Бірюков В.І. Правовий режим іменних пайових цінних паперів за законодавством України і Республіки Польща (порівняльно-правовий аспект) : Бирюков В.И. Правовой режим именных долевых ценных бумаг по законодательству Украины и Республики Польша (сравнительно-правовой аспект)

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність проведеного дослідження, зазначається його зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначається його предмет, об’єкт, мета та завдання, викладені методологічна основа роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкриваються практичне значення результатів, надається інформація про апробацію результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Поняття та класифікація іменних пайових цінних паперів за законодавством України та Республіки Польща» складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню питань, пов’язаних із розкриттям змісту поняття правового режиму іменних пайових цінних паперів, визначенням поняття іменних пайових цінних паперів і виділенням їх ознак та функцій. Окремо досліджуються питання правової природи бездокументарних пайових цінних паперів.

У підрозділі 1.1 «Поняття правого режиму іменних пайових цінних паперів, визначення їх правової природи і ознак» визначається поняття іменних пайових цінних паперів, розкривається їх правова природа й особливості порівняно з іншими видами цінних паперів, а також визначається поняття правового режиму таких цінних паперів.

Автор зазначає, що цінні папери як об’єкти цивільного права характеризуються комплексним речово-зобов’язальним поєднанням правових елементів. При цьому для цінних паперів встановлюється специфічний правовий режим обігу і здійснення закріплених у них суб’єктивних прав, відмінний від режиму, визначеного загальними положеннями цивільного права.

У результаті дослідження законодавчого визначення поняття пайових цінних паперів дисертант робить висновок про його внутрішню суперечливість. У зв’язку з цим запропоновано авторське визначення цього поняття: пайовим є цінний папір, який засвідчує участь у статутному капіталі акціонерного товариства або майні інвестиційного фонду чи фонду операцій з нерухомістю, та надає його власникові суб’єктивні права, визначені законодавством та обумовлені при їх емісії.

У цьому підрозділі також розкриваються ознаки пайових цінних паперів. Визначено, що всі пайові цінні папери поєднує те, що вони засвідчують пайову участь у певних, визначених законом організаційно-оформлених інституціях (акціонерних товариствах та спеціалізованих фондах – інвестиційному чи фонду управління нерухомістю).

Пайова участь знаходить прояв і в характері суб’єктивного обов’язку емітента перед власниками пайових цінних паперів. Зазвичай, цінний папір надає його держателю чітко визначене право – можливість отримання обумовленої грошової суми, що визначається в документі чи при емісії (боргові цінні папери) або отримання визначеного майна-товару (товаророзпорядчі цінні папери). У випадку з пайовими цінними паперами можливість отримання доходів залежить від багатьох чинників і не може бути чітко визначена при емісії. Тільки за наявності прибутку в акціонерному товаристві і доходів від інвестування коштів інвестиційного фонду чи фонду операцій з нерухомістю  власники відповідних пайових цінних паперів отримують дохід.

Враховуючи вказану економічну модель пайових цінних паперів, законодавець надає власникам акцій можливість здійснювати управління товариством (через участь у загальних зборах), а також контролювати діяльність виконавчих органів товариства. Друге із вказаних повноважень за певних визначених законом умов може належати і власникам інвестиційних сертифікатів. Натомість власники сертифікатів фонду операцій з нерухомістю взагалі не можуть брати участі в управлінні справами емітента. У зв’язку з цим держава встановлює чіткі вимоги до суб’єктів, які є фінансовими інституціями – емітентами пайових цінних паперів, а також покладає на них обов’язок періодично оприлюднювати результати фінансово-господарської діяльності, що спрямовано на запобігання зловживань з боку відповідних фінансових установ і здійснення ними правопорушень.

Підрозділ 1.2. «Особливості бездокументарних пайових цінних паперів» присвячений аналізу бездокументарної форми існування іменних пайових цінних паперів.

Зокрема, підтримується погляд, що інститут цінних паперів є цілісним і включає в себе як документарні, так і бездокументарні цінні папери. До бездокументарних цінних паперів застосовуються загальні положення про цінні папери, в тому числі норми речового права, якщо це не суперечить природі бездокументарних цінних паперів. За законодавством України бездокументарні цінні папери відносяться до іменних цінних паперів, що обумовлено необхідністю іменної ідентифікації власників цінних паперів (власників рахунків), а також тим, що процедура обігу іменних цінних паперів і бездокументарних цінних паперів в Україні є подібною. На відміну від цього бездокументарні цінні папери, згідно з польським законодавством, є цінними паперами на пред’явника, що надає їм властивостей оборотоздатності і публічної достовірності, адже згідно з польським законодавством таких ознак не мають документарні іменні цінні папери.

Розділ 2. «Види іменних пайових цінних паперів за законодавством України та Республіки Польща» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Правова характеристика іменних акцій» автор розглядає питання, пов’язані з визначенням правової природи вказаних документів. Здійснено порівняльний аналіз польського та українського законодавств, що визначають повноваження власників акцій.

У дисертації стверджується, що немайнові права з пайових цінних паперів, зокрема з акцій, до яких належить право управління акціонерним товариством, становлять окрему групу немайнових прав і не входять до складу особистих немайнових прав.

Автор також акцентує свою увагу на недосконалості процедури ліквідації акціонерних товариств, закріпленій у Законі України «Про акціонерні товариства». Пропонується закріпити правило, що поділ майна акціонерного товариства між власниками акцій може відбуватись лише після задоволення вимог інших кредиторів товариства, як це передбачено польським законодавством. Виходячи з цього не можна передбачати черговість розподілу майна між акціонерами раніше за черговість отримання задоволення своїх вимог кредиторами акціонерного товариства, що ліквідується.

У дисертації визначається звернено увагу на те, що з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» переважне право на придбання акцій у інших акціонерів публічних акціонерних товариств протягом строку існування таких товариств матимуть акціонери лише тих акціонерних товариств, у статутах яких закріплене вказане переважне право.

Підрозділ 2.2. «Правова характеристика іменних інвестиційних сертифікатів та сертифікатів фондів операцій з нерухомістю» присвячений дослідженню правового режиму інвестиційних сертифікатів та сертифікатів фондів операцій з нерухомістю. У ньому визначаються спільні риси між указаними цінними паперами, а також досліджуються притаманні таким документам особливості.

Законодавство України закріплює подібні правові конструкції щодо регулювання правовідносин, об’єктом яких є інвестиційні сертифікати та сертифікати фондів операцій з нерухомістю. Зокрема, це стосується правовідносин, пов’язаних із залученням коштів, їх використанням і управлінням ресурсами (майном) відповідних фондів. Накопичення коштів від розміщення вказаних цінних паперів в обох випадках здійснюється шляхом створення фондів: інвестиційного чи фонду операцій з нерухомістю. У таких фондах акумулюються кошти, отримані від емісії пайових цінних паперів, а управління цими фондами здійснюють емітенти сертифікатів, причому в обох випадках такі фонди не є юридичними особами.

Відмінність між вказаними фондами полягає в предметі інвестування. Інвестиційні фонди здійснюють інвестування в цінні папери та інші об’єкти, а фонди операцій з нерухомістю інвестують у будівництво нерухомості.

Порядок управління вказаними фондами є також подібним – управляє інвестиційним фондом і фондом операцій з нерухомістю емітент відповідних сертифікатів, яким може бути лише фінансова установа.

Наявність багатьох конститутивних рис, які є подібними в конструкціях інвестиційних сертифікатів і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, зокрема пайова участь інвесторів у таких фондах і подібний комплекс майнових прав, що їм належать, стала підставою для законодавця змінити видову належність сертифікатів фондів операцій з нерухомістю з іпотечних цінних паперів на пайові цінні папери. В обох випадках у інвесторів, які придбали вказані іменні пайові цінні папери виникає спільна власність.

За своїм змістом правовідносини, пов’язані з функціонуванням інвестиційних фондів та управлінням майном, що формується за рахунок випуску інвестиційних сертифікатів, є відносинами з управління майном, на підставі чого в компанії з управління активами інвестиційного фонду виникає довірча власність.

Польське законодавство визначає дещо іншу модель функціонування пайових інвестиційних фондів. Відповідно до ст. 3 Закону Республіки Польща «Про інвестиційні фонди» вказані фонди визнаються юридичними особами. Це дає змогу на традиційних засадах континентальної системи права створити систему взаємовідносин щодо права власності на майно інвестиційних фондів, управління такими фондами і характеру майнових прав власників інвестиційних сертифікатів. У дослідженні також зауважується, що подібна модель до тієї, яка зараз функціонує в Україні, раніше застосовувалась в Республіці Польща. На підставі аналізу законодавств обох країн встановлюється ряд переваг, пов’язаних зі створенням інвестиційних інститутів спільного інвестування у формі юридичних осіб і даються відповідні пропозиції щодо удосконалення національного права у цій сфері. Зокрема, пропонується дати можливість створювати інвестиційні фонди у формі окремого виду юридичних осіб.

