Артеменко С.Б. Теоретико-методологічний потенціал концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
Артеменко С.Б. Теоретико-методологічний потенціал концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса
Альтернативное Название: Артеменко С.Б. Теоретико-методологический потенциал концепции коммуникативной рациональности Ю.Габермас
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційної роботи, висвітлено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено методи, наукову новизну, практичну значущість отриманих результатів, вказано про апробацію роботи та публікації.


У першому розділі “Епістемологічна характеристика теоретико-методологічного потенціалу наукової концепції в соціологічній науці” розкрито ступінь наукового опрацювання проблематики теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса у вітчизняному і світовому соціологічному дискурсі. Далі автором здійснено інтерпретацію понять “пізнавального”, “теоретико-методологічного потенціалу” концепції в рамках теорії соціологічної науки, детально розглянуто зміст, структуру, чинники, які впливають на рівень розвитку цього потенціалу в цілому, уточнено зміст та співвідношення теоретичних та методологічних можливостей наукової концепції.


Дослідженням теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Габермаса займалися такі вітчизняні теоретики соціології: C.Барматова, Л.Бевзенко, Н.Костенко.


У працях Н.Костенко здійснювалася інтерпретація таких понять теорії комунікативної дії Ю.Габермаса, як “комунікативна дія”, “публічний дискурс”, розкривалася специфіка габермасівської інтерпретаційної методології дискурсу, розглядався науковий внесок цього вченого у розвиток досліджень в межах сфери медіа-культури.


С.Барматова окреслювала теоретичні перспективи комунікативних проектів Габермаса для розвитку такої галузевої соціологічної теорії, як соціологія політики.


Варто виокремити роботи Л.Бевзенко, оскільки вони присвячувалися критичному аналізові деяких аспектів стратегії теоретичного синтезу у концептуальних побудовах Габермаса.


Власне кажучи, осмислення українськими соціологами даної проблематики здійснювалося скоріше на описовому рівні, що зводилося до аналізу деяких понять концепції комунікативної раціональності, окреслення можливостей її застосувань у прикладній сфері соціології, поверхового розгляду окремих теоретичних обмежень інтегративної стратегії концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса.


У межах російського та зарубіжного соціологічного дискурсу приділяється значно більше уваги аналізові соціологічної спадщини Ю.Габермаса.


У працях Н.Полякової, Ю.Кімельова, В.Култигіна та І.Девятко висвітлювалися головним чином змістовні та структурні аспекти головних понять концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса: “комунікативна дія”, “система” та “життєвий світ”, розкривалися деякі методологічні засади цієї концепції.


Проблематика стратегії теоретичного синтезу в комунікативній концепції Габермаса знайшла своє відображення у роботах російських науковців В.Добренькова, А.Попова, В.Іванова, М.Головіна та Г.Осіпова.


Слід виокремити фундаментальні дослідження відомого російського соціолога Ю.Резніка, присвячені обґрунтуванню системності концептуального мислення Ю.Габермаса загалом.  


Все ж найбільш масштабніше і ґрунтовніше розкриття теоретико-методологічного потенціалу комунікативної концепції раціональності відбувалося зусиллями західних соціологів теоретиків.


Зарубіжні науковці приділяли особливу увагу осмисленню теоретичних досягнень та недоліків цієї концепції.


Позитивне оцінювання теоретичних здобутків Габермаса відбувалося у роботах англійських вчених С.Леша, Г.Скемблера, Л.Макней, американських соціологів М.Дефлема, П.Камолніча, німецького послідовника Ю.Габермаса А.Хоннета, шведського теоретика соціології П.Монсона та датського вченого Л.Зойнер.


В роботах таких дослідників, як Н.Музеліс, І.Креіб, О.Гаррінгтон (Англія), Х.Беккер (Канада), Мартін де Влігхере (Бельгія) робилися акценти на виокремлення таких її пізнавальних недоліків: недосконалість понятійно-категоріального апарату й методологічної бази, гносеологічна обмеженість у пізнанні соціальної реальності.


