Атаманова Ю.Є. Права промислової власності як форма участі в господарських товариствах

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
Атаманова Ю.Є. Права промислової власності як форма участі в господарських товариствах
Альтернативное Название: Атаманова Ю.Е. Права промышленной собственности как форма участия в хозяйственных обществах
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовуються актуальність і новизна обраної теми дослідження, визначається ступінь її законодавчої й наукової розробленості, аргументуються доцільність опрацювання визначеної проблеми та значення дисертації для вирішення практичних питань, що виникають при передачі як вкладів до статутних фондів (капіталів) прав промислової власності, для подальшого розвитку цивільного законодавства. Формулюються мета й задачі дисертаційної роботи, в узагальненому вигляді й досить лаконічно викладені основні нові наукові результати (положення), отримані в процесі дослідження.


Розділ 1. Права промислової власності як об’єкт корпоративної трансакції присвячено аналізу прав на об’єкти промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств, які виступають у такому разі з інвестиційної сторони. Будучи формою участі в корпоративних юридичних особах, вони попадають у поле як корпоративного законодавства, так і законодавства про інтелектуальну (точніше, промислову) власність, взаємодія яких зумовлює низку властивостей, якими мають володіти права промислової власності для можливості їх інвестування до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.


У підрозділі 1.1. Теоретичні аспекти оборотоздатності прав промислової власності з метою з’ясування можливості використання як форми участі в господарських товариствах прав на всі об’єкти промислової власності провадиться дослідження на встановлення критеріїв їх оборотоздатності. Виходячи з того, що при передачі до статутного фонду (капіталу) господарського товариства права на об’єкти промислової власності виступають у трьох аспектах: (а) як товар (ринковий продукт), що підлягає обміну на інший товар – корпоративні права; (б) як об’єкт виключних прав; (в) як нематеріальний актив – формулюються умови їх інвестування (критерії оборотоздатності). Зокрема, це виключність, корисність, відчужуваність, можливість їх грошової оцінки та інвестиційна привабливість.


З підрозділу 1.2. Права на об’єкти патентного права як вклади до статутних фондів господарських товариств розпочинається аналіз прав на найбільш поширені об’єкти промислової власності на відповідність установленим критеріям оборотоздатності. На підставі такого дослідження прав на винаходи, промислові зразки й корисні моделі визначено, що потенційно всі вони можуть використовуватися як форма участі в господарських товариствах. Але слід приділяти увагу перевірці “патентної чистоти” відповідного інтелектуального продукту, бо при її порушенні  комерційна цінність такого нематеріального активу різко знижується (навіть до можливості втрати в цілому) у зв’язку з необхідністю дістання дозволу від патентоволодільця домінуючого патенту на використання його розроблення.


Раціоналізаторська пропозиція, на відміну від об’єктів патентного права, має лише локальну новизну, тісно прив’язана до діяльності конкретного підприємства. Це дозволяє визнати її невіддільною від суб’єкта – юридичної особи і як наслідок – неможливим використання прав на неї як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.


Підрозділ 1.3. Права на засоби індивідуалізації як вклади до статутних фондів господарських товариств присвячено встановленню здатності й умов участі в господарських товариствах правами на засоби індивідуалізації. У зв’язку з відсутністю у прав на зазначення походження товарів такого критерію, як виключність, стверджується, що вони не можуть бути вкладами до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.


Відповідно до чинного законодавства внаслідок виконання функції індивідуалізації учасників цивільного обороту права на фірмові найменування також не можуть використовуватися як вклади, бо є невідчужуваними від суб’єкта – юридичної особи. Однак, розвиваючи закладене у новому ЦК України положення щодо відокремлення понять “найменування юридичної особи” і “фірмове найменування”, обґрунтовується відмінність між ними: перше покликано виконувати поряд із приватноправовою й публічно-правову функцію ідентифікації суб'єкта перед органами державної влади, а друге – лише приватноправову: позначати конкретну справу, бізнес суб'єкта-власника перед споживачами. У зв'язку з цим відзначається, що відповідно до нового ЦК України не виключається можливість участі у господарському товаристві правом на фірмове найменування (правда, при  встановленні певних обмежень з метою дотримання прав споживачів: надання такого роду вкладу повинно здійснюватися тільки на умовах його відступлення (передачі) господарському товариству за умови обов'язкового публічного інформування про це, надання ж права використання даного засобу індивідуалізації слід виключити з потенційних форм вкладів у зв'язку з порушенням прав споживачів шляхом уведення їх в оману щодо особистості юридичних осіб, з якими вони вступають у цивільні правовідносини, крім випадків створення дочірніх підприємств, сто відсотків статутного капіталу яких належить материнській компанії, що несе субсидіарну відповідальність на вимоги до своїх дочірніх підприємств).


