Шемчук В.В. Нагляд органів прокуратури як гарантія забезпечення прав і свобод громадян в сфері адміністративної юрисдикції : Шемчук В.В. Надзор органов прокуратуры как гарантия обеспечения прав и свобод граждан в сфере административной юрисдикции

Краткое содержание

У вступі дається загальна характеристика роботи, обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і задачі, об’єкт і предмет, методологічна база, розкривається наукова новизна, формулюються теоретичне і практичне значення основних положень дисертації, ступінь їх апробації.

Розділ 1 «Загальна характеристика наглядової діяльності прокуратури по забезпеченню прав і свобод громадян в сфері адміністративної юрисдикції» складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню прав і свобод громадян як юридичних категорій, поняття та  призначення адміністративної юрисдикції, ролі та значення прокурорського нагляду в забезпеченні прав і свобод громадян, місця нагляду органів прокуратури в системі юридичних гарантій законності, правового статусу та повноваженням прокурора при здійсненні наглядової діяльності у сфері адміністративної юрисдикції.

У підрозділі 1.1 «Права і свободи громадян як юридичні категорії» охарактеризовано зміст термінів «права людини», «свободи людини», а також дано визначення поняття «обмеження прав і свобод людини і громадянина».

Досліджено генезис розвитку ідей прав і свобод особи.

Зроблено висновок, що чітке визначення та законодавче закріплення прав і свобод людини є запорукою їх належної реалізації, забезпечує прозорість взаємовідносин особи з відповідними державними інституціями. Наголошено, що наявність широкого спектру прав і свобод людини і громадянина, їх розвиненість та реальне втілення у життя є важливим чинником перебудови роботи державних органів, їх посадових осіб, оскільки виступає реальною противагою свавіллю чиновників, ефективно сприяє подоланню підходу до людини як до слухняного «гвинтика», що беззаперечно виконує будь-які накази можновладців.

У підрозділі запропоновано визначення обмеження прав і свобод людини і громадянина, як обумовленого об’єктивними обставинами цілеспрямованого та обмеженого часовими рамками певного звуження закріпленого в законодавстві обсягу прав і свобод людини і громадянина, яке здійснюється  відповідно до існуючих міжнародно-правових стандартів і на умовах суворого дотримання принципу адекватності їх застосування.

У підрозділі 1.2 «Поняття та  призначення адміністративної юрисдикції»  проаналізовано зазначену діяльність, встановлено її основні риси, доведено, які саме провадження слід відносити до адміністративно-юрисдикційних, а також обґрунтовано  пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Дисертант наголошує, що забезпеченню захисту прав та законних інтересів громадян підпорядковані різні заходи контролю, нагляду та інші види охоронної діяльності державних органів та громадських організацій. Однак головним, на думку дисертанта, є юрисдикційний спосіб, в якому проявляється реакція держави і суспільства на вчинене правопорушення чи виниклий спір про право. Зроблено висновок про наявність різних видів юрисдикційної діяльності: кримінальної юрисдикції, цивільно-правової юрисдикції, дисциплінарної юрисдикції, громадської юрисдикції.

Особливе місце в системі юрисдикційної діяльності відводиться адміністративній юрисдикції, яку проаналізовано у підрозділі через призму суб’єктів її здійснення. Окреслено основні риси адміністративної юрисдикції. Досліджено питання про оптимізацію системи суб’єктів здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності, її належне процесуальне забезпечення, встановлено місце та роль прокурора як суб’єкта адміністративно-юрисдикційних проваджень.

У підрозділі 1.3 «Роль та значення прокурорського нагляду в забезпеченні прав і свобод громадян. Місце нагляду органів прокуратури в системі юридичних гарантій законності» обґрунтовано роль та значення прокурорського нагляду в забезпеченні прав і свобод громадян, а також встановлено місце нагляду органів прокуратури в системі юридичних гарантій законності. 

Проаналізовано різні погляди щодо місця прокуратури в системі державних органів, на підставі чого зроблено висновок про доцільність та необхідність визначення самостійного місця прокуратури у державному механізмі.

Дисертант обґрунтовує тезу, що важливим кроком на шляху подальшого забезпечення незалежності прокуратури, забезпечення ефективності її впливу на негативні процеси, які мають місце у сучасному суспільстві, може стати закріплення в Конституції України положення про те, що Генеральний прокурор України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України без згоди на те Верховної Ради України.

Досліджено місце прокуратури у механізмі забезпечення прав і свобод людини та громадянина і зроблено висновок, що нагляд органів прокуратури являє собою універсальну юридичну гарантію забезпечення прав і свобод громадян в усіх сферах суспільного життя, а діяльність цієї важливої державної інституції була й залишається одним із найбільш вагомим чинників підтримання режиму законності та правопорядку, підвищення правової захищеності громадян в їх відносинах з іншими державними органами, посадовими та службовими особами. 

Наприкінці підрозділу висловлено пропозиції, спрямовані на посилення гарантуючого впливу нагляду прокуратури у сфері  охорони та захисту прав та свобод громадян, підтримання режиму законності у державі.  

У підрозділі 1.4 «Правовий статус та повноваження прокурора при здійсненні наглядової діяльності в сфері адміністративної юрисдикції» охарактеризовано функції прокуратури,  права і обов’язки працівників прокуратури, а також вивчено акти прокурорського реагування.

Піддано детальному вивченню функції прокуратури і зроблено висновок, що: функції являють собою вид певної діяльності; такого роду діяльність є засобом вирішення відповідних задач і спрямована на досягнення соціально значущих цілей; функції прокуратури опосередковані відповідними цілями і завданнями, які органічно пов’язані з реалізацією державної політики; реалізація функцій прокуратури нерозривно пов’язана з використанням специфічних форм і методів, які  значною мірою обумовлюють її ефективність.

Через призму завдання підрозділу дисертаційного дослідження досліджено функцію прокуратури щодо нагляду за дотриманням прав і свобод людини і  громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами.

Дисертантом розглянуто права та обов’язки працівників прокуратури, зокрема повноваження прокурора щодо використання у процесі службової діяльності актів прокурорського реагування, котрі, як підкреслено, є досить дієвим інструментом забезпечення реальності та ефективності втручання прокурора у випадках порушення закону. На підставі детального вивчення сутності та ознак актів прокурорського реагування зроблено висновок про необхідність покращання нормативного порядку їх використання. Окремо обґрунтовується пропозиція щодо необхідності доповнення системи актів прокурорського реагування офіційним застереженням про неприпустимість порушення закону.

            Розділ 2 «Основні напрямки діяльності прокуратури щодо забезпечення прав і свобод громадян в сфері адміністративної юрисдикції» містить чотири підрозділи, в яких здійснюється аналіз прокурорського нагляду в сфері адміністративної відповідальності, прокурорського нагляду за законністю розгляду та вирішення звернень громадян,  забезпечення прокурором прав і свобод громадян при притягненні їх до дисциплінарної відповідальності, а також визначаються напрямки вдосконалення організації наглядової діяльності прокуратури в сфері адміністративної юрисдикції.

У підрозділі 2.1 «Прокурорський нагляд у сфері адміністративної відповідальності» дослідження нагляду органів прокуратури за законністю притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності здійснено з огляду на завдання, об’єкт, предмет та межі прокурорського нагляду.

Окремо вивчено завдання та особливості участі прокурора у межах кожної зі стадій провадження в справах про адміністративні правопорушення, яких, на думку автора, є чотири: стадія порушення провадження у справі; стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття у справі постанови; стадія оскарження або опротестування постанови у справі про адміністративне правопорушення; стадія виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Розглянуто процесуальні та тактичні аспекти участі прокурора в адміністративно-юрисдикційній діяльності загалом та у процесі притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією. Окремо аналізується стан та перспективи адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Проведене дослідження дозволило дисертанту виявити низку суттєвих недоліків правового регулювання процесу притягнення приватних осіб до адміністративної відповідальності, що негативно впливає на дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників юрисдикційного провадження. У зв’язку з цим запропоновано внесення відповідних змін до законодавства. Так, на думку автора, у КпАП необхідно: чітко передбачити наслідки порушення суб’єктом адміністративної юрисдикції вимог щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення; розширити перелік відомостей, які мають бути відображені у протоколі засідання колегіального органу; внести зміни до ст. 185⁸ КпАП, передбачивши адміністративну відповідальність за невиконання усіх видів законних вимог прокурора; доповнити КпАП статтею «Постанова прокурора про порушення провадження в справі про адміністративне правопорушення» тощо.

У підрозділі 2.2 «Прокурорський нагляд за законністю розгляду та вирішення звернень громадян» зазначено, що робота органів прокуратури зі зверненнями громадян набуває в умовах сьогодення особливого значення. Шляхом аналізу історичного досвіду доведено принципову значимість прокурорського нагляду за законністю розгляду та вирішення звернень громадян.

Дисертантом досліджено основні нормативні акти, які закладають підґрунтя інституту звернень громадян. Зроблено висновок про доцільність існування підзаконного нормативного регулювання реалізації громадянами права на звернення.

На підставі вивчення думок вчених щодо стадійності адміністративних проваджень, сформульовано особливості та послідовність дій прокурора щодо нагляду за законністю розгляду та вирішення звернень громадян. Як наслідок, запропоновано виділення певних стадій діяльності прокурора при здійсненні наглядової діяльності за законністю розгляду та вирішення звернень громадян.

Окремо у підрозділі досліджуються організаційні та тактичні аспекти здійснення прокурорського нагляду за законністю розгляду та вирішення звернень громадян, з наступним формулюванням відповідних рекомендацій, спрямованих на удосконалення цього напрямку діяльності органів прокуратури.

У підрозділі 2.3 «Забезпечення прокурором прав і свобод громадян при притягненні їх до дисциплінарної відповідальності»  визначено основні напрямки забезпечення прокурором прав і свобод громадян при притягненні їх до дисциплінарної відповідальності.

У підрозділі досліджено особливості дисциплінарної відповідальності, її функції та призначення у сучасній державі. Виділено окремі види дисциплінарної відповідальності. Зроблено висновок, що дисциплінарна відповідальність реалізується у межах дисциплінарного провадження, яке і є основним об’єктом прокурорського нагляду.

Дисертант доходить висновку, що найбільш часто у поле зору прокурора потрапляють питання, пов’язані з реалізацією загальної дисциплінарної відповідальності та забезпеченням законності у ході реалізації відповідних дисциплінарних стягнень. Тому у підрозділі знайшли глибоке висвітлення правові, організаційні та тактичні питання реалізації наглядових повноважень прокурора у названій сфері, зокрема у процесі перевірки прокурорами правильності кваліфікації дисциплінарного проступку, проведення службового розслідування, застосування та оголошення дисциплінарних стягнень тощо.    

Певне місце у підрозділі відведено характеристиці особливостей дисциплінарної відповідальності окремих категорій осіб, а також аналізу повноважень прокурора у межах спеціальних дисциплінарних проваджень.

Доведено, що важливим аспектом проблеми забезпечення законності притягнення до дисциплінарної відповідальності  є необхідність налагодження співпраці прокурорів з органами та посадовими особами, які здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю, та координації діяльності в цій сфері.

Обґрунтовано необхідність посилення повноважень прокурора у сфері нагляду за законністю притягнення приватних осіб до дисциплінарної відповідальності.

У підрозділі 2.4 «Напрямки вдосконалення організації наглядової діяльності прокуратури в сфері адміністративної юрисдикції» приділено увагу окремим питанням удосконалення організації наглядової діяльності прокуратури. Зокрема, охарактеризовано напрямки вдосконалення координаційної діяльності прокуратури; обґрунтовано необхідність поліпшення роботи з кадрами органів прокуратури, у тому числі, і у ході їх навчання; наголошено на доцільності реанімувати інститут громадських помічників прокурорів; запропоновано втілити у практику наглядової діяльності прокуратури методичні рекомендації щодо здійснення нагляду за законністю притягнення фізичних осіб до дисциплінарної відповідальності та реалізації наглядової діяльності, пов’язаної із забезпеченням конституційних прав і свобод громадян; обґрунтовано необхідність видання Генеральною прокуратурою України науково-методичного бюлетеня; більш широкого впровадження комп’ютерних технологій у діяльність органів прокуратури, а саме запропоновано створити автоматизовану інформаційну систему «Адміністративна юрисдикція», складовими блоками якої можуть бути блоки «Адміністративні правопорушення», «Звернення громадян» та «Дисциплінарна практика».

Активізація роботи щодо впровадження комп’ютерних технологій у діяльність органів прокуратури, на думку дисертанта, пов’язується із необхідністю оперативного забезпечення керівництва та працівників прокуратури необхідним обсягом інформації; забезпечення можливості прийняття об’єктивних і законних рішень, пов’язаних з реалізацією відповідних функцій прокуратури; моніторингу процесу організації роботи, можливостей щодо активного корегування ступеня завантаженості відповідних працівників тощо.