Хом\'як Я.І. Становлення і розвиток органів державної автомобільної інспекції МВС України (1936 - 2000 рр.)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

            У Вступі обгрунтована актуальність теми дослідження; визначені наукова новизна дисертації, її предмет, мета і завдання; розкрита методологічна основа дослідження, охарактеризовані використані джерела; сформульовані висновки і положення, які виносяться на захист; вказано практичне значення роботи та подана інформація про апробацію її результатів.

            У першому розділі – “Огляд літератури за темою дисертації” окреслено основні етапи розвитку наукової думки за даною проблемою. Зазначається, що тема дослідження висвітлена ще недостатньо. Автором дається аналіз архівних джерел, у яких висвітлюються різні періоди історії та розвитку органів ДАІ. Також проводиться детальний аналіз робіт радянського періоду та за роки незалежності. Окремо аналізуються праці дослідників у цій галузі в періодичних виданнях.

            Поряд з цим автор розуміє, що досліджувану тему неможливо з’ясувати в межах однієї чи декількох праць. Дане дисертаційне дослідження є лише спробою зробити свій посильний внесок у вагому роботу, яка проводиться істориками права і мета якої – всебічне і об’єктивне вивчення історії українського права.

            У другому розділі “Державна автомобільна інспекція, її функції” розкрито етапи формування органів нагляду за автомобіль­ним рухом. Автором простежується взаємозв’язок розвитку автомо­білебудування та формування органів нагляду за дорожнім рухом. Існуючі сьогодні правила дорожнього руху як зведення взаємопов’язаних норм, що чітко і детально регламентують поведінку учасників руху в різних ситуаціях, з’явилися, звичайно, не відразу. Вони формувалися поступово, в міру економічного розвитку країн, з урахуванням необхідності урегулювати ту чи іншу проблему, що виникала з появою нових видів транспорту, з підвищенням інтенсивності дорожнього руху. Проте в кожному конкретному нововведенні на дорогах, у кожному новому правилі головним завжди була і залишається безпека всіх учасників руху і в першу чергу – пішоходів. Також автором аналізуються функції та основні засади діяльності автоінспекції. Ускладнення процесу дорожнього руху характеризується підвищенням аварійності. У більшості країн питання забезпечення безпеки дорожнього руху розглядають як державні, що тісно пов’язані з економічними і соціальними інтересами суспільства. Водночас зазначимо, що навіть з урахуванням стану доріг України аварійність на автодорогах вражає своїми цифрами. Тяжкість наслідків дорожньо-транспортних пригод в Україні в 3-14 разів перевищує ці ж показники в інших країнах світу. У середньому на добу в останні роки на вулицях та дорогах України реєструвалося 129 пригод, у яких гинули 23 і зазнавали травм 135 чоловік. Щодня у “неоголошеній війні” на дорогах помирає в середньому двоє дітей віком до 16 років і ще 20 отримують травми різного ступеня складності. Головною причиною такого стану з аварійністю є низька дисципліна учасників дорожнього руху, що підтверджується дослідженнями, проведеними ООН. Щорічно працівники Державтоінспекції попереджають понад
12 млн. різних порушень Правил дорожнього руху, в тому числі понад 400 тис. випадків керування транспортними засобами у нетверезому стані. Останнім часом в Україні намітилися тенденції до зміни взаємин працівників міліції та громадян, що базуються на проголошеному пріоритеті прав людини серед основних соціальних орієнтирів нашої держави і полягають в їх гуманізації – переорієнтації працівників ДАІ на надання необхідної допомоги учасникам дорожнього руху. Робота органів ДАІ в Україні повинна оцінюватися за чітко визначеними критеріями: станом аварійності та злочинності, а також – рівнем відносин інспекторів ДАІ з водіями.

            Автор зазначає, що ДАІ зараз переорієнтовується з пошуку масового дрібного порушника на попередження грубих порушень Правил, які можуть потягти вчинення ДТП. Головним завданням інспекторів ДАІ стало не виявлення якомога більше правопорушників, як це було раніше, а координація дій для зниження аварійності.

У третьому розділі “Структура, форми і методи діяльності ДАІ (1936 – 1991 рр.)” дисертант розкриває особливості формування органів нагляду за дорожнім рухом у період існування Радянського Союзу, а також відповідних структур у Західній Україні.

