Макушев П.В. Професійна правосвідомість і правова культура дільничого інспектора міліції (шляхи формування і удосконалювання)

Краткое содержание

 ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ  РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет і дослідницькі завдання. Охарактеризовано методологічну основу, науково-теоретичне підґрунтя та методи дослідження, доведено теоретичну та практичну значущість роботи, з’ясовано її новизну, сформульовано положення, що виносяться на захист, та наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі - Особливості змісту та структури правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції - проаналізовано стан розробки проблеми дослідження з точки зору теорії держави і права, державно-правової теорії організації соціальних систем, філософії, соціології, психології; визначено поняття, сутність, соціально-психологічні чинники виникнення та еволюції, постмодерністські уявлення, структуру правосвідомості та правової культури; зроблено теоретичне обґрунтування характеристики професійної правосвідомості і професійної правової культури та їх визначальної ролі.

 У підрозділі 1.1. - Поняття, форми, сутність і соціально-психологічні чинники виникнення та еволюції суспільної і професійної правової культури - доводиться слушність аналізу правової культури як особливо структурованого (у вимірах суспільного, професійного та особистісного) соціального феномена у сенсі сукупності всіх позитивних компонентів правової дійсності – досягнень правової думки і практики.

Аналіз літератури дозволив уточнити поняття правової культури взагалі і професійної правової культури дільничного інспектора міліції зокрема – як більш високої за ступенем знання та розуміння правових явищ у своїй професійній діяльності. Це дозволило визначити правову культуру як систему правових знань, умінь, навичок, емоцій почуттів та вольових компонентів, що виявляються у правомірній діяльності. Відповідно, стверджує пошукач правова культура дільничних інспекторів міліції як професійної групи, члени якої професійно займаються юридичною діяльністю і мають фахову освіту і практичну підготовку, є однією з форм правової культури суспільства в цілому. Аналіз чинників формування та поступу правової культури виявив непересічну роль в цьому категорії “повага до права”. Вивчення дефініції “повага до права” як елемента професійної правової культури дозволяє стверджувати, що вона становить специфічну, динамічну і постійно зростаючу ознаку характеристики професійної правосвідомості і правової культури як категорій вищого порядку; якісно визначає професійне ставлення дільничного інспектора міліції до формування демократичного правового суспільства. Наголошується, що відсутність поваги до права у дільничного інспектора міліції призводить до низької правової культури  і негативно позначається на результатах його професійної діяльності.

У підрозділі 1.2. - Поняття і постмодерністські уявлення свідомості і правосвідомості (структура та функції) – обґрунтовується, що свідомість виникає в процесі будь-якої діяльності, відображається в ній. Тому її функції можуть бути зрозумілими лише в контексті результатів діяльності її суб’єктів.

 Доводиться доцільність розуміння правосвідомості, що є однією з форм власне свідомості, як сукупності поглядів, теорій, уявлень і почуттів людей щодо чинного та бажаного права та правопорядку. В цьому сенсі дисертант розуміє правосвідомість як особливу форму відображення особою специфічних закономірностей функціонування права і правопорядку, що включає інтелектуальні емоції та вольові процеси і стани.

Зазначається, що на сучасне розуміння свідомості визначальний вплив мають постулати постмодернізму, який, за Ю. Хабермасом, проникає в усі сфери інтелектуального життя. Адже внаслідок відсування ідей наукової універсальності на перший план вийшло розмаїття пізнавальних перспектив і відповідно мікрорівень, мікропроцеси і насамперед індивідуалізація.

         Водночас наголошується, що постмодернізм, з позицій правосвідомості і правової культури, не зводиться до переліку фундаментальних філософських категорій. Автор обгрунтовує цінності багатоманітного світу, необхідність для дійсно наукового аналізу врахування неповторності та унікальності рис індивідуальної та групової правосвідомості дільничних інспекторів міліції. При цьому сучасна парадигма соціального пізнання, наголошується в дослідженні, не претендує на алгоритм знання “абсолютної істини”, що орієнтує на вивчення правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції в системі складних реалій сучасного соціально-правового буття.

    В підрозділі доводиться необхідність використання широкого набору оціночних складових, насамперед оцінок правового характеру, правових суджень та ідей, традицій та звичаїв. Скажімо, виявлення у правосвідомості оціночно-морального критерію дозволяє враховувати її заданість критично оцінювати чинну систему права щодо її відповідності суспільним вимогам.

