Гулкевич В.Д. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав

Краткое содержание

У вступі висвітлено актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, емпіричну базу дослідження, сформульовано наукову новизну, розкрито теоретичне та практичне значення отриманих результатів, вказано на їх апробацію.

Розділ 1 „Розвиток законодавства про кримінально-правову охорону авторського права і суміжних прав” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Соціальна обумовленість кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав” досліджено об’єктивні критерії криміналізації діяння, передбаченого ст. 176 КК України. Необхідність існування кримінальної відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав зумовлена, насамперед, заподіянням цими посяганнями істотної шкоди майновим правам автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми та організації мовлення. Інтелектуальне піратство в епоху становлення інформаційного суспільства набуло глобального поширення, способи порушення авторського права і суміжних прав, завдяки науково-технічним досягненням, стали доступними широкому загалу.

У підрозділі 1.2. „Історія розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав на території України” вивчено історичний розвиток кримінально-правової охорони авторського права в Україні. З’ясовано, що кримінальна відповідальність за порушення авторського права в Австро-Угорській та Російській імперіях, до складу яких входили українські землі, була запроваджена у XIX столітті. Встановлено, що законодавство цих держав, а також Польщі, у складі якої перебувала Західна Україна у першій половині ХХ століття, визнавало злочином порушення права авторства та виключних прав суб’єкта авторського права. Скасування інституту авторського права після Жовтневої революції та пізніше його відновлення в Українській РСР  в обмежених обсягах зумовили приниження ролі кримінально-правової охорони цього різновиду права інтелектуальної власності.

У підрозділі 1.3. „Кримінально-правові аспекти механізму міжнародного захисту авторського права і суміжних прав” доведено, що міжнародно-правові угоди, ратифіковані Україною, та нормативні акти Ради Європи і Європейського Союзу вимагають визнання злочинами, насамперед, порушення майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав, незалежно від розміру заподіяної шкоди. В умовах розвитку інформаційного суспільства дієвим засобом протидії інтелектуальному піратству є запровадження кримінальної відповідальності за дії з обходу технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, а також за вилучення або зміну будь-якої інформації, у тому числі в електронній формі, про управління правами на об’єкти творчості.

У підрозділі 1.4. „Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав за законодавством зарубіжних країн” з’ясовано, що в  іноземних державах існує кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, яка полягає, в першу чергу, у визнанні злочином порушення майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав. Водночас, високий рівень кримінально-правової охорони цього різновиду права інтелектуальної власності досягається криміналізацією дій з обходу технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, вилучення або зміни будь-якої інформації, у тому числі в електронній формі, про управління правами на об’єкти творчості, а також запровадженням кримінальної відповідальності за придбання, зберігання або перевезення контрафактних примірників об’єктів авторського права та суміжних прав, вчинених з метою їх розповсюдження.

Розділ 2 „Кримінально-правова характеристика порушення авторського права і суміжних прав” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Об’єкт порушення авторського права і суміжних прав” розглянуто питання, пов’язані з дослідженням родового та безпосереднього об’єктів злочину, передбаченого ст. 176 КК України.

Родовим об’єктом порушення авторського права і суміжних прав необхідно вважати право інтелектуальної власності, а тому розміщення цього злочину у розділі V Особливої частини КК України „Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина” є невиправданим.

Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав, оскільки лише порушенням цих прав може бути заподіяна матеріальна шкода.

Підтримано думки науковців, які вважають, що предмет злочину є факультативною ознакою об’єкта злочину. Предметом злочину можуть бути об’єкти матеріального походження, тобто ті об’єкти, які мають властивість сприйматись людиною будь-яким чином. Обґрунтовано, що предметом злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є об’єкти авторського права і суміжних прав – твори науки, літератури і мистецтва, комп’ютерні програми і бази даних, виконання, фонограми, відеограми та програми мовлення.

У підрозділі 2.2. „Об’єктивна сторона порушення авторського права і суміжних прав” визначено зміст ознак об’єктивної сторони злочину, передбаченої ст. 176 КК України. Обґрунтовано, що діяння, передбачене ст. 176 КК України, полягає у вчиненні незаконного відтворення або розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав, інших умисних порушень майнових прав автора твору, комп’ютерної програми, бази даних, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, передбачених ст. 15, 39-41 ЗАПСП. Доведено, що порушення особистих немайнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав не можуть бути визнані злочином, передбаченим ст. 176 КК України, адже їх вчиненням не заподіюється матеріальна шкода.

Між порушенням майнового права і матеріальною шкодою, яка ним заподіюється і є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину, має існувати безпосередній причинно-наслідковий зв’язок. Порушення авторського права і суміжних прав визнається закінченим з часу заподіяння порушенням майнових прав автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми або організації мовлення матеріальної шкоди у значному, великому або особливо великому розмірах, грошове значення яких визначене у примітці до цієї норми.

Оскільки законодавець не розкриває поняття матеріальної шкоди у розумінні наслідків ст. 176 КК України, це ускладнює правильне застосування цієї норми органами досудового слідства та суду. У чинній нормі про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав під матеріальною шкодою необхідно розуміти вартість порушеного майнового права автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення. 

У підрозділі 2.3. „Суб’єкт злочину проти авторського права і суміжних прав” проаналізовано проблемні питання визначення суб’єкта цього злочину. Суб’єктом порушення авторського права і суміжних прав може бути будь-яка осудна фізична особа,  яка досягла шістнадцяти років до дня вчинення злочину.  Доведено, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 176 КК України, може бути також і сам автор продукту творчості у випадку порушення ним раніше відчуженого іншій особі майнового права на твір, комп’ютерну програму, базу даних, фонограму, відеограму, програму мовлення.

У підрозділі 2.4. „Суб’єктивна сторона порушення авторського права і суміжних прав” визначено особливості суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 176 КК України. Дослідження суб’єктивної сторони порушення авторського права і суміжних прав дає змогу стверджувати, що цей злочин може бути вчинено з прямим або непрямим умислом, оскільки винна особа усвідомлює фактичну сторону вчинюваного діяння, передбачає настання наслідків у вигляді матеріальної шкоди, бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.

Розділ 3 „Проблеми правозастосування і правотворчості у сфері кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. „Розмежування кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав та інших злочинів, відмежування цього злочину від адміністративних правопорушень” проведено розмежування злочину, передбаченого ст. 176 КК України, із суміжними злочинами та його відмежування від адміністративних правопорушень. Порушення авторського права та суміжних прав розмежовується від злочинів проти права промислової власності (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію та незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару), насамперед, за безпосереднім об’єктом злочину, особливо за предметом посягання.

Злочини проти авторського права на твір образотворчого мистецтва та проти права власності на такий твір розмежовуються, в першу чергу, за об’єктивною стороною цих діянь.

Порушення авторського права на базу даних і розголошення комерційної таємниці, якою є база даних, розмежовуються за суб’єктивною стороною злочинів. Злочин, передбачений ст. 176 КК України, та імпорт або розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування (ст. 203¹ КК України) розмежовується за предметом злочину. 

Відмежування злочину, передбаченого ст. 176 КК України, та адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51² Кодексу України про адміністративні правопорушення і ст. 345 Митного кодексу України здійснюється за розміром заподіяної порушенням авторського права і суміжних прав матеріальної шкоди.

У підрозділі 3.2. „Проблеми вдосконалення кримінальної відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав” проаналізовано проблемні аспекти кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав. Обґрунтовано, що встановлення нормою розміру