Семерак О.С. Цивільно-правові аспекти регулювання та взаємного захисту іноземних інвестицій на практиці України, Угорщини, Польщі та Словаччини

Краткое содержание

У Вступi обгрунтовується актуальнiсть обраної теми дослiдження, його те­­­оретичне i практичне значення, визначається мета i завдання, характеризуєть­­­ся апробацiя та публiкацiя результатiв дослiдження, формулюються основнi   теоретичнi й методологiчнi положення, якi виносяться на захист.  Роздiл перший "Порiвняльно-правовий аналiз правового режиму iно­­­земних iнвестицiй за законодавством України, Угорщини, Польщi та   Словаччини" присвячено дослiдженню правового режиму iноземних iнвес­­­тицiй та правового статусу iноземних iнвесторiв.  У пiдроздiлi першому "Iноземнi iнвестицiї: цивiльно-правова сутнiсть   та їх види" висвiтлюються основнi етапи розвитку iнвестицiйного законодав­­­ства та становлення його в Українi, Угорщинi, Польщi i Словаччинi, правова   природа iнвестицiй, якi опосередковують широке коло цивiльних правовiдно­­­син. Обов'язковою ознакою поняття "iноземна iнвестицiя" є наявнiсть право­­­вого зв'язку мiж iноземним iнвестором i вкладеним капiталом, iнакше, у ви­­­падку втрати такого зв'язку, припиняються iнвестицiйнi право-вiдносини. Ар­­­гументується можливiсть здiйснення iнвестицiй також i у валютi України при   умовi отримання її вiд продажу конвертованої валюти уповноваженому банку,   в тому числi при реiнвестицiях у будь-який об'єкт iнвестування. В роботi об­­­грунтовується доцiльнiсть вiдмови вiд надмiрного регламентування законода­­­вцем видiв та форм здiйснення iноземних iнвестицiй i пропонується передба­­­чити в законi лише основнi органiзацiйно-правовi форми iнвестицiйної дiяль­­­ностi - господарськi товариства, iншi види юридичних осiб, в яких засновни­­­ками або учасниками можуть бути iноземнi iнвестори. Характеризуючи порт­­­фельнi iнвестицiї, автор вказує, що продаж на територiї України iноземних   цiнних паперiв не є видом iнвестування. З метою попередження монополiзму   пропонується передбачити в iнвестицiйному законi України норму обмежено­­­го придбання iноземним iнвестором контрольного пакету акцiй в iнших акцi­­­онерних товариствах, а також те, що iноземний iнвестор може бути власни­­­ком лише iменних акцiй. Вказується, що цiннi папери є об'єктом цивiльних   прав, тому вони захищаються в судовому порядку шляхом визнання цих прав   та стягнення вiдповiдних сум. Дослiджується такий вид iнвестування, як пе­­­редача будь-яких прав iнтелектуальної власностi як частки iноземного iнвес­­­тора до статутного фонду господарського товариства. Зазначається також, що   пiд внесенням iнтелектуальної власностi слiд розумiти передачу до статутно­­­го фонду юридичної особи майнових прав на використання об'єктiв iнтелек­­­туальної власностi на них, а не самих об'єктiв. Видiляються ознаки такого   специфiчного нематерiального об'єкту, як "ноу-хау", i пропонується оформ­­­ляти передачу прав на його використання шляхом укладання лiцензiйних   угод, договорiв франчайзингу.  Аналiзуються особливостi здiйснення iноземних iнвестицiй у виглядi гро­­­шових вимог та права на вимоги виконання договiрних зобов'язань, прав на   здiйснення господарської дiяльностi, обгрунтовується доцiльнiсть проведення   експертної оцiнки вартостi прав iнтелектуальної власностi, а також вказаних   вимог та прав за процедурою не країни-iнвестора, а приймаючої країни. Про­­­понується внести вiдповiднi змiни до Закону України "Про режим iноземного   iнвестування".  