СПЕЦІАЛЬНІ РЕЖИМИ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування аграрного сектору економіки зумовило появу ряду питань щодо побудови ефективних фінансових механізмів його функціонування. Серед комплексу проблем, що потребують наукового обґрунтування та практичного вирішення, вагоме місце посідають питання створення для виробників галузі сприятливих податкових умов. Враховуючи факт обмеженості терміну дії фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) –до 2010 р. постає необхідність у конструюванні нової за структурою та змістом системи прямого оподаткування галузі.

Практичний прояв такої системи не обмежується суворо окресленим порядком її елементів, а являє собою логічно обґрунтовану послідовність дій, які у подальшому й визначать її методологічну спрямованість і практичну значущість. За таких умов постає питання з'ясування кількісних та якісних параметрів потенційної системи прямого оподаткування сільського господарства, зокрема місця у ній спеціальних режимів оподаткування, встановлення взаємозалежності між фіскальною та стимулюючою складовою даних режимів, визначення критеріїв організаційно-методичного механізму спеціального оподаткування залежно від форм господарювання, врахування внутрішньогалузевої спрямованості в оподаткуванні. На найближчу перспективу перелік зазначених проблем набуває особливої актуальності, що у свою чергу зумовлює необхідність розробки адекватного науково виваженого інструментарію його розв’язання.

Питання оподаткування сільськогосподарських виробників традиційно привертають до себе підвищену увагу кола наукових інтересів багатьох вчених. Дослідженням з даної проблематики присвячені праці як вітчизняних вчених: В. Андрущенка, О. Василика, В. Вишневського, М. Дем’яненка, Д. Деми, О. Кириленко, А. Крисоватого, М. Кучерявенка, П. Лайка, І. Луніної, А. Поддерьогіна, А. Соколовської, Л . Тулуша, В. Федосова та інших, так і ряду зарубіжних науковців, а саме І. Буздалова, А. Вагнера, О. Єгеревої, С. Корюнова,
Е. Крилатих, І. Кулішера, В. Лєбєдєва, І. Озерова, К. Панкової, У. Петті, Д. Рікардо, О. Сагайдака, С. де Сісмонді, А. Сміта, М. Тургенєва, Д. Черника, І. Янжула та інших.

Віддаючи належне науковим напрацюванням, здійсненим у площині теорії та практики запровадження режимів спеціального оподаткування у сільському господарстві, необхідно зауважити, що окремі питання теоретичного та методологічного характеру щодо об’єктивності подальшого функціонування даного виду оподаткування у галузі, особливо враховуючи динаміку економічних процесів та підготовки проекту Податкового кодексу, є недостатньо розробленими. Це свідчить про важливість обраного напряму дослідження, його актуальність як у теоретичному, так і у практичному аспектах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до програми науково-дослідних робіт Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН: “Методологія формування ефективних фінансових механізмів регулювання відносин агроформувань з фінансово-кредитною системою” (номер державної реєстрації 0106U006639). Внесок автора полягає у розробці пропозицій щодо удосконалення механізму спеціального прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-обґрунтованих положень та пропозицій щодо удосконалення дії механізмів спеціального прямого оподаткування в аграрному секторі економіки України. Відповідно до поставленої мети передбачалось вирішити наступні завдання:

• дослідити теоретичні аспекти формування спеціального оподаткування, уточнити організаційно-економічний підхід до такого оподаткування у сільському господарстві;

• узагальнити методологічні підходи щодо форм прояву спеціальних режимів оподаткування, з’ясувавши їх економічну сутність та практичну значущість на сучасному етапі розвитку;

• проаналізувати механізм дії спрощеної системи оподаткування для суб’єктів малого підприємництва в умовах сільськогосподарського виробництва та виявити головні його недоліки;

• оцінити ефективність застосування спеціального режиму прямого оподаткування галузі на базі оподаткування сільськогосподарських угідь;

• узагальнити зарубіжний досвід спеціального прямого оподаткування сільськогосподарського виробництва та сформулювати пропозиції щодо умов його адаптації у вітчизняній практиці;

• визначити напрями удосконалення механізму спеціального прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників;

• обґрунтувати підхід до формування механізму спеціального прямого оподаткування фермерських господарств.

Об’єктом дослідження є фінансові відносини між державою та сільськогосподарськими товаровиробниками з приводу оподаткування останніх за спеціальними режимами прямого оподаткування. Господарським об’єктом дослідження обрано сільськогосподарські підприємства Полтавської області (Оржицький, Лубенський, Полтавський райони).

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та методичних підходів щодо формування та функціонування спеціальних режимів прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.

Методи дослідження ґрунтуються на традиційних і сучасних теоретико-методологічних підходах до розвитку загальної та спеціальної систем оподаткування у площині їх взаємозв’язку й взаємозалежності, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження.

