Томчишен С.В. Правове регулювання відносин за договором найму торгового місця на ринку

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної теми, визначаються об’єкт і предмет дослідження, його мета і основні завдання, вказується методологічна основа дослідження, висвітлюється наукова новизна отриманих результатів, які виносяться на захист, зазначається їх теоретичне і практичне значення, наводяться відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

Розділ 1 “Проблематика дисертаційного дослідження” присвячено загальній характеристиці цивільно-правових відносин між власником ринку або управомоченою ним особою, які займаються організацією торгівлі на ринку, і торговцем із приводу передання у користування торгового місця. В цьому розділі визначається правова природа відносин, що виникають у зв’язку із переданням у користування торгового місця на ринку, з’ясовується  місце і значення в них договору найму, визначаються проблеми, що виникають з приводу передання в користування торгового місця на ринку, окреслюються шляхи і правові засоби їх розв’язання.

На підставі аналізу чинного законодавства, яке регулює діяльність з організації торгівлі на ринках, практики його застосування, наукової літератури виділено три рівня проблем, що мають місце у відносинах із приводу передання в користування торгового місця на ринку.

Перший рівень проблем пов'язаний з об’єктом цивільно-правових відносин. Проблеми цього рівня полягають у недосконалості нормативного визначення поняття “ринок” та поняття “торгове місце на ринку”. У чинному законодавстві термін “ринок” вживається у значенні спеціального суб’єкта цивільно-правових відносин, який займається організацією торгівлі, а також у значенні торгового комплексу, що йому належить. Суб’єктами цивільно-правових відносин можуть бути фізичні або юридичні особи, які створюються в різних організаційно-правових формах, тому з метою забезпечення термінологічної узгодженості вказується на недоцільність використання терміна “ринок” для позначення суб’єктів цивільно-правих  відносин. У зв’язку з цим пропонується терміном “ринок” позначати виключно торговельний комплекс. Звертається увага на те, що у законодавстві про ринки не наводиться чіткого визначення поняття “торгове місце на ринку”. Обґрунтовується необхідність удосконалення поняття торгового місця на ринку.

Друга група проблем існує на рівні суб’єктів цивільно-правових відносин. Вони зводяться до того, що у законодавстві про ринки не визначено правове становище особи, яка займається організацією торгівлі на ринку. Це обумовлює цілий ряд питань, які потребують вирішення: чи має право займатися організацією торгівлі на ринку фізична особа на рівні з юридичною особою; чи є така діяльність виключним видом підприємницької діяльності; в якій організаційно-правовій формі може створюватися юридична особа, яка здійснюватиме організацію торгівлі на ринку; кому може надаватися торгове місце на ринку тощо.

Третя група проблем існує на рівні підстав для надання торгового місця на ринку. Відносини, що виникають між власником ринку (управомоченою ним особою) і торговцем на ньому з приводу передання в користування торгового місця є цивільно-правовими. Разом з тим аналіз законодавства, яке регулює діяльність з організації торгівлі на ринках, дозволяє зробити висновок, що поряд із договором підставою для зайняття торгового місця на ринку може бути сплата ринкового збору (як обов’язкового платежу). Різні підстави для надання торгового місця обумовлюють різну правову природу відносин, що виникають між власником ринку (управомоченою ним особою) і торговцями на ньому з приводу надання в користування торгового місця. Відзначається, що лише за умови, якщо в основі виникнення цих відносин знаходиться договір найму, такі відносини є відносинами майнового найму.

Наголошується, що орендна плата повинна сплачуватися безпосередньо за користування предметом найму. Тому коли з торговців стягується плата за утримання торгового місця в належному стані, надані комунальні послуги, опалення і освітлення торгових приміщень, користування торговим місцем без укладення договору найму не можна вважати майновим наймом. Такі відносини можна кваліфікувати лише як безоплатне надання майна у тимчасове  користування (договір позички). Надання на платній основі додаткових послуг та проведення робіт, пов’язаних з утриманням торгового місця, свідчить лише про поєднання відносин із безоплатного передання торгового місця в користування із відносинами з надання послуг та виконання робіт тощо.

Відзначається, що ринок є торговим комплексом, а основний інтерес торговців полягає в отриманні у користування торгового місця. Тому передання торгового місця на ринку в користування без укладення договору найму не відповідає суті цивільно-правових відносин, що виникають між власником ринку і торговцями на ньому. Із таких міркувань робиться висновок, що підставою для передання торгового місця на ринку повинен бути саме договір найму. 

Розділ 2 „Загальна характеристика договору найму торгового місця на ринку” складається з чотирьох підрозділів. Цей розділ присвячено загальній характеристиці договору найму торгового місця на ринку як взаємної домовленості, спрямованої на встановлення цивільно-правових відносин між наймодавцем (власником ринку або управомоченою ним особою) і наймачем (торговцем ) з приводу передання у тимчасове платне користування торгового місця.

У підрозділі 2.1. “Поняття та юридична сутність договору найму торгового місця на ринку” проводиться загальна правова характеристика договору найму торгового місця на ринку і з’ясовуються його особливості.

Відносини, які виникають між власником ринку або управомоченою ним особою і торговцем у зв’язку із переданням у тимчасове користування торгового місця є змішаними. Змішаний характер цих відносин полягає в тому, що власник ринку або управомочена ним особа, які займаються організацією торгівлі на ринку, передають торговцям у тимчасове користування торгове місце, а також повинні створювати належні умови для користування торговим місцем (утримувати торгове місце в належному стані, опалювати і освітлювати торгові приміщення, надавати комунальні послуги). Вчинення цих дій прямо обумовлене обов’язком особи, яка здійснює організацію торгівлі на ринку, створювати належні умови для торгівлі. З огляду на це робиться висновок, що у договорі найму торгового місця на ринку можуть поєднуватися елементи різних договорів (зокрема, надання послуг, виконання робіт, постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу). Тому договір найму торгового місця на ринку визначається як змішаний договір. Зважаючи на головну правову мету (цивільно-правовий результат договору), якої прагнуть досягти сторони, укладаючи договір, робиться висновок, що у договорі найму торгового місця на ринку домінують саме елементи договору найму, що і обумовлює його назву.

За суб’єктним складом і сферою застосування договір найму торгового місця на ринку віднесено до групи підприємницьких договорів. Відзначається, що власник ринку або управомочена ним особа, які здійснюють організацію торгівлі на ринку, надають торгові місця з метою здійснення підприємницької діяльності. Це зумовлює необхідність відносити договір найму торгового місця на ринку до публічних договорів і договорів приєднання.

Дається загальна правова характеристика договору найму торгового місця на ринку як консенсуального, оплатного, двостороннього, взаємного (синаллагматичного). На підставі аналізу особливостей договору найму торгового місця на ринку формулюється його поняття.

У підрозділі 2.2. “Сторони договору найму торгового місця на ринку” проводиться загальна правова характеристика суб’єктного складу договору найму торгового місця на ринку. Відзначається, що сфера застосування договору зумовлює його суб’єктний склад: наймодавцем є суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює організацію торгівлі на ринку, а наймачем – особа, яка має право здійснювати торгівлю на ринку.

Значна частина цього підрозділу присвячена характеристиці наймодавця. У світовій практиці особи, які здійснюють організацію торгівлі, створюються переважно як непідприємницькі юридичні особи. Так, діяльність з організації біржової торгівлі, як правило, відносять до некомерційної діяльності. Проте оскільки торгівля на ринках за свої змістом певним чином відрізняється від біржової торгівлі діяльність з організації торгівлі на ринку може й повинна базуватися на підприємницьких засадах.

Визначаються ознаки, що характеризують наймодавця торгового місця на ринку (особу, яка здійснює організацію торгівлі на ринку). Такими ознаками є: наявність відокремленого торгового комплексу – ринку, наявність спеціального органу – адміністрації ринку, створення в організаційно-правовій формі підприємницького товариства, пов’язаність діяльності з організацією торгівлі на ринку шляхом надання торгових місць та створення належних умов для торгівлі.

Вказується, що ринок є цілісним майновим комплексом (підприємством), призначеним для використання у підприємницькій діяльності. Торговий комплекс ринку повинен бути відокремлений від майна інших учасників цивільно-правових відносин, тобто належати особі, яка організовує торгівлю на ринку, на праві власності або іншого речового права, яке дозволятиме використовувати його для здійснення підприємницької діяльності. 

Особа, яка здійснює організацію торгівлі на ринку, може створюватися у будь-яких організаційно-правових формах, передбачених для підприємницьких товариств. Комунальний ринок створюється в організаційно-правовій формі унітарного товариства (комунальне унітарне підприємство). Якщо особа, яка організовує торгівлю на ринку, буде здійснювати іншу діяльність, то доцільно створювати відокремлений підрозділ (філію), предметом діяльності якого слід визначати організацію торгівлі на ринку. Звертається увага на те, що в ст. 55 ГК України відокремлені підрозділи юридичних осіб визнаються самостійними суб’єктами господарських відносин. Проте, поділяється точка зору, що зазначене положення не може бути підставою для того, щоб відносити відокремлені підрозділи до самостійних суб’єктів цивільно-правових відносин.

Акцентується увага на тому, що закріплені в законодавстві функціональні обов’язки особи, яка здійснює організацію торгівлі на ринку, не обмежують її загальної правоздатності. Спеціальна правоздатність може бути обов’язковою тільки у разі якщо особа створюється як юридична особа публічного права (комунальне унітарне підприємство).

Вказується на те, що закріплене у ст. 91 ЦК України правило про загальну правоздатність юридичної особи не може бути підставою для того, щоб повністю відмовитися від спеціальної правоздатності підприємницьких товариств. Така позиція обґрунтовується тим, що можливість закріплення за підприємницьким товариством загальної правоздатності фактично існує до моменту затвердження установчих документів. Від моменту створення підприємницького товариства воно набуває цивільних прав і обов’язків та здійснює їх через свої органи, які повинні діяти відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України). З огляду на це поділяється точка зору, згідно з якою засновники мають право визначати в установчих документах спеціальну правосуб’єктність створюваного підприємницького товариства. У зв’язку з цим відзначається, що спеціальна правосуб’єктність підприємницького товариства може закріплюватися: а) у спеціальному нормативному акті шляхом визначення виключних видів діяльності або шляхом встановлення заборони на здійснення певних видів діяльності; б) в установчих документах шляхом визначення засновниками мети, завдань та предмета господарської діяльності товариства або виключних чи заборонених видів діяльності товариства.

На підставі аналізу законодавства, яке регулює торгівлю, робиться висновок, що наймачем торгового місця може бути не кожна особа, а тільки особа, яка має право здійснювати торгівлю на ринку. Проводиться класифікація осіб, які мають право здійснювати торгівлю на ринку: а) суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні або фізичні особи); б) фізичні особи – суб’єкти “промислу”; в) фізичні особи, які здійснюють продаж сільськогосподарської продукції, вирощеної у підсобному господарстві, або особистих речей.

У підрозділі 2.3. “Істотні умови договору найму торгового місця на ринку” аналізуються істотні умови договору найму торгового місця на ринку. Погодження істотних умов є необхідною і достатньою умовою для того, щоб договір вважався укладеним. При цьому поділяється позиція, згідно з якою договір може бути визнаний неукладеним у разі, якщо неузгодження сторонами якоїсь істотної умови договору спричинюватиме невизначеність договірного зобов’язання, що обумовлюватиме неможливість його виконання.  

Істотними умовами договору найму торгового місця на ринку є: торгове місце (при його визначенні необхідно вказувати індивідуальні ознаки: вид, призначення, характер інженерно-технічного виконання, місце розташування, порядковий номер тощо), строк договору, орендна плата. Умови про надання комунальних послуг, утримання торгових місць у належному стані, опалення і освітлення торгових приміщень є звичайними. Їх обов’язковість встановлена спеціальним законодавством, яке регулює діяльність з організації торгівлі на ринках, тому вони безпосередньо в договорі можуть не узгоджуватися.  

Значну частину цього підрозділу присвячено характеристиці предмета договору найму торгового місця на ринку. Предметом договору найму торгового місця на ринку є торгове місце. У законодавстві, яке стосується ринків, не міститься чіткого поняття торгового місця на ринку. Це зумовлює декілька питань стосовно предмета договору найму торгового місця на ринку: чи є предметом договору земельна ділянка в межах території ринку, на якій розміщується необхідне для торгівлі обладнання (прилавок, кіоск, палатка, контейнер або інша подібна споруда); необхідне для торгівлі обладнання, яке розміщене на території ринку; або ж торгове місце як частина єдиного майнового комплексу ринку.

Беручи до уваги те, що основний інтерес торговця спрямований на отримання у користування не просто земельної ділянки і не просто обладнання для торгівлі, а обладнаного належним чином місця для торгівлі, робиться висновок, що торговим місцем на ринку не можна вважати ні земельну ділянку, ні обладнання для торгівлі. Земельна ділянка для розміщення торгового об’єкта або торгове обладнання можуть бути предметом окремих договорів найму.

У зв’язку з цим відзначається, що торговим місцем на ринку є відокремлена частина торгового приміщення або іншої споруди ринку, призначена для здійснення торгівлі. Торгові місця на ринку можуть облаштовуватися в різних стаціонарних спорудах, у малих архітектурних формах, у критих павільйонах, на відкритих прилавках та асфальтованих площадках, призначених для нестаціонарної торгівлі. На підставі аналізу положень підзаконних нормативних актів та актів державних органів ненормативного характеру наведено загальну класифікацію видів торгових місць на ринку, виділено стаціонарні і нестаціонарні торгові місця. 

Стаціонарним торговим місцем є торгове місце, яке розміщуються у стаціонарному спеціально пристосованому і належним чином обладнаному відокремленому приміщенні з торговим залом для покупців (магазин) або без нього (кіоск).

Нестаціонарне торгове місце – це місце в межах території ринку, призначене для розміщення торгового обладнання і товарів на час торгівлі (при торгівлі “на винос”). Нестаціонарне торгове місце може розміщуватися в торговельному залі чи павільйоні, на критому або відкритому столі, торговельному майданчику, які призначені для нестаціонарної торгівлі. Кожне нестаціонарне торгове місце не має відокремленого приміщення, тому воно повинне бути належним чином індивідуалізоване і відокремлене від інших торгових місць. 

Аналізуються ознаки нерухомості, закріплені в ст. 181 ЦК України. Звертається увага на те, що основними ознаками споруди як об’єкта нерухомості є її розташування на земельній ділянці і неможливість переміщення без знецінення та зміни призначення. Зважаючи на це поділяється точка зору, що капітальна (фундаментальна) забудова є факультативною ознакою споруди, бо вказує лише на спосіб її інженерно-технічного виконання. Відзначається, що при віднесені об’єктів, розташованих на земельній ділянці, до об’єктів нерухомості, крім фактичного зв’язку, необхідно враховувати юридичний зв’язок із земельною ділянкою (призначення для розташування і необхідність державної реєстрації на визначеній земельній ділянці). У зв’язку з цим робиться висновок, що правовий режим нерухомості необхідно поширювати на магазини, кіоски та інші малі архітектурні форми, які виконуються із полегшених будівельних матеріалів і встановлюються без улаштування фундаментів. Беручи до уваги змішаний характер договору найму торгового місця на ринку, відзначається, що його предмет може включати також елементи інших договорів (виконання робіт (ст. 837 ЦК України) – утримання торгових місць у належному стані, постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу (ст. 714 ЦК України) – опалення і освітлення торгових приміщень, надання послуг (ст. 901 ЦК України) – надання комунальних послуг).

Враховуючи строковий характер торгівлі, пропонується класифікувати договори найму торгового місця на ринку за строком договору: на довгострокові, які укладаються на тривалий строк (місяць, квартал, рік) і короткострокові, які укладаються на незначний строк (від одного до декількох днів).

Відзначається, що розмір плати за торгове місце повинен визначатися залежно від виду торгового місця, характеру його інженерно-технічного виконання, місця розташування, витрат, які несе власник ринку або управомочена ним особа у зв’язку із забезпеченням належних умов для користування торговим місцем. Беручи до уваги приєднувальний характер договору пропонується визначати плату за тарифами, які встановлюються наймодавцем самостійно. Вказується на необхідність включати ринковий збір до розміру плати за договором. 

У підрозділі 2.4. “Порядок укладення і форма договору найму торгового місця на ринку” розглядаються особливості укладення договору найму торгового місця на ринку та його форми. Відзначається, що за загальним правилом при укладенні договору найму торгового місця на ринку оферентом є особа,  яка здійснює організацію торгівлі на  ринку, а акцептантом – торговець. Договір найму торгового місця на ринку є публічним договором, тому особа, яка здійснює організацію торгівлі на ринку, не має права відмовляти в укладенні договору при наявності вільних торгових місць.

Укладення договору найму торгового місця може відбуватися через певний проміжок часу після висловлення згоди наймача укласти договір. Тому доцільно звернення наймача робити у письмові формі. З метою забезпечення права торговця на торгове місце пропонується встановлювати строк, протягом якого особа, що здійснює організацію торгівлі на ринку, є зобов’язаною укласти договір, якщо в момент звернення торговця не буде вільних торгових місць. У такому разі звернення торговця з наміром укласти договір можна розцінювати як укладення попереднього договору.

Наголошується на тому, що не завжди прийняття пропозиції укласти договір можна вважати достатньою підставою для того, щоб вважати договір укладеним. На підставі аналізу змісту ст. 639 ЦК України про форму договору, робиться висновок про те, що правило, згідно з яким правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України), є загальним. Поділяється позиція, згідно з якою дотримання типової форми договору, встановленої суб’єктом підприємницької діяльності, є необхідною умовою для визнання договору укладеним.

У зв’язку з цим відзначається, що необхідною умовою для укладення договору найму торгового місця на ринку є дотримання типової форми. Пропонується укладати договір найму нестаціонарних торгових місць шляхом придбання абонемента встановленої форми, у якому слід зазначати ознаки торгового місця, строк користування торговим місяцем, розмір плати. Пропонується переукладати договір найму нестаціонарного торгового місця на новий строк шляхом придбання нового абонемента до закінчення строку дії попереднього.

Розділ 3 “Права і обов’язки сторін за договором найму торгового місця на ринку. Правові наслідки їх порушення” складається з двох підрозділів. В цьому розділі розглядається зміст прав та обов’язків особи, яка організовує торгівлю на ринку, як наймодавця і торговця як наймача торгового місця на ринку, а також особливості їх цивільно-правової відповідальності у разі порушення договору.

У підрозділі 3.1. “Права і обов’язки сторін за договором найму торгового місця на ринку” аналізується зміст договірного зобов’язання. З урахуванням специфіки договору найму торгового місця на ринку обов’язки наймодавця торгового місця на ринку згруповані таким чином: своєчасно надати торгове місце; надати торгове місце в стані, який відповідає умовам договору та призначенню, разом з усім оснащенням і документами; забезпечити умови для безперешкодного його використання.

Порядок передання торгового місця обумовлений його видом. Стаціонарне торгове місце передається торговцеві в фактичне володіння і повертається лише після припинення строку договору. Тому необхідним елементом передання стаціонарного торгового місця є складення відповідного приймально-передавального акту. З моменту його підписання починається обчислення строку користування торговим місцем (ч. 1 ст. 795 ЦК України). Нестаціонарне торгове місце надається у користування лише на час торгівлі на ринку. Тому нестаціонарне торгове місце можна вважати переданим в користування, якщо будуть створені необхідні умови для безперешкодного доступу і користування торговим місцем у час роботи ринку.

Зважаючи на взаємний характер договору, робиться висновок, що передання торгового місця може обумовлюватися внесенням торговцем плати (зустрічне виконання). У зв’язку з цим звертається увага на те, що зустрічне виконання не можна ототожнювати з реальним характером договору. Адже в першому випадку обов’язки однієї із сторін договору обумовлюються виконанням обов’язків іншою стороною за укладеним договором, в другому – до вчинення певних дій договору ще не існує. Приділяється увага синаллагматичним договорам, тобто взаємним договорам, в яких сторони виконують свої обов’язки в порядку зустрічного виконання. Вказується на приналежність договору найму торгового місця на ринку до синаллагматичних договорів.

Відзначається, що стан торгового місця на ринку повинен відповідати умовам договору та вимогам спеціальних нормативних актів стосовно споруд торгового призначення. З метою забезпечення належних умов для користування торговим місцем наймодавець зобов’язаний вчиняти комплекс дій, необхідних для підтримання його належного стану (проводити капітальний і поточний ремонт, санітарні заходи, щоденне прибирання тощо). Крім цього, для створення належних умов користування торговим місцем наймодавець повинен надавати необхідні комунальні послуги і забезпечувати належне освітлення та опалення торгових приміщень.

Основними обов’язками наймача торгового місця на ринку є: вносити плату; особисто користуватися торговим місцем відповідно до умов договору та його призначення; після припинення договору повернути торгове місце у належному стані.

Торгове місце на ринку надається для використання виключно для здійснення торгівлі. Тому наймач повинен особисто використовувати торгове місце для здійснення торгівлі, йому забороняється надавати торгове місце у користування іншим особам. Беручи це до уваги робиться висновок, що  суборенда торгового місця суперечить меті договору найму торгового місця на ринку. Наймач також зобов’язаний дотримуватися правил торгівлі на відповідному ринку та вимог нормативних актів з питань торгівлі на ринках.

Звертається увага на те, що у легальному визначенні договору найму не вказується, що наймачеві може надаватися різний обсяг прав стосовно предмета найму, а лише зазначається, що наймодавець передає наймачеві майно у користування (ст. 759 ЦК України). Із цього приводу в науці цивільного права існує точка зору, що з переданням предмета найму в користування одночасно надається і право володіння, оскільки користуватися предметом найму без отримання його у володіння не можна. Утім в роботі поділяється позиція, що вказана точка зору є досить загальною, бо не враховує дуалістичної природи володіння, яка полягає в тому, що під володінням розуміється право особи стосовно майна („володіння право”) або тільки фактичне тримання особою майна у себе („володіння факт”). Правом володіння є не просто право на фактичне тримання майна у себе, а право на тримання майна, що поєднується з юридичною можливістю відноситися до нього як до свого. Право володіння надає його суб’єкту повноваження використовувати всі можливі засоби захисту речових прав, які може використовувати тільки власник майна.

У зв’язку з цим робиться висновок, що в договорі найму не можна ототожнювати право користуватися майном і фактичне тримання особою майна у себе. Право користування полягає в юридично забезпеченій можливості споживати корисні властивості майна, привласнювати плоди, продукцію та інший доход, який може одержуватися в результаті його використання. Однак,  незважаючи на те, що реалізація цього права може залежати від можливості фактичного доступу до предмета найму, право користування не можна прямо пов’язувати з необхідністю передавати предмет найму у фактичне володіння наймача. Тому можуть укладатися договори найму, за якими наймачеві не тільки не надається право володіння предметом найму, а і навіть сам предмет найму залишається у фактичному володінні наймодавця (наприклад, найм частини борту судна). З огляду на це робиться висновок, що у договорі найму право користування і право володіння необхідно чітко розрізняти. Зазначені  речові права не можна ототожнювати з простим фактичним триманням особою майна у себе.

Зважаючи на спрямованість основної правової мети договору найму на надання майна у строкове платне користування, робиться висновок про те, що наймач може наділятися різним обсягом речових прав стосовно предмету найму: наймачеві може надаватися право володіння і користування або тільки право користування предметом найму, при цьому предмет найму може передаватися у фактичне володіння наймача або залишатися у фактичному володінні наймодавця.

Із таких міркувань поділяється точка зору, згідно з якою наймодавець як власник предмета найму має право самостійно визначати обсяг прав, які він надає наймачеві стосовно предмета найму. Зокрема, наймодавець може надати наймачеві право володіння і залишити за собою право користування предметом найму. Поділяється позиція, що право володіння повинне надаватися тоді, коли наймач не може без нього користуватися майном. 

З огляду на наведені обставини відзначається, що наймачеві торгового місця на ринку може надаватися різний обсяг речових прав. За договором найму стаціонарного торгового місця наймачеві доцільно надавати як право користування торговим місцем, так і право володіння. За договором найму нестаціонарного торгового місця наймачеві доцільно надавати лише право користування торговим місцем у час роботи ринку.

Оплата за договором найму торгового місця може проводитися за кожний день користування торговим місцем або шляхом оплати за весь строк дії договору. Відзначається, що принципово важливим для договору найму торгового місця на ринку є те, що наймач повинен оплачувати торгове місце до фактичного його використання. Пропонується оплату нестаціонарного торгового місця проводити шляхом придбання абонемента на користування торговим місцем. 

Наймач зобов’язаний повернути торгове місце після припинення дії договору. Якщо торгове місце передавалося у фактичне володіння (стаціонарне торгове місце), наймач повинен вчинити всі необхідні дії, спрямовані на його повернення у фактичне володіння наймодавця. 

У підрозділі 3.2. “Правові наслідки порушення зобов’язання за договором найму торгового місця на ринку” розглядаються підстави, умови і види правових наслідків, що настають у разі порушення сторонами  договору найму торгового місця на ринку. Поділяється точка зору, згідно з якою необхідною і достатньою підставою для настання договірної відповідальності є порушення договору, тобто його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом договору (неналежне виконання).

Відзначається, що договірна відповідальність базується на презумпції винуватості особи в порушенні договірного зобов’язання. Презумпція винуватості особи в порушенні договірного зобов’язання полягає в тому, що особа вважається невинуватою і не несе відповідальності лише тоді, коли  доведе, що вона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України). У зв’язку з цим робиться висновок, що у договірній відповідальності інші елементи складу цивільного правопорушення мають факультативний характер і можуть вимагатися для настання договірної відповідальності лише у разі, якщо їх обов’язковість буде прямо передбачена в договорі або акті цивільного законодавства.

На підставі аналізу обов’язків сторін за договором найму торгового місця на ринку визначаються обов’язки, які можуть порушуватися, показується, в чому відповідні порушення можуть полягати. 

До сторони, яка порушила договір, застосовуються будь-які правові заходи, встановлені договором або актами цивільного законодавства: припинення договору внаслідок односторонньої відмови від нього, розірвання договору, зміна умов договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відзначається, що коло наведених у ст. 611 ЦК України правових наслідків, що можуть наставати у разі порушення зобов’язання, не є вичерпним. Сторони самостійно можуть визначити в договорі правові наслідки, які наставатимуть у разі його порушення. Такі наслідки можуть визначатися сторонами на власний розсуд або бути перейняті з актів цивільного законодавства, які стосуються відповідного договірного зобов’язання.

Відзначається, що найефективнішою правовою формою відповідальності наймодавця у разі порушення договору найму торгового місця на ринку, яка б дійсно забезпечувала захист прав та інтересів наймача,  є стягнення штрафної неустойки. Враховуючи приєднувальний характер договору найму торгового місця на ринку, робиться висновок, що забезпечення захисту прав і інтересів наймача торгового місця на ринку буде ефективним, якщо підстави та форми відповідальності наймодавця будуть закріпленні в Правилах торгівлі на ринках та/або в типовому договорі найму торгового місця на ринку.

Аналізуються підстави і форми цивільно-правової відповідальність наймача торгового місця на ринку, показується в чому саме можуть полягати порушення ним договору і які правові заходи можуть застосовуватися до нього.