Согорін А.А. Особливості впливу ЗМК на трудову адаптацію: концептуалізація моделі соціологічного дослідження

Краткое содержание

-                                        ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, завдання роботи, об’єкт та предмет дослідження, розкрито його наукову новизну, охарактеризоване практичне значення, наведено відомості про апробацію дослідження..

Перший розділ “Засоби масової комунікації як агент трудової адаптації: сутнісні характеристики” присвячений теоретико-методологічному обґрунтуванню сучасного соціологічного бачення сутності засобів масової комунікації, розкриттю їх структурно-функціональних характеристик, та ролі як агентів трудової адаптації.

У відповідності до логіки наукового пізнання сутності об’єкта дисертаційного дослідження – засобів масової комунікації (ЗМК) уточнено зв’язок цього поняття з близьким за змістом – масовою комунікацією. Спираючись на загальновизнане розуміння ЗМК як соціальних інститутів (преса, телебачення, Інтернет, видавництва тощо), що забезпечують збирання обробку та масове поширення інформації та підтримуючи визначення масової комунікації, як стану суспільства, що конституюється мас-медіа, не існує поза ними і лише разом з ними має ознаки соціального інституту (Н.В. Костенко), доходимо висновку щодо необхідності залучення в якості теоретико-методологічних засад нашого дослідження сукупність теорій масової комунікації.

Розгляд теоретичних доробків дослідження масової комунікації у будь-якій соціологічній традиції дослідження був здійснений з урахуванням наступних положень, що обумовлюють логіку нашого дослідження:

1)      в ньому мають бути представлені основні найбільш впливові традиції досліджень масової комунікації;

2)      послідовність розгляду має відображати як впливовість підходу, так (і в певній мірі) конкретно-історичний його розвиток;

3)      розгляд кожної традиції має поєднувати як ідеї її фундаторів, так і подальший їх розвиток в роботах послідовників цих традицій;

4)      необхідно враховувати як між традиційні впливи при дослідженні масової комунікації, так і використання окремими дослідниками теоретичних підходів декількох традицій.

В сучасній соціологічній літературі з теорії масової комунікації виділяють п’ять основних дослідницьких традицій: структурно функціональна, ідеологічна, семіологічна, критична та постмодерністська. Наш порівняльний аналіз їх відповідності темі нашого дослідження дозволив зупинитись на трьох: ідеологічній традиції, яка дозволить врахувати науковий досвід досліджень у колишньому СРСР з ознаками ідеологізованого суспільства, критичній традиції, завдяки якій стає можливо критично сприйняти попередні наробки, та структурно-функціональній, переваги якої дозволять виділити ЗМІ в загальній системі масової комунікації.

Суттєвий вплив на виникнення та розвиток ідеологічної традиції дослідження масової комунікації здійснили роботи основоположників марксизму – К. Маркса та Ф. Енгельса, в яких масова комунікація розглядається як складова духовного виробництва, по перетворенню думок домінуючого класу в домінуючу думку даного суспільства.

Подальший розвиток і уточнення марксистської концепції ідеології знайшла в теорії “державних апаратів” (Л. Альтюсер), елементи яких є система комунікації, за допомогою яких формування трудових ресурсів підпорядковується вимогам капіталістичного виробництва. В теорії гегемонії (А. Грамі) матеріали масової комунікації розглядаються як простір боротьби за гегемонію і домінування інтересів домінуючого класу. Як засіб репрезентації “домінуючої ідеології” трактує ЗМК Дж. Томпсон, як механізм “культури-ідеології споживання” щодо залучення до глобального капіталізму всіх класів суспільства розуміє ЗМК Л. Склеїр.

Оцінюючи теоретичну і практичну цінність розглянутих концепцій ідеології та гегемонії для нашого дослідження, слід зазначити притаманні цій традиції дослідження масової комунікації переваги і обмеження

З одного боку, ця традиція дає можливість розширити наше розуміння щодо здійснення домінування одних індивідів чи груп над іншими, в тому числі і в трудовій сфері. Крім того з’являється можливість виявити вплив структурних складових суспільства (освіта, засоби масової комунікації, спілок, партій, асоціацій) на мислення та поведінку громадян.