У підрозділі 1.3. – Характеристики професійної правосвідомості дільничних інспекторів міліції, як юристів (ознаки, види, специфіка) - значна увага приділяється тлумаченню характеристик професійної правосвідомості дільничних інспекторів міліції, як різновиду правосвідомості юристів, й обґрунтовуванню розуміння професійної правозастосовчої діяльності, як основної складової професійної правосвідомості, що передбачає наявність професійних юридичних знань.

            В цьому контексті доцільно тлумачити професійну правосвідомість як одну з колективних форм правосвідомості, носієм якої є юристи (дільничні інспектори міліції). Вона являє собою систему правових поглядів, знань, почуттів, ціннісних орієнтацій та інших структурних утворень правової свідомості спільності людей, що професійно займаються юридичною діяльністю і мають спеціальну освітню і практичну підготовку. В такому розумінні професійної правосвідомості її обов’язковою складовою є особлива сфера діяльності суб’єкта правовідносин – це діяльність професіонала (дільничного) в сфері правової практики.

У дисертації сформульовано поняття професійної правосвідомості дільничних інспекторів міліції як правосвідомості специфічної групи осіб, що професійно займаються правозастосовчою та правоохоронною діяльністю, мають фахову освіту і підготовку, спільність цілей і соціальних завдань, інтересів, цінностей, стереотипів і настроїв, використовують властиві тільки їм форми й методи роботи для забезпечення правопорядку у чітко визначених сферах діяльності.

         Всебічний аналіз тлумачення професійної правосвідомості та правової культури дозволив виділити непересічне значення таких аспектів. По-перше, професійна правова свідомість дільничних інспекторів міліції як різновид професійно-правової свідомості працівника органів внутрішніх справ має свій предмет дослідження. По-друге, професійна правосвідомість дільничних інспекторів міліції допомагає їм осмислити ситуацію і  відповісти на головне питання своєї професійної діяльності: у чому полягає сутність правозастосовчої діяльності дільничних інспекторів міліції. Тлумачення логічно дозволило ввести до наукового обігу поняття “професійна правосвідомість” дільничних інспекторів міліції як різновид професійної свідомості працівників органів внутрішніх справ з відповідними теоретичними та практичними наслідками.

Розгляд особливостей змісту професійної правосвідомості дільничних інспекторів міліції дозволяє твердити про її самостійну та активну роль у механізмі правового регулювання. Більш того, на думку автора, ця роль об’єктивно зростатиме в міру поступу українського суспільства. Це обумовлено не лише сьогоднішнім перевантаженням співробітників міліції на тлі незадовільного державного забезпечення, але й очевидним моделюванням ситуації в умовах неодмінного підвищення соціального статусу правоохоронців. Про це свідчить не лише світовий досвід, але й науково виважені прогнози експертів.

            Викладений в дисертації матеріал переконує в тому, що професійну правосвідомість дільничних інспекторів міліції слід розглядати як правосвідомість специфічної професійної групи працівників ОВС, обумовлену відповідною специфікою правозастосовчої та правоохоронної діяльності як на груповому, так і на індивідуальному (що має першочергове значення) рівні. Аналіз використаних у розділі відомостей засвідчує, що на професійну правосвідомість дільничних інспекторів міліції порівняно більший вплив мають конкретні соціально–правові колізії, зумовлені діалектикою поєднання нового і старого, доброго і поганого, загального та особливого тощо. Тому ця діяльність далеко не завжди є системою стійких професійних (передусім етичних і правових) поглядів, соціально – психологічних установок з орієнтацію на творче використання відповідних правових знань, оцінок та умінь на підставі визначених суспільством і правоохоронцями почуттів, традицій, звичок, установок і ціннісних орієнтацій.

         Наведені відомості свідчать, що в основі правосвідомості дільничного інспектора міліції лежить діяльне, професійно-правове буття. Активна цілеспрямована юридична практика має специфічну ознаку професійної правової свідомості дільничного інспектора міліції. Інакше кажучи, професійна правосвідомість дільничного інспектора міліції включає високий моральний рівень, який допомагає правильно мотивувати своє поводження, порівнювати свої вчинки з інтересами професійної діяльності, підвищувати самоконтроль за виконанням норм права.

            У висновках до розділу зазначається, що розвиток професійної правосвідомості дільничного інспектора міліції залежить від розвитку навколишнього середовища, від характеру здійснення професійної діяльності, від збагачення новими знаннями. Водночас професійна правосвідомість дільничного інспектора міліції впливає на регулювання комплексу різноманітних і специфічних процесів серед власне професійної групи дільничних інспекторів, сприяє консолідації членів колективу, підтримці і зміцненню службової дисципліни, є основою міцності підрозділу (професійного колективу). При цьому, стверджується далі, правові уявлення про справедливість, усвідомлення прав і обов’язків  дільничного інспектора міліції, дозволів і заборон впливає на формування мотивів та установок його поводження у правозастосовчій і правоохоронній практиці.

