Присяжний В.М. Кримінальна відповідальність за забруднення, засмічення та виснаження водних об\'єктів

Краткое содержание

У вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми, зв'язок ро-­боти з науковими програмами, планами, темами, об'єкт і предмет дослідження, мета й завдання наукового пошуку; визначаються мето-­дологічна, емпірична бази дослідження; розкривається її наукове та практичне значення; формулюються положення та висновки, що ви-носяться на захист.

У першому розділі “Кримінально-правова характеристика злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів”, який вклю-­чає чотири підрозділи, дається загальна характеристика злочинного забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів, їх витоки, ге­-незис, сучасний стан проблеми; розкриваються поняття та суспільна небезпечність цих асоціальних явищ; всебічно аналізуються об'єктивні та суб'єктивні ознаки досліджуваного складу злочину, вносяться пропозиції до законодавства та вдосконалення цієї статті.

У підрозділі 1.1 “Витоки, історико-правовий нарис кримінально-правової охорони водних об'єктів та сучасний стан проблеми” вперше автором дається історико-правовий аналіз кримінально-правової охорони водних об'єктів на території нашої держави. Акцентується увага на тому, що кримінально-правова охорона водних об'єктів в нашій державі має глибоке історичне коріння (витоки). Їх, на думку дисертанта, можна з'ясувати тільки в аспекті взаємовідношення лю­дини (суспільства) і природи.

На підставі літературних та законодавчих джерел та особистого розуміння питання, як свідчить дослідження, автор схиляється до то­-го, що пошук витоків кримінально-правової охорони водних об'єктів на території на-шої держави необхідно здійснювати з початку XVIII століття. На виконання цього завдання автор звернувся до п'ятого періоду розвитку нашої держави (початок XVIII – початок XX ст.). Для цього періоду характерні витоки складу злочину засмічення вод­них об'єктів. Так, в 1718–1819 роки були видані нормативні акти, що забороняли вивозити сміття в річки, канали, протоки, обробляти ко­лоди й дошки на берегах річок, викидати баласт у гаванях і на рейдах. За порушення цих Указів передбачалося покарання – заслання на ка­-торгу. Цікаво, що в цей час законодавчо закріплюється така ознака об'єктивної сторони складу злочину, як дія (засмічення) та засоби вчинення злочину: сміття, стружка, кора, баласт. Крім того, уже відо-ме місце вчинення злочину: річки, канави, гавані, рейди та суб'єкти злочину – різні особи.

Укладенням про покарання кримінальні і виправні 1845 року охо­-роняються водні об'єкти від засмічення та порчі (забруднення) тощо.

Дисертант вперше в кримінально-правовій науці в історичному ас­-пекті встановив і вивчив генезис об'єктивних і суб'єктивних ознак складів злочинного забруднення, виснаження та засмічення водних об'єктів від перших писаних законів до створення незалежної держа-ви України та її чотирнадцятирічного існування. Також на підставі дослідження робиться висновок, що для сучасного стану характерний сплеск удосконалення водного законодавства і, зокрема, законодав-ства щодо кримінальної відповідальності за забруднення, засмічення, виснаження водних об'єктів, яка знайшла своє закріплен­ня у ст. 242 КК України.

У підрозділі 1.2 “Поняття і суспільна небезпечність злочину забруд-нення, засмічення та виснаження водних об'єктів” акцентується увага на тому, що в юридичній літературі недостатньо розроблені питання, що стосуються поняття “забруднення водних об'єктів”, “засмічення водних об'єктів”, “виснаження водних об'єктів”, їх змісту та ознак.