З іншого боку, виглядає сумнівним правомірність використання ідеї домінуючої ідеології у постіндустріальному суспільстві. Цій традиції також притаманне перебільшення ролі формування базових цінностей для підтримки існуючого соціального порядку. До того ж не виглядає переконливим зведення ідеологічного домінування в сучасному суспільстві виключно до класового.

Більш категоричну позицію щодо ролі масової комунікації в капіталістичному суспільстві зайняли представники франкфуртської школи неомарксизму (М. Хоркаймер, Т. Адорно). З позицій “критичної теорії” на їх думку в умовах масового виробництва товарів послуг і ідей, масова комунікація сприяє набуттю культурою форм товару, наданню її продукції стандартизації і стереотипності. Завдяки цьому люди не тільки втрачають істинні уявлення про реальність, коли реальний життєвий досвід змінюється викривленим досвідом. Зокрема ця тенденція проявляється на ринку праці, що може викликати дезадаптаційні процеси в трудовій сфері.

В контексті критичної традиції доцільно, на нашу думку, розглядати також роботи канадського соціолога Гаральда Інеса. Він вперше систематично, під кутом критики розглянув питання як саме мас-медіа використовують технології аби вплинути на людське сприйняття часу – простору та відносини з ними.

Долаючи час і простір із неймовірною швидкістю та ефективністю, медіа-технології водночас впливають на повсякденне життя таким чином, що найбільші переваги від цього одержують ті, чиє становище дозволяє їм практично скористатися часо-просторовими “стисканнями” та перетвореннями.

Таким чином, Геральда Іннеса, як критично налаштованого спостережувача турбувала перспектива світу, в якому часом і простором маніпулюватимуть медіа-промисловці з корисливими економічними, політичними й культурними цілями, зокрема обумовленими лише міркуваннями зиску.

Соціолог і філософ Герберт Маркузе в роботі “Одномірна людина” (1964) розкриває роль ЗМК в адаптуванні людини до “світу споживання”. Авторський пріоритет ще одного представника критичного напрямку – Ч.Р. Мілза віддається розгляду масової комунікації як деякої причини і засобу підтримки масового суспільства. З одного боку, масові засоби можуть стати потенційним каналом маніпуляції. Масова комунікація розглядається автором як засіб, що слугує, в першу чергу, пануючим елітам, домінуючим інтересам в сфері політики та економіки. При цьому преса, радіо, телебачення є своєрідними інструментами формування громадської думки, адаптації аудиторії до конкретних соціальних умов і, відповідно, забезпечення більш ефективного процесу управління та господарювання пануючих еліт.

З іншого боку, цей підхід дозволяє розглядати масові комунікації як необхідне для людей джерело, яке сприяє виживанню у важких для них умовах.

Людині масового суспільства, життя якої пов’язане з одноманітною роботою, підпорядкуванням бюрократії, соціальною ізоляцією та низьким рівнем солідарності, засоби масової комунікації пропонують картини світу, які далеко не відповідають реальному життєвому світу індивіда. Але, це дозволяє індивіду розслабитись та відволікатись.

В роботі “Розважаючи себе до смерті” (1985) Постман спирається на тезу про те, що телебачення не розширює чи посилює можливість просвітництва, друкованої культури, а скоріше навпаки.

Це визначається новою якістю, якої набуває розважальна функція телебачення. Суть проблеми в тому, що всі предметні сфери, які висвітлюються телебаченням, постають перед нами в особливому, розважальному ключі.

Природа телебачення така, підкреслює автор, що зміст ідей зазвичай необхідно спростити для відповідності вимогам каналу, тобто відповідно потреб візуального інтересу. Це, на думку Постмана, як раз і означає відповідальність вимогам шоу-бізнесу. Мета останнього – забезпечення насолодою, а засобом здійснення цього – штучність.

Завершуючи огляд теоретичних концептів критичної традиції у контексті завдань нашого дослідження, відзначимо їх концептуальний зв’язок і розвиток положень Франкфуртської школи, ідеї якої стосовно аналізу масової комунікації мають як переваги, так і недоліки.