Особливої уваги заслуговують розробки американського науковця Дж.Рітцера, оскільки він здійснив поглиблений аналіз теоретико-методологічних засад концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса, особливостей механізмів агент-структурної інтеграції в творчості німецького соціолога.


Все ж поза увагою російських та західних авторів залишилося з’ясування системно-інтегративної сутності, структури, особливостей екстенсивного напрямку формування теоретико-методологічного потенціалу концепції Ю.Габермаса, поглиблене вивчення її наукового значення для сучасної теорії соціологічної науки. Отже, необхідним виявляється передусім критичне осмислення структурних компонентів теоретико-методологічного потенціалу концепції Габермаса, основних шляхів їх формування, наукового значення здобутків німецького вченого для розвитку теоретичної соціології сьогодення.


У соціологічному дискурсі сьогодення наукове тлумачення поняття “потенціалу” загалом як загальної категорії соціології залишилося поза увагою вітчизняних та зарубіжних дослідників. Звідси і зміст когнітивних можливостей соціологічних концепцій розуміється різними авторами відповідно до їх суб’єктивних уявлень, тобто є об’єктивно невизначеним.  Звісною мірою, адекватному осмисленню особливостей теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса сприятиме інтерпретація поняття пізнавального потенціалу наукової концепції.


У межах теорії пізнання поняття “потенціалу” в цілому першопочатково трактувалося, як сукупність наявних та прихованих засобів, ресурсів, здібностей тощо, спрямованих розв’язання певних завдань. В подальшому науковцями здійснювалися спроби тлумачення потенціалу через кількісні характеристики, як то через термін “гносеологічна потужність”, що означало рівень передбачуваного впливу його на реальність під час реалізації. До того ж велася мова про те, що поняття “потенціал” виражає такі динамічні характеристики, як нарощування, зростання, чи, навпаки зменшення, скорочення. При цьому також дослідники звертали увагу на наявність деяких обставин, які здійснюють вплив на розвиток того чи іншого потенціалу.


Вище означені інтерпретації поняття “потенціалу” сприяють визначенню деяких змістовних аспектів пізнавального потенціалу наукової концепції. Отже, як ми вважаємо, цей потенціал являє собою сукупність теоретичних, процедурних, логічних та інших можливостей, спрямованих на розв’язання епістемологічних проблем соціологічної науки. Він обумовлюється спроможністю цієї форми знання реалізовувати пізнавальну функцію, адекватно відображати, реалізовувати системний опис, зображення, пояснення, прогнозування ознак досліджуваного об’єкту. Нарощування гносеологічних можливостей концепції відбувається за рахунок низки її пізнавальних засобів: головним чином понятійно-категоріального апарату й методологічних принципів, а також гносеологічної ідеї та методів. З іншого боку, високий рівень цього потенціалу обумовлює здатність в концепції забезпечувати більш істинне, логічно несуперечливе, системне, цілісне, багатоаспектне знання. Також він виражає міру її методологічної ефективності, що передбачає активне прикладне застосування концепції та внутрішню організаційну завершеність, яка визначається логічною будовою її понятійного апарату.


На основі уточнення змісту та співвідношення теоретичних та методологічних можливостей наукової концепції автором здійснено інтерпретацію поняття “теоретико-методологічного потенціалу” концепції, ґрунтовно розкрито його зміст, структуру та основні фактори, які сприяють нарощуванню його потужності.


Отже, теоретико-методологічний потенціал концепції виражає її спроможності здійснювати функції зображення, опису, пояснення, прогнозування та відкриття нових сторін у досліджуваному об’єкті, головним чином, за допомогою понятійно-категоріального апарату та системи методологічних принципів. Особливості потенціалу такого типу полягають в тому, що він визначає певний “кут зору”, тобто специфічне бачення досліджуваної проблематики. Це передбачає розгляд її основоположних ознак, фундаментальних характеристик, базових властивостей і т.д. з боку головної для вченого точки зору, теоретичної позиції, методологічного підходу тощо, які і задають визначальне проблемне поле дослідницької пошукової діяльності. Цей потенціал визначає певну логіку, пізнавальні границі, масштаб осмислення об’єкту, який вивчається, особливості висвітлювання його основних аспектів та панораму сукупності авторської мети та задач.


Високий рівень цього потенціалу у концепції сприяє продукуванню в її межах якісно нового знання, найбільш плідному вирішенню дослідником наукової проблеми. Свідченням високого рівня цього потенціалу у концепції виступає наявність логічно узгодженої несуперечливої всієї системи її пізнавальних засобів в цілому, а також міра плідності, евристичності, загальності наукових висновків в її межах. 


При цьому теоретико-методологічний потенціал наукової концепції обумовлюється особливостями її наукового статусу, типом орієнтації на вивчення певних явищ та процесів соціальної реальності. Оскільки саме це визначає використання німецьким науковцем певного понятійно-категоріального апарату й методологічної бази.


У другому розділіОсновні ознаки теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса” автором розглядаються теоретико-методологічні, системні й інтегративні аспекти теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса, критично осмислюється його пізнавальна ефективність, ґрунтовно аналізується наукове значення цієї концепції для сучасної теоретичної соціології. При цьому також розкрито наукову сферу дослідницьких інтересів Габермаса, які представлені в його концепції комунікативної раціональності, осмислено її статус у соціальному пізнанні загалом, здійснено розгляд логіко-гносеологічних критеріїв оцінювання концепції комунікативної раціональності (повнота, логічна несуперечливість, об’єктивність і т.д.). Також проаналізовано системні характеристики цієї концепції з точки зору рівня організованості, впорядкованості, взаємопов’язаності конституюючих її структурних елементів (понятійно-категоріального апарату, методологічної бази) в контексті їх можливостей реалізовувати цілісний, багатоаспектний розгляд досліджуваного об’єкту. Автором також досліджується напрямок творення теоретичного знання в концепції раціональності Габермаса, обґрунтовується еклектичний характер синтезу такого типу, акцентується увага на головних поняттях цієї концепції: “комунікативна дія”, “комунікативна раціональність”, “життєвий світ”. При цьому також розкрито гносеологічну ефективність та обмеженість теоретико-методологічного потенціалу габермасівської концепції раціональності, визначається її значення для новітньої теоретичної соціології.


Пізнавальні орієнтири концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса відбивають зв’язок з такою науковою дисципліною, як теорія комунікації, оскільки цей вчений обґрунтовує вирішальність комунікації у конституюванні соціального світу індивідів, розкриває особливості побудови її основних форм: комунікативної дії та дискурсу.


Дану концепцію Габермас також пов’язує з таким напрямком аналітичної філософії, як теорія мовних актів, адже в ній детально розглядається структура комунікативних дій, вивчаються їх локутивні (мовлення) та ілокутивні (взаєморозуміння) функції, здійснюється поглиблений аналіз сукупності перформативних дієслів.


Габермасівська концепція комунікативної раціональності зберігає тісний зв’язок з такою галуззю лінгвістичної науки, як мовна прагматика, оскільки дослідник звертає увагу на властивості комунікативної дії реалізовувати функцію інтерсуб’єктивного консенсусу, який ґрунтується на дотриманні певних норм значущості мовних актів.


Коло дослідницьких інтересів цього науковця пов’язане також з такою науковою дисципліною, як теорія аргументації, оскільки в його концепції комунікативної раціональності досліджуються сутність, різновиди та логічні правила реалізації дискурсу, що виступає певною формою аргументації у комунікації.


Зв’язок предметного поля цієї концепції зі сферою наукових інтересів герменевтики та феноменології відображають дослідження в її межах функціональних особливостей культурної традиції, як специфічного елементу комунікативної дії, й проблематики існування життєвого світу в контексті сучасного капіталістичного суспільства.


Все ж найбільшою мірою концепція комунікативної раціональності є пов’язаною з такою науковою дисципліною, як соціальна філософія. Це пояснюється тим, що у своїх комунікативних проектах Габермас розкриває функціонування суспільства на двох паралельних рівнях: життєвого світу і системи. Також він переосмислює деякі соціально-філософські положення Франкфуртської школи, і притримуючись її традицій, гостро критикує образ раціонального капіталістичного суспільства. Виходячи з позиції правомірності існування різних, однак взаємопов’язаних вимірів функціонування суспільства, як життєвий світ і система, вчений поєднує макро- й мікро- рівень теоретичного аналізу в соціальному пізнанні. До того ж він також прагне поєднати  неоднорідні теоретичні й методологічні системи класичного, критичного, феноменологічного підходів тощо з метою нарощування пізнавального потенціалу своєї концепції раціональності. При цьому узгодження в її рамках класичних та новітніх моделей пізнання свідчить про некласичний характер цієї концепції. 


Масштаб пізнавальних орієнтацій габермасівської комунікативної концепції раціональності вказує на її міждисциплінарний статус, модель загальнонаукового синтетичного знання. І враховуючи її некласичний характер та поєднаність з низкою наукових дисциплін гуманітарного напрямку, можна означити її, як універсальну соціальну теорію, засадою якої виступає так звана парадигма комунікації.


У концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса внутрішньо поєднуються епістемічні стандарти класичної й новітньої соціологічної науки. Цей дослідник переосмислює здобутки суб’єктивно-ціннісної методології М.Вебера, Франкфуртської соціологічної школи (Т.Адорно, М.Горкхаймер, Г.Маркузе), феноменологічного підходу Е.Гуссерля та інших. Об’єднання цим дослідником ідей зі структурно неоднакових, навіть суперечливих соціологічних традицій, відсутність певної логічної ідеї у цьому процесі сприяють формуванню концепції комунікативної раціональності з такими її рисами, як певна логічна суперечливість основних структурних складових, необґрунтованість базових теоретико-методологічних засад в цілому.


З позиції класичної соціології концепція комунікативної раціональності Габермаса відзначається відносно низьким рівнем системності через наявність логічних суперечностей у ній, фактичну відсутність фундаментальної ідеї, яка б сприяла їхнього уникнення. До того ж її понятійно-категоріальний апарат і методологічна база сприяють дещо однобокому розглядові проблематики раціональності з акцентом винятково на бік її комунікативного обґрунтування.


Все ж варто врахувати некласичну сутність цієї концепції, в межах якої Габермасом були сформовані певні системні ідеї щодо осмислення соціальної реальності. Системний стиль мислення цього дослідника відображається у його побудові дуалістичної моделі функціонування соціуму, як життєвого світу і системи, де він розкриває їх ієрархічне співвідношення, причинно-наслідковий характер взаємодії, структурне відтворення.


Синтетичні побудови в концепції комунікативної раціональності Габермаса ґрунтуються на переосмисленні ним веберівського поняття раціональності й принципів пізнання соціальної реальності: свободи від оцінок та віднесення до цінностей. Вони доповнюються Габермасом до понять феноменологічного підходу: “інтерсуб’єктивності” й “життєвого світу”.


Переосмислюючи ідеальні типи дії М.Вебера, Габермас виокремлює інший, більш раціональний її тип: комунікативну дію і притаманну їй комунікативну раціональність. При цьому веберівський принцип віднесення до цінностей замінюється габермасівським принципом взаємообумовленості пізнання та інтересів. 


При цьому теоретико-методологічні засади габермасівської комунікатив- ної концепції раціональності також ґрунтувалися на розробках Франкфуртської соціологічної школи. Переосмислюючи ідеї її представників стосовно критичних засад соціальної науки, Габермас діходить висновку про необхідність утвердження в її рамках критично-рефлексивних позицій щодо комунікативного розуму.


