Царенко В.І. Формування правосвідомості особистості військовослужбовців-прикордонників України

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її мета та основні завдання, дається характеристика об'єкта, предмета дослідження, зазначено перелік використаних в роботі методів, розкривається наукове і практичне значення праці, сформульовано концептуальні положення, які відзначаються новизною, надаються відомості про апробацію результатів дослідження, структуру та обсяг роботи.

Розділі 1. "Поняття, ознаки та визначення  правосвідомості військовослужбовців-прикордонників України" складається із трьох підрозділів. Він містить огляд та аналіз літературних джерел за темою дослідження, ознаки та визначення правосвідомості військовослужбовця Прикордонних військ України та механізм функціонування цієї правосвідомості.

Автором розглянуто основні концепції правосвідомості на підставі цього він прийшов до висновку, що період виникнення та розвитку теорії правосвідомості в нашій юридичній науці можна розділити на три етапи. Перший – розвиток категорії правосвідомість в дорадянський період в роботах Л. І. Петражицького, М. М. Коркунова, В. Я. Крюковського, М. М. Товстопляса, які правосвідомість розглядали як форму існування інтуїтивного права. Другий – дослідження соціалістичної правосвідомості в межах марксистсько-ленінської теорії держави і права в радянську добу. Правосвідомість на цьому етапі була запорукою просування соціалістичного суспільства шляхом до комунізму. Правова свідомість визначалась як засіб зміцнення соціалістичної законності, як сума поглядів, ідей, уявлень робітничого класу і всіх трудящих мас про соціалістичне право і законність, про право і законність експлуататорського суспільства, про розвиток і призначення діючого права в суспільному житті громадян і їх об'єднань, про практику здійснення правових норм і шляхів укріплення соціалістичної законності, як історично якісно новий, вищий тип суспільної правосвідомості, яка визначається відношенням робітничого класу, всіх трудящих до права як сума поглядів класу чи всього суспільства на те, що є право і що не є право. Згодом у визначенні правосвідомості виділяють як галузі правову ідеологію та правову психологію, зазначають раціональні та класові ознаки правосвідомості, встановлюють пріоритет правової ідеології держави, виділяють як структурні елементи соціалістичної правосвідомості суспільну, групову та індивідуальну правосвідомість. Пізніше сформулювали "інформаційну" модель та запропонували виділяти в правосвідомості законодавця три елементи: пізнавальний, оціночний, вольовий.

Після розпаду Радянського Союзу на цілий ряд незалежних суверенних держав марксистсько-ленінська теорія держави і права втратила свій домінуючий вплив на юридичну науку та позбавила її ідеологічних нашарувань і заборон. З проголошенням Акта державної незалежності України, прийняттям нової Конституції, яка проголосила Україну незалежною, демократичною, правовою державою, розпочався третій етап розвитку наукових досліджень правосвідомості без партійних і класових ознак. Вчені отримали нові можливості для наукового і творчого пошуку. Правосвідомість стали визначати як правові знання, переконання, уявлення, ідеї, настрої, почуття людей в сфері правової діяльності, як правову дійсність у формі юридичних знань та оціночних відношень до права, практики його реалізації, як сукупність уявлень, переконань, оцінок, настроїв та правових почуттів людей в сфері державно-правових явищ, як об'єктивно існуючий набір взаємопов'язаних ідей, емоцій, які виражають відношення суспільства, груп, індивідів до права. З точки зору філософської та психологічної науки, індивідуальну правосвідомість особи визначають як форму відображення правових явищ, яка включає в себе психічні, інтелектуальні, емоційні й вольові процеси і стани: знання діючого права і законодавства, правові вміння і навички, правове мислення, правові емоції і почуття, правові орієнтації, позиції, мотиви, правові переконання і установки, які систематизуються в прийнятих рішеннях і направлені на пізнання, спілкування і взаємодію в процесі правової діяльності й поведінки у сфері правовідносин. Правосвідомість формується і через інформацію як координаційну систему багатовимірності одержання, використання, поширення та зберігання інформації у правовому полі, що характеризує ставлення працівника до правової дійсності та встановлення об'єктивної істини. Останнім часом у юридичній науковій літературі науково обгунтовано існування професійної правосвідомості в інших сферах суспільної діяльності. Тобто вона властива не тільки юристам, а й іншим суб’єктам, діяльність яких пов’язана із правозастосовчою чи правотворчою діяльністю. Зокрема А. Ф. Крижанівський у своєму дисертаційному дослідженні розглядає правосвідомість спеціалістів-керівників народного господарства як різновид професійної правосвідомості. Функціонування інших різновидів професійної правосвідомості в різних сферах суспільного життя досліджували: Баранов, В. І. Грошевой Ю. М., Соколов Н. Я., Темченко П. П., та інші. Дану точку зору підтримує автор та теоретично обгрунтовує функціонування професійної правосвідомості у військовослужбовців-прикордонників яка обумовлена специфікою їх діяльності по забезпеченню державної безпеки і захисту державного кордону України.