 Організаційні форми нагляду за дорожнім рухом на теренах колишнього Радянського Союзу, до складу якого входила частина території України, почали складатися з 11 серпня 1919 р., коли Радою народних комісарів РРФСР було прийняте Положення про автомобільну інспекцію. Цим положенням встановлювалися організаційно-правові форми інспекції з авторуху, визначалися структура, компетенція і правовий статус автоінспекції. Декретом Ради народних комісарів РРФСР від 10 червня 1920 року “Про авторух по м.Москва та її околицях (правила)” передбачалося, що нагляд за дотриманням правил руху покладається на автоінспекцію транспортного відділу Московської Ради робітничих і селянських депутатів. Це був початковий і самостійний етап в історії розвитку організаційних форм управління безпекою дорожнього руху. Проте функції автоінспекції виконували не тільки спеціально створений державний орган – автоінспекція, але й інші окремі державні органи, зокрема міліція, транспортний відділ Ради робітничих і селянських депутатів. З часом разом із розвитком автомобільної промисловості та зростанням автопарку країни виникла потреба у створенні органу державного нагляду за автомобільним та дорожнім рухом.

У 1936 р. в системі Центрального управління шосейних і грунтових доріг та автомобільного транспорту при РНК СРСР була створена Державна автомобільна інспекція СРСР як орган державного нагляду за експлуатацією автомобільного транспорту. Вона виконувала переважно функції технічної інспекції. Проте вже перший досвід роботи ДАІ показав, що функції технічної інспекції недостатні для вирішення питань, пов’язаних з автомобілізацією країни. Тому згідно з Постановою РНК СРСР від 3 бе­резня 1936 р. № 424, Державтоінспекція увійшла до складу Головного управління Робітничо-селянської міліції НКВС СРСР. 3 червня 1939 року Постановою РНК СРСР №1182 було затверджене Положення про Державну автомобільну інспекцію.

ДАІ пройшла складний процес становлення та розвитку, органічно влилася в структури МВС СРСР та УРСР і стала однією з їх управлінь. Будучи складовою частиною органів внутрішніх справ, підрозділи ДАІ являли собою досить чисельний, складний за організацією та управлінською структурою організм. Їх підпорядкованість силовим структурам і головна спрямованість протягом понад кількох десятиліть на здійснення охоронно-каральних заходів визначали не лише їх специфіку, функції й завдання, але й природу, характер, а головне – форми й методи службово-оперативної роботи. На життя й функціонування значний вплив справляла суспільно-політична обстановка в країні, особливо в період масових репресій і переслідувань, які породжували у працівників міліції невпевненість, зниження в частинах та підрозділах дисципліни, організованості й порядку.

Автором було проаналізовано архівні джерела та публікації періоду формування органів Державтоінспекції у Західній Україні. Зокрема, формування почалося ще за часів панування Австро-Угорщини. Розпо­рядженням австрійського Міністерства внутрішніх справ №130 від 5 жовтня 1907 р. створювалися органи дорожнього нагляду (organy nadzoru drogowego). Даний правовий акт утверджував Статут про дорожню поліцію. Починаючи з 23 липня 1908 р., встановлювалися Правила вуличного руху. Проте брак світлофорів, дорожніх знаків, регулювальників спричиняли до частих аварій. Для налагодження відносин між учасниками дорожнього руху розпорядженням Міністерства внутрішніх справ від 4 червня 1910 р. на шосейних дорогах встановлювалися автошляхові знаки. Після входження Західної України до складу Польської держави процес формування органів нагляду за безпекою руху тривав. У кожному повіті функціонувала повітова державна поліція, до складу якої входила дорожня поліція. Процес формування органів нагляду за дорожнім рухом у Західній Україні був нетривалим, що зумовлювалося геополітичним положенням даного регіону і відповідно воєнно-політичними катаклізмами, які відбувалися тут. Німецько-радянський пакт, підписаний у Москві 23 серпня 1939 р., та угода між двома країнами про розподіл сфер впливу у Східній Європі створили передумови глобального світового конфлікту.

У перші дні війни співробітники ДАІ займалися мобілізацією автомашин в армію, збираючи їх по автогосподарствах, виявляли нові машини, перевіряли їх технічний стан і збирали для відправлення на фронт, приймали іспити на право керування автомобілями, перевіряли якість навчання водіїв.

У післявоєнний час працівники ДАІ безпосередньо брали участь у відновленні автомобільного парку країни, здійснювали контроль за правильним і раціональним його використанням, чіткою й ефективною організацією дорожнього руху.

Наказ МВС СРСР № 587 від 2 лютого 1947 р. визначив обов’язки ДАІ в галузі організації та регулювання руху. Витрати на придбання, установку та експлуатацію технічних засобів регулювання здійснювалися коштом місцевих бюджетів. Роботи проводилися силами організацій, які відали міським освітленням, благоустроєм тощо. На початку 1952 р. на вулицях Києва вперше з’явилися безконтактні миготливі світлофори.