На підставі всебічного дослідження автор пропонує свої визначен-­ня понять: 1) “кримінально-правове забруднення водних об'єктів”, під яким розуміє “умисну або необережну, заборонену кримінальним кодексом України дію чи бездіяльність суб'єкта, який посягає на вста­новлені в суспільстві відносини, що забезпечують охорону, раціо-нальне використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів, які полягають у забрудненні водних об'єктів, перерахованими в дисертації засобами та джерелами, що призводить до мо­дифікації фізичних, хімічних чи біологічних властивостей складу вод, тягне загибель людини або людей, спричинення шкоди здоров'ю людини або людей, або загибель об'єктів тваринного чи рослинного світу або призводить до втрати унікальних і рідкісних об'єктів при-роди, занесених до Червоної кни­ги України, викликало масову загибель людей або спричиняє масове захворювання людей, або масову заги-бель об'єктів тваринного, або рослинного світу, або екологічну ката-строфу, або завдали шкоду, яка в 10 тис. і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або створило небез-пеку для життя, здоров'я людей, об'єктів тваринного або рослинного світу”; 2) “кримінально-правове виснаження водних об'єктів”, під яким розуміє “умисну або необережну, заборонену кримінальним за­коном України дію чи бездіяльність суб'єкта, який посягає на вста-­новлені в суспільстві відносини, що забезпечують охорону, раціо-нальне використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів, які полягають у зменшенні мінімального допустимого стоку вод, при-зводить до загибелі людини або людей, спричинення шкоди здоров'ю людини, або людей, або загибелі об'єктів тваринного чи рослинного світу, або призво­дить до втрати унікальних і рідкісних об'єктів при-роди, занесених до Червоної книги України, масової загибелі людей або спричиняє масове захворювання людей, або масову загибель об'єктів тваринного або рослинного світу, або екологічну катастрофу, або завдали збитків, які в 10 тис. і більше разів перевищують неопо-датковуваний мінімум доходів громадян, або створило небезпеку для життя, здоров'я людей, об'єктів тваринного або рослинного світу”; 3) “засмічення водних об'єктів є насичення вод нерозчин-ними предметами й речовинами, що впливають на погіршення властивостей водних об'єктів, а також можуть призводити до модифікації стану русла, гідрологічного та гідрогеологічного режиму водних об'єктів і викликали інші несприятливі наслідки (у тому числі й означені в диспозиціях статті 242 КК України)”.

Сформульовані дисертантом поняття мають не тільки теоретичне, а й суто практичне значення.

Аналіз правозастосовчої діяльності щодо ст. 242 КК України дає можливість визначити суспільну небезпечність забруднення, засмі-чення та виснаження водних об'єктів, яка проявляється: 1) в пося-ганні на встановленні суспільні відносини, що забезпечують охоро-ну, раціональне використання, відтворення та оздоровлення водних об'єк-тів, та завданні їм істотної шкоди; 2) в таких факторах, як: а) ви-сокий ступінь суспільної небезпечності цього явища; б) відносна по-ширеність цих злочинів; в) відповідність заборони забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів моральному грунту кримінального закону й запобігання настання серйозних наслідків природній рівновазі і в соціальному плані; г) високій латентності за-значених злочинів тощо.

У підрозділі 1.3 “Об'єктивні ознаки складу злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів” дисертант, відзначаючи дискусійність питання про безпосередній об'єкт злочинного забруд­нення, засмічення та виснаження водних об'єктів, використовуючи всі позитивні підходи до розуміння досліджуваних суспільних відно­син та аналізуючи структурні елементи цих відносин, пропонує визна­-чення вказаного об'єкта злочину. Під об'єктом складу злочину за­бруднення та виснаження водних об'єктів виступають суспільні відносини, що забезпечують умови охорони, раціонального викорис-­тання, відтворення і оздоровлення водних об'єктів на території нашої країни, що беруть участь у колообігові вод і нерозривно пов'язані з навколишнім природним середовищем, з метою протидії їх забруд­ненню, виснаженню та засміченню, а також додаткові безпосередні об'єкти, що забезпечують охорону здоров'я, життя, власність. Також, враховуючи те, що визначення предмета складу злочину, передбаче­-ного ст. 242 КК України, має не тільки теоретичне, а й важливе прак­-тичне значення, то це природно, що в дисертації істотне місце посідає саме ця ознака складу злочину. На підставі дослідження автор робить висновок, що під предметом цього злочину необхідно ро­зуміти всі водні об'єкти на території нашої країни (у твердому, рідко­му та газоподібному стані), що беруть участь у колообігу вод і нерозривно пов'язані з навколишнім природним середовищем (крім морсь­ких вод).

Значне місце в дисертації приділяється аналізу об'єктивної сторо­-ни цього складу злочину. Стан проблеми свідчить про те, що зовнішня сторона злочину, передбаченого ст. 242 КК України, до цього часу не знайшла свого достатнього дослідження. Тому на підставі вище викладеного, з урахуванням недоліків, визначених ди­-сертантом під час аналізу сутності об'єктивної сторони злочинного забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів й не­обхідності окреслення меж дослідження, запропоновано дефініцію зовнішньої сторони вказаного складу злочину. Об'єктивна сторона злочину передбаченого ст. 242 КК України, на думку автора, харак-тери­зується активними діями або бездіяльністю, які мають місце у певних об'єктивних умовах, в певному місці, певними засобами і з певних джерел, що створили небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, а також діяннями й зазначеними наслідками у вигляді заги­белі людей, захворюванні людей, масової загибелі об'єктів тва-ринно­го і рослинного світу, інших тяжких наслідків й необхідного причин­ного зв'язку між діяннями й наслідками (ч. 2 ст. 242 КК Ук-раїни).

Проаналізувавши чинне законодавство та наукову літературу, ди-­сертант доходить до висновку, що в юридичній літературі дається по­-милкове визначення ознак об'єктивної сторони досліджуваного скла­-ду злочину внаслідок того, що: 1) вони по-різному названі в диспо­зиціях статей кримінальних кодексів країн СНД; 2) вони неоднознач­-но сприймають вказані в законі (ст. 242 КК України) ознаки “забруд­-нення”, “виснаження” як діяння або як наслідки, а також ставлять в законі поряд з забрудненням такий термін “зміну їхніх природних властивостей”, який є складовою самого забруднення і деякою мірою засмічення водних об'єктів; 3) вони по-різному тлумачать саме визна­-чення “забруднення водних об'єктів”.

На підставі дослідження автор доходить до висновку, що засмічен­-ня як діяння відрізняється від забруднення: 1) засмічення водних об'єктів відбувається нерозчинними предметами, відходами і покидь­-ками; 2) на відміну від забруднення таке діяння, як засмічення, призво-дить до зміни русла водних об'єктів; 3) засмічення на відміну від за-бруднення не завжди істотно змінює й погіршує якість води; 4) настан-ня дещо інших наслідків, передбачених при засміченні: а) в результаті засмічення водного об'єкта можуть утворюватися затори ру­сел, що призводить до застою води, а потім до загибелі риби, рибно­го корму й місць нересту і т.п.; б) в результаті засмічення усклад­нюється стік вод, що призводить до вимирання живих організмів у водоймі й створенні джерела заразних захворювань і т.п. Також в ди­сертації доведено, що місцем вчинення злочину, передбаченого ст. 242 КК України, є знаход-ження відповідного водного об'єкта, а джерелом за­бруднення, засмічення – є підприємства, установи, організації, спору­ди, з яких по -трапляють у водні об'єкти забруднюючі речовини, ма­теріали та стічні води. Крім того, обґрунтовується, що сама назва статті 242 КК Ук-раїни “Порушення правил охорони вод” вужча за положення, які нор-муються в диспозиції статті, що суперечить законам формаль­ної логіки, а термін “порушення правил” спирається на такі положен­ня, які стосуються лише поверхневих вод, щодо інших водних об'єктів та -ких правил не існує, і діяння нормуються, як видно з дослідження, відносно всіх водних об'єктів. Цей факт свідчить, що порушення пра­вил охорони вод не відповідає суті і змісту закону (ст. 242 КК України) і не ви­ражає волі законодавця, тому дисертант назвав тему дисер-таційного дослідження, яка б повною мірою виражала волю законо-давця.

Розглядаючи засоби вчинення злочину, автор доходить до виснов­-ку, що їх необґрунтовано ототожнюють зі способами вчинення досліджуваного злочину. Секрет такого стану полягає в тому, що ав­то-ри, як правило, не виходять на рівень розмежування знарядь, за­собів і способів злочинного забруднення та виснаження водних об'єктів. В ро-боті зроблено спробу на підставі дослідження дати оригінальні визна-чення і пропозиції щодо всіх ознак об'єктивної сто­рони зазначеного складу злочину, які знайшли відображення і аргу­ментацію в дисер-таційному дослідженні.

У підрозділі 1.4 “Суб'єктивні ознаки складу злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів” аналізуються особливості та проблемні питання, пов'язані з визначенням суб'єкта злочину. Роз­-глядаючи його, автор підходить не тільки з класичної точки зору що­до суб'єкта злочину, але й зазначає, що, встановлюючи за вчинення зло-чину, передбаченого ст. 242 КК України, кримінальну відповідальність з 16 років, законодавець виходить з того, що із до­сягненням саме цьо-го віку в особи вже сформоване уявлення про за­бруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів як злочину, яке дозволяє йому оцінити як соціальну значимість своїх діянь, так і міри покарання, що можуть бути застосовані до неї.

На підставі дослідження визнається, що суб'єктом забруднення та виснаження водних об'єктів є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, службова, неслужбова і приватна особа. Крім того, роз­криваючи суб'єктивну сторону складу злочину передбаченого ст. 242 КК України і розглядаючи питання кваліфікації за цією ознакою, ав-тор вико­ристовує традиційну схему, тобто встановлює форму і види вини зло­чину, аналізує найбільш типові приклади і особливості юри-дичної кваліфікації дії його суб'єкта. В роботі акцентується увага на тому, що структура об'єктивної сторони цього складу злочину, харак-тер діяння, засоби вчинення злочину і наслідки в ч. 2 ст. 242 КК Ук-раїни свідчать, що цей злочин вчиняється умисно і необережно до діян-ня та з необережною формою вини до наслідків, а щодо ч. 1 ст. 242 КК України ли­ше умисно.

Дослідженнями на підставі репрезентативного фактичного ма­теріалу встановлено суть мети та мотивів злочинів, передбачених ст. 242 КК України, що вчиняються в Україні. Наголошується, що мо-тив – це завжди психологічна причина вчинку. В цій якості виступають усвідомлені спонукання, інтереси, емоції тощо і як свідчать результа­ти дослідження, спектр мети та мотивів досить широкий і різно­манітний. Його аналіз та доведення до потенційних суб'єктів може виконувати превентивну роль, а саме – попередження досліджувано­го злочину.

У другому розділі “Спеціальні питання, що стосуються криміналь­ної відповідальності за забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів”, що включає два підрозділи, висвітлюються два питання, які пов'язані з аналізом кваліфікуючих ознак складу злочинного забруд­-нення, засмічення та виснаження водних об'єктів від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту.

У підрозділі 2.1 “Кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбачено-­го ч. 2 ст. 242 КК України” послідовно проаналізовані всі кваліфікуючі ознаки. Дисертантом детально розглянуті основні труднощі, що зустрічаються при виявленні правоохоронними органами кваліфікую­чих ознак злочинного забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів; запропоновані аргументовані пропозиції зі спірних питань.

Пропонується ознаку “загибель людей” викласти в такій редакції

– “загибель людини або людей”. Також, враховуючи те, що ознака “захворювання людей” не відображає всіх наслідків щодо особи, то пропонується замінити її – “спричинення шкоди здоров'ю людей” та розкривається її зміст.

У підрозділі 2.2 “Відмежування злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів від суміжних складів злочину та ана­логічно-го адміністративно-правового делікту” на підставі вивчення криміналь-них справ та матеріалів про відмову у порушенні криміналь­них справ, аналізу анкетування значну увагу приділено правовим підставам відме-жування злочинного забруднення, засмічення та вис­наження водних об'єктів від суміжного складу злочину, передбачено­го ст. 243 КК Ук-раїни та ст. 113 КК України. Дисертант формулює конкретні критерії такого відмежування. Вони класифікуються з врахуванням обов'язко-вих відповідних ознак складів злочинів. Ці злочини близькі за об'єктив-ними і суб'єктивними ознаками. На погляд дисертанта, відмінність на-званих складів відбувається, перш за все, в об'єкті і пред­меті злочину.

В дисертації також проводиться відмежування злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів (ст. 242 КК України) і адміністративно-правового делікту, передбаченого ст. 59 Кодексу Укра-їни про адміністративні правопорушення, яке свідчить, що зазначені діяння відрізняються за ознаками об'єктивної сторони та сту­пенем суспільної небезпечності. Крім того, пропонується така ре­дакція ст. 242 КК України: забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів.

1. Забруднення, засмічення, виснаження водних об'єктів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей, об'єктів тваринного або рослинного світу,

– карається штрафом від двохсот до однієї тисячі неоподаткову-ваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі до трьох років із позбав-ленням права зай­мати певні посади або займатися певною діяльні-стю на строк до п’яти років, або позбавленням волі до трьох років.

2. Ті ж самі діяння, якщо вони викликали загибель людини або лю-дей, або якщо вони спричинили шкоду здоров'ю людини або людей, або загибель об'єктів тваринного або рослинного світу, яке за­вдало збит-ків, які в тисячу або більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян або призвели до втрати унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги України,

– карається позбавленням волі від трьох до шестити років.

3. Діяння, передбачені частиною першою або другою, якщо вони викликали масову загибель людей, або спричинили масове захворю-вання людей, або масову загибель об’єктів тваринного або рослин-ного світу, яке завдало збитків, що в десять тисяч або більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або спричинили екологічну катастрофу,

– карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.