Єфремова К.В. Особливості правового регулювання господарської діяльності на ринку виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння : Ефремова Е.В. Особенности правового регулирования хозяйственной деятельности на рынке изделий из драгоценных металлов и драгоценных камней

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження і наукова новизна роботи, визначаються її мета і завдання, розкриваються основні результати дослідження, що виносяться на захист, викладається теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 «Економіко-правова характеристика ринку виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння» складається з двох підрозділів і присвячений детальному аналізу історико-економічних і господарсько-правових питань становлення і розвитку в Україні ринку виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

У підрозділі 1.1. «Економічні параметри ринку виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» проаналізовано сучасний стан ринку виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, зокрема економічні і технічні показники галузі, її окремих секторів, темпи зростання і територіальне розташування виробництва по країні, що, враховуючи низку додаткових чинників, зумовлює кластерний підхід до об’єкта господарсько-правової політики, використаний у роботі. Наведено авторське визначення поняття «кластер», виділено його характерні ознаки.

Структура ринку, що розглядається, його обсяги являють собою об’єкт правового регулювання. Зазначена структура включає галузі або складові ринки, які можуть виступати як самостійні об’єкти правового регулювання.

У підрозділі 1.2. «Правові засади функціонування  ринку виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» дається загальна характеристика стану вітчизняного законодавства у сфері регулювання відносин на ринку виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння щодо видобутку, виробництва і використання дорогоцінних  металів і виробів із них, подальшої реалізації і ринку вторинної сировини. Правовою основою регулювання відносин, пов’язаних з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, є насамперед Закон України “Про державне регулювання видобутку, виробництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними”. Хоча назва й передбачає регулювання майже всієї галузі, реальних організаційно-правових механізмів реалізації закону не створено.  Цей закон так чи інакше охоплює всі сегменти ринку, поширює свій вплив на всіх суб’єктів, починаючи з добування сировини і закінчуючи продажем ювелірних виробів. Регуляторними засобами, які він впроваджує, є лише ліцензування всіх видів діяльності, пов’язаних з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, та пробірний контроль  виробленої продукції, що ототожнюється з контролем якості виробів і стосується лише ювелірних і побутових виробів. Але ці засоби, по-перше, недосконалі з точки зору ефективності самих механізмів їх реалізації, а по-друге, вони не забезпечують повноти та ефективності самого державного регулювання та досягнення його цілей.

Розділ 2 «Господарсько-правове забезпечення формування сировинної бази галузі» складається з трьох підрозділів. У цьому розділі проаналізовано систему формування сировинної бази галузі, значну увагу приділено видобувній промисловості дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та її державному регулюванню. Висвітлено специфіку правового становища суб’єктів, що формують сировинну базу галузі, та господарсько-правові засоби державного регулювання господарської діяльності в цій сфері.

У підрозділі 2.1. «Господарсько-правове забезпечення діяльності з видобутку дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння» досліджується історія становлення видобувної галузі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, деякі організаційно-правові форми суб’єктів господарювання в цій сфері.

У підрозділі 2.2. «Особливості правового становища суб’єктів, які забезпечують формування сировинної бази галузі» авторка доходить висновку про неможливість ефективного функціонування  ринку  виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння без створення цілісної та ієрархічної системи суб’єктів  організаційно-господарського впливу на суб’єктів господарювання. Закон України “Про державне регулювання видобутку, виробництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” передбачає, що суб’єктами  правовідносин у сфері видобутку,  виробництва, використання,  зберігання  дорогоцінних  металів  і  дорогоцінного каміння  та  проведення  операцій  з  ними  можуть  бути  суб’єкти підприємницької діяльності   незалежно  від  форм  власності. Але фактично не існує, та й не може існувати, рівності суб’єктів у цій сфері через особливий статус  сировини,  яка задіяна в забезпеченні балансу економіки й національної економічної безпеки країни.

У підрозділі 2.3. «Засоби державного регулювання господарської діяльності у сфері забезпечення сировинної бази галузі» обґрунтовано  необхідність законодавчого закріплення в Україні державної монополії на видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що зумовлено існуючою конфігурацію публічних інтересів щодо їх використання. Важливими заходами державної законодавчої політики в цьому напрямі могли б стати розробка та прийняття окремого Закону України „Про державні монополії” з внесенням відповідних змін до Господарського кодексу України. Запровадження державної монополії на видобуток  дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння саме в особі державної холдингової компанії має створити проміжну ланку – суб’єкта організаційно-господарських повноважень для реалізації галузевої промислової політики держави і на макро- і на мікро рівні. Питання створення і функціонування  державних холдингових компаній, враховуючи загальну тенденцію до зміцнення державного економічного суверенітету в умовах світової фінансової кризи, запропоновано детально врегулювати у спеціальному Законі України „Про державні холдингові компанії”, що не заперечує необхідності існування та модернізації чинного Закону України „Про холдингові компанії в Україні”.

У Розділі 3 «Господарсько-правове забезпечення виробництва виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння»  проаналізовано специфіку виробництва продукції у двох секторах галузі, їх схожі та відмінні риси, правове становище суб’єктів господарських відносин у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та господарсько-правові засоби  регулювання діяльності у цій сфері.

Підрозділ 3.1. «Специфіка виробництва продукції та його господарсько-правове забезпечення» присвячено особливостям виробництва виробів промислового призначення і ювелірних виробів. Порушуються питання оцінки якості виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, технічного регулювання використання нестандартних сплавів і шкідливої для здоров’я лігатури.  Запропоновано, враховуючи досвід європейських країн, розробити відповідні технічні умови і на законодавчому рівні закріпити стандарти якості, зокрема безпеки виробів, використання визначеної однотипної лігатури,  шляхом прийняття спеціального Закону України „Про якість виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння”, до якого внести положення щодо обов’язкової паспортизації продукції з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

У підрозділі 3.2. «Особливості правового становища виробників виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння» розглянуто вимоги до суб’єктів господарювання, що виготовляють такі вироби.

Набуття відповідної господарської правосуб’єктності  виробниками продукції із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння з тим, щоб легалізувати свій статус професійного учасника на ринку, потребує своєю обов’язковою умовою застосування такого засобу державного регулювання, як ліцензування. Але деякі види господарської діяльності, пов’язаної з виготовленням виробів, у процесі виробництва яких дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння використовуються у складі обладнання, приладів електронної техніки, комплектувальних виробів, не підлягають ліцензуванню. Виключення з порядку ліцензування зазначених видів господарської діяльності, пов’язаної з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, викликає сумніви. Предметом регулювання, як було зазначено раніше, є ринок виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння як такий, що в свою чергу розподілений авторкою на два основні сегменти: ринок ювелірних виробів і ринок виробів промислового призначення. Таким чином, у змісті правового регулювання ринку виникає певна суперечність, а тому слід констатувати існування прогалини в системі господарсько-правового регулювання зазначеної діяльності, що негативно впливає на стан правового господарського порядку в цій сфері правового регулювання.

У підрозділі 3.3. «Господарсько-правові засоби  регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння» розглянуто засоби господарсько-правового впливу на відносини на ринку виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, запропоновано нову конфігурацію механізму контролю якості в цій сфері.

Господарсько-правові засоби регулювання, що застосовуються у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, за своєю спрямованістю є контрольними, забезпечують всебічний облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також захист прав споживачів і промислових покупців. Але відсутні засоби, що спрямовані на державну підтримку галузі, відсутнє стимулювання високотехнологічного виробництва, експортного потенціалу. 

Актуальним завданням господарсько-правової науки слід визнати необхідність з’ясування всієї системи господарсько-правових засобів державного регулювання, включаючи й ті з них, що мають статус спеціальних. Одним із таких засобів-механізмів правового регулювання організаційно-господарських відносин у галузі  виробництва виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а саме в ювелірному секторі, запропоновано запровадити інститут саморегулівних організацій із делегуванням їм певних повноважень профільного органу виконавчої влади.

У Розділі 4 «Господарсько-правове забезпечення реалізації виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння» проаналізовано специфіку реалізації виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та господарсько-правові засоби регулювання, що застосовує держава у сфері реалізації виробів, враховуючи їх особливі властивості.

Підрозділ 4.1. «Специфіка реалізації виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння» присвячено специфічним видам реалізації ювелірних виробів і виробів промислового призначення через роздрібну торгову систему спеціалізованих магазинів або відділів, через торгові доми – „ювелірні супермаркети”, спеціалізовані виставки-ярмарки, телемагазини або Інтернет-магазини. При реалізації виробів із дорогоцінного каміння, яке вирощується в НТК «Інститут монокристалів» (м.  Харків), має місце спеціальний правовий режим господарської діяльності – технологічний парк. Майже вся товарна продукція лейкосапфірів  і рубінів, вирощуваних в «Інституті монокристалів» для протезування в медицині, а також здійснення ремонту технічних алмазів шляхом нанесення алмазної плівки,  виробляється за попереднім замовленням через цей технопарк.

У підрозділі 4.2. «Господарсько-правові засоби регулювання в сфері реалізації виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» йдеться про те, що згідно з концепцією поділу ринку виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на два сегменти – ювелірних виробів і промислових, реалізація продукції в цих сегментах відбувається за різними правилами і має свої особливості. Торгівля  ювелірними  виробами  без відтисків державного пробірного  клейма  України або документів,  що підтверджують їхню якість,  забороняється, а реалізація виробів промислового призначення здійснюється без будь-яких обмежень і специфічних правил. Промислові вироби із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння навіть не підлягають обов’язковій сертифікації. Метою такої сертифікації є підтвердження якості продукції, її відповідності галузевим стандартам, запобігання  реалізації і використання  продукції,  небезпечної  для  життя, здоров’я та майна громадян. А враховуючи особливий характер використання такого роду виробів, що значною мірою є необхідними при виробництві вибухових речовин, хімічно активних отрут і радіоактивних речовин, торгівля виробами із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння промислового призначення має бути детально законодавчо врегульована. Запропоновано розробити Постанову Кабінету Міністрів України „Про оптову і роздрібну торгівлю промисловими виробами із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння”, першорядного значення в якій має отримати положення про обов’язкову сертифікацію і порядок реалізації такої продукції приватним особам.

У Розділі 5 «Господарсько-правове забезпечення інших видів діяльності на ринку виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» проаналізовано господарсько-правове забезпечення ринку вторинної сировини, а саме обов’язкової утилізації виробів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, збору і переробки відходів і лому та господарсько-правове забезпечення ломбардної діяльності, пов’язаної з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

У підрозділі 5.1. «Господарсько-правове забезпечення діяльності з переробки та утилізації виробів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння» розглянуто ринок вторинної сировини, що є невід’ємною частиною технологічного процесу використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Питання про обов’язкове  здавання і переробку відходів і брухту із вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння регулюється  Постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 10 квітня 1992 р. „Про організацію збирання та переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння”, в якій передбачено, що з метою забезпечення раціонального використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться у відходах і ломі, місцеві державні органи виконавчої влади повинні вживати заходів щодо зберігання і здавання на переробні підприємства списаних приладів і обладнання, які містять зазначені матеріали, усіма підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності і відомчої належності. Але механізму реалізації цих завдань не створено. Враховуючи дату прийняття названої постанови і деталізацію врегулювання найважливіших питань обов’язкового здавання і переробки відходів і лому зі вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, основні положення повинні бути викладені у новій редакції, де б було закріплено ефективний механізм реалізації Державної галузевої політики щодо ринку вторинної сировини дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, створено механізм контролю за зберіганням і передачею на переробку списаної і вивільненої радіоелектронної і військової техніки, приладів і обладнання.

Підрозділ 5.2. «Господарсько-правове забезпечення ломбардної діяльності, пов’язаної з обігом виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» присвячено специфічним учасникам господарської діяльності, пов’язаної з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, – ломбардам. З метою забезпечення єдиної державної політики й захисту економічних і соціальних інтересів громадян запропоновано  прийняти Закон України „Про ломбарди і ломбардну діяльність в України”, в якому встановити організаційні (організаційно-правові форми, мінімальний розмір статутного фонду), кваліфікаційні (технічні умови зберігання речей) та інші спеціальні вимоги.