У пiдроздiлi другому "Цивiльно-правовий статус iноземних iнвесторiв"   дослiджуються рiзнi правовi режими, якi надаються приймаючими країнами   iноземним iнвесторам. Наголошується, що процес вкладання iнвестицiй зачi­­­пає широке коло цивiльних правовiдносин, тому визначення кола суб'єктiв   має значення правовстановлюючого факту - визнає чи не визнає їх iнвесто­­­рами приймаюча країна. Дисертант коротко зупиняється на характеристицi   видiв суб'єктiв, якi належать до кола iноземних iнвесторiв за законодавством   України та країн Схiдної твропи, наводяться деякi вiдмiнностi щодо визнання   їх такими, пiдкреслюється, що обсяг правоздатностi iноземної юридичної   особи закрiплюється в її особистому статутi. Звернено увагу, що український   законодавець значно звузив коло суб'єктiв iнвестицiйної дiяльностi, вилучи­­­вши з їх числа громадян України, якi постiйно проживають за межами держа­­­ви, тому пропонується визнавати iнвесторами не лише iноземцiв, але й гро­­­мадян України, якi не мають постiйного мiсця проживання на територiї   України. Дослiджуючи правовий статус iноземних iнвесторiв, автор дiйшов   до висновку, що в узагальнюючому планi iснує три основних типи правового   положення iноземних iнвесторiв: а) надання iнвестору податкових, митних та   iнших привiлеїв; б) встановлення нацiонального режиму iнвестицiйної та iн­­­шої господарської дiяльностi; в) застосування змiшаного режиму.  Обгрунтовується доцiльнiсть надання iноземним iнвесторам на територiї   України змiшаного режиму, який би поєднував нацiональний режим iз спецi­­­альним правовим режимом iнвестицiйної дiяльностi i передбачав би надання   податкових, валютних та митних пiльг, додаткових гарантiй для iноземних   iнвесторiв залежно вiд об'єкту iнвестування i обсягу iнвестицiй. Здобувач ак­­­центує на необхiдностi закрiплення в iнвестицiйному законi прав i обов'язкiв   iноземного iнвестора, якi виникають на пiдставi здiйснення iнвестицiй i якi   визначають обсяг його праводiєздатностi. Дисертант пiдсумовує пiдроздiл   вiдповiдними висновками та вносить пропозицiї про внесення змiн i допов­­­нень до iнвестицiйного закону України, якi б забезпечили стабiльнiсть право­­­вого статусу iноземного iнвестора.  У пiдроздiлi третьому "Правовий режим iнвестицiй у спецiальних   (вiльних) економiчних зонах" дослiджується низка проблем, якi виникають   при здiйсненнi iнвестицiйної дiяльностi у спецiальних економiчних зонах. Во­­­ни аналiзуються з метою бiльш глибокого проникнення в сутнiсть цивiльно­­­правових вiдносин, характерних для сучасного етапу залучення iноземного   капiталу шляхом реалiзацiї iнвестицiйних проектiв у прiоритетних видах, га­­­лузях економiчної дiяльностi та впровадження спецiальних режимiв iнвести­­­цiйної дiяльностi у спецiальних економiчних зонах. Автор висвiтлює мiжна­­­родний досвiд щодо правових засад функцiонування вiльних економiчних   зон, зокрема в Угорщинi та Польщi, зосереджує увагу на останнiх норматив­­­но-правових актах про спецiальнi економiчнi зони "Закарпаття", "Азов",   "Донецьк", "Славутич", "Сиваш", "Яворiв" та про спецiальнi режими iнвес­­­тицiйної дiяльностi в Луганськiй, Донецькiй i Закарпатськiй областях. У робо­­­тi окреслено специфiку цивiльно-правових режимiв iноземних iнвестицiй за­­­лежно вiд типiв економiчних зон та об'єктiв iнвестування. Дається загальна   характеристика п'ятьох правових режимiв у спецiальних економiчних зонах.   Аргументується доцiльнiсть формування валютно-фiнансового механiзму у   спецiальнiй митнiй зонi на засадах використання конвертованої валюти як за­­­собу розрахунку у межах митної зони i у вiдносинах мiж її суб'єктами госпо­­­дарської дiяльностi, в тому числi - iноземними. Пiдкреслюється, що в основi   як зовнiшнiх, так i внутрiшнiх вiдносин мiж суб'єктами зони лежить цивiльно­­­правовий договiр, що особливiстю цих договiрних правовiдносин є багатома­­­нiтнiсть форм власностi, наявнiсть рiзних органiзацiйно-правових форм пiд­­­приємницької дiяльностi та делегування органами влади i мiсцевого самовря­­­дування органам управлiння зонами своїх правомочностей власника на май­­­но, землю, об'єкти iнфраструктури тощо. Оскiльки в Українi подiбне делегу­­­вання правомочностей власника в практицi не мало мiсця, тому це не регулю­­­валось законодавством. Автор робить