            У другому розділі – Шляхи, форми і методи формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції – визначено, що сучасна специфіка оперативно-службової діяльності і моральний тиск на свідомість дільничних вимагає використання вже перевірених, а також нових напрямків формування та поліпшення їх професійної правосвідомості і правової культури. За переконанням дисертанта, формування та вдосконалення професійної правосвідомості та правової культури можливе лише шляхом правового виховання і правової освіти, які повинні здійснюватися через правову пропаганду й агітацію, правове навчання та юридичну практику, індивідуальну правовиховну роботу й правове самовиховання. З використанням у виховному процесі зазначених шляхів, а також методів: позитивного впливу, переконання, наочності, роз’яснення юридичних казусів, самооцінки, самопорівняння, примусу, наставництва тощо з’являється конкретна можливість формування достатнього рівня правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції. Наведений в розділі комплекс правових положень, що містять права, обов’язки й відповідальність дільничного інспектора міліції й модель його професійно-правової культури, доводить можливість формування нового типу дільничного, здатного працювати в умовах сьогодення.

У підрозділі 2.1. – Підвищення ефективності змісту, напрямів і форм правовиховної роботи з дільничними інспекторами міліції у вимірі формування та поліпшення професійної правосвідомості і правової культури – визначено сутність правового виховання і правової освіти дільничного інспектора міліції, що слід розглядати як цілеспрямовану і систематичну діяльність державних і громадських інститутів, вплив юридичної теорії і практики на свідомість дільничного. Йдеться про кардинальну реорганізацію існуючої системи професійної освіти з метою прищеплення комплексу правових якостей у відповідності з вимогами професійно–правової культури. Найважливішими з них є такі: знання і розуміння права, оволодіння навичками та вміннями виконання функціональних обов’язків, здатність самостійно обирати шляхи і засоби правового вирішення проблем у межах компетенції та правового статусу; повага до права (природне критичне ставлення до чинного законодавства і правової діяльності); неухильне дотримання і повага до прав, свобод і обов’язків людини, громадянина, правова відповідальність, постійна готовність до виконання службових обов’язків, активна правова діяльність щодо юридичної допомоги населенню, потреба у правовому самовдосконаленні.

            Далі доводиться необхідність при цьому орієнтуватися передусім на використання методів заохочення, популяризацію передових форм роботи, переконання в соціальній справедливості здійснюваної юридичної практики, створення належних умов для засвоєння дільничними інспекторами міліції знання законодавства та нормативних актів і набуття навичок їхньої реалізації. При цьому правове виховання не зводиться лише до правової поінформованості. Дисертант дійшов висновку щодо нагальної потреби запровадження науково обґрунтованої системи раціонального впливу на волю і свідомість дільничного інспектора міліції з метою формування зрілого позитивного ставлення до права та інших соціальних норм, виробленню соціально – активної поведінки. Причому узагальнення набутого досвіду переконує в необхідності починати правове виховання якомога раніше із використанням позитивних традицій.

         У підрозділі 2.2. – Індивідуальна робота з дільничними інспекторами міліції – найважливіший напрямок формування та удосконалювання їх професійної правосвідомості і правової культури - обґрунтовується теза про те, що сьогодні найважливішим напрямком формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції є новий якісний рівень індивідуальної роботи.

Про нагальну необхідність саме індивідуальної роботи свідчить соціальне обличчя дільничних. За даними опитування, їх вікова структура виглядає таким чином: особи до 25 років складають 21%,  25-30 років – 36, 31-35 років – 23, 36-40 років – 14, понад 40 років - лише 6%. За освітнім рівнем опитані дільничні  розподілились таким чином: спеціальну освіту має лише 51% ( в т.ч. 37% середню і 14% вищу), а решта, тобто 49%, не мають спеціальної освіти ( серед них вищу і незакінчену вищу має 30%, середню спеціальну – 19, а 3% - навіть загальну середню). Ще більш невтішну картину отримуємо щодо стажу роботи на посаді дільничного: до 1 року – 23%, 1-3 роки – 33, 3-5 років – 27, 5-10 – 12 і понад 10 років - лише 6%. Інакше кажучи, кадрове ядро серед дільничних інспекторів міліції сягає  всього 6%. Наголошується, що абсолютна більшість дільничних розуміє свої недоліки: брак професіоналізму (12% опитаних), низький рівень правових знань (23%) і правозастосовчих знань(54%), відсутність ініціативи і наполегливості (49%).

            Опитування дільничних окреслило й основні напрямки формування та вдосконалення їх професійної правосвідомості і правової культури. Так, 73% дільничних бажає набути компетентності, 35 – розвинути в собі комунікабельність, 40 - принциповість, 62 - самодисциплінованість, 78% - високий стиль правомірної поведінки.

            Матеріали дисертації переконують у необхідності цілеспрямованості, конкретності та оперативності індивідуальної роботи шляхом комплексу методів. Серед останніх найбільш ефективними є переконання і примус, методи прикладу, створення перспектив тощо. Водночас, виходячи з рис особистості конкретного дільничного, можна використати пізнавальну бесіду, спостереження, експеримент, узагальнення думок колег. Практикою доведено, а теорією обгрунтовано доцільність використання таких впливових заходів як індивідуальна бесіда і співбесіда, індивідуальні завдання і доручення, індивідуальна допомога і контроль, заслуховування звітів і повідомлень, особистий приклад вихователя, відвідування дільничного за місцем проживання, використання засобів пропаганди та агітації, дисциплінарного і морального впливу.

            Системний аналіз ролі індивідуальної роботи в формуванні та вдосконаленні професійної правосвідомості і правової культури свідчить, що єдино можливою базою для ефективної індивідуальної роботи може бути якісно новий склад дільничних (оптимальне співвідношення досвіду і молодості, покращення освітньо – кваліфікаційної характеристики). Індивідуальна робота повинна сприяти зміцненню службової дисципліни, що передбачає високу самоорганізацію і професійну правосвідомість, спрямовану на побудову правової держави. При цьому керівникам служби дільничних інспекторів міліції необхідно враховувати, що зміст професійної правової культури дільничних повинен відображати соціально – ціннісні, юридичні і психолого – педагогічні основи правових відносин. Нарешті, необхідно якнайшвидше вдосконалювати функціональні обов’язки дільничних, причому концентрацію зусиль на органічно притаманних цій  службі обов’язках слід доповнити відповідною системою заохочень.

         Підрозділ 2.3. – Нормативне джерело формування професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції - присвячений дослідженню того, що саме норми мають нормативно – регулюючу силу в процесі формування професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції. Виконувати свої специфічні функціональні обов’язки, підкреслюється в дисертації, дільничний інспектор міліції може лише спираючись на Конституцію України, спеціальні нормативні акти, а також на професійну правосвідомість, що має значний мотиваційний вплив на поведінку дільничного.

            У цьому сенсі основним показником професійно – правової культури дільничних інспекторів міліції є рівень засвоєння правових відносин, уміння жити і працювати в правовому полі. Дільничний повинен мати необхідний досвід оволодіти правовими знаннями і цінностями суспільства, неухильно їх дотримуватись і вимагати того самого від членів суспільства.

            Наш аналіз численного масиву матеріалів щодо нормативного регулювання як фактора формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури доводить, що знання нормативних документів обов’язково і неминуче впливає на цей процес. Нормативне регулювання є необхідною складовою виховання у дільничних готовності та уміння ставити та вирішувати професійні завдання правової практики. В цьому сенсі основним показником професійно – правової культури дільничного інспектора міліції повинен стати високий рівень засвоєння правових норм, неухильне дотримання вимог Конституції, законодавства, постанов, інструкцій. Не викликає сумніву необхідність відповідної корекції тематики службової підготовки.

            Завершуючи підрозділ відповідними пропозиціями і конкретними рекомендаціями щодо удосконалення службової підготовки, акцентуємо, що  наше бачення тільки корегується з останніми вимогами Президента України і Міністра внутрішніх справ.

            У підрозділі 2.4.- Соціально-правова захищеність як об’єктивний чинник ставлення та поступу сучасної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції – викладено соціально-економічні, морально-психологічні, політико-правові та організаційно-службові аспекти цієї наукової проблеми.

            В основу розуміння природи соціально – правового захисту дільничних інспекторів міліції автором покладено багатоаспектний підхід. Йдеться про його розгляд як різновиду соціально – правового захисту особистості, як компонент правового статусу працівника міліції, як реально існуючі комплексні міжгалузеві юридичні відносини зі специфічним змістом і власним механізмом реалізації, як результативність діяльності держави по забезпеченню особистісних і професійних інтересів працівника міліції і, насамкінець, як специфічний інститут права.