З метою узагальнення в єдиному нормативному документі завдань, функцій та прав ДАІ у вересні 1963 р. Рада міністрів СРСР прийняла постанову, якою затверджувалося Типове положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства охорони громадського порядку.

В листопаді 1967 р. Рада міністрів СРСР прийняла постанову “Про підвищення безпеки руху в містах, інших населених пунктах і на автомобільних дорогах”, яка визначила головні напрямки і зміст діяльності по попередженню аварійності на транспорті. З 1971 р. почалося систематичне обстеження умов руху на автомобільних дорогах, на вулицях. Великих зусиль вимагало обладнання знаками і покажчиками автомобільних доріг Москва-Ленінград, Москва – Хар-
ків – Ялта та інших, що проходили по територіях Росії, України, Білорусії. З 1 вересня 1983 р. було введено в дію Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху”. За цим Указом Державтоінспекція отримувала можливість пред’являти значно більше вимог до керівників автопідприємств та до інших посадових осіб, а не тільки до водіїв, як це було раніше. На початку 80-х років відбулася зміна керівництва МВС СРСР, яка спричинила небачену чистку кадрів особового складу органів міліції. Щоправда, пізніше було визнано, що під час кампанії були допущені явні перегини, і певна частина звільнених співробітників була поновлена на роботі в органах міліції.

Ядерна катастрофа, яка сталася в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р., створила вкрай загрозливу ситуацію в країні. Важлива роль у вирішенні завдань з ліквідації наслідків аварії відводилася Державній автомобільній інспекції. Особовий склад підрозділів ДАІ працював у складних умовах, часто на ділянках доріг з високим рівнем радіації, при постійній високій інтенсивності руху транспортних потоків. Першочергові заходи були спрямовані на недопущення проникнення в небезпечну зону автотранспорту та громадян, не залучених до роботи з усунення наслідків аварії. З цією метою перш за все були виставлені загороджувальні пости ДАІ навколо м.Прип’яті. Для забезпечення постійного нагляду за рухом транспорту в район Чорнобильської АЕС за рішенням керівництва МВС України було створено спеціальний батальйон дорожньо-патрульної служби ДАІ із штатною чисельністю 180 одиниць. Для забезпечення безпеки дорожнього руху в 30-кілометровій зоні було задіяно 7 цілодобових і 6 двозмінних постів регулювання.

Підводячи підсумки, автор зазначає, що структура, форми та повноваження Державтоінспекції зумовлювалися багатьма об’єктив­ними та суб’єктивними чинниками соціально-політичного та організаційно-техніч­ного характеру. З точки зору компетенції Державтоінспекція УРСР була органом управління, проте її управлінська діяльність зводилася в основному до функцій нагляду за дотриманням встановлених державою правил, нормативів та стандартів.

У четвертому розділі “Проголошення незалежності Українсь­кої держави та діяльність ДАІ МВС України на сучасному етапі” розглядаються проблеми відродження Української незалежної держави, процеси створення інститутів державної влади. Автор підкреслює особливе становище ДАІ серед державних інспекцій, що пояснюється надзвичайно складним об’єктом нагляду. Тут важливо зазначити особливості дорожнього руху як соціального явища: в результаті автомобілізації країни кількість суб’єктів дорожнього руху настільки зросла, що можна говорити про нагляд у дорожньому русі як соціальну функцію, діяльність, що торкається інтересів усіх грома-
дян – як України, так і іноземців – учасників дорожнього руху в нашій державі, а також громадських та державних організацій. Соціальна гострота проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху ставить ДАІ в ряд важливих державних інспекцій, що діють в Україні.

Дисертантом проаналізовано процес формування та розвитку органів ДАІ України, нормативно-правові акти, які визначають організацію, структуру та компетенцію.

 Аналізуючи правові засади діяльності Державтоінспекції МВС України, необхідно зробити висновок, що з часу проголошення незалежності України була розроблена чітка структура законодавчих та підзаконних актів щодо безпеки та організації дорожнього руху. У цю систему входять Конституція України, яка гарантує дотримання основних прав учасників дорожнього руху, закони та підзаконні акти. Проте немає систематизованої правової бази як для працівників ДАІ, так і для всіх інших учасників цієї служби. А від ефективності діяльності Державтоінспекції значною мірою залежить життя і здоров’я людини, а також збереження матеріальних цінностей держави.