висновок, що узагальнюючими ознака­­­ми для всiх типiв економiчних зон є спецiальний режим господарської та iн­­­вестицiйної дiяльностi, обсяг преференцiй i пiльг, порядок застосування i дiї   законодавства України, система юридичних гарантiй захисту власностi   суб'єктiв зони, режим об'єктiв державної i комунальної власностi та iєрархiя   цивiльних та iнших правовiдносин. Пропонується доповнити Роздiл VI Закону   України "Про режим iноземного iнвестування" окремою статтею 251, в якiй   закрiпити загальнi умови iнвестицiйної дiяльностi у спецiальних (вiльних)   економiчних зонах. Разом iз цим дисертант вносить конкретнi пропозицiї що­­­до змiн i доповнень до податкового, митного, валютного законодавства та За­­­кону України "Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних   (вiльних) економiчних зон".  Роздiл другий "Форми здiйснення iноземних iнвестицiй за законодавст­­­вом України, Угорщини, Польщi та Словаччини" присвячений аналiзу ос­­­новних та нових, не окреслених ще законом форм вкладання капiталу.  У першому пiдроздiлi "Пiдприємство з iноземними iнвестицiями - ос­­­новна форма здiйснення iноземних iнвестицiй" дослiджується правовий   статус пiдприємств, що створюються iноземним iнвестором спiльно з україн­­­ськими юридичними i фiзичними особами. Робиться висновок про те, що по­­­няття "спiльне пiдприємство" увiйшло в цивiльний обiг у перiод, коли в країнi   було вiдсутнє законодавство про господарськi товариства, тому український   законодавець вчасно вiдмовився вiд такої правової конструкцiї. Пропонується   ввести єдине унiфiковане поняття стосовно здiйснення iнвестицiй у формах   часткової участi у пiдприємствах, придбання частки дiючих, створення чи   придбання дiючих пiдприємств, що повнiстю належать iноземним iнвесторам   - "господарськi товариства, iншi види юридичних осiб з участю iноземного   суб'єкта". Дисертант докладно характеризує чотири органiзацiйно-правовi   форми здiйснення пiдприємницької дiяльностi, пов'язаної iз створенням юри­­­дичної особи, правовий статус яких визначається законодавством України.   Аналiз цих форм пiдприємницької дiяльностi свiдчить, що найпоширенiшою з   них є створення господарських товариств з участю iноземного суб'єкта. У   роботi аналiзуються особливостi установчих документiв господарських това­­­риств з участю iноземного iнвестора на досвiдi Угорщини, Польщi та Словач­­­чини, аргументується, що установчий договiр, як цивiльно-правова угода, є   основним засновницьким актом, а статут - його приналежнiстю. Наголошує­­­ться на необхiдностi передбачати в Статутi пiдприємств з iноземними iнвес­­­тицiями окрему норму про те, що в перiод дiї Установчого договору його уча­­­сники не мають права вимагати повернення своїх вкладiв, внесених до стату­­­тного фонду.  Окремо розкривається правовий статус пiдприємств, що повнiстю належать   iноземним iнвесторам, створення яких на практицi є досить поширеним. На­­­водяться ознаки фiлiалiв та представництв, якi не є формою здiйснення iнвес­­­тицiй, на вiдмiну вiд дочiрнiх фiрм.  Визначається юридична природа дочiрньої фiрми, яка полягає, в тому, що   вона виступає в зовнiшнiх i внутрiшнiх правовiдносинах: по вiдношенню до   iноземного iнвестора як власника коштiв i майна i по вiдношенню до вiтчиз­­­няних юридичних осiб як самостiйний суб'єкт пiдприємницької дiяльностi.   Звiдси випливає, що дочiрнє пiдприємство несе самостiйну майнову вiдповi­­­дальнiсть за невиконання зобов'язань у межах закрiпленого майна, коштiв,   якi є в його розпорядженнi, а в разi недостатностi останнiх - субсидiарну вiд­­­повiдальнiсть несе його засновник, якщо iншi умови майнової вiдповiдально­­­стi не передбаченi установчими документами. Аргументується необхiднiсть   законодавчого врегулювання правового статусу дочiрнiх пiдприємств та до­­­водиться необхiднiсть встановлення мiнiмального обсягу iноземного капiталу   у його статутному фондi. Пiдроздiл закiнчується пропозицiєю про внесення   вiдповiдних змiн до iнвестицiйного законодавства України.  У пiдроздiлi другому "Iнвестицiйний договiр (контракт) як цивiльно­­­правова форма залучення iноземного капiталу" дослiджується правова   природа договорiв (контрактiв) про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть, не   пов'язану iз створенням юридичної особи. Наголошується, що особливiстю   вказаної форми здiйснення iнвестицiй є вiдсутнiсть спецiального законодавс­­­тва, яке регулює специфiку договiрних вiдносин у цiй сферi, що договiр   (контракт) за своєю природою носить цивiлiстичний характер. Водночас за­­­значається, що, в порiвняннi з внутрiшнiми цивiльно-правовими та зовнiш­­­ньоекономiчними угодами, iнвестицiйний договiр (контракт) має суттєвi вiд­­­мiнностi. Дослiджуючи специфiку вказаних договорiв (контрактiв), автор ви­­­дiляє деякi їх характернi особливостi. Дисертант пiдсумовує, що iнвестицiй­­­ний договiр (контракт) є "комбiнованим" договором мiж його учасниками про   спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть, у ньому тiсно поєднуються майновi правовi   зв'язки з органiзацiйно-правовими. Пiдкреслено, що, на вiдмiну вiд цивiльно­­­правового договору про сумiсну дiяльнiсть, в якому сторони мають спiльну   господарську мету, для досягнення якої вони i зобов'язуються спiльно дiяти,   в iнвестицiйному договорi (контрактi) кожна iз сторiн має протилежну мету:   iноземний iнвестор - отримувати дивiденди, прибуток (доходи) вiд вкладання   капiталу, оволодiти ринком, а друга сторона - оновити технологiї, вирiшити   господарську задачу тощо. Звертається увага, що в iнвестицiйнiй дiяльностi   нагальною є проблема стабiльностi умов укладених договорiв (контрактiв), на   пiдставi яких iмпортується капiтал. Проблема ускладнюється тим, що чинним   законодавством України це питання не врегульовано. З даною метою пропо­­­нується статтю 23 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" до­­­повнити нормою, яка б передбачала таку умову.  У дисертацiї видiляються новi види iнвестицiйних договорiв (контрактiв),   якi прямо не окресленi в Законi України "Про режим iноземного iнвестуван­­­ня", але йому не суперечать. Зокрема, це договори франчайзингу, про надан­­­ня консалтингових послуг, про лiзинг, iнжинiринг тощо. На пiдставi правової   експертизи iнвестицiйних договорiв (контрактiв), зареєстрованих у Закарпат­­­ськiй областi, визначається перелiк iстотних умов щодо їх змiсту. Автор аргу­­­ментує доцiльнiсть вiдмови вiд зайвої повторної адмiнiстративної процедури   реєстрацiї iнвестицiйних договорiв. Дисертант зупиняється i на цивiльно­­­правових питаннях, пов'язаних iз ввезенням майна в Україну з метою iнвес­­­тування на пiдставi договорiв (контрактiв), з обкладанням його митом, при­­­пиненням iнвестицiйної дiяльностi, оподаткуванням нерезидентiв, умовами   реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг), виробленої в результатi спiльної iнвести­­­цiйної дiяльностi.  У третьому пiдроздiлi "Iншi форми спрямування iноземних iнвестицiй i   напрямки їх залучення" дослiджуються юридична природа концесiйних до­­­говорiв та угод про розподiл продукцiї, правовi питання участi iноземних iн­­­весторiв у приватизацiї державного майна, створення комерцiйних банкiв з   iноземним капiталом та iншi форми залучення iнвестицiй. Зокрема пiдкрес­­­люється, що специфiчний характер концесiйних договорiв зумовлюється його   предметом - наданням надр у користування та їх суб'єктним складом. Здобу­­­вач зазначає, що за своєю природою концесiйний договiр є цивiльно­­­правовим, у ньому поєднуються публiчно-правовi i приватно-правовi елемен­­­ти. Звертається увага на те, що чинний iнвестицiйний закон не мiстить поло­­­ження щодо заборони односторонньої змiни умов концесiйного договору, а   це не сприяє стабiльностi правовiдносин, тому автор пропонує доповнити   статтю 22 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" частиною   другою такого змiсту: ":Одностороннi змiни умов концесiйного договору не   допускаються, якщо iнше не обумовлене в договорi". Звертається увага i на   таку особливiсть концесiйного договору, як створення на його пiдставi юри­­­дичної особи, основним видом дiяльностi якої є розробка та освоєння приро­­­дних ресурсiв.  