Найважливішим досягненням Франкфуртської школи було те, що вони представляли собою одну із перших спроб теоретичного аналізу місця та ролі масових комунікацій у сучасному суспільстві. Саме в рамках цього підходу вперше була досліджена роль індустрії культури. Показано, що ЗМК грають зростаючу, зазвичай центральну роль в житті сучасної людини, виконуючи при цьому роль агентів соціалізації, посередників політичної реальності і т. д. У зв’язку з цим важливим є висновок про віднесення індустрії культури до найважливіших інститутів сучасного суспільства, ефекти якого проявляються в усіх сферах, зокрема в виробничо-економічній. Ідеї концепції і теорії цієї традиції є корисними та ефективними для критичного сприйняття механізмів і технології ЗМК щодо впливу на адаптаційні процеси.

До слабких сторін підходу слід віднести зосередження уваги вчених лише на процесі виробництва та розповсюдження матеріалів масової комунікації, залишаючи осторонь питання щодо їх сприймання. Для методології підходу характерно розгляд індивіда виключно як об’єкту впливу індустрії культури. В той час як реальній людині властива значно більша ступінь автономії. Автори також оминули питання щодо ролі мас-медіа як інституту громадянського суспільства, яке поступово формується в Україні.

Зародження функціоналістської теорії масових комунікації пов’язують з ім’ям американського політолога і соціолога Гарольда Ласвела, в роботі “Структура і функції комунікації в суспільстві” (1948), орієнтуючись на “біологічні еквіваленти”, він досліджує акт комунікації як універсальне явище щодо обміну інформацією в суспільстві. Для опису структури акту комунікації він пропонує використовувати загально відому нині модель – через надання відповіді на питання: ХТО (говорить)? ЩО говорить? За яким КАНАЛОМ? КОМУ (говорить)? З яким ЕФЕКТОМ?

Згідно цієї структури ним запропонована логіка наукового дослідження, згідно якій акцент дослідження специфіки радіо, преси, кінематографа та інших каналів комунікації, складають предмет медіа-аналізу. При обговоренні питання впливу на аудиторію центральною, є проблема аналізу аудиторії. При обговоренні питання впливу на аудиторію центральною є проблема аналізу ефектів. Саме у цих двох аспектах досліджуватимуться ЗМК у нашій роботі.

Акт комунікації, на думку Ласвела, має досліджуватись в його відношенні до цілісного соціального процесу. Йдеться про необхідність аналізувати комунікації, виявляти їх зв’язок зі специфічною реалізацією ряду функцій. Ці функції можуть бути визначені наступним чином: 1) спостереження або нагляд оточуючим умови; 2) забезпечення взаємозв’язку частин суспільства у відповідності зі змінами середовища; 3) передача соціального спадку чи досвіду від одного покоління до іншого. Останні дві функції безпосередньо пов’язані з впливом ЗМК на процес соціальної адаптації.

Його визначення та класифікація функції масової комунікації стали підґрунтям для подальших досліджень. Так, у своїй класичній праці “Масова комунікація: соціологічний аспект” американський соціолог Чарльз Р. Райт поставив питання: Якими є очевидні (видимі) та латентні (не зовсім видимі) функції та дисфункції мас-медіального нагляду, формування реакції, розважання та передача культури для суспільства, індивідуумів, підгруп і культурних систем?” Райт детально сформував схему визначення цих складних взаємопов’язаних функцій.

ЗМК є функціональними чи дисфункціональними залежно від того, якою мірою та в який спосіб їх використовують представники аудиторії.

Питання ефективності процесу масової комунікації в структурно-функціоналістській традиції досліджували також П. Лазарсфельд та Р. Мертон.

Непересічне значення для нашого дослідження має їх заклик відійти від кількісних характеристик темпів зростання технічних засобів комунікації серед населення, а звернутись до аналізу функцій масової комунікації у суспільстві, завдяки яким ця роль здійснюється.

Завершуючи розгляд основних робіт, виконаних в структурно-функціоналістській традиції аналізу слід зазначити, що при цьому діяльність засобів масової комунікації розуміється як один із засобів організації соціального життя шляхом підтримки більш-менш адекватної картини життя суспільства, своєрідний “механізм соціального зчеплення”. Під цим впливом знаходяться і адаптивні процеси в суспільстві.

В цьому контексті структурно-функціональний підхід має ряд переваг. По суті, тут пропонується універсальна методологічна мова обговорення системи відносин засоби масової комунікації – суспільство та його сфери. При цьому вдається описати основні види активності масової комунікації в контексті інших процесів, зокрема адаптивних, та елементів соціальної структури.