Вчений переосмислює також поняття “життєвого світу” у феноменологічної традиції Гуссерля. При цьому він інтерпретує це поняття як взаємодоповнюючий компонент комунікативної дії, що виступає своєрідним фоном її інтерпретації і постачає інтерсуб’єктивні зразки тлумачення для всіх її учасників.


Інтегративний напрямок поєднання означених вище теоретичних підходів здійснюється Габермасом на еклектичному рівні, оскільки цей дослідник не проводить повноцінного узагальнення цих неоднорідних, суперечливих систем знання, не розкриває внутрішньої єдності, цілісності протилежних підходів, що призводить до певної абсолютизації комунікативного аспекту проблематики раціональності.


Теоретико-методологічний потенціал концепції комунікативної раціональності конституюють такі її поняття: “комунікативна дія” та “комунікативна раціональність”, “життєвий світ”, та методологічний принцип інтерсуб’єктивності. Саме вони задають певний кут зору на осмислення соціальної реальності в цілому.


Конструювання соціальної сфери за перспективою комунікативної дії та притаманної їй комунікативної раціональності спрямовує предметну царину соціальної науки на осмислення символічних аспектів взаємодії індивідів. Своєю чергою це сприяє адекватному відображенню, поясненню, прогнозуванню логіки відтворення таких символічних процесів, як соціалізація, соціальна ідентифікація та інтеграція індивідів передусім в аспекті їх культурної сфери (громадські, релігійні, наукові, мистецькі, сімейні інститути). На основі габермасівського еталону ідеальної мовної ситуації існує можливість дослідження соціальних патологій у цих процесах, шляхом реконструкції систематичних відхилень відносин комунікації від такого еталону, коли прийняття норм валідності відбуваються примусово та некритично. Даний ідеальний символічний взірець є гносеологічно ефективним для оцінювання й прогнозування відхилень у глобалізаційних процесах комунікативно діючих спільнот, з’ясування причин групових соціальних конфліктів. Теоретико-методологічний потенціал цієї концепції також реалізується за допомогою такого її поняття, як “життєвий світ”. Структурно це поняття у Габермаса включає до свого змісту культуру, суспільство, індивіда. Власне кажучи, дана позиція певною мірою розширює предметне поле соціологічної науки, оскільки за такої умови воно охоплює коло проблем, які виникають в структурі життєвого світу, тобто на рівні суспільства, індивідів і культури загалом. Все ж дані поняття не здатні відображати матеріальне відтворення соціуму, а саме його сферу  цілераціональності: економічні, трудові, адміністративні відносини між індивідами тощо.


Даний потенціал концепції комунікативної раціональності Габермаса також конституюється за допомогою методологічного принципу символічної інтерсуб’єктивності. Він передбачає адекватне осмислення дослідником інтерсуб’єктивних норм валідності, які притаманні мовленнєвим висловлюванням і є свого роду гарантом досягнення консенсусу та взаєморозуміння. Сам мовний процес зумовлює можливості публічного обговорення цих норм, що сприяє певному уникненню суб’єктивізму, оскільки об’єктивність соціального знання може забезпечуватися спільними зусиллями наукової спільноти шляхом публічного дискурсивного обговорення його сутності. Таким чином, процес продукування нового знання у науці передбачає елемент колективності, який сприяє підвищенню його достовірності. Все ж гносеологічним недоліком цього принципу виступає можливість дещо суб’єктивного оцінювання дослідником відповідності мовних висловлювань нормам валідності.


 


Науковий внесок Ю.Габермаса у розвиток теоретичної соціології полягає в тому, що в інтегративному напрямку формування його концепції комунікативної раціональності може відбуватися початкова систематизації та впорядкування деяких “розсипчастих” елементів соціологічної науки, як теорії соціальної поведінки. Теоретичні положення Ю.Габермаса стосовно взаємообумовленості соціальних аспектів комунікативної поведінки індивідів можуть застосовуватися для збагачення соціологічного уявлення до комунікації, теорії соціокультурного аналізу в соціології, крім того, дана концепція сприяє поглибленню міждисциплінарних зв’язків цієї науки в цілому.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины