Рябота В.В. Реалізація прав акціонерів при злитті, приєднанні та поглинанні акціонерних товариств в Україні

Краткое содержание

У Вступі розкривається сутність і стан проблеми правового регулювання злиття, приєднання та поглинання акціонерних товариств в Україні та забезпечення реалізації акціонерами належних їм прав під час зазначених процесів; обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються його об’єкт та предмет, мета і поставлені задачі; формулюються основні положення, що відображають наукову новизну одержаних результатів; розкривається практичне значення та апробація одержаних результатів.

Розділ 1 «Правове регулювання злиття та приєднання акціонерних товариств» складається з двох підрозділів, у яких аналізуються основні ознаки злиття та приєднання акціонерних товариств, етапи злиття та приєднання, а також дається короткий аналіз вітчизняного і зарубіжного законодавства у даній сфері суспільних відносин, обґрунтовуються напрями удосконалення законодавства з урахуванням практичних потреб сьогодення.

У підрозділі 1.1. «Поняття злиття та приєднання акціонерних товариств» досліджується стан правового регулювання відносин злиття та приєднання за законодавством України та зарубіжних країн, аналізується практика правозастосування, визначаються ознаки злиття і приєднання акціонерних товариств.

Дисертантка обґрунтовує доцільність відмови від вживання двох окремих понять, злиття та приєднання, та пропонує запровадити єдиний термін «злиття»,
з виділенням двох способів: злиття шляхом утворення нового товариства та злиття шляхом приєднання до існуючого товариства. Зазначається, що такий підхід сприятиме гармонізації національного та європейського законодавства.

У дисертації виділяються основні ознаки злиття, а саме: (1) мета – об’єднання бізнесу; (2) правонаступництво; (3) участь у процесі лише юридичних осіб;
(4) відсутність процесу купівлі-продажу акцій та наявність процесу обміну акцій на акції; (5) обов’язкова наявність договору злиття та передавального акту;
(6) добровільність; (7) ухвалення рішення вищими органами товариств – учасників злиття.

У підрозділі 1.2. «Етапи злиття» проводиться дослідження основних кроків, до яких вдаються акціонерні товариства при злитті, а також аналізуються механізми реалізації акціонерами своїх прав на кожному з виділених етапів.

Дисертанткою досліджуються ті етапи злиття, під час яких з найбільшою вірогідністю можливе порушення прав та законних інтересів акціонерів, зокрема:
(1) ухвалення рішення про злиття; (2) укладення товариствами договору злиття;
(3) одержання згоди Антимонопольного комітету на концентрацію; (4) оцінка та викуп акцій акціонерів, які не погодилися з рішенням про злиття; (5) утворення товариства-правонаступника (внесення змін до статуту товариства, до якого відбулося приєднання).

Авторка визначає основні недоліки правового регулювання процедури злиття. Серед прогалин, зокрема, називаються наступні: (1) невизначеність порядку ухвалення рішення про злиття (кворум для ухвалення рішення; порядок голосування (разом чи окремо); спірність належності питання про погодження договору злиття до компетенції загальних зборів товариства); (2) відсутність законодавчого закріплення моменту набуття чинності рішенням про злиття; (3) неналежний контроль з боку державних органів за дотриманням прав акціонерів при злитті (відсутність контролю за дотриманням права акціонерів вимагати викупу акцій; неврегульованість питань забезпечення акціонерів інформацією);
(4) неврегульованість питання реалізації акціонерами права на незгоду (невизначеність кола осіб, які мають право вимагати викупу акцій після ухвалення рішення про злиття, а також кола акціонерних товариств, які зобов’язані забезпечити акціонерам реалізацію зазначеного права).

Пропонується вважати моментом ухвалення рішення про злиття момент оформлення протоколу результатів голосування останнього з товариств, які беруть участь у злитті. Аргументується, що з цього моменту повинно визнаватись виникнення відносин злиття, а також зобов’язання товариства здійснити викуп акцій у акціонерів, які не погодилися з ухваленим рішенням.

Додатково запропоновано визначити в чинному законодавстві максимальний строк, протягом якого товариства повинні здійснити злиття. Пропонується при порушенні визначених строків визнавати злиття таким, що не відбулось, з поверненням сторін у попереднє становище. Для вирішення питання про подальшу долю акцій, викуплених у незгодних зі злиттям акціонерів пропонується доповнити чинне законодавство нормами, які передбачатимуть право акціонерів у разі відмови від реорганізації повернути викуплені акції у розумний термін.

Встановлено, що при виявленні порушень прав учасників злиття після закінчення злиття повернення учасників злиття у попереднє становище є вкрай проблематичним, а скасування державної реєстрації новоствореного товариства – недоцільним. У зв’язку з цим запропоновано передбачити у чинному законодавстві обов’язок правонаступників відшкодувати втрати учасників правовідносин злиття, які виникли у зв’язку з порушенням їхніх прав.

Розділ 2 «Правове регулювання поглинання акціонерних товариств» включає два підрозділи, у яких досліджується юридичний зміст поняття поглинання акціонерних товариств, визначаються основні ознаки та способи поглинання, а також, на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн, пропонуються шляхи вдосконалення правового регулювання поглинання в Україні.

Підрозділ 2.1. «Поняття поглинання акціонерного товариства» містить аналіз співвідношення понять «придбання контрольного пакету акцій» та «встановлення контролю над товариством» та дослідження змісту поняття контролю в Україні та за кордоном.

Дисертантка доходить висновку про існування двох підходів до розуміння поглинання. Перший: поглинання є одним із багатьох способів (окремим випадком) встановлення контролю над товариством, а саме – встановленням контролю завдяки придбанню акцій товариства. Тобто, загальним поняттям є поняття контролю, а поглинанням називається лише купівля контрольного пакету акцій. Другий: поглинання є узагальнюючим поняттям та означає встановлення контролю над товариством, а купівля контрольного пакету акцій – один з багатьох способів поглинання (окремий випадок) встановлення контролю. Тобто, поняття поглинання та встановлення контролю є тотожними. У роботі обґрунтовується правильність другого із зазначених підходів як такого, який найбільш повно відображає природу зазначеного процесу. Пропонується визначити поглинання як встановлення контролю над акціонерним товариством з боку юридичної або фізичної особи одноосібно або разом із пов’язаними особами.

При дослідженні поняття «контрольний пакет акцій» зроблено висновок про недоцільність визначення ознак контрольного пакету акцій через вказівку на певний розмір пакету акцій. Пропонується визначити контрольний пакет акцій як кількість акцій, яка надає акціонеру можливість здійснювати контроль над товариством.

Зазначається, що в контексті нормативно-правового регулювання поведінки учасників поглинання регулюванню підлягає процес встановлення контролю (поглинання), тобто комплекс організаційно-правових заходів та дій, які особі необхідно вчинити для отримання контролю над товариством.

У підрозділі 2.2. «Способи поглинання» на основі ознак контролю систематизуються та узагальнюються способи поглинання, а також дається коротка характеристика кожного із них.

Пропонується класифікувати способи поглинання за кількома критеріями:

1) за безпосереднім об’єктом, на який направлені дії особи, яка здійснює поглинання: (1) шляхом придбання акцій товариства (придбання акцій у власність; отримання акцій в управління; консолідація дрібних пакетів акцій; досягнення домовленості про спільні дії); (2) шляхом придбання активів товариства (купівля активів товариства; отримання активів товариства в користування або в управління; придбання цілісного майнового комплексу товариства); (3) шляхом встановлення контролю над структурою управління товариства (укладення угоди про управління товариством або окремою його частиною; укладення угоди про підпорядкування; заміщення ключової посади в органі товариства або посади голови виконавчого органу, наглядової ради, головного бухгалтера чи корпоративного секретаря товариства);

