командира закон для підлеглого”, оскільки автоматично зникає всіляке бажання щодо власної ініціативи.

5. Слід надавати можливість працівникам міліції брати участь у телевізійних передачах щодо роз’яснення громадянам основних прав та обов’язків працівників міліції під час проведення політичних заходів (мітингів, демонстрацій, вуличних походах тощо), що, у свою чергу, має на меті досягнення взаєморозуміння між громадянами та працівниками міліції.