Окрема увага придiляється залученню iноземних iнвестицiй на пiдставi   угод про розподiл продукцiї, якi є одним iз видiв концесiйного договору. Уго­­­да про розподiл продукцiї - це цивiльно-правовий договiр, за яким держава   (або уповноважений нею орган) надає iноземному iнвестору на платнiй основi   i на встановлений строк виключне право на пошук, розвiдку та видобування   корисних копалин, а iнвестор зобов'язується провести визначенi роботи за   свiй рахунок i на свiй ризик. Дисертант розкриває змiст угоди, iстотнi її умо­­­ви. У зв'язку з неврегульованiстю зазначених правовiдносин пропонується   прискорити прийняття Закону України "Про угоди про розподiл продукцiї" та   передбачити спецiальний роздiл у дiючому Законi України "Про режим iно­­­земного iнвестування" або в Кодексi України "Про надра". Аналiзується така   перспективна форма залучення iноземних iнвестицiй, як передача майна в ко­­­ристування на пiдставi договору лiзингу. Пiдкреслюється, що лiзинг регулює   складний комплекс майнових правовiдносин, який охоплює договiр про купi­­­влю-продаж об'єкта лiзингу, сам лiзинг - мiж iноземною лiзинговою компанi­­­єю, фiрмою i користувачем майна, договiр на технiчне обслуговування майна,   що передається в лiзинг, договiр страхування об'єкта лiзингу, тому в бiльшо­­­стi випадкiв лiзинг є багатосторонньою угодою. Дисертант торкається i пи­­­тань, якi пов'язанi з правом на землю. З огляду на це доводиться доцiльнiсть   внесення до Земельного Кодексу України, змiн i доповнень, якими слiд пере­­­дбачити надання iнвестору права власностi на земельну дiлянку, де розмiще­­­но приватизований об'єкт, продаж iноземним iнвесторам нерухомого майна   разом iз земельною дiлянкою, як це встановлено при приватизацiї автозапра­­­вних станцiй. Щоб земля не перетворилась на предмет спекуляцiї, пропонує­­­ться в земельному законодавствi визначити строк, протягом якого не допус­­­кається вiдчуження приватизованих земельних дiлянок, або закрiпити поря­­­док, при якому повторне вiдчуження iноземним iнвестором земельної дiлянки   можливе лише на користь громадян України чи на користь органiв мiсцевого   самоврядування. У роботi аналiзуються особливостi створення комерцiйних   банкiв з участю iноземного капiталу, здiйснення страхової дiяльностi. Пропо­­­нується вилучити iз Закону України "Про страхування" обмеження iноземної   частки у статутному фондi страховика. На думку здобувача, якомога швидше   приєднання України до Сеульської Конвенцiї 1985р. забезпечить страхування   iноземних iнвестицiй вiд некомерцiйних ризикiв. Акцентується на особливос­­­тях участi iноземних юридичних осiб у мiждержавних промислово­­­фiнансових групах в Українi. Це може розглядатися перспективною формою   залучення iноземного капiталу лише за умови внесення вiдповiдних змiн до   Закону України "Про промислово-фiнансовi групи в Українi" стосовно вилу­­­чення обмежувальних правових норм та спрощення адмiнiстративних проце­­­дур при їх створеннi. У дисертацiї зазначається, що однiєю iз визнаних мiж­­­народною практикою форм iнвестування є франчайзинг. Пiдкреслюється, що   умови використання виключних прав, дiлової репутацiї i комерцiйного досвi­­­ду, якi належать iноземному iнвестору, обумовлюються в цивiльно-правовому   договорi франчайзингу. Вартiсть нематерiальних активiв оцiнюється у кон­­­вертованiй валютi. В той же час звертається увага на неврегульованiсть вка­­­заних правовiдносин, а тому при виникненнi цивiльних прав i обов'язкiв не­­­обхiдно керуватися загальними положеннями Цивiльного Кодексу України   щодо угод та зобов'язального права, з урахуванням вимог iнвестицiйного за­­­кону. Вiдзначається, що в Українi не iснує правової охорони фiрмових найме­­­нувань, хоча кожна юридична особа має право на iндивiдуалiзацiю своєї дiя­­­льностi i володiння виключним правом на його використання. Далi автор тор­­­кається можливостi надання iноземним iнвестором консалтингових послуг,   створення консалтингових фiрм з повним iноземним капiталом. Аналiзуючи   спецiальнi джерела, iнвестицiйне законодавство країн СНД, Угорщини, По­­­льщi та Словаччини, дисертант доходить висновку, що дiюче законодавство   України допускає здiйснення iноземних iнвестицiй у формах, якi не передба­­­ченi в Законах України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть" та "Про режим iнозем­­­ного iнвестування". З огляду на це аргументується пропозицiя про застосу­­­вання в українському законодавствi вказаних неакцiонерних форм залучення   iноземного капiталу. В роботi порушується питання про надмiрне регламен­­­тування законодавцем видiв та форм здiйснення iнвестицiй, що приводить до   розбiжностей у тлумаченнi правового статусу iноземних iнвесторiв. Автор ар­­­гументує доцiльнiсть викладення статтi 3 Закону України "Про режим iнозе­­­много iнвестування" в новiй редакцiї.  Роздiл третiй "Забезпечення захисту iноземних iнвестицiй та майнових   прав iноземних iнвесторiв в Українi, Угорщинi, Польщi та Словаччинi"   присвячено дослiдженню способiв захисту iноземної власностi на територiї   України та майнових прав iноземних iнвесторiв, якi виникають у результатi   здiйснення iнвестицiйної дiяльностi.  У пiдроздiлi першому "Цивiльно-правовi гарантiї захисту iноземних iн­­­вестицiй та прав iноземних iнвесторiв" основну увагу придiлено питанням   мiжнародно-правових засобiв захисту iноземних iнвестицiй, передбачених у   двостороннiх Угодах про заохочення та взаємний захист iнвестицiй. Видiляю­­­ться та аналiзуються шiсть взаємних зобов'язань, якi взяли на себе Договiрнi   Сторони щодо iноземних iнвестицiй i iнвесторiв. Автор звертає увагу на не­­­узгодженiсть норм iнвестицiйного закону України про делегування права на   прийняття рiшень стосовно реквiзицiї iноземних iнвестицiй органам, якi упо­­­вноваженi на це Кабiнетом Мiнiстрiв України з нормами двостороннiх Угод,   згiдно з якими примусовi заходи щодо власностi iноземних iнвесторiв допус­­­каються лише на пiдставi законiв i лише при дотриманнi безпосередньо ви­­­значених умов. З огляду на це пропонується статтю 9 Закону України "Про   режим iноземного iнвестування" викласти в новiй редакцiї. Дослiджуючи   проблеми стабiльностi правового режиму, який надається iноземним iнвесто­­­рам на територiї України, автор робить висновок, що сталiсть попереднього   правового режиму для iноземного iнвестора протягом десяти рокiв гарантує­­­ться законом лише тодi, коли спецiальним законодавством України про iно­­­земнi iнвестицiї будуть змiнюватися гарантiї їх захисту, тобто тi, що зазначенi   в роздiлi II Закону "Про режим iноземного iнвестування". Розглядаючи меха­­­нiзм забезпечення майнових прав iноземних iнвесторiв, дослiдник видiляє та   характеризує правовi способи захисту цих прав.  Здобувач аналiзує цивiльно-правовi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй   та прав iноземних iнвесторiв. Зокрема, це стосується компенсацiї i вiдшкоду­­­вання збиткiв, припинення iнвестицiйної дiяльностi, переказу прибуткiв, до­­­ходiв та iнших коштiв, одержаних внаслiдок здiйснення iноземних iнвестицiй.   У дисертацiї порушуються питання, якi виникають у випадку реалiзацiї iнозе­­­мними iнвесторами прав на вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди.   Визначається, що таке право iснує незалежно вiд наявностi спецiального за­­­кону про це, що стаття 4401 ЦК України не мiстить будь-яких обмежень щодо   її застосування, що цивiльно-правовий iнститут вiдшкодування заподiяної   шкоди базується на засадах вiдповiдальностi в повному обсязi. Пiдроздiл за­­­кiнчується пропозицiями щодо вдосконалення змiсту статей 10 i 12 Закону   України "Про режим iноземного iнвестування", якi присвяченi захисту май­­­нових прав iнвесторiв. Зокрема, пропонується передбачити такий спосiб захи­­­сту власностi iноземного iнвестора, як виплата компенсацiї за збитки, заподi­­­янi внаслiдок воєнних конфлiктiв, введення надзвичайного стану, заворушень,   громадянських безпорядкiв та iнших подiбних дiй.  Пiдроздiл другий "Судовий захист майнових прав iноземних iнвесто­­­рiв" присвячено дослiдженню предмету iнвестицiйних спорiв та механiзму   судового захисту, на якому базується реалiзацiя всiх iнших юридичних гаран­­­тiй, передбачених iнвестицiйним законодавством. Здобувач при цьому звер­­­тає увагу на те, що Закон України "Про режим iноземного iнвестування" не   розкриває змiсту поняття "iнвестицiйнi спори" та не визначає чiтко юрисдик­­­цiї судiв, якi компетентнi їх вирiшувати. Дослiджуючи двостороннi Угоди про   заохочення та взаємний захист iнвестицiй, автор дисертацiї робить висновок,   що вони досить широко тлумачать предмет iнвестицiйних спорiв i вiдносять   до них фактично будь-який спiр, що виникає на пiдставi здiйснення iнвести­­­цiй. Саме так тлумачить предмет спору Вашингтонська Конвенцiя 1965р.   "Про порядок вирiшення iнвестицiйних спорiв мiж державами та iноземними   iнвесторами". Аналiзуючи змiст єдиної статтi 26 Закону України "Про режим   iноземного iнвестування", яка закрiплює порядок розгляду спорiв у поєднаннi   з iншими нормами закону, дисертант класифiкує всi iнвестицiйнi спори за   критерiєм предметного i суб'єктного складу на двi категорiї. Автор робить   висновок, що запропонована класифiкацiя iнвестицiйних спорiв необхiдна для   визначення юрисдикцiї судiв, компетентних розглянути i вирiшити спiр.   Окремо придiляється увага чи не найскладнiшiй проблемi, яка пов'язана з ви­­­конанням рiшень мiжнародних арбiтражних судiв. Дисертант коротко зупиня­­­ється на правових питаннях, що виникають на стадiї примусового виконання   цих рiшень. Автор зауважує, що порядок визнання та виконання iноземних   арбiтражних рiшень у дiючому ЦПК України взагалi не врегульований, тому   прийняття спецiального закону України з цих питань сприяло б пiдвищенню   мiжнародного авторитету України. Узагальнюючи основнi висновки пiдроздi­­­лу, дисертант дає визначення поняття "iнвестицiйний спiр" та пропонує допо­­­внити ЦПК України та Арбiтражно-процесуальний Кодекс України положен­­­нями, якi б закрiпили преюдицiйну силу рiшень мiжнародних третейських су­­­дiв.  Висновки. У заключнiй частинi сформульованi найбiльш загальнi виснов­­­ки, отриманi автором: спiльна iнвестицiйна дiяльнiсть на пiдставi цивiльно­­­правових договорiв (контрактiв) чинним законодавством не врегульована;   способи захисту iноземних iнвестицiй та майнових прав iноземних iнвесторiв   потребують встановлення додаткових правових механiзмiв для їх реалiзацiї;   законодавець повинен придiлити бiльше уваги стабiльностi iнвестицiйного   законодавства, правовому врегулюванню неакцiонерних форм залучення ка­­­пiталу; правовий режим iноземних iнвестицiй у спецiальних (вiльних) еконо­­­мiчних зонах потребує спецiального законодавчого регулювання; в основi ви­­­значення юрисдикцiї компетентних судiв лежить предметний критерiй та   суб'єктний склад сторiн iнвестицiйних спорiв; приймаюча країна має сфор­­­мувати прозору систему допуску капiталу; правовий режим iноземних iнвес­­­тицiй в Українi повинен узгоджуватись концептуально з правовими режима­­­ми, якi передбаченi двостороннiми Угодами про заохочення та взаємний за­­­хист iнвестицiй. Вносяться пропозицiї та рекомендацiї, якi спрямованi на по­­­дальше вдосконалення iнвестицiйного законодавства та забезпечення захисту   майнових прав iноземних iнвесторiв.