Професійна правосвідомість військовослужбовця-прикордонника, на думку автора, є оціночним відображенням правової дійсності, пов’язаної із специфікою його діяльності, на основі психічних, інтелектуальних, емоційних і вольових процесів і станів, здатне до збагачення внаслідок вільної взаємодії з іншими формами свідомості, яке здійснює регулюючий вплив на поведінку особи при виконанні обов’язків по охороні державного кордону та виключної економічної (морської) зони України.

Для визначення ролі правосвідомості в регулюванні поведінки військовослужбовця-прикордонника України автор його правосвідомість розглядає як систему отримання та обробки правової інформації і правових знань з метою формування у прикордонника правомірної поведінки. З цієї точки зору функції правосвідомості військовослужбовця-прикордонника можна класифікувати на внутрішні, тобто способи і напрямки вироблення правомірної поведінки на основі правових знань та переконань і зовнішні - напрямки взаємодії правосвідомості з оточуючою правовою дійсністю. Внутрішні функції (відображення, оціночна, фіксування інформації, співставлення, визначення цілей діяльності, прогностична, формування і корегування діяльності) забезпечують обробку правової інформації та виробляють варіант правомірної поведінки, а зовнішні (між інформаційної взаємодії, пізнавальна, регулююча, виховна) забезпечують взаємозв’язок правосвідомості з соціальною правовою дійсністю, тому їх і називають соціальними функціями правосвідомості особистості.

У Розділі 2. "Структура і рівень правосвідомості військовослужбовців-прикордонників України" з'ясовується структура правосвідомості на прикладі військовослужбовців-прикордонників України, досліджується рівень цієї правосвідомості та рівень правосвідомості військовослужбовців за контрактом ПВУ.

Автор, розглядаючи сучасні розуміння структури правосвідомості особистості, теоретично обґрунтовує, що найбільшу теоретичну і практичну цінність у визначенні структурних елементів правосвідомості військовослужбовця-прикордонника України мають такі функціональні компоненти:

рівень і об'єм правових знань, якими володіють на сьогодні військовослужбовці ПВУ;

відношення розглядуваної категорії військовослужбовців до права та правових інститутів, яке виявляється в правових переконаннях і почуттях особи;

готовність до цілеспрямованої правомірної діяльності на основі сформованої мети цієї діяльності, зважених мотивів, прийнятих вольових рішень на основі правового світогляду.

Завдяки аналізу структурних елементів правосвідомості військовослужбовця-прикордонника України автор пропонує теоретичні положення моделі правосвідомості захисника кордонів нашої держави. Відповідно до структури правосвідомості особистості, модель правосвідомості  військовослужбовця-прикордонника складається із таких компонентів: по-перше, мінімум професійних правових знань прикордонників такого змісту: а) положення Закону України “Про Державний кордон України”; б) положення Закону України “Про Прикордонні війська України”; в) зміст статей 201, 305, 331, 332, 419 Кримінального кодексу України; г) зміст статей  185-10, 202, 204-1 Кодексу України про Адміністративні правопорушення; д) положення Статуту Прикордонних військ з охорони державного кордону України; по-друге – поваги до обов’язку захисника кордону, на основі усвідомлення значущості охорони суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України; по-третє – готовності військовослужбовця-прикордонника за будь-яких умов виступити на захист державного кордону України і належним чином виконати обов’язок захисника державного кордону.

Шляхом соціологічного дослідження, яке було проведене у 1999-2000 р. над військовослужбовцями ПВУ підрозділів прикордонних загонів автор досліджує рівень правосвідомості військовослужбовців строкової служби ПВУ. Соціологічне дослідження мало на меті: а) виявити рівень знань військовослужбовців строкової служби ПВУ правових норм, які їм необхідні для виконання обов'язків служби та найелементарніших норм основних галузей права України; б) отримати соціологічну інформацію про відношення військовослужбовців-прикордонників до права шляхом виявлення думок щодо мотивів дотримання законів і ефективності заходів забезпечення законності в частинах і підрозділах Прикордонних військ України; в) встановити основні джерела, з яких отримують правову інформацію прикордонники; г) визначити інтерес військовослужбовців строкової служби до правових знань та їх побажання щодо покращання правової пропаганди. Загальний об'єм вибірки становив 815 військовослужбовців строкової служби ПВУ.

У Західному напрямі опитано 238 респондентів, у Південному – 193, у Південно-східному – 202, в Азовсько-Чорноморському – 186.