Розділ 3. «Цивільно-правове регулювання обороту іменних пайових цінних паперів за законодавством України та Республіки Польща» складається із двох підрозділів та присвячений аналізу процедури випуску та обігу іменних пайових цінних паперів.

У підрозділі 3.1. «Виникнення іменних пайових цінних паперів у цивільному обороті» розкривається механізм появи в цивільному обороті іменних пайових цінних паперів. Вказана процедура охоплюється поняттям «юридичний склад», яке обумовлює необхідність настання сукупності юридичних фактів. Лише після здійснення емітентом усіх визначених законом дій можна говорити про появу іменних пайових цінних паперів у цивільному обороті.

Процес емісії іменних пайових цінних паперів є досить складним і налічує кілька етапів: прийняття рішення про емісію, здійснення визначених процедур щодо легалізації такого рішення в державному органі на ринку цінних паперів і закінчується переданням цінних паперів набувачам. Процедура емісії іменних акцій, інвестиційних сертифікатів і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю включає як приватноправові елементи (правочини, що лежать в її основі), так і публічно-правові – отримання дозволів та реєстраційні процедури. При цьому в дисертації, зважаючи на ї спрямованість, здійснюється аналіз лише приватноправових елементів.

Тенденція до запровадження бездокументарної форми цінних паперів економічно обґрунтована, і законодавець послідовно її дотримується. Зокрема, це проявляється у тому, що значення сертифікатів іменних цінних паперів, які випускаються в документарній формі поступово зменшується. Так, момент виникнення і припинення прав з іменних цінних паперів пов'язаний не з володінням сертифікатом, а з моментом внесення відомостей про набуття чи відчуження цінних паперів до реєстру власників цінних паперів. Вбачається, що запровадження виключно бездокументарної форми для акцій публічних акціонерних товариств є позитивним моментом. Натомість, для приватних акціонерних товариств пропонується залишити можливість випускати документарні іменні акції.

У підрозділі 3.2. «Цивільний оборот іменних пайових цінних паперів» дисертант розглядає порядок обороту вже існуючих іменних пайових цінних паперів. При цьому увага акцентується на обороті як документарних, так і бездокументарних пайових цінних паперів.

Під оборотом цінних паперів розуміються всі правовідносини стосовно переходу цінних паперів від однієї особи до іншої, за винятком правовідносин, що виникають при емісії (первинному розміщенні) цінних паперів.

У дисертації проведено аналіз вітчизняного законодавства, яке визначає момент виникнення у набувача права власності на іменні документарні цінні папери, на підставі чого запропоновано викласти абзац 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості обігу бездокументарних цінних паперів» у такій редакції: «Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо законом чи умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають обороту), передаються новому власнику в порядку, визначеному законом. Право власності на іменні цінні папери переходить до набувача з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів».

Право власності на іменні пайові цінні папери може переходити в порядку спадкування. Національне законодавство не містить спеціальних норм щодо моменту виникнення права власності на іменні, в тому числі пайові, цінні папери у випадку їх набуття у порядку спадкування. За результатами аналізу відповідних правовідносин пропонується використати за аналогією норми про визначення моменту виникнення у спадкоємців права власності на нерухоме майно до правовідносин з іменними цінними паперами, а саме: визначити моментом набуття права власності на іменні цінні папери момент реєстрації права власності у реєстратора власників іменних цінних паперів (документарні іменні цінні папери) або зберігача чи депозитарія (бездокументарні цінні папери). При цьому зауважується, що після реєстрації права власності спадкоємцям повинна надаватись можливість реалізувати права, закріплені в іменних цінних паперах, починаючи з моменту відкриття спадщини, за умови своєчасної реєстрації свого права власності на набуті цінні папери.

Закріплення обов’язку реєстрації права власності спадкоємцями сприятиме, зокрема, стабільності корпоративних правовідносин. Наслідком несвоєчасної реєстрації права власності може бути обмеження можливості отримання тих благ, які закріплені в іменних цінних паперах, за період прострочення виконання вказаного обов’язку.