Гармаш Д.О. Кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета та завдання, методи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення результатів та їх апробація.

Розділ 1 “Підстава криміналізації порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, об’єкт і предмет цього злочину” складається з трьох підрозділів та висновків.

Підрозділ 1.1. “Соціальні та правові складники підстави криміналізації порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом” присвячений дослідженню системи складників, що створюють підставу криміналізації досліджуваного виду протиправної поведінки. Доводиться обґрунтованість та аргументованість відповідної статті 213 КК, її відповідність науково обґрунтованим критеріям криміналізації.

Підрозділ 1.2. “Об’єкт злочину” присвячений аналізу структурних елементів та змісту об’єкта злочину. Наводяться сучасні точки зору з цього приводу, але дисертант виходить з принципової позиції, що об’єктом порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом є певні суспільні відносини. Безпосереднім об’єктом цього злочину, виступають відносини, що виникають з приводу встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності щодо операцій з металобрухтом. Окрім цих відносин, шкода може завдаватися відносинам з приводу забезпечення безпеки довкілля при збиранні й використанні металобрухту, відносинам у сфері оподаткування, відносинам з приводу забезпечення належного рівня конкурентних відносин тощо. Але ці відносини не передбачені КК у якості додаткових безпосередніх об’єктів розглядуваного злочину, а тому заподіяння їм шкоди потребує додаткової кваліфікації.

Підрозділ 1.3. “Предмет злочину” присвячений аналізу ознак та видів обов’язкової ознаки складу відповідного предметного злочину, в чому і полягає його юридична ознака (пряма вказівка у статті закону). Фізична ознака предмета полягає в тому, що ним можуть є певні конкретні речі матеріального світу які є брухтом кольорових або чорних металів. Функціональна ознака, яка вказує функціональне призначення досліджуваного предмета, так само розкривається у ст.1 Закону України “Про металобрухт”. При цьому металобрухт поділяється на побутовий і промисловий, але для кваліфікації злочину, передбаченого ст.213 КК, не має значення, з яким саме видом металобрухту здійснюються незаконні операції. Економічна ознака металобрухту виявляється в тому, що він має господарську або економічну цінність, може об'єктивно оцінюватись. Недоліком існуючої практики застосування ст.213 КК вказується відсутність єдиної методики обчислення розміру металобрухту, різні підходи до визначення його вартості. Соціальна ознака предмета полягає в тому, що металобрухтом визнаються непридатні для прямого використання в промисловості чи інших галузях економіки вироби.

Аналізуючи економічну ознаку предмета та її вплив на ступень суспільної небезпечності, дисертант доходить висновку про необхідність диференціації кримінальної відповідальності залежно від вартості предмета. При порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом, вартістю від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, злочин пропонується вважати вчиненим у великому розмірі і кваліфікувати за ч. 2 ст. 213 КК, а вартістю понад тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у особливо великому розмірі і кваліфікувати за ч. 3 ст. 213 КК.

Завдаючи шкоди відповідним суспільним відносинам, винний тим самим підриває основи стабільності економіки, що призводить до зниження ефективності роботи економічних механізмів, опосередковано порушує права учасників господарських правовідносин або фізичних осіб.

Підсумовуючи, автор зазначає, що наявність вказівки на предмет забезпечує повноту конструювання складу, сприяє вирішенню завдань кваліфікації, відмежуванню від незлочинних діянь та інших злочинів.

Розділ 2 “Об’єктивна сторона складу порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом” містить аналіз об’єктивних ознак складу досліджуваного злочину. Автор вказує, що тлумачення диспозиції ч.1 ст.213 КК дозволяє визнати, що суспільно небезпечне діяння утворюють здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту. Бланкетний характер диспозиції полягає в тому, що порядок здійснення операцій з металобрухтом регламентується близько п’ятдесятьма нормативно-правовими актами. При цьому кримінальна відповідальність настає лише за окремі порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.

Здійснення таких операцій без державної реєстрації означає зайняття особою будь-яким із цих видів підприємницької діяльності без реєстрації як суб'єкта такої діяльності.  

Друга форма вчинення протиправного діяння – здійснення будь-якої операції з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), тобто без законного отримання ліцензії й за умови, що її отримання на провадження таких операцій згідно із законодавством є обов’язковим. Вказується, що такі дії фактично пов’язані з відсутністю останнього. По-перше, це неодержання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, тобто бездіяльність щодо виконання обов’язку мати таку ліцензію. По-друге, це здійснення зазначеної діяльності, тобто виконання незаконних дій щодо металобрухту (збирання, зберігання, транспортування, переробка тощо). Інакше кажучи, суспільно небезпечне діяння цього виду полягає у здійсненні господарської діяльності за відсутності належної ліцензії. Операції з металобрухтом з порушенням умов ліцензування – це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом за наявності ліцензії.

Можна стверджувати, що бездіяльність, яка входить до суспільно небезпечного діяння цього виду полягає у невчиненні такої дії, як одержання ліцензії, тобто, можливо вести мову про ухилення від одержання ліцензії. Саме ж зазначене суспільно небезпечне діяння є складним і становить собою сукупність розглянутих вище простих діянь: бездіяльності – неодержання ліцензії і дії – здійснення операцій з металобрухтом. Таку форму вчинення суспільно небезпечного діяння необхідно визначити як ухилення від одержання ліцензії при здійснення операцій з металобрухтом.

Третя форма вчинення аналізованого злочину – це надання приміщень і споруд для розміщення незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту. Такі дії можуть полягати у наданні іншій особі будь-яких приміщень і споруд повністю або частково для використання як бази для незаконного прийому, схову чи збуту металобрухту. Під незаконними пунктами слід розуміти пункти, на здійснення операцій у яких особа не має права, тому що вона не має ліцензії, або пункт, не вказаний у ліцензії.

Четверта форма вчинення діяння – організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту. Такі дії вчинюються в сукупності зі створенням незаконних пунктів. Вони можуть полягати у підшукуванні приміщень, споруд, інших територій для розміщення вказаних пунктів, залученні транспортних засобів, консолідації фінансових засобів, підшукуванні співучасників, які керували чи підтримували функціонування пункту (пунктів). Розташування пункту передбачає наявне приміщення, сховище чи іншу територію. Іноді особа, яка організувала незаконний пункт, особисто займається прийомом і збутом металобрухту.

Також автор зупинився на питанні відмежування досліджуваного злочину від адміністративного правопорушення, передбаченого ст.164¹⁰ Кодексу України про адміністративні правопорушення (“Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом”). У зв’язку з тим, що стаття КК не містять вказівки на розмір металобрухту, як і на наслідки, це значно ускладнює розмежування цих видів правопорушень. Відмежування повинно відбуватися на підставі ознак складу відповідного злочину з урахуванням ст. 11 КК України (“Поняття злочину”). Злочинні дії, на відміну від адміністративно - протиправних, можуть виявлятися лише в чотирьох формах. Адміністративно-протиправними можуть визнаватися й інші, не названі в КК види вчинення діяння (порушення санітарно-гігієнічних правил щодо організації пункту прийому металобрухту). Для відмежування злочину від аналогічного адміністративного правопорушення слід керуватися показниками кількості металобрухту, його вартості, тривалості, кількості епізодів учинення діяння, число його співучасників.

Перелічені форми вчинення переважно можуть вчинюватися лише в активній формі (тобто дії), проте не виключаються випадки бездіяльності, про що свідчить аналіз диспозиції ст. 213 КК. Різні за характером форми вчинення аналізованого діяння розрізняються також моментами закінчення. Так, здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації означає зайняття особою будь-яким із цих видів господарської діяльності без реєстрації як суб'єкта такої діяльності. Здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії) – це невчинення такої дії, як одержання ліцензії, тому за характером таке діяння полягає не лише в активних діях щодо здійснення операцій з металобрухтом, а й виявляється в бездіяльності, оскільки особа ухиляється від одержання ліцензії. Зазначені форми вчинення діяння – це не лише активні дії стосовно операцій з металобрухтом. Вони виявляються й у бездіяльності, оскільки особа ухиляється від державної реєстрації та (або) одержання ліцензії. Надання приміщень і споруд для розміщення незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту та організація незаконних пунктів його прийому, схову та збуту виступають окремими самостійними формами вчинення порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, які містять ознаки співучасті, вчинюються в межах певної групи співучасників. Така форма вчинення злочину передбачає наявність території (приміщення, будівлі). Але, що стосується організації незаконних пунктів, то вчинення діяння в такій формі вважається закінченим злочином уже на етапі фактично підготовчих дій для наступного збирання, переробки металобрухту чи вчинення інших протиправних дій.

Законодавець не передбачив обов’язковою ознакою основного або кваліфікованого складу злочину настання суспільно небезпечних наслідків, що дозволяє характеризувати його як злочин з формальним складом.

Розділ 3 “Характеристика суб’єктивних ознак порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом” складається з двох підрозділів та висновку.

Підрозділ 3.1. “Суб’єктивна сторона порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом”. Досліджуючи суб’єктивну сторону, зосереджується увага на характеристиці вини як конститутивної ознаки суб’єктивної сторони, на таких її категоріях, як “сутність”, “ступінь вини”, “форма” і “зміст”. Сутність вини полягає в негативному ставленні винної особи до тих соціальних цінностей, що знаходяться під охороною кримінального закону, у протиставленні власних і корпоративних інтересів інтересам суспільства щодо нормального функціонування системи суспільних відносин у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною й енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, у спричиненні шкоди інтересам підприємств вітчизняної металургійної галузі та екологічній безпеці довкілля при використанні металобрухту.

Ступінь вини залежить від таких обставин, як форма і зміст вини, міра усвідомлення винною особою суспільної небезпечності свого діяння, мета й мотиви, що спонукали особу до вчинення злочину, ознаки, які характеризують особу винного. Так, під час порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом ступінь вини визначається обсягом і визначеністю усвідомлення особою суспільної небезпечності свого діяння, моментом виникнення умислу, наполегливістю в досягненні мети, мотивами, якими особа керувалася, тощо. Форма вини становить собою установлене законом певне сполучення інтелектуальних і вольових ознак, що свідчать про ставлення винної особи до вчинюваного нею діяння та його наслідків.

Законодавець у ст. 213 КК прямо не вказує на умисел як можливу форму вини, але таке рішення щодо форми вини в цьому складі злочину він відображає, користуючись трьома способами, а саме: а) вказівкою в диспозиції статті на спеціальну мету вчинення зазначеного суспільно небезпечного діяння – надання приміщень і споруд для розміщення незаконних пунктів прийому, зберігання та збуту металобрухту; б) описом характерного способу вчинення діяння – організація незаконних пунктів прийому, зберігання та збуту металобрухту; в) вказівкою на незаконний характер дій або порушення спеціальних правил у злочинах із формальним складом – здійснення операцій з брухтом кольорових та чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), отримання якої передбачено законодавством. Автор доводить, що вина становить собою психічне ставлення особи до вчиненого нею посягання на встановлений законом порядок здійснення операцій з брухтом кольорових та чорних металів, виражене лише в прямому умислі. Обґрунтовується пропозиція внести зміни до ч. 1 ст. 213 КК з метою відображення форми вини при вчиненні такого злочину.

Аналізуючи мотив такого злочину, вказується, що ця категорія докладно розглядається у кримінологічній науці, проте має й кримінально-правове значення. У роботі відмічається, що діяння, які кваліфікуються за ст. 213 КК, можуть вчинюватися з різних мотивів. Під час вивчення судової практики виявлено випадки порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, через дружні стосунки, прагнення встановити неофіційні зв’язки, співчуття, на прохання третьої особи, з інших особистісних інтересів тощо. Однак у більшості з них, переважають усе ж таки корисливі мотиви, що підвищує ступінь небезпечності таких злочинів. Хоча у складі досліджуваного злочину прямої вказівки в законі на необхідність установлення мети немає, однак її встановлення сприяє конкретизації мотивів злочину, визначенню характеристики особи винного, може бути враховано при призначенні покарання.

На відміну від аналізованого злочину, адміністративне правопорушення у сфері здійснення операцій з металобрухтом, може вчинятися як умисно, так і з необережності, що також дозволяє відмежувати вказані види правопорушень.

Підрозділ 3.2. “Суб’єкт порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом” містить характеристику загальних та специфічних ознак суб’єкта порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. В ч. 1 ст. 213 КК які-небудь спеціальні ознаки, що характеризують суб’єкта злочину, законодавцем не передбачені.

Як у чинному, так і в попередньому КК (1960 р.) законодавець цілком обґрунтовано не відніс порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом до тих злочинів, кримінальна відповідальність за вчинення яких настає з чотирнадцяти років. Відповідно до ч.1 ст.22 КК відповідальність за такий злочин наступає з шістнадцяти років. Автор зауважує, що аналіз судової практики свідчить, що в переважній більшості випадків у вчиненні такого злочину фактично беруть участь особи вісімнадцятирічного віку.

Але при цьому аналіз практики застосування кримінального законодавства дозволяє визнати непоодинокими випадки залучення неповнолітніх осіб до участі у вчиненні досліджуваного злочину. Відповідальність повнолітніх суб’єктів за такі дії залежить від категорії неповнолітньої особи, яка залучається до вчинення певного діяння. Так, якщо особа вчинює порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, залучаючи при цьому неповнолітніх або малолітніх до збирання й пошуку металобрухту, її дії додатково можуть бути кваліфіковані за ст. 304 КК лише в разі втягнення неповнолітніх осіб, а відсутність відповідного складу злочину потребує додаткового посилання на п. 9 ч. 1 ст. 67 КК тільки за умови, коли до збирання залучаються малолітні. Не виключаються випадки посередницького виконавства деяких форм порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, коли фактично деякі форми діяння злочину виконуються неповнолітньою особою, яка не підлягає відповідальності, оскільки вчиняє такі дії в обстановці, що свідчить про вимушений характер такої поведінки (ст.40 КК). З урахуванням підвищеного ступеня суспільної небезпечності та рівня розповсюдженості порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, поєднаного із залученням неповнолітніх осіб у його вчиненні, пропонується передбачити цю ознаку у якості кваліфікуючої у ч. 2 ст. 213 КК.

Ознаки спеціального суб’єкта випливають при аналізі такої форми вчинення діяння, як здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством. Така форма може стосуватися лише окремих категорій фізичних осіб (які, наприклад, є працівниками у складі юридичних осіб або фізичних осіб, які зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності), не поширена, вчинюється фактично лише спеціальними суб’єктами, окремі з яких можуть визнаватися службовими особами. Але вчинення злочину останніми з використанням службового становища, як це доведено в роботі, суттєво підвищує рівень суспільної небезпечності, має достатній рівень типовості, на підставі чого пропонується визнати цю обставину кваліфікуючою і передбачити у ч. 2 ст. 213 КК.

Наприкінці аналізу проблем суб’єкта автор окремо зупиняється на перспективі існування такої кваліфікуючої ознаки, закріпленої в ч.2 ст.213 КК, як вчинення такого злочину “особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею” та доводить необхідність її виключення.

Розділ 4 “Аналіз кваліфікуючих ознак складу порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом” містить положення, у яких, спираючись аналіз судової практики, названо перелік об’єктивних ознак, які мають місце при вчиненні аналізованого злочину, та які значно підвищують ступінь суспільної небезпечності вчиненого, але при цьому не відтворені в диспозиції цієї статті КК. До них слід віднести наступні: залучення до вчинення аналізованого злочину малолітніх або неповнолітніх осіб, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою або організованою групою; вчинення злочину з використанням службового становища; вчинення злочину у великих та особливо великих розмірах.

Особлива увага приділяється вчиненню аналізованого злочину групою осіб у межах співучасті (групи осіб за попередньою змовою, організованої групи або навіть злочинної організації). Далі автор аналізує вказані випадки вчинення злочину, надає характеристику ознак вказаних форм співучасті при вчиненні порушення здійснення операцій з металобрухтом.

Ураховуючи той факт, що існують численні випадки вчинення в межах організованої групи злочинів у сфері господарської діяльності, в тому числі й порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, доцільно було б передбачити таку кваліфікуючу ознаку, яка передбачала б названу форму співучасті при вчиненні такого злочину. Вчинення порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом в межах діяльності злочинної організації є нетиповим, а створення такої організації виключно для вчинення цього злочину за чинним законодавством взагалі є неможливим, оскільки згідно ст. 213 КК останній є злочином невеликої тяжкості. У підрозділі також досліджується розповсюдженість та вплив на ступень суспільної небезпечності інших ознак, які запропоновано визнати кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими та передбачити у частинах 2 та 3 ст. 213 КК.

У межах запропонованих варіантів змін ст. 213 КК звертається увага на санкції, які мають встановлювати покарання за вчинення таких злочинів. Як підсумок, сформульовані пропозиції щодо змісту частин 2 та 3 ст.213 КК.