Бондар І.В. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами : Бондарь И.В. Пересмотр судебных решений по вновь открывшимся обстоятельствам

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; охарактеризовано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; розкривається мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження; його методологічні та теоретичні засади; відзначається наукова новизна роботи та положення і висновки, що виносяться на захист, а також практичне значення і апробація окремих положень дисертаційного дослідження,  відомості про публікації, здійснені автором та структура роботи.

          Перший розділ   «Правова природа провадження у зв’язку з              нововиявленими обставинами» складається з двох підрозділів та присвячений аналізу становлення, розвитку та функціонування інституту перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.

У підрозділі 1.1. «Загальна характеристика провадження щодо перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами» проведено аналіз наукових концепцій та цивільного процесуального законодавства з досліджуваного питання.

В історичному аспекті автором виділено три етапи у становленні досліджуваного інституту у процесуальному законодавстві: І – за процесуальним законодавством у дореволюційний період ( Статут цивільного судочинства 1864 року ); ІІ – за процесуальним законодавством радянського періоду, тобто під час перебування України у складі СРСР (Постанова Народного секретаріату Української Республіки „Про введення народного суду” від 4 лютого 1918 року ; Цивільний процесуальний кодекс УРСР від 30 липня 1924 року, введений в дію з 1 жовтня 1924 року; ЦПК УРСР від 18 липня 1963 року, введений в дію з 1 січня 1964 року); ІІІ – за процесуальним законодавством незалежної України ( ЦПК УРСР від 18 липня 1963 року зі змінами 21 червня 2001 року; ЦПК України від 18 березня 2004 року, введений в дію 1 вересня 2005 року). 

Аналіз історичного досвіду становлення  та функціонування інституту перегляду судових рішень дав можливість зробити висновок, що така форма перегляду  давно відома у цивільному процесуальному праві суть якої полягає у перевірці законності і обґрунтованості судового рішення з фактичного і правового боку. З плином часу незмінною залишилася та позиція, що це є надзвичайна форма перегляду судового рішення. На кожному етапі реформування цивільного процесуального законодавства змінам піддавалися підстави перегляду, строки подання заяви про перегляд, суб’єкти та об’єкти перегляду.  

Автором проведено порівняльний аналіз застосування однойменного правового інституту у зарубіжному процесуальному законодавстві, основна увага  приділена процесуальному законодавству Росії, Франції та Німеччини.

Загальна характеристика цього провадження та його специфічні риси розкриваються у підрозділі 1.2 «Особливості перегляду рішень, ухвал, що набрали законної сили у зв’язку з нововиявленими обставинами».

Діяльність суду щодо здійснення судочинства в цивільній справі відбувається у певній послідовності і це не викликає сумніву. Що ж до питання про структуру процесу, його складові елементи, то воно залишається дискусійним. Зокрема, аналіз наукових джерел та навчальної юридичної літератури вказує на те, що  цивільний процес відбувається за певними стадіями і перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами також виокремлюється як самостійна стадія цивільного процесу. Нормативного визначення терміну «стадія» не існує. Разом з тим законодавець пропонує термін «провадження». Аналізуючи співвідношення поняття „стадія” та „провадження” автор дійшов висновку, що вони співвідносяться як філософські категорії  цілого і частки, що виражають співвідношення між сукупністю предметів і зв’язок, що об’єднує ці предмети і призводить до появи нових якостей та закономірностей. З огляду на це автор поділяє думку, що „стадія” (етап) – це сукупність процесуальних дій, що здійснюються судом та учасниками процесу, об’єднаних найближчою метою. Зокрема, при перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами можна виокремити як мінімум п’ять  стадій: 1) стадія відкриття провадження у справі; 2) стадію підготовки справи до судового розгляду ; 3) стадію судового розгляду; 4) стадія ухвалення рішення у справі; 5) оскарження рішення. Сукупність цих стадій і буде об’єднано в провадження.  Отже, „провадження” в цивільному процесі можна визначити як сукупність процесуальних стадій (етапів), тобто комплекс процесуальних дій, які мають на меті завершити розгляд справи по суті. Таким чином, відмінність понять стадія (етап) і провадження  простежується  у процесуальних наслідках.