Репрезентативність вибірки забезпечувалась її випадковістю: по-перше кожен військовослужбовець-прикордонник мав однакову вірогідність бути представленим у вибірці внаслідок випадкового вибору підрозділів; по-друге незалежність опитувань досягалась особливостями дислокації прикордонних застав, завдяки чому попередні опитування не могли вплинути на наступні. Соціологічне дослідження виявило невідповідність фактичного рівня правосвідомості сьогоднішнім вимогам служби у ПВУ та визнано його низьким.

Аналогічне дослідження проведено автором із іншою категорією військовослужбовців – військовослужбовцями Прикордонних військ України за контрактом. Рівень правосвідомості військовослужбовців за контрактом  виявився нижчим від рівня правосвідомості військовослужбовців строкової служби ПВУ. Крім цього автор переконався у відсутності стійкої системи правового виховання цієї категорії військовослужбовців ПВУ. На підставі отриманих результатів автор приходить до висновку про необхідність підвищення рівня правосвідомості військовослужбовців-прикордонників.

Розділ 3. "Завдання, мета й зміст правового виховання військовослужбовців-прикордонників України" присвячений дослідженню правового виховання як різновиду педагогічної діяльності, яка направлена на формування правової свідомості. Автором досліджується поняття, зміст, мета і завдання правового виховання військовослужбовців ПВУ

Автор приєднується до існуючої точки зору, що виховання не тільки залишається однією із самих масових форм людської діяльності, але й продовжує нести основне навантаження по формуванню людської соціальності, оскільки основне завдання виховання – зміна людини в напрямку, який визначається суспільними потребами.

Правове виховання відіграє значну роль у сьогоднішніх умовах службово-бойової діяльності Прикордонних військ України: по-перше, виникла потреба у формуванні високого рівня правової свідомості військовослужбовців-прикордонників, яка, в свою чергу, детермінована виконанням правоохоронних функцій Прикордонними військами у прикордонній смузі, реформуванням Прикордонних військ України у Державну прикордонну службу й тим, що на сьогодні військовослужбовці-прикордонники продовжують здійснювати правопорушення і злочини. По-друге, зростає увага до правового виховання з боку Президента України, Кабінету Міністрів та Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України – Командувача Прикордонних військ України.

Правове виховання військовослужбовців-прикордонників України автор розглядає як цілеспрямовану, організовану, систематичну діяльність Управління виховної роботи Держкомітету та штабу Прикордонних військ України, командирів (начальників), їх заступників з виховної роботи і штабів з метою формування правосвідомості та правової культури військовослужбовців Прикордонних військ України.

Кінцевою метою правового виховання військовослужбовців ПВУ є підвищення їх професійної правової свідомості і правової культури, формування  поваги до виконання обов’язку захисника кордонів нашої держави на підставі глибокого усвідомлення державної незалежності і призначення Прикордонних військ України у справі забезпечення безпеки держави; проміжними цілями правового виховання цієї категорії військовослужбовців є: набуття  необхідних професійних правових знань; формування  поваги до правового закону, відданості конституційному обов’язку, Військовій присязі, народу України; формування вмінь застосовувати норми права в конкретних службово-оперативних ситуаціях; зміцнення на конституційній основі єдиноначальності, правопорядку і військової дисципліни; попередження нестандартних відносин і злочинів серед військовослужбовців ПВУ.

Засоби правового виховання військовослужбовців-прикордонників України, на думку автора, є системою заходів і предметів, які використовуються в правовому вихованні військовослужбовців-прикордонників в процесі реалізації вибраного методу, а також різноманітні види педагогічної діяльності, які застосовують суб'єкти для досягнення мети правового виховання військовослужбовців-прикордонників. До системи засобів правового виховання військовослужбовців ПВУ автор відносить: "живе слово" вихователя, наочні посібники, навчальні кіно- та відео- фільми, засоби масової інформації, наукову і навчальну літературу, збірники нормативно-правових актів, культурно-освітні заклади і т. д. Форма правового виховання військовослужбовців-прикордонників України розкриває зміст цієї діяльності та є організованою системою заходів, методів та засобів і спрямована на формування правосвідомості військовослужбовців Прикордонних військ України. Серед традиційних форм правового виховання у ПВУ широкого застосування отримала правова пропаганда у формі лекції, бесіди, вечорів запитань і відповідей, диспутів, дискусій, днів, декад, місячників пропаганди правових знань, юридичних консультації, виступів в пресі, по радіо і телебаченню, видання науково-популярної юридичної літератури. На думку автора необхідно частіше застосовувати форми індивідуального впливу на військовослужбовця – індивідуальну правовиховну роботу зокрема.

Методи правового виховання військовослужбовців-прикордонників України — це сукупність прийомів або способів правовиховного впливу на їх правосвідомість, за допомогою яких здійснюється формування у них необхідних правових знань, вмінь, навичок та найкраще досягається мета правовиховного заходу.