При проведенні дослідження процесів становлення й розвитку системи спеціального прямого оподаткування галузі використано методи історичного та порівняльно-історичного характеру, що дало змогу виявити еволюційно-логічну поетапність запровадження і функціонування даної форми оподаткування. Узагальнення теоретичних основ оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, зокрема при визначенні методологічних підходів до механізму формування спеціального податкового режиму в галузі та обґрунтуванні рекомендацій щодо його вдосконалення, здійснено на базі прийомів абстрактно-логічного методу, а саме: аналізу та синтезу, індукції та дедукції, аналогії та співставлення. Під час аналізу механізму дії спеціального податкового режиму використовувались прийоми статистико-економічного методу, а саме: порівняння, статистичні групування, метод середніх, кореляційно-регресійний, кількісний вимір варіації. Наочне подання результатів дослідження представлено статистичними графіками, схемами та таблицями. В роботі також використано монографічний метод дослідження та метод прогнозування. За допомогою останнього визначено тенденції та перспективи розвитку спеціального режиму прямого оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників України.

Інформаційної базою дослідження слугували законодавчо-правові акти та нормативно-методичні положення у частині питань прямого оподаткування сільськогосподарських підприємств; звітні дані Держкомстату України, Міністер-ства аграрної політики України, районних податкових інспекцій Полтавської області; наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, матеріали науково-практичних конференцій, фахових періодичних видань та спеціалізованих літературних джерел.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у подальшому розвитку теоретичних і науково-методичних положень, які визначають шляхи вдосконалення механізмів спеціального прямого оподаткування у сільському господарстві.

До найвагоміших результатів дисертаційного дослідження, які мають елементи наукової новизни належать :

вперше:

• запропоновано механізм спеціального прямого оподаткування фермерських господарств на основі поєднання методів нормативного та прогресивного оподаткування, відповідно до якого розраховується нормативна шкала об’єкту оподаткування та встановлюються прогресивні за змістом податкові ставки;

удосконалено:

• визначення змісту спеціальних режимів оподаткування, як особливим чином сконструйованих податкових підсистем, які характеризують спрощену й обмежену в часі форму податкових відносин між державою і визначеним колом платників, що передбачає особливий порядок стягнення податків (їх обрахунку та сплату);

• підходи щодо справляння спеціального прямого податку в галузі на найближчу перспективу, зокрема при функціонуванні фіксованого сільськогосподарського податку використовувати проіндексовані дані грошової оцінки сільськогосподарських угідь, або залишити земельний податок як єдиний платіж у галузі – до завершення строку дії пільгового режиму;

дістали подальший розвиток:

• обґрунтування можливості конструювання спеціального режиму прямого оподаткування на основі ресурсного потенціалу підприємства – трудові ресурси, земля, капітал;

• пропозиції щодо послідовності етапів переходу від спеціальної до загальної системи оподаткування, суть яких полягає у поступовому введенні прямих податків після закінчення дії ФСП, зокрема земельного та податку на прибуток;

• підходи до формування податкової бази при спеціальному режимі оподаткування сільськогосподарських підприємств промислово-тваринницького напряму діяльності, а саме встановлення прибутку у якості об’єкту прямого оподаткування;

• пропозиції щодо узгодження форми та обсягу відображення спеціального прямого податку в податковій звітності фермерського господарства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у сформульованих і науково обґрунтованих висновках та пропозиціях, які дозволяють визначити напрями вдосконалення механізму прямого оподаткування сільськогосподарського виробництва вцілому та спеціальних режимів оподаткування зокрема. Розроблені здобувачем пропозиції щодо напрямів удосконалення спеціальних режимів прямого оподаткування можуть бути використані в роботі Державною податковою адміністрацією та Міністерством аграрної політики України при формуванні законодавчих і нормативно-правових актів щодо прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.

Основні теоретичні положення наукового дослідження використовуються у навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії при викладанні курсів “Податкова система” та “Податковий менеджмент” для економічних спеціальностей (акт № 7-01-55 від 28 травня 2008 р.).

На практиці результати наукових напрацювань прийнято до використання Головним управлінням агропромислового розвитку Полтавської області (довідка № 01-26/111 від 22 травня 2008 р.) та Державною податковою адміністрацією Полтавської області (довідка № 639/1-737 від 09 квітня 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський внесок здобувача, що полягає у комплексному дослідженні та розробці науково обґрунтованих теоретичних і організаційно-методичних засад функціонування спеціальних режимів прямого оподаткування у сільському господарстві України. Наукові положення, розробки та пропозиції, що містяться у роботі, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження апробовані у доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях: “Наука і освіта ‛2005”
(м. Дніпропетровськ, Наука і освіта, 7–21 лютого 2005 р.); “Науковий потенціал світу” (м. Дніпропетровськ, Наука і освіта, 19–30 вересня 2005 р.); “Сучасні наукові дослідження - ’2006” (м. Дніпропетровськ, Наука і освіта, 20–28 лютого 2006 р.); “Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006”
(м. Дніпропетровськ, Наука і освіта, 22–31 травня 2006 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 12 одноосібних наукових праць загальним обсягом 4,64 друк. арк.,
у т. ч. 8 статей у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 4,1 друк. арк. та 4 тези доповідей на науково-практичних конференціях (0,54 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети, завдань, напряму і логіки наукового дослідження визначена структура дисертаційної роботи, яка має вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел і додатки. Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки комп’ютерного тексту, містить 11 таблиць на 11 сторінках і 12 рисунків на 12 сторінках. Список використаних літературних джерел нараховує 217 найменувань і розміщений на 23 сторінках. Також налічується 24 додатки на 44 сторінках.