Автором зроблено висновок, що перегляд рішень, ухвал та судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами є самостійним видом провадження цивільного процесу, який має свої специфічні особливості, суть яких полягає у такому:

а)         перевіряється законність та обґрунтованість судового рішення не в контексті допущеної судової помилки, а у зв’язку з наявністю нововиявлених обставин;

б) суб’єктами перегляду є суди, які ухвалили рішення та постановили ухвали або видали судовий наказ, незалежно від інстанційної належності судового органу;

в) об’єктом перегляду є рішення суду, ухвала або судовий наказ за умови набрання ними законної сили;

г) суб’єктами права звернення із заявою про перегляд рішення, ухвали, судового наказу є особи, що брали участь у розгляді справи;

д) повноваження суду направлені виключно на встановлення наявності підстав, зазначених у ч.2 ст.361 ЦПК.

У другому розділі «Об’єкти  перегляду та  суб’єкти звернення із заявою про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами» досліджено питання  про характерні особливості судових рішень, які можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обставинами та проаналізовано норми, що визначають право особи на звернення із заявою про такий перегляд.

У підрозділі 2.1 «Об’єкти перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами» дисертантка аналізує правило ч.1 ст.361 ЦПК України, згідно з яким рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Недосконалість даного законодавчого припису, на думку автора проявляється в тому, що: по – перше, законодавець перелічив всі форми ( види) судових актів, які можна оскаржувати у зв’язку з новоявленими обставинами, в той час як можна було б використати загальний родовий термін, вживання якого давало б змогу зрозуміти, що будь - який з  видів судових актів підлягає такому перегляду; по – друге, якщо буквально трактувати правило ч.1 ст.361 ЦПК, то є не зрозумілим чи можна оскаржити судовий наказ до набрання ним законної сили. Якщо слідувати загальному принципу, що переглянути судове рішення можна тільки те, яке набрало законної сили, то є очевидною недосконалість законодавчої техніки, яку негайно слід усунути, про що зроблено відповідну пропозицію, щодо внесення змін до ЦПК Украйни.

Проаналізувавши висловлювання науковців, нормативні акти автор прийшла до  висновку, що в теорію цивільного процесуального права слід запровадити ідею про загальні і спеціальні підстави перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Загальною підставою для перегляду судових рішень є наявність об’єкту перегляду, який буде відповідати двом вимогам: по - перше це рішення суду, яким провадження у справі закінчується; по – друге таке рішення суду повинне набрати законної сили. Отже, об’єктами перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами є рішення суду, ухвалене в звичайному порядку, рішення суду, ухвалене у відсутності відповідача та додаткове рішення, оскільки всі вони мають такі характерні властивості, як  неспростовність, виключність, обов’язковість та преюдиційність.

Об’єктом перегляду у зв’язку з новоявленими обставинами також можуть бути ухвали суду, які набирають законної сили самостійно, незалежно від інших судових актів і якими закінчується розгляд справи. До таких  належать ухвали, що постановлені у стадії відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду, під час розгляду справи по суті та при виконанні судових рішень. Автор вважає, що до кола ухвал, що постановлені судом першої інстанції і які можуть бути об’єктом перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами, крім ухвал про закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду, належать ще такі: про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування судового наказу; повернення заяви позивачеві ( заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; про визнання мирової угоди за клопотанням сторін; про відмову ухвалити додаткове рішення; залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду; про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;  про поворот виконання рішення суду; ухвала про звільнення ( призначення) опікуна чи піклувальника. До ухвал суду апеляційної чи касаційної інстанції, що можуть бути об’єктом перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами входять: ухвали про закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду, ухвали, якими змінено або скасовано ухвали з відповідних питань і вирішено справу по суті.

Третім, самостійним об’єктом перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами є судовий наказ. Автор поділяє точку зору тих науковців, які вважають, що судовий наказ не є особливою формою судового рішення, а є самостійним видом судового акту,  про що свідчать такі його характерні особливості, як процедура постановлення, процедура набрання ним законної сили, особливість скасування, обмеженість кола підстав з яких він може бути виданий. Крім цього треба зауважити, що набуття судовим наказом статусу об’єкта перегляду у зв’язку із нововиявленими обставинами обов’язково потребує набрання ним законної сили, інакше це буде призводити до порушень прав боржника на захист.

У підрозділі 2.2. «Суб’єкти звернення із заявою про перегляд рішень суду у зв’язку з нововиявленими обставинами» проаналізовано питання про реалізацію права особи на судовий захист на етапі перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами та строки звернення із заявою про перегляд до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 362 ЦПК України правом на звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами наділені сторони, та інші особи, які беруть участь у справі. Цей законодавчий припис досліджувався в двох аспектах: по перше, особа заявлялась як сторона у справі, але рішення ухвалене за її відсутності; по – друге, особа не заявлялась як така, що бере участь у розгляді справи але судом вирішено питання про її права та обов’язки. Слід зазначити, що ЦПК УРСР 1963 року питання про розширення кола суб’єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами не вирішувалося і дискусії серед науковців щодо цієї проблеми не піднімалися. Нажаль і у новому ЦПК України 2004 року  цим питанням не приділена належна увага. На наш погляд, відсутність права у особи, що не брала участь у розгляді справи ставити питання про перегляд судового рішення яким вирішувалися її права та обов’язки слід розглядати у контексті перешкоджання доступності до правосуддя. У 1997 році Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, а це означає, що Конвенція стала частиною національного законодавства і діє на всій території України, а отже кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків або при висуненні проти неї будь – якого обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону ( ст. 6 Конвенції). Дане правило діє на всіх стадіях і в усіх провадження цивільного судочинства. Нажаль, знайшовши своє відображення в ст. 1 ЦПК України, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, це правило не відображено в повній мірі в нормах, що регулюють можливість звернення за судовим захистом на етапі перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Наприклад, згідно із Нового ЦПК Франції, однією з підстав перегляду рішення суду у надзвичайному порядку є скарга особи, що не брала участь у розгляді справи. Подачею скарги переслідується мета переглянути та змінити рішення на користь  третьої особи. Право на оскарження належить будь – якій особі, що має інтерес при умові, що вона сама не брала участі у розгляді справи і у неї не було представника. Кредитори мають право подати скаргу від третьої особи, що не брала участі у розгляді справи, на рішення, яке було ухвалене в результаті зловмисного порушення їх прав, або, якщо вони посилаються на доводи, що пов’язані безпосередньо з ними самими. Крім того, привертає увагу той факт, що треті особи, які не брали участі у розгляді справи можуть подати скаргу протягом 30 років, якщо законом не передбачено інше ( ст.ст.582 – 586 Новий ЦПК Франції).

  Строк на звернення з заявою про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами визначається у три календарні місяці. Початком перебігу цього строку визначається день встановлення обставини, що є підставою для перегляду. Ці строки не мають кінцевої межі, крім встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, гранична можливість звернення із заявою про перегляд обмежується моментом виконання рішення суду. На думку автора важливо встановити той термін, по закінченні якого спір буде вважатися вичерпаним, а судове рішення остаточним і незмінним. Саме з цього моменту особи, що беруть участь у розгляді справи повинні бути впевненими, що рішення в їх справі не буде переглянуто. Такий підхід надасть стабільності, сталості матеріально – правовим відносинам сторін і як наслідок стабільності цивільного обороту в цілому. Дискусія щодо запровадження обмежувальних процесуальних строків зародилася в процесуальній теорії на кінці 80 – х років і сьогодні активно розвивається в процесуальному праві Росії. Серед вітчизняних науковців ці ідеї не знайшли належного наукового дослідження.

Автор пропонує ввести обмежувальні строки у реалізацію права на звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами і встановити його в три місяці з дня виявлення підстав для перегляду, але не більше 10 років з дня ухвалення рішення суду.

Третій розділ «Підстави перегляду судових рішень за  нововиявленими обставинами» присвячений детальному аналізу поняття нововиявлених обставин та підстав звернення з заявою про перегляд.