2) в залежності від складності дій особи, яка здійснює поглинання: просте (передбачає одну юридичну дію) та комплексне (передбачає низку дій);

3) за характером поведінки особи, яка здійснює поглинання, стосовно товариства, яке поглинається: добровільне (дружнє) та вороже поглинання. Вороже поглинання визначається дисертанткою як отримання контролю над товариством, здійснене поза волею більшості акціонерів товариства або органу, який уповноважений законом чи статутом вирішувати питання про згоду на поглинання, за умови, якщо він діяв в інтересах більшості акціонерів та товариства в цілому.

У роботі зазначається, що проблема зловживання акціонером своїми корпоративними правами потребує ретельного вивчення та належної правової оцінки. Притягнення акціонера, який зловживає своїм правом, до відповідальності є проблематичним, оскільки межа між зловживанням правом та акціонерною активністю є дуже тонкою і у багатьох випадках оцінка поведінки акціонера буде суб’єктивною. На противагу спробам дати визначення поняттю зловживання корпоративними правами пропонується розвивати інститут добросовісності поведінки учасників корпоративних правовідносин та доповнити чинне законодавство відповідними нормами, які покладатимуть на учасників товариства обов’язок здійснювати свої права добросовісно та розумно, не зловживати наданими правами та враховувати при ухваленні рішень охоронювані законом інтереси інших учасників та товариства в цілому.

Встановлено основні ознаки поглинання: (1) метою поглинання є встановлення контролю над акціонерним товариством; (2) поглинання може бути здійснене як фізичною, так і юридичною особою; (3) в результаті поглинання кількість суб’єктів, які беруть в ньому участь, не змінюється; (4) поглинання у більшості випадків не потребує рішення вищого органу товариства; (5) поглинання може бути як добровільним, так і ворожим; (6) поглинання може здійснюватися не лише на підставі договору, а й шляхом вчинення інших юридично – значущих дій; (7) при поглинанні виникає можливість здійснювати контроль над товариством в цілому.

Розділ 3 «Правові механізми реалізації прав і законних інтересів акціонерів при злитті та поглинанні акціонерних товариств» присвячений дослідженню проблем правового регулювання реалізації акціонерами прав при злитті та поглинанні акціонерного товариства. Авторкою проведено спеціальну класифікацію зазначених прав та подано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України.

У підрозділі 3.1. «Загальна класифікація прав акціонерів при злитті та поглинанні» пропонується, виходячи зі змісту здійснюваних процесів, виділити три загальні групи прав: (1) права, пов’язані з отриманням повної та вичерпної інформації про злиття чи поглинання товариства; (2) права, пов’язані з участю у вирішенні питання стосовно злиття чи поглинання товариства та можливістю висловити своє ставлення до зазначених питань шляхом голосування; (3) права, пов’язані з виходом з товариства у разі незгоди.

Дисертанткою досліджуються межі співвідношення таких понять як «охорона права», «реалізація права» та «захист права». Робиться висновок про те, що поняття охорони права включає в себе поняття реалізації та захисту права. Авторка визначає реалізацію права як сукупність засобів для безперешкодного здійснення права, а захист права як міру дозволеного впливу на особу з метою усунення перешкод для реалізації права.

На основі дослідження зазначених понять охорони, реалізації та захисту права дисертантка робить висновок про те, що ефективна охорона права потребує наявності чотирьох елементів, а саме: (1) закріплення відповідного права у законі; (2) закріплення кореспондуючого обов’язку особи в законі; (3) наявності механізму реалізації права у законі, підзаконному акті; (4) наявності механізму захисту права.

У підрозділі 3.2. «Права акціонерів при злитті» аналізується чинне законодавство, яке регулює права акціонерів при злитті акціонерних товариств, досліджується господарська та судова практика та визначаються основні недоліки правового регулювання реалізації прав акціонерів при злитті.