Встановлено, що при вирішенні питання про можливість передачі як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав на товарні знаки (торговельні марки) повинні враховуватися два істотні моменти: (а) їх обмежений характер, тобто можливість використання в цивільному обороті тільки стосовно певних товарів і послуг, зазначених у свідоцтві на знак, і (б) соціальний аспект – необхідність додержання прав споживачів, що також накладає обмеження на форму їх внесення. “Спеціалізація” товарного знака (торговельної марки) має відповідати предмету діяльності товариства, що буде свідчити про дійсну комерційну цінність такого вкладу для конкретного корпоративного суб'єкта, а отже, й про його інвестиційну привабливість.


У підрозділі 1.4. Права на комерційну таємницю (ноу-хау) як вклади до статутних фондів господарських товариств аналізується можливість інвестування до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав на комерційну таємницю (ноу-хау). Аргументується, що знання та досвід можуть стати вкладом до статутного фонду (капіталу) господарського товариства лише за умови їх формалізації, тобто об’єктування у вигляді інформації. Ті ж нематеріальні об'єкти, що не одержали відокремлення від їхнього суб'єкта-носія, виконують функцію індивідуалізації самого володільця – роблять неповторною його особистість. Виділяється поняття “фідуціарна інформація”, що є результатом особисто-довірчих відносин між суб'єктами, у зв'язку з чим робиться висновок, що вона не може виступати самостійним об'єктом цивільного обороту, а значить, має бути виключена з числа можливих форм вкладів до господарських товариств.


У розділі 2. Правові особливості передачі прав промислової власності до статутних фондів господарських товариств досліджується механізм внесення розглянутих нематеріальних об’єктів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств з метою визначення  його доцільності й адекватності особливостям взаємодії двох правових інститутів – промислової власності та корпоративного права, а також пошуку оптимальних, ефективних і прозорих форм та механізмів такого інвестування.


Підрозділ 2.1. Правовий аналіз змісту патентно-ліцензійних договорів у контексті їх адаптації до категорії корпоративних правовідносин присвячено дослідженню питання правових форм передачі як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав промислової власності. З урахуванням корпоративної природи виникаючих при цьому відносин обґрунтовується, що внесенню прав на інтелектуальні продукти до статутних фондів (капіталів)  господарських товариств найбільш кореспондують конструкції договору про відступлення (передачу) виключних прав і договору виключної, особливо повної ліцензії.


Аналізується співвідношення змісту установчих документів і патентно-ліцензійних угод, на підставі чого формулюється висновок, що останні не повинні використовуватися як підстави участі у статутних фондах (капіталах) господарських товариств правами промислової власності: в такому разі не враховується, ігнорується поряд з “інтелектуальною” сутністю також і корпоративна природа виникаючих відносин. Вирішальними в поведінці суб'єктів є саме установчий інтерес, а також бажання суб'єктів стати учасниками створюваного господарського товариства, а тому умови й механізм передачі прав на об'єкти промислової власності до статутного фонду (капіталу) повинні “вписатися” в корпоративні правовідносини, а не підмінюватися зобов’язальними відносинами, як мали б місце відносини з приводу виключних прав на інтелектуальні продукти між самостійними суб'єктами товарного обороту. Конструкції патентно-ліцензійних договорів мають бути модифіковані й адаптовані до особливостей корпоративних відносин і використовуватися як умови передачі прав на об’єкти промислової власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.


У підрозділі 2.2. Напрямки вдосконалення правового механізму внесення прав промислової власності до статутних фондів господарських товариств на підставі раніше сформульованих положень обґрунтовуються і пропонуються зміни до існуючого механізму передачі прав промислової власності до статутних фондів господарських товариств, який, на думку автора, має складатися з таких етапів: 1) укладення засновницького договору чи договору про заснування, розробка статуту, в яких закріплюються відповідні умови внесення до статутного фонду (капіталу) прав на інтелектуальний продукт; 2) державна реєстрація господарського товариства; 3) розробка й затвердження вищим органом господарського товариства Положення про правовий режим прав інтелектуальної (промислової) власності; 4) подання засновником, який надав товариству як вклад права на об'єкт промислової власності, нотаріально засвідчених витягів із засновницького договору чи договору про заснування і/або статуту, що стосуються умов здійснення такого вкладу, і зазначеного Положення в патентне відомство для реєстрації факту участі в майні корпоративної юридичної особи правами промислової власності, а також (у разі потреби) переоформлення відповідного охоронного документа (патенту, свідоцтва).


На підставі використання конструкцій патентно-ліцензійних договорів визначено положення, які мають додатково отримати фіксацію в установчих документах господарських товариств у зв’язку з передачею як вкладів до статутних фондів (капіталів) прав на об’єкти промислової власності.


 Розділ 3. Правовий режим прав промислової власності у складі майна господарського товариства присвячений визначенню особливостей правового режиму переданих як вклад прав на об’єкт промислової власності у майні створеного господарського товариства, а також особливостям реалізації корпоративних прав особою, що приймає участь у ньому такими нематеріальними об’єктами.