У підрозділі 3.1 «Поняття нововиявлених обставин» аналізуючи наукові та правові підходи щодо визначення нововиявлених обставин автор погоджується з тими науковцями, які вважають, що це факти, об’єктивної дійсності, що залишилися невідомими заявнику та суду при розгляді справи, які мають суттєве значення для вирішення справи. Разом з тим автор уточнює, що вони мають бути  достовірно встановлені особливим процесуальним способом і є такими, що вказують на незаконність та необґрунтованість судових рішень, що набрали законної сили. Говорячи про співвідношення фактів, що входять до предмету доказування та фактів, що є підставами для перегляду судового рішення у зв’язку з новоявленими обставинами, то слід зазначити, що коло останніх є значно ширшим  і може включати в себе: юридичні факти матеріально – правового характеру; доказові факти; факти, що мають процесуальне значення. Крім цього слід завжди пам’ятати, що ці факти об’єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

            Підрозділ 3.2 «Характеристика підстав перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами» присвячений детальному аналізу таких підстав перегляду як встановлення істотних для справи обставин; перегляд у зв’язку із встановленням вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; перегляд судових рішень у зв’язку із скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи окремого його положення

У науковій літературі не обговорювалось питання про те, чи підлягають підстави для перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами  розширеному тлумаченню. На думку автора це питання потребує певних уточнень. Необхідно зазначити, що розширеному тлумаченню не підлягають самі факти, оскільки їх неможливо перерахувати, а тільки можна класифікувати за певними ознаками. Такими ознаками можуть бути наступні: а) вони повинні бути істотними для справи; б) вони повинні бути наявними в об’єктивній дійсності на момент розгляду справи; в) вони повинні бути невідомими заявнику за незалежних від нього обставин; г) ці обставини також повинні бути невідомими суду, що розглядає справу; д) виявлення їх після набрання судовим рішенням законної сили.

При наявності цих ознак в їх сукупності будь–які факти об’єктивної дійсності можуть бути визнані судом нововиявленими обставинами і стати підставою для перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Підсумки наукового дослідження сформульовано у Висновках, які відображають основні результати дослідження та конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства при здійсненні провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами. Уточнено поняття нововиявлених обставин, вперше в теорії цивільного процесуального права запропоновано визначити  загальні і спеціальні підстави перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Загальною підставою для перегляду є наявність об’єкту перегляду, яким провадження у справі закінчується і який набрав законної сили. Спеціальні підстави це такі факти об’єктивної дійсності, які вказують на незаконність та необґрунтованість судового рішення, яке набрало законної сили.

Автор дійшла висновку, що суть цього виду провадження полягає у тому, щоб надати можливість суду, який ухвалив рішення, перевірити законність та обґрунтованість судового рішення в контексті такого завдання правосуддя як досягнення справедливості при захисті порушених, невизнаних або оспорюваннях прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та гарантувати скасування незаконного та необґрунтованого судового рішення у зв’язку із встановленням нововиявлених обставин в той же час виключити можливість скасування судового рішення без достатніх на то підстав.

 З метою удосконалення цивільного процесуального законодавства розроблено наступні пропозиції:

- назву ст. 13 ЦПК України «Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень» змінити на «Оскарження судових рішень»;

-  статтю 13 ЦПК України викласти у такій редакції: «Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, мають право в загальному (апеляційному) та надзвичайному ( касаційному, за виняткових обставин та у зв’язку з нововиявленими обставинами) порядку оскаржити судове рішення у випадках та порядку, встановленому цим Кодексом»;

-  частину 1 статті 361 ЦПК України викласти в такій редакції:   «Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили може бути переглянуто у зв’язку з нововиявленими обставинами»;

-   внести зміни до ч. 1 ст. 362 ЦПК України і викласти її у такій редакції : « Заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду, але не пізніше ніж десять років з дня ухвалення рішення суду»;

-  слова ч.1 ст.364 ЦПК України «заява про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу» замінити словами « заява про перегляд судового рішення»;

-   частину 1 ст. 364 ЦПК України доповнити реченням наступного змісту «Суд відкриває провадження у справі згідно з вимогами ст.122 ЦПК України»;

-   частину 3 ст. 364 ЦПК України доповнити реченням : « До заяви додаються письмові докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин»;

-  статтю 365 ЦПК України доповнити ч.1 такого змісту «При підготовці заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами до розгляду суд витребує матеріали справи, вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з’ясовує якими доказами сторони будуть обґрунтовувати наявність чи відсутність нововиявлених обставин, вирішує питання про необхідність зупинення виконання судового рішення». Всі наступні частини цієї статті відповідно вважати ч.2, ч.3, ч.4;

-  речення 1 ч.1 ст. 365 ЦПК України змінити на таке: «Заява про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами розглядається  у судовому засіданні із дотриманням засад здійснення правосуддя».