Зокрема, щодо отримання інформації про злиття звертається увага на схильність як самих товариств (посадових осіб їхніх органів управління), так і судових органів до обмежувального тлумачення обсягу інформації, яку мають право отримувати акціонери. Висловлюється думка про необхідність законодавчого закріплення принципів надання інформації на противагу переліку документів, як це існує наразі (за умови дотримання балансу інтересів товариства та акціонера). Закріплення переліку документів тягне за собою ризик відмови у наданні важливої інформації, яка може вплинути на волевиявлення акціонера у разі, якщо певний документ не буде включений до переліку.

Серед інших недоліків чинного регулювання порядку ухвалення рішення про злиття авторка називає наступні: (1) відсутність вимог щодо надання додаткової інформації у складі повідомлення про скликання загальних зборів товариства;
(2) відсутність обов’язку акціонера, який доповнює порядок денний питанням про злиття, підготувати та подати проекти документів, які стосуються цього питання та пов’язане з процедурою повідомлення про зміни в порядку денному обмеження для ознайомлення решти акціонерів із зазначеними документами; (3) неврегульованість питання про надання додаткової інформації акціонерам (інформація про фінансовий стан та репутацію інших товариств, які беруть участь у злитті); (4) відсутність статусу перших загальних зборів товариства, що створюється в процесі злиття, та порядку їх скликання і проведення.

У роботі зазначається на невизначеність кола акціонерів, які мають право вимагати викупу акцій при ухваленні товариством рішення про злиття: відповідно до законодавства про приватизацію право вимагати викупу мають акціонери, які голосували проти ухвалення відповідного рішення, в той час як відповідно до нормативно-правового акту ДКЦПФР таке право мають акціонери, які не голосували за ухвалення рішення про злиття. Запропоновано передбачити на рівні закону право акціонерів, які не голосували за злиття, вимагати викупу належних їм акцій.

Встановлено, що при викупі акцій у акціонерів, які незгодні з ухваленим рішенням про злиття, інтереси товариства та акціонерів щодо оцінки таких акцій є протилежними. З метою врегулювання конфлікту інтересів, що виникає, запропоновано передбачити здійснення оцінки акцій, що підлягають викупу, незалежною стороною – оцінювачем. При цьому пропонується запровадити оцінку акцій для всіх типів акціонерних товариств.

Дисертантка робить висновок про неналежне правове регулювання охорони прав акціонерів при злитті акціонерних товариств, яке полягає у відсутності законодавчого закріплення деяких важливих прав акціонерів (право на незгоду, право на отримання додаткової інформації про злиття), відсутності у переважній більшості випадків кореспондуючих обов’язків товариства (в особі посадових осіб органів управління), а також недосконалості механізмів реалізації акціонерами закріплених наразі прав. У зв’язку з цим запропоновано розширити перелік інформації, яка надається акціонерам у повідомленні про загальні збори, на яких планується ухвалити рішення про злиття. Зокрема, пропонується зобов’язати товариство додатково надавати у повідомленні про збори такі відомості: (1) мотив злиття та повні найменування і місцезнаходження усіх товариств, які беруть участь у злитті; (2) проект відповідного договору та змін до статуту; (3) запропоновану ціну викупу акцій у акціонерів, які не голосуватимуть за ухвалення рішення;
(4) розрахункові строки проведення злиття; (5) порядок відшкодування збитків акціонерам; (6) запропоновані умови обміну акцій.

У підрозділі 3.3. «Права акціонерів при поглинанні» проведено аналіз прав акціонерів при поглинанні акціонерного товариства відповідно до визначеної авторкою класифікації.

Дисертантка робить висновок про неналежне правове регулювання охорони прав акціонерів при встановленні контролю над акціонерним товариством. Відсутність поняття поглинання в законодавстві України унеможливлює комплексний підхід до регулювання прав акціонерів при поглинанні. Закріплені чинним законодавством загальні права акціонерів не відображають реальних потреб акціонерів, більшість способів поглинання не передбачають будь-яких прав акціонерів і тим більше кореспондуючих їм обов’язків товариств.