Серед обмежень слід зазначити однобічність функціоналізму. Адже ідея про те, що масова комунікація відіграє важливу роль в підтриманні соціальної системи в цілому приховує насправді конфлікт інтересів. Причому згода в суспільстві приймається як певна даність. Однак в реальності “консенсус” забезпечується в інтересах домінуючих соціальних сил. Слід також зазначити на складність емпіричного прояву направленості та результатів довготривалого функціонування масової комунікації, що утруднює їх фіксацію соціологічними засобами.

У форматі структурно-функціоналістичної традиції дослідження масової комунікації зберігає, на думку російського соціолога Т.В. Науменко, свою актуальність діяльнісний підхід. При цьому масова комунікація розуміється як підсистема духовно-практичної діяльності в системі соціальної діяльності. Сутність масової комунікації – оцінка актуального та впровадження цієї оцінки в масову свідомість. Таким чином, здійснюється впровадження в масову свідомість певної системи цінностей.

Важливим для зазначення місця і ролі ЗМК у комунікативному процесі є розуміння масової комунікації як явища масово-інформаційної діяльності, що характеризується збиранням, обробкою і поширенням інформації. Ми підтримуємо позицію Т.В. Науменко щодо виділення в процесі цієї діяльності обох складових масової комунікації: 1. Журналістики, що збирає і обробляє інформацію у відповідності з певними системами цінностей суб’єктів; 2. Засобів масової інформації (комунікації), що здійснюють технічний процес трансляції цієї інформації у масову свідомість. Таким чином журналістика як складова масової комунікації формує та створює духовні значення, тобто забезпечує зміст масової комунікації.

Відповідно ЗМК виконують пряму роль засобів передачі інформації. Вони є інструментальною технічною стороною, що здійснює масову комунікацію. В такому аспекті ЗМК є формою масової комунікації і виступають у двох її видах: зовнішній – як сукупність канонів, та внутрішній – як сукупність жанрів.

Представлене системне розуміння масової комунікації і її складової – ЗМК має, на нашу думку, значний дослідницький потенціал і може бути використане нами для дослідження інституціональних характеристик ЗМК.

Наше дослідження відповідності сутнісних ознак ЗМК критеріям визначення феномену “соціальний інститут” довело, що ЗМК є носієм всіх ознак соціального інституту і виступає одним з головних інститутів в суспільстві.

При цьому кожен із ЗМК – преса, радіо, телебачення, Інтернет – має статус неголовного соціального інституту, а в сукупності вони об’єднані в рамках головного соціального інституту – масової комунікації. Масова комунікація спрямована на задоволення потреби практично всього населення світу у масово-комунікативній діяльності, суттю якої є вплив на суспільство шляхом впровадження в масову свідомість певної системи цінностей у вигляді оцінок актуальних фактів і ідей.

Як сукупність взаємодоповнюючих неголовних соціальних інститутів, засоби масової комунікації взаємодіють ще з одним неголовним соціальним інститутом журналістики – інституціоналізованою формою творчої діяльності з реалізації масової комунікації шляхом створення духовних значень, тобто змісту масової комунікації у формі оціночних текстів. Цей зміст представляється аудиторії у формі жанрів різних груп: інформаційна, аналітична, художніх жанрів.

Кожен з неголовних інститутів ЗМК – преса, радіо, телебачення, Інтернет, окрім зазначених вище спільних характеристик, вирізняються особливостями, які необхідно враховувати при визначенні специфіки впливів кожного з них на трудову адаптацію.

ЗМК впливають на трудову адаптацію реалізуючі свої функції за двома рівнями: рівень соціуму та рівень індивіда. На рівні соціуму це інформаційна, соціального зв’язку, забезпечення спадкоємності, рекреативна та мобілізаційна функції. На індивідуальному рівні це інформаційна, особистої ідентифікації, інтеграції та соціального спілкування а також розважальна функції.

Наші дослідження показали, що випадки невідповідності між функціями суспільного та індивідуального рівнів можуть викликати так звану дисфункцію масової комунікації, що проявляється у викривленій формі прояву відповідних функцій: інформаційна перетворюється в дезінформацію, функція розваг – у функцію “контролю свідомості” і тому подібне. Саме в цьому аспекті вплив ЗМК на трудову адаптацію заслуговує особливої уваги.

