Головань І.В. Правова робота у механізмі захисту прав суб\'єктів підприємництва : Головань И.В. Правовая работа в механизме защиты прав субъектов предпринимательства

Краткое содержание

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, визначені цілі та задачі дослідження, його теоретична та методологічна основи, наукова новизна та практична значимість отриманих результатів.

Розділ 1. Суть правової роботи та її роль у механізмі захисту прав суб’єктів підприємництва. Аналізується суть правової роботи та ті зміни, що сталися в останнє десятиліття у розумінні правової роботи та у підходах до її здійснення. Правова робота - діяльність перш за все організаційна і полягає в організації, впорядкуванні процесу реалізації права. Докорінні зміни, які сталися в економічних реаліях нашої держави в останні десять років мали значний вплив на організацію та способи здійснення правової роботи. Приватизація, розвиток підприємницької діяльності спричинили значне зростання кількості суб’єктів господарювання, появу багатьох нових організаційно-правових форм.

Автор підтримує думку про те, що метою правової роботи взагалі є підвищення рівня (інтенсифікація) реалізації норм чинного законодавства (перш за все – господарського) (В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменський). Правова робота, як складова частина діяльності суб’єкта господарювання в сучасних умовах, має бути спрямована на досягнення поставленої перед суб’єктом господарювання мети – сприяти мінімізації втрат та збільшенню прибутків такого суб’єкта, за умови дотримання норм чинного законодавства.

Захист прав суб’єктів підприємництва є одним з головних напрямків правової роботи в будь-яких господарських відносинах. Наприклад, в господарсько-управлінських відносинах незручності і навіть матеріальні збитки суб’єктам господарювання можуть завдавати не тільки неправомірні, а й формально цілком законні дії державних органів. Тому тут існує необхідність дотримуватися балансу інтересів держави і інтересів суб’єктів господарювання. Такого балансу інтересів буде досягнуто,  якщо вимоги контролюючих  органів будуть мінімальними за обсягом  і водночас  достатніми для виконання їх завдань.

Захист прав суб’єктів підприємницької діяльності – це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації прав суб’єктів підприємницької діяльності та недопущення їх порушень.

В роботі проаналізовано механізм захисту прав суб’єктів підприємництва, тобто, сукупність взаємопов’язаних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких поведінка суб’єктів господарювання, їх контрагентів та державних органів в ході їх правовідносин приводиться у відповідність до вимог і дозволів, що містяться у нормах права і тим самим забезпечується захист законних прав суб’єктів господарювання.

Методи та засоби захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності – це саме ті принципи, способи, прийоми та операції, що забезпечують: реалізацію законних прав суб’єктів підприємницької діяльності; поновлення порушених законних прав суб’єктів підприємницької діяльності; застосування санкцій до осіб, винних у порушеннях законних прав суб’єктів підприємницької діяльності.

В роботі наводиться класифікація методів та засобів захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності. За сферою застосування автор виділяє загальні, специфічні та організаційно-технічні засоби і методи захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності. До загальних засобів і методів віднесені, наприклад, такі: загальне укріплення законності; поширення правових знань; розвиток системи правової допомоги; впровадження принципу невідворотності покарання за порушення прав суб’єктів підприємницької діяльності. Специфічними засобами і методами є використання норм господарського законодавства та норм інших галузей законодавства щодо захисту прав суб’єктів підприємництва; оскарження незаконних дій чи бездіяльності; невиконання незаконних вимог; повідомлення компетентних органів про факти порушень прав суб’єктів підприємницької діяльності; звернення уваги громадськості на факти порушень прав суб’єктів підприємницької діяльності; вжиття заходів щодо одержання інформації про діяльність контролюючих органів; фіксація фактів незаконних дій чи бездіяльності контролюючих органів. За змістом правові та організаційно-технічні засоби і методи пов’язані, наприклад, з обмеженнями доступу до конфіденційної інформації; обмеженнями доступу до приміщень та земельних ділянок; обмеженнями кола осіб, що можуть спілкуватися з представниками контролюючих органів.

Залежно від поставленої мети виділені такі методи та засоби захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності, як спонукання певних осіб вчинити дії, необхідні для реалізації законних прав суб’єктів підприємницької діяльності та протидія незаконним вимогам та діям осіб, що порушують права суб’єктів підприємницької діяльності. За позицією суб’єкта підприємницької діяльності доцільно виділити такі методи захисту прав, як активні та пасивні.

Розділ 2. Аналіз особливостей застосування засобів та методів захисту прав суб’єктів підприємництва. Найбільші особливості застосування методів та засобів захисту прав суб’єктів господарювання виявляються у відносинах цих суб’єктів з різними державними органами. Саме в цій сфері останнім часом спостерігається збільшення порушень, а тому й виникає необхідність у захисті порушених прав.

Перевірки фінансово-господарської діяльності є найбільш поширеною формою державного контролю, їх здійснюють майже всі державні органи, уповноважені здійснювати контроль за діяльністю суб’єктів господарювання. Причому для більшості цих органів перевірка є і єдино можливою формою контролю. Планові та позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання здійснюються державною податковою службою, державною контрольно-ревізійною службою, митними органами, органами державного казначейства, органами Пенсійного фонду. У межах своєї компетенції діяльність підприємств перевіряють Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет, державні органи у справах захисту прав споживачів, безліч інших організацій. Причому, як зазначалося вище, навіть формально законні дії державних органів завдають суб’єктам господарювання об’єктивної шкоди, оскільки порушують нормальний ритм роботи. Перевищенню ж повноважень з боку представників державних органів суб’єкти господарювання мають право і повинні протидіяти всіма законними способами. Питання здійснення правової роботи щодо забезпечення ефективного захисту прав суб’єктів підприємництва безпосередньо під час перевірок до цього часу було невирішеним. Запропоновані в дисертації засоби та методи можна застосовувати для захисту прав підприємців під час здійснення перевірок, фактично, будь-якими державними органами.

При здійсненні захисту прав суб’єктів підприємництва під час проведення перевірок контролюючими органами основним засобом є відмова від виконання (ігнорування) незаконних вимог контролюючих органів. Але застосування цього засобу можливе лише за умови повної впевненості в тому, що вимоги контролюючого органу дійсно не відповідають законодавству, оскільки ні в якому разі не можна допустити перешкоджання законним діям представників державних органів.

Автором сформульовано положення, відповідно до якого правова робота щодо захисту прав суб’єкта підприємництва в ході проведення перевірки фінансово-господарської діяльності складається з таких етапів, як організація першого контакту з працівниками контролюючого органу; оцінка обґрунтованості вимог працівників контролюючого органу, прийняття рішення про виконання або ігнорування їх вимог; узгодження порядку проведення перевірки; організація роботи персоналу суб’єкта господарювання при здійсненні саме перевірки; організація дій персоналу суб’єкта господарювання при завершенні перевірки і отриманні її підсумкових документів (акту, довідки тощо); оцінка результатів перевірки; реагування на результати перевірки.

Запропоновані докладні практичні рекомендації щодо здійснення правової роботи по захисту прав суб’єкта господарювання під час перевірки його діяльності контролюючими органами.

Розглянуті вище особливості застосування методів та засобів захисту прав суб’єктів господарювання в сфері здійснення державного контролю з боку державних органів  дозволяють прийти до висновку про те, що ці методи та засоби певною мірою мають універсальний характер. Це значить, що вони ефективно можуть бути застосовані у відносинах суб’єктів господарювання з такими контролюючими органами, як державна податкова служба, державна контрольно-ревізійна служба, митні органи, органи державного казначейства, органи Пенсійного фонду та іншими державними органами, наділеними контрольними функціями.

При здійсненні правової роботи по захисту прав суб’єктів господарювання в господарських судах одним з головних завдань є організація збирання, оформлення і представлення до суду доказів. В роботі наведені особливості доказування обставин, що мають значення для справи, при розгляді господарськими судами справ, пов’язаних з проведенням перевірок фінансово-господарської діяльності. Такими обставинами вважаються такі факти, як прийняття рішення про проведення перевірки; наявність підстав для проведення перевірки; факт ознайомлення суб’єкта, що перевіряється з підставами проведення перевірки. Дуже важливими і найбільш складними для доказування є конкретні дії представників контролюючих органів при проведенні перевірки. Часто єдиним доказом у справі є пояснення посадових осіб, але цей вид доказів не можна вважати достатньо надійним. Для вирішення проблеми пропонується більш широко використовувати аудіо і відеозаписи ходу перевірки.

Розглянуті проблеми, що виникають у здійсненні правової роботи при захисті прав суб’єктів підприємництва у відносинах з Державною службою боротьби з економічною злочинністю. Виявлено істотні розбіжності у формулюванні прав цієї служби у законах та підзаконних нормативних актах. Зроблено висновок, що одним з головних завдань правової роботи в цьому напрямку є побудова таких відносин суб’єкта господарювання з цією державною службою, щоб не допустити перевищення її посадовими особами повноважень, передбачених саме законами України, а не підзаконними актами. Для цього доцільно застосовувати всі законні методи, зокрема невиконання незаконних вимог, оскарження незаконних дій і бездіяльності посадових осіб Державної служби боротьби з економічною злочинністю, звернення громадськості на порушення закону з боку представників цієї служби.

В роботі проаналізовано компетенцію податкової міліції і визначено її межі. Сформульовано важливий висновок про те, що реалізація будь-якого права податкової міліції з передбачених статтею 11 Закону “Про державну податкову службу в Україні” має відбуватися в рамках відпрацювання належно зареєстрованої інформації про злочини і правопорушення в сфері оподаткування. У роботі наведено конкретні рекомендації щодо здійснення правової роботи під час проведення співробітниками податкової міліції оперативно-розшукових заходів. Обґрунтована необхідність перевірки факту заведення оперативно-розшукової справи, відсутність порушень строків ведення оперативно-розшукової справи; дотримання передбачених законом гарантій законності; відповідності оперативно-розшукових заходів ступеню суспільної небезпеки, загрозі інтересам суспільства і держави.

Розділ 3. Напрямки підвищення ефективності захисту прав суб’єктів підприємництва. Підвищення ефективності правової роботи особливо у сфері захисту прав суб’єктів господарювання неможливо без удосконалення законодавства, що регулює господарську діяльність. Автор наводить найбільш важливі напрямки удосконалення законодавства, що регулює правовідносини суб’єктів господарювання і державних органів. Зокрема, пропонується встановити обов’язок державних контролюючих органів здійснювати реалізацію їх прав і повноважень щодо суб’єктів підприємництва виключно на підставі мотивованих рішень їх посадових осіб із зазначенням у цих рішеннях докладного опису підстав, що обґрунтовують вимоги контролюючого органу (призначення перевірки, вимога про надання інформації, тощо); встановити обов’язок державних контролюючих органів надавати суб’єкту підприємництва копії всіх документів, що є підставами вимог контролюючого органу; надати суб’єктам підприємництва право не виконувати вимоги контролюючих органів у випадку відмови представників цих органів надати інформацію (включаючи копії документів) про підстави цих вимог; запровадити адміністративну відповідальність посадових осіб державних контролюючих органів за відмову у наданні суб’єктам підприємництва інформації та копій документів, необхідних вказаним суб’єктам для захисту їх прав та законних інтересів. Автором запропоновано зміни до Закону “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до яких працівники податкової міліції повинні реалізовувати надані їм законом права і повноваження виключно в рамках заведеної належним чином оперативно-розшукової справи, справи про адміністративне правопорушення, кримінальної справи, а також при здійсненні перевірки належним чином зареєстрованої інформації про злочин.

Автором зроблено пропозицію про прийняття закону, що процесуально врегулював би порядок здійснення державними контролюючими органами перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва. Причому порушення контролюючим органом процесуальних норм проведення перевірки має бути підставою для визнання результатів перевірки недійсними. Запропоновані заходи щодо полегшення фіксації та документування ходу перевірки.

Автор пропонує законодавчо закріпити право керівників та інших працівників суб’єктів підприємницької діяльності, громадянам-підприємцям користуватися допомогою консультанта (адвоката, юриста, аудитора) під час проведення перевірок, під час бесід з представниками контролюючого органу, а також у будь-яких інших випадках, коли вони вважатимуть допомогу консультанта необхідною.

На сьогоднішній день великі труднощі викликає встановлення фактів порушення прав суб’єктів господарювання та їх доказування. Тому існує необхідність удосконалити юридичну техніку захисту прав суб’єктів господарювання у цій сфері. Доцільним і важливим було б запровадження в ході здійснення правової роботи типових форм юридичних документів, що стосуються перш за все правовідносин суб’єкта господарювання і державних органів. Ефективним засобом встановлення фактів і доказування є використання техніки аудіо та відеозапису. Цей засіб у деяких випадках є єдиним з можливих, наприклад, у випадках, коли представники контролюючого органу відмовляються фіксувати факти іншими способами.

Основними напрямками удосконалення організації правової роботи є розширення сфери діяльності юридичних служб; більш широке залучення до участі у здійсненні правової роботи зовнішніх консультантів, зокрема, адвокатів; підвищення якісного рівня керівництва правовою роботою.

Світова практика цілком підтвердила доцільність співпраці з зовнішніми юридичними консультантами не тільки тих суб’єктів господарювання, що не мають власних юристів, а навіть великих корпорацій, чиї юридичні відділи нараховують десятки і сотні працівників. Автором проаналізовані особливості залучення в якості зовнішнього юридичного консультанта адвоката (адвокатського об’єднання). Передбачені законом професійні права та гарантії адвокатської діяльності, безумовно, надають адвокатам певні переваги перед іншими суб’єктами, що беруть участь у здійсненні правової роботи. Тому залучення адвокатів (адвокатських об’єднань) до правової роботи як зовнішніх консультантів не тільки можливо, але й доцільно і може дати значний позитивний результат, забезпечити більш ефективний захист прав і законних інтересів суб’єктів господарської діяльності. Слід більш широко залучати представників адвокатури до участі у створенні і впровадженні у життя правової політики суб’єктів господарювання, для чого адвокати повинні бути більш широко представлені в органах управління суб’єктів господарювання.