Дисертантка, підтримуючи висловлену в науковій літературі думку про необхідність запровадження права на незгоду, пропонує поширити його застосування й на випадки поглинання акціонерного товариства. При цьому, у разі поглинання способами, які виключають участь акціонерів товариства, яке поглинається, у прийнятті рішення шляхом ухвалення його загальними зборами чи уповноваженим акціонерами органом, обов’язок викупу акцій має бути покладено на особу, яка здійснює поглинання. Викуп акцій повинен здійснюватися за справедливою ціною, яка повинна визначатися незалежним оцінювачем для акціонерних товариств будь-якого виду.

На основі проведеного аналізу чинного законодавства України зроблено висновок про те, що у акціонерів відсутня достатня можливість отримати інформацію про поглинання акціонерного товариства. Пропонується встановити обов’язок особи, яка має намір встановити контроль над акціонерним товариством, здійснити повідомлення про це товариства, яке поглинається, з метою надання останньому можливості ухвалити рішення про згоду чи незгоду з пропозицією поглинання.

Додатково досліджується проблема порушення прав дрібних акціонерів контролюючим акціонером. Авторка підтримує позицію Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) щодо необхідності розробити та запровадити ефективні механізми захисту дрібних акціонерів від недобросовісних дій акціонерів-власників контрольного пакету акцій. Дисертантка пропонує розвинути ці положення та запровадити в чинне законодавство України фідуціарний обов’язок контролюючого акціонера стосовно інших акціонерів, тобто обов’язок враховувати інтереси решти акціонерів при прийнятті рішень (керуючись в першу чергу інтересами товариства в цілому).

З метою забезпечення стабільності ринкових відносин наголошується на необхідності подальшого розвитку положень законодавства, які регулюють порядок розкриття інформації про наявність відносин контролю. Пропонується законодавчо встановити обов’язок оприлюднення контролюючими акціонерами інформації про підконтрольні їм акціонерні товариства.

Дисертантка окремо досліджує альтернативу права на незгоду – право на витіснення акціонерів (права контролюючого акціонера примусово викупити акції решти акціонерів), та робить висновок про недоцільність його запровадження в Україні як такого, що не може бути гарантоване та реалізоване без зловживань на сучасному етапі розвитку корпоративного права.

У Висновках викладені основні наукові та практичні результати, одержані в дисертаційному дослідженні, сформульовані пропозиції з удосконалення чинного законодавства України щодо правового регулювання злиття та поглинання акціонерних товариств та реалізації прав акціонерів, зокрема:

запропоновано зміни та доповнення до Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та проекту Закону України «Про акціонерні товариства»;

запропоновано визначення злиття акціонерного товариства як способу об’єднання шляхом утворення нового товариства або шляхом приєднання до існуючого;

запропоновано визначення поглинання як встановлення контролю над акціонерним товариством;

класифіковано ознаки злиття та поглинання, виведено відмінності зазначених процесів;

обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення базових прав акціонерів при злитті та поглинанні акціонерних товариств, а саме: права на отримання повної, своєчасної та достовірної інформації про зазначені процеси, права брати участь у вирішенні питання стосовно злиття та поглинання, права вимагати від товариства або контролюючого акціонера викупу належних акціонерам акцій у разі, якщо такі акціонери не згодні з ухваленим рішенням про злиття або з поглинанням товариства;

аргументовано необхідність законодавчого закріплення визначення справедливої ціни як ціни, визначеної незалежним оцінювачем для акціонерних товариств будь-якого виду;

додатково обґрунтовано доцільність закріплення у чинному законодавстві максимального строку, протягом якого товариство повинно здійснити злиття;

доведено недоцільність запровадження в Україні права на витіснення акціонерів.