У другому розділі “Трудова адаптація як об’єкт впливу засобів масової комунікації” здійснено уточнення поняття “трудова адаптація” шляхом аналізу в ньому сутнісних ознак родового поняття “адаптація” та виявлення видових особливостей. Визначено структуру, функції та соціальні механізми трудової адаптації.

Здійснений в дисертації аналіз понятійно-категоріального апарату, що описує трудову адаптацію виявив відсутність загальновизнаного визначення цього поняття і необхідність звернутись до родового поняття – “адаптація”. Спираючись на роботи Т. Парсонса, Р. Мертовна, Я. Щепанського та ін. показано, що трудову адаптацію слід розуміти як процес активної взаємодії людини з новою (для нього) трудовою ситуацією викликаний новизною і спрямований на освоєння цієї новизни.

Трудовій адаптації, як різновиду адаптації, притаманні наступні родові ознаки останньої:

- сутнісні характеристики поняття адаптації – активна взаємодія, хоча і специфічна з навколишнім середовищем; структурна багаторівневість, що виявляється у взаємодії біологічної, психологічної і соціальної адаптації; обов’язкова наявність нової ситуації, як зовнішнього фактора, що спонукає адаптацію; наявність орієнтованих потреб, як внутрішньої спонукальної сили, що активізує адаптивну потребу;

- всі структурні складові орієнтувальних потреб – пізнавальна, емоційна, сенсу життя – за орієнтацією на предмети їх задоволення – знання, емоції, цінності – підпадають під опосередкований вплив функцій ЗМК. За аналогією є підстави очікувати наявність такого впливу і на трудову адаптацію;

- з’ясування характеру взаємодії адаптації та соціалізації в єдиному адаптивно-соціалізаційному процесі, дає змогу дослідити впливи ЗМК на трудову адаптацію в контексті реалізації ЗМК своєї соціалізаційної функції;

- в своїй сукупності перераховані результати дослідження утворюють методологічні засади, на яких буде здійснено дослідження характеру впливів ЗМК на протікання трудової адаптації в сучасному суспільстві.

Дослідження виявило, що трудова адаптація структурована за рівнями (біологічна, психічна та соціальна) та за змістовними видами (професійна, організаційна, соціально-психологічна, матеріально-побутова та оздоровчо-реабілітаційна).

Здійснений аналіз функцій трудової адаптації свідчить про різну за масштабами і змістом “наповненість” їх на кожному з рівнів -мікро -мезо та макро рівнях, що прогнозує наявність особливостей впливу ЗМК на кожному з них. Отже ЗМК мають “включитись” в дію соціального механізму трудової адаптації приведення в діючий, діяльнісний стан практично всієї сукупності основних біологічних, психічних і соціальних людських можливостей, особистості працівника.

Таке розуміння структури і функцій трудової адаптації орієнтує на визначення у її соціальному механізмі двох нероздільних, взаємодіючих складових: інформаційний механізм трудової адаптації, що здійснює інформаційне “забезпечення” орієнтовної складової адаптивної потреби у частині оцінки трудової ситуації, та комунікаційний механізм, що забезпечує особистісні контакти з носіями потрібної інформації та емоційну складову адаптивної потреби.

У третьому розділі “Соціологічна модель дослідження впливів засобів масової комунікації на процес трудової адаптації працюючих в сучасній Україні” проаналізовано підходи до визначення сенсу поняття “ефекти масової комунікації” та обґрунтовано його авторське бачення розроблена і апробована модель соціологічного дослідження впливів ЗМК на трудову адаптацію в конкретній галузі виробництва.

Наше дослідження показали, що аналіз ефектів масової комунікації передбачає вивчення трансформацій в оцінках та адаптивній поведінці людей, що відбуваються під впливом масової комунікації. Типовим у зв’язку з цим є визначення, що ефект є наслідком процесу комунікації. При цьому у свідомості індивіда відбувається те, що без акту комунікації не відбувалося б.

Типовим у цьому визначені вбачається також певна “моністичність” наслідків процесу комунікації – лише на свідомості людей, не враховуючи наслідків у емоційному стані та поведінці людини. Спираючись на розглянутий раніш підхід П. Сорокіна до поведінки людини і процесів у суспільстві, запропоновано таке визначення ефектів масової комунікації.

Ефекти масової комунікації – це наслідки фізичного, психічного, соціального та духовного характеру, що відбиваються на свідомості, емоціях, та поведінці окремих людей, груп, спільнот і суспільств під впливом процесу масової комунікації і які відсутні при відсутності такого впливу. Як бачимо, в цьому визначенні більш повно представлені сутнісні характеристики ефектів МК, що дало підстави використання його при здійсненні і оцінці типологізації цих ефектів.

Результати порівняльного аналізу сучасних соціологічних типологій ефектів масової комунікації стало обґрунтуванням для дослідження впливів МК на трудову адаптацію. Застосування поліконцептуального підходу дозволило виявити що особливості впливу ЗМК обумовлені як структурною диференціацією суб’єкта впливу (ЗМК) так і об’єкта – трудової адаптації. Вони диференційовані через специфіку кожного з структурних елементів ЗМК – преси, радіо, телебачення та Інтернету. При цьому у цих впливах виділяють мікро та макрорівні.

На макрорівні прояви ефектів масової комунікації розглядаються як наслідки, що проявляються у змінах станів та трудової поведінки окремих індивідів та їх найближчого оточення. Сконцентрованість, насиченість та інтегрованість цих впливів обумовлена задіяністю всіх провідників подразників, всіх можливих видів взаємодії та використанням ЗМК усіх видів “матерії” обміну (за П. Сорокіним).

Ці ефекти можуть підсилюватись або послаблюватись дією космічних, біологічних та соціально-психологічних факторів. При цьому вплив ЗМК на дію космічних умов може викликати викривлення уявлень суб’єктів трудової адаптації щодо реальної дії природних сил на умови трудової діяльності та неадекватне уявлення про власні можливості взаємодії з природними умовами праці. Вплив ЗМК на дію біологічних чинників може руйнувати біологічні інстинкти, задіяні в адаптивній поведінці людини: інстинкт голоду, самозбереження, продовження роду, руху та ін. Особливості впливу соціально-психологічних подразників (ідеї, почуття і воління) на трудову адаптацію в тому, що він (вплив) сприймається як прояв власної волі і свободи адаптанта, а це практично унеможливлює відчуття або усвідомлення маніпуляції з боку ЗМК.

На макрорівні вплив ЗМК на трудову адаптацію здійснюється через впливи на оцінку актуальних подій і фактів (у різних сферах суспільства, перш за все в економічній) у громадський свідомості, зокрема у свідомості спільнот, класів, суспільства у цілому.

Дослідження засвідчило, що до основних проявів ефекту масової комунікації на економічну сферу відносять: деформацію уявлень щодо місця і ролі економіки у житті суспільства; викривлення образу ринку праці, престижності професій; поширення “споживацтва” як способу життя; нав’язування адаптантам економічної культури, побудованої на міфологічних тенденціях та розхожих ідеях здорового глузду щодо ринку праці.

Отже, вплив ЗМК на макрорівні охоплює соціальний рівень трудової адаптації, в той час як на мікрорівні – біологічний та психологічний рівні.

Впливи ЗМК на трудову адаптацію диференційовані щодо структурних елементів трудової адаптації – професійної, соціально-психологічної, організаційної, матеріально-побутової та оздоровчо-реабілітаційної видів адаптації. Виявлено також диференціація цих впливів, обумовлена вибором джерел інформації (преси, радіо, ТБ, Інтернет) адаптантами в залежності від їх вікових і освітніх характеристик.

Здійснене автором пілотажне дослідження підтвердило вірогідність запропонованої моделі дослідження впливів ЗМК на трудову адаптацію. Ця модель має включати такі складові:

- дослідження особливостей, обумовлених специфікою суб’єкта впливу – ЗМК (преси, радіо, телебачення, Інтернету);

- дослідження особливостей впливу ЗМК на мікрорівні та макрорівні; обумовлених структурною диференціацією об’єкта впливів – ЗМК;

- дослідження особливостей впливу ЗМК структурними складовими трудової адаптації – професіональної, соціально-психологічної, організаційної, матеріально-побутової та оздоровчо-реабілітаційної її видів.

Запропонована модель соціологічного дослідження впливів ЗМК на трудову адаптацію вимагає подальшого уточнення, перевірки і корекції.

У ВИСНОВКАХ зазначено, що на виконання наукового завдання – дослідити сутність та спрямованість впливів ЗМК на процес трудової адаптації працюючих (як одного з її механізмів) в сучасній Україні, та розробити і апробувати методологію емпіричного соціологічного дослідження цих впливів – отримані наступні результати дисертаційного дослідження.

По-перше, шляхом аналізу соціологічних наукових джерел здійснено розробку сучасного концептуального бачення ЗМК як соціального інституту. Показано, що ЗМК, починаючи з перших газет ХVII століття та з виникненням радіо і телебачення (20–50 р. ХХ ст.) пройшли значний шлях інстутиційного становлення і розвитку у просторі (діють практично у всіх країнах) та часі. Уточнено, що вони орієнтовані на упорядкування однієї з головних сфер суспільного життя – духовно – практичної діяльності – оформлення і поширення на масову аудиторію системи оцінок актуальних подій. При цьому, ЗМК визначаються і сприймаються у суспільстві як одне з найважливіших інформаційних джерел і тим самим отримують культурну легітимізацію в якості соціального інституту. Доведено, що кожен із ЗМК – преса, радіо, телебачення, Інтернет – має статус неголовного соціального інституту, а в сукупності вони об’єднані в рамках головного соціального інституту – масової комунікації. Масова комунікація спрямована на задоволення потреби практично всього населення світу у масово-комунікативній діяльності, суттю якої є вплив на суспільство шляхом впровадження в масову свідомість певної системи цінностей у вигляді оцінок актуальних фактів і ідей. Виявлено, що як сукупність взаємодоповнюючих неголовних соціальних інститутів, засоби масової комунікації взаємодіють ще з одним неголовним соціальним інститутом журналістики – інституціоналізованою формою творчої діяльності з реалізації масової комунікації шляхом створення духовних значень, тобто змісту масової комунікації у формі оціночних текстів. Цей зміст представляється аудиторії у формі жанрів різних груп: інформаційна, аналітична, художніх жанрів. Концептуально ЗМК розуміються як взаємодіюча сукупність неголовних соціальних інститутів. Кожен з неголовних інститутів ЗМК – преса, радіо, телебачення, Інтернет, окрім зазначених вище спільних характеристик, вирізняються особливостями, які необхідно враховувати при визначенні специфіки впливів кожного з них на трудову адаптацію.

По-друге, дослідивши можливості структурно – функціонального підходу, виявлено його значний евристичний потенціал для дослідження сутності функцій ЗМК у контексті їх впливу на трудову адаптацію. Цей підхід по суті виступає як універсальна методологічна основа дослідження системи взаємодії “масова комунікація – суспільство”, що дозволяє представити основні види активності масової комунікації в контексті впливу її на процеси, що відбуваються в сфері праці, і зокрема, на процес трудової адаптації.

ЗМК впливають на трудову адаптацію реалізуючі свої функції за двома рівнями: рівень соціуму та рівень індивіда. На рівні соціуму це інформаційна, соціального зв’язку, забезпечення спадкоємності, рекреативна та мобілізаційна функції. На індивідуальному рівні це інформаційна, особистої ідентифікації, інтеграції та соціального спілкування а також розважальна функції.

Випадки невідповідності між функціями суспільного та індивідуального рівнів можуть викликати так звану дисфункцію масової комунікації, що проявляється також по відношенню до трудової адаптації.

По-третє, аналіз сучасних соціологічних підходів щодо розуміння сутності трудової адаптації показав, що трудовій адаптації, як різновиду адаптації, притаманні наступні родові ознаки останньої: сутнісні характеристики поняття адаптації – активна взаємодія, хоча і специфічна з навколишнім середовищем; структурна багаторівневість, що виявляється у взаємодії біологічної, психологічної і соціальної адаптацій; обов’язкова наявність нової ситуації, як зовнішнього фактора, що спонукає адаптацію; наявність орієнтованих потреб, як внутрішньої спонукальної сили, що активізує адаптивну потребу, оскільки всі структурні складові орієнтувальних потреб – пізнавальна, емоційна, сенсу життя – за орієнтацією на предмети їх задоволення – знання, емоції, цінності – підпадають під опосередкований вплив функцій ЗМК. То очікуваною є наявність такого впливу і на трудову адаптацію. З’ясування характеру взаємодії адаптації та соціалізації в єдиному адаптивно-соціалізаційному процесі, дало змогу дослідити впливи ЗМК на трудову адаптацію в контексті реалізації ЗМК своєї соціалізаційної функції. В своїй сукупності зазначені результати дослідження утворили методологічні засади здійснення дослідження характеру впливів ЗМК на протікання трудової адаптації в сучасному суспільстві, розробки моделі соціологічного дослідження цих впливів. Виявлено, що трудова адаптація структурована за рівнями (біологічна, психічна та соціальна) та за змістовними видами (професійна, організаційна, соціально-психологічна, матеріально-побутова та оздоровчо-реабілітаційна).

По-четверте, у відповідності з виявленими нами структурованістю трудової адаптації за рівнями та змістовною наповненістю її функцій визначено у соціальному механізмі адаптації дві нероздільні, взаємодіючі складові: інформаційний механізм трудової адаптації, що здійснює інформаційне “забезпечення” орієнтовної складової адаптивної потреби у частині оцінки трудової ситуації, та комунікаційний механізм, що забезпечує особистісні контакти з носіями потрібної інформації та емоційну складову адаптивної потреби. Отже ЗМК мають “включитись” в дію обох складових соціального механізму трудової адаптації, який спрямований на приведення в діючий, діяльнісний стан практично всієї сукупності основних біологічних, психічних і соціальних людських можливостей, особистості працівника.

По-п’яте, порівняльний аналіз сучасних соціологічних типологій ефектів масової комунікації дає підстави для використанні в дослідженні впливів МК на трудову адаптацію поліконцептуального підходу, який враховує:

- особливості впливу ЗМК обумовлені як структурною диференціацією суб’єкта впливу (ЗМК) так і об’єкта – трудової адаптації;

- особливості впливу ЗМК диференційовані через специфіку кожного з структурних елементів ЗМК – преси, радіо, телебачення та Інтернету. При цьому у цих впливах виділяють мікро та макрорівні.

На мікрорівні прояви ефектів масової комунікації розглядаються як наслідки, що проявляються у змінах станів та трудової поведінки окремих індивідів та їх найближчого оточення. Сконцентрованість, насиченість та інтегрованість цих впливів обумовлена задіяністю всіх провідників подразників, всіх можливих видів взаємодії та використанням ЗМК усіх видів “матерії” обміну (За П. Сорокіним). Ці ефекти можуть підсилюватись або послаблюватись дією космічних, біологічних та соціально-психологічних факторів. Впливи ЗМК на мікрорівні охоплюють біологічний та психологічний рівні трудової адаптації.

На макрорівні вплив ЗМК на трудову адаптацію здійснюється через впливи на оцінку актуальних подій і фактів (у різних сферах суспільства, перш за все економічної) у громадський свідомості, зокрема у свідомості спільнот, класів, суспільства у цілому. Отже, вплив ЗМК на макрорівні охоплює соціальний рівень трудової адаптації.

По-шосте, здійснене автором пілотажне дослідження впливів ЗМК на перебіг трудової адаптації в сучасній Україні за розробленою нами для цього моделлю соціологічного дослідження показало, що до основних проявів ефекту масової комунікації на економічну сферу відносять: деформацію уявлень щодо місця і ролі економіки у житті суспільства; викривлення образу ринку праці, престижності професій; поширення “споживацтва” як способу життя; нав’язування адаптантам економічної культури, побудованої на міфологічних тенденціях та розхожих ідеях здорового глузду щодо ринку праці. Виявлено, що впливи ЗМК на трудову адаптацію диференційовані щодо структурних елементів трудової адаптації – професійної, соціально-психологічної, організаційної, матеріально-побутової та оздоровчо-реабілітаційної видів адаптації. Виявлено також, що диференціація цих впливів, обумовлена вибором джерел інформації (преси, радіо, ТБ, Інтернет) адаптантами в залежності від їх вікових і освітніх характеристик.