         На жаль, вкрай незадовільна соціальна захищеність дільничних створює серйозну небезпеку деформації професійної свідомості і правової культури. Відповідні загальновідомі факти підтверджуються й нашими соціологічними опитуваннями. Так, внаслідок незадовільної соціально – правової захищеності позитивну мотивацію до служби виявили лише 12% опитаних дільничних, а 71% опитаних дільничних відмічав, що такі службові відносини не захищені правом. З іншого боку, в значній мірі через загальні негаразди і відповідно негаразди по службі лише 16 % опитаних нами громадян довіряють службі дільничних інспекторів міліції. Ці, як й інші наведені в тексті дисертації факти та узагальнення, незаперечно доводять, що професійно – правова культура дільничного інспектора міліції прямо залежить від його соціальної захищеності та соціального статусу. Підкреслимо, що у молодого покоління ця залежність невпинно посилюється.

            У дисертації сформульовано та обґрунтовано комплекс відповідних пропозицій, зокрема необхідність створення спеціальної державної системи стимулювання співробітників міліції. Йдеться про забезпечення житлом (причому через 7 років службова квартира стає власністю дільничного), засобами зв’язку, технікою, приміщенням на дільниці, транспортом і спецтехнікою та ін. Безумовно, необхідно відновити у повному обсязі  передбачені законом пільги, надати додаткові повноваження тощо. Проте слід в першу чергу забезпечити пристойну заробітну платню (грошове утримання) не шляхом незрозумілих відсотків від досягнутого, а шляхом чіткої прив’язки їх до “споживчого кошика”. Так, враховуючи реальне психофізичне навантаження і реальну небезпеку життю та здоров’ю, мова має йти про стартову зарплату у 1,5 вартості “споживчого кошика”.

            Наголосимо, що формування позитивної професійної правової культури дільничних інспекторів міліції можливе лише при наявності матеріального забезпечення на рівні стандартів сучасного способу життя.

            У підрозділі 2.5. - Модель професійної правової культури дільничних інспекторів міліції – обгрунтовується, що своєрідним підсумком дисертаційного дослідження можна вважати розроблену автором модель професійної правової культури  дільничного інспектора міліції. В її основу покладено узагальнений портрет соціального і професійного обличчя сучасного дільничного інспектора міліції, власні досвід та спостереження, дослідження щодо моделі правосвідомості індивіда (А.Яковлєв, К.Платонов), правовиховної особистості (В.Сальников), фахової правосвідомості співробітників міліції (В.Темченко), вітчизняні та світові практичні напрацювання. До її складових слід віднести спеціалізовану фахову освіту, спрямовану на формування соціальних, пошукових, реконструктивних, комунікативних, організаційних і засвідчувальних якостей. Принципової ваги набуває також формування стійких умінь та навичок самостійного правового мислення, набуття поваги до права і переконаність в його справедливості.

            Пропонована модель включає потяг до самостійності, відповідальності в ході реалізації професійних завдань, правову активність, звичку дотримуватися закону (передусім звичку співставляти свої дії з вимогами права) на рівні глибоко усвідомленої необхідності, базування професійно–правової діяльності на чіткому розумінні державних і службових цілей, інтересів і завдань у кожній конкретній соціально – правовій ситуації. Сучасний дільничний інспектор міліції повинен знаходити оптимальну можливість реалізації правової норми у відповідності з буквою і духом закону, відчувати природу соціально – економічних  і політико – правових процесів, мати чітку систему правових орієнтирів у правозастосовчому, правоохоронному та правореалізаційному процесах, вміти користуватися правовим інструментарієм.

            Дільничний має діяти в межах службових завдань, що окреслюються потребами забезпечення особистої та майнової безпеки громадян, охорони громадського порядку і припинення (попередження) злочинів та адміністративних правопорушень, в розкритті здійснених на обслуговуваній ділянці злочинів, ефективної профілактики правопорушень, надання в межах компетенції правової допомоги суб’єктам правовідносин.

Таким чином, модель професійної правової культури сучасного дільничного інспектора міліції складається зі знань чинного законодавства, вміння користуватися правовим інструментарієм, поваги до закону і прав людини, правового мислення правової активності і звички дотримуватись демократичної та прогресивної правомірної поведінки. Ця модель дозволяє дільничному визначати, вміти та вирішувати професійні завдання в межах сучасних вимог, потреб і завдань.