Туркот М.С. Кримінальна відповідальність за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його мета, завдання, наукова новизна, теоретичне і практичне значення отриманих результатів та їх апробація.

Розділ 1 “Об’єктивні ознаки зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Об’єкт зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” проаналізовано проблему визначення об’єкта злочину, передбаченого ст. 423 КК. Автор робить висновок,  що родовим об’єктом зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з регулюванням порядку проходження або (та) несення військової служби із забезпечення військової безпеки держави. Порядок проходження військової служби  охоплює собою ті суспільні відносини, які виникають у зв’язку з регулюванням процесу життєдіяльності Збройних Сил України та інших військових формувань і пов’язані з виконанням покладених на ці військові формування завдань. Порядок  несення  військової  служби охоплює собою суспільні відносини, які виникають у зв’язку з регулюванням діяльності, пов’язаної з реалізацією військовослужбовцями спеціальних  прав і обов’язків з виконання завдань бойового чергування, внутрішньої, прикордонної, вартової (вахтової) та патрульної служб на певний період часу. Військова безпека держави визначається як стан захищеності країни  від зовнішніх та внутрішніх загроз. Військова безпека держави є частиною її національної безпеки і забезпечується Воєнною організацією та правоохоронними органами держави, у яких передбачена військова служба. Аналізуючи безпосередній об’єкт злочину, автор вважає, що ним є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією службовими особами апарату військового управління своїх прав і виконанням обов’язків із забезпечення військової безпеки держави. Дисертант пропонує класифікувати органи військового управління за двома ознаками: “за горизонталлю” (сукупність апаратів управління відповідної ланки усіх без винятку військових формувань, у яких передбачена військова служба) і “за вертикаллю” (сукупність структурних одиниць, які разом складають апарат управління конкретного військового формування і функціонують з додержанням відносин підпорядкування, а також у межах встановленого для кожної з них ступеня компетенції у виконанні поставлених завдань. Для застосування ст. 423 КК не має значення, у якій з ланок вчинено злочин, а також у якому за ступенем підпорядкування структурному підрозділі апарату військового управління проходить службу суб’єкт злочину.

Автор відзначає, що досліджуваний злочин може мати свій предмет, який безпосередньо названо у самому законі (транспортні засоби, споруди, інше військове майно). Дисертантом здійснено характеристику предмету злочину, а також розкрито зміст поняття “підлеглий”.

Підрозділ 1.2. “Об’єктивна сторона зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” присвячено кримінально-правовій характеристиці зовнішньої сторони злочину, передбаченого ст. 423 КК. 

Автор відзначає, що злочин, передбачений статтею 423 КК, може бути вчинений лише шляхом  активної поведінки - дії. Таке ж саме діяння, але вчинене шляхом бездіяльності, підпадає під ознаки ст. 426 КК. У даному підрозділі дисертант доходить  висновку, що діяння, описане у ст. 423 КК може бути вчинено у трьох основних формах: 1) незаконному використанні транспортних засобів, споруд чи іншого  військового майна; 2) незаконному використанні підлеглого для  особистих послуг чи послуг  іншим особам; 3) іншому зловживанні владою або службовим становищем. У роботі відстоюється позиція, відповідно до якої обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є використання військовою  службовою особою свого службового  становища  всупереч  інтересам  військової  служби.

Незаконне використання військовою службовою особою транспортних засобів, споруд, іншого військового майна полягає у  можливості особи всупереч інтересам проходження або несення військової служби отримувати самому чи дозволити отримувати третім особам  користь з цього майна за відсутності незаконного безоплатного звернення  у  свою власність або у власність інших осіб.

Незаконне використання підлеглого може полягати у вчиненні ним  на вимогу військового начальника дій, які:  а) не передбачені  його безпосередніми

службовими обов’язками, тимчасовими обов’язками або загальними обов’язками військовослужбовця; б) не пов’язані з виконанням завдань, обумовлених проходженням або несенням військової  служби;  в) не передбачені Кодексом законів про працю, умовами трудового договору (контракту) або безпосередніми обов’язками відповідно до посади, яку він обіймає (для підлеглого - не військовослужбовця).

Інше зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем може полягати в умисному використанні військовою службовою особою всупереч інтересам проходження або несення військової служби своїх прав і  владних повноважень, які надані цій особі у зв’язку з перебуванням на відповідній посаді. Автор вважає цю форму зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем загальною стосовно зазначених вище двох  спеціальних форм, а тому вона може мати місце лише у тих випадках, які не підпадають під ознаки першої чи другої форм злочину, передбаченого  ст. 423 КК.

У роботі  детально досліджується питання щодо наслідків злочину, зазначених у ст. 423 КК. Дисертант обґрунтовує висновок про те, що  наслідки цього злочину можуть спричинити істотну шкоду не лише суспільним відносинам у сфері військової безпеки держави, а у певних випадках - й охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. У дисертації визначаються види істотної шкоди і тяжких наслідків як у матеріальній, так і в нематеріальній сферах,  що передбачені  ч.1 і ч.2 ст. 423 КК.

Розділ 2 “Суб’єктивні ознаки зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” складається з трьох підрозділів. Підрозділ  2.1.  “Суб’єктивна сторона зловживання військовою службовою особою владою або службовим  становищем”  містить аналіз внутрішньої сторони складу злочину, передбаченого ст. 423 КК України.

Дисертант поділяє точку зору криміналістів, які вважають, що при зловживанні військовою службовою особою владою або службовим становищем вина може бути як умисною, так і мати  змішану форму. При цьому стосовно діяння може мати місце лише прямий умисел, бо в законі визначено  певний мотив злочину. Ставлення  винного до наслідків може полягати як у формі умислу, так і необережності. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 423 КК, виступають корисливий мотив, інші особисті інтереси, а також інтереси третіх осіб. Корисливими є мотиви, пов’язані з бажанням одержати матеріальну вигоду шляхом збагачення  або навпаки, за допомогою ухилення від матеріальних витрат. Під іншими особистими інтересами слід розуміти мотиви, що суперечать інтересам військової служби і не сумісні з нею –кар’єризм, протекціонізм, прорахунки в службі, намагання отримати взаємну послугу, приховати свою бездіяльність, бажання уникнути відповідальності, помститися за критику тощо. Під інтересами третіх осіб  необхідно розуміти  мотиви, засновані  на сімейних або приятельських стосунках (наприклад, бажання допомогти родичеві або знайомому влаштуватися на конкретне місце служби, на більш престижну або високооплачувану посаду, звільнити від виконання небажаних службових обов’язків, від сплати обов’язкових платежів тощо).

У підрозділі 2.2. “Суб’єкт зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” автор, спираючись на загальне поняття військового злочину визначає, що злочин, передбачений ст. 423 КК може вчинити лише громадянин України – військова службова особа. Військові службові особи військових формувань інших держав за жодних умов не можуть виступати  як виконавці цього злочину. Водночас зазначені особи можуть нести відповідальність за співучасть у зловживанні військовою службовою особою владою або службовим становищем. Не є суб’єктами злочину, що розглядається і цивільні особи, які обіймають відповідні посади у військових формуваннях. За інших рівних умов їхня відповідальність може наставати за ст. 364 КК. Детально аналізуючи поняття “військова службова особа”, автор доходить висновку про доцільність доповнення примітки  1 до ст. 423 КК, яка під військовими службовими особами розуміє військових начальників, а також інших військовослужбовців, які обіймають  постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування, вказівкою на представника влади – військовослужбовця. Сформульовано правило, відповідно до якого у разі вчинення  військовою службовою  особою - працівником правоохоронного органу зловживання владою або службовим становищем, що спричинило істотну шкоду, відповідальність настає не за ч.3 ст. 364 КК, а за ст. 423 КК, яка стосовно ч.3 ст. 364 КК є спеціальною нормою.

У підрозділі 2.3. “Деякі питання кримінологічної характеристики особистості суб’єкта злочину, передбаченого статтею 423 Кримінального кодексу України” розглядаються особливості особистості суб’єкта даного злочину. Зокрема автор  залежно від рівня соціально-економічних умов життя військовослужбовця та його сім’ї виділяє дві категорії військових службових осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 423 КК. Перша категорія – це військові службові особи, у яких  установка на вчинення злочину склалася у зв’язку з несприятливими соціально-економічними умовами життя та проходження  військової служби. Друга  категорія - це особи,  які  перебували у нормальних соціально-економічних  умовах  проходження військової служби і тому вчинення злочину, передбаченого ст. 423 КК ніяким чином не пов’язано з викладеними обставинами. Робиться висновок про те, що при призначенні покарання суд може в порядку ст.ст. 65, 66 КК разом з іншими обставинами враховувати також й соціально-економічні умови життя військовослужбовця, його сім’ї, їх соціальну захищеність, інші умови проходження військової служби.