У підрозділі 3.1. Теоретичні аспекти поняття “правовий режим майна” господарського товариства аналізується загальне поняття “правовий режим майна” підприємства (господарського товариства). Автор зупиняється на існуючих поглядах щодо змісту вказаної категорії і формулює власний варіант її визначення: правовий режим майна підприємства (господарського товариства) є  синтетичною категорію, яка визначає порядок регулювання суспільних відносин, що складаються з приводу як майнового комплексу в цілому, так і/або окремих його об'єктів, який одержує вираження в системі правових засобів (юридичних нормах, суб'єктивних правах та обов'язках, актах їх реалізації й індивідуальних юридичних розпорядженнях), функціональна спрямованість якого полягає у встановленні й закріпленні майнової відокремленості суб'єкта цивільного обороту – юридичної особи. Він охоплює питання, пов'язані з порядком придбання, обліку, збереження майна, його внутрішньогосподарською класифікацією, порядком і межами використання й розпорядження ним з боку юридичної особи, а також з порядком і межами майнової відповідальності останньої та звернення стягнення на її майно на вимоги кредиторів.


Визначено чинники, поєднання яких обумовлює конкретний зміст правового режиму інтелектуальних об’єктів, внесених до статутного фонду (капіталу) господарського товариства. До них належать: інтереси засновників при створенні господарського товариства, зафіксовані в установчому документі; обсяг правоздатності господарського товариства з урахуванням її коректування волею засновників, зафіксованою в установчому документі; “вихідний” правовий режим внесених прав промислової власності; форма передачі цих прав і зміст правомочностей господарського товариства щодо них; внутрішньогосподарське функціональне призначення і структурний бухгалтерський поділ на фонди майна юридичної особи.


У підрозділі 3.2. Права промислової власності в контексті правового режиму майна господарського товариства аналізується правовий режим переданих як вклади до статутних фондів (капіталів) прав промислової власності. Визначено, що найбільш повну можливість розпорядження результатами інтелектуальної діяльності за власним розсудом відповідно до цілей і завдань діяльності господарського товариства надає використання моделі відступлення виключних прав на об'єкти промислової власності, в результаті чого товариство стає абсолютним їх правоволодільцем. Господарське ж товариство, права промислової власності якому надані за конструкцією ліцензійного договору, не стає правоволодільцем інтелектуального продукту – ним залишається відповідний засновник –  отже, воно обмежено у правомочності розпорядження ним: позбавлено можливості відступати та передавати його як вклад при участі в інших корпоративних суб'єктах. Межі права розпорядження господарського товариства внесеними до його статутного фонду (капіталу) правами промислової власності мають бути чітко зафіксовані в установчому документі. Надане як вклад право використання об'єкта промислової власності при формуванні статутного фонду (капіталу)  господарського товариства не повинно містити в собі  будь-яких обмежень (за територією, сегментом ринку, клієнтурою та ін.). При цьому за засновником-правоволодільцем має зберігатися можливість їх використання у власній діяльності (якщо протилежне прямо не передбачено установчим документом товариства), але при одночасній відмові від права видачі ліцензій третім особам.


У підрозділі 3.3. Особливості реалізації корпоративних прав особою, яка бере участь в господарському товаристві правами промислової власності досліджується низка не вирішених у законодавстві достатньо спірних ситуацій при здійсненні засновником, який надав як вклад до статутного фонду (капіталу) права промислової власності, своїх корпоративних прав. 


 Обґрунтовується, що у випадку ліквідації господарського товариства або виходу з нього учасника, який брав участь у формуванні його статутного фонду (капіталу) правом використання об'єкта промислової власності (конструкція виключної ліцензії), останньому згідно з законодавством підлягає поверненню права на інтелектуальний продукт “у натурі” (за аналогією з майном, переданим в користування), тобто мова має йти про припинення його використання господарським товариством у подальшій своїй діяльності. Однак це не повинно стосуватися продукції, виготовленої товариством із залученням відповідного об'єкта промислової власності до моменту виходу учасника, який надав право на його використання, але ще не реалізованої, оскільки така умова нанесла б товариству значного збитку, незважаючи на те, що її виробництво і введення в господарський оборот було здійснено без порушення виключних прав правоволодільця.


У випадку відступлення частки в майні господарського товариства в повному обсязі третій особі учасником, який надав при його заснуванні як вклад до статутного фонду (капіталу) право використання належного йому результату інтелектуальної діяльності, вважаємо що, одночасно має бути укладена й угода про відступлення (передачу) виключних прав, що дозволить зберегти товариству стабільність і неподільність його статутного фонду (капіталу). Можливість же відступлення частки лише в певній частині таким засновником має виключатися, причому в імперативному порядку.


 


У Висновках наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення конкретного наукового завдання, яке полягає у розв’язанні питань взаємодії двох інститутів цивільного права – права промислової власності та корпоративного права, що має інвестиційну сутність, і, зокрема, у комплексному аналізі прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств та процесу (умов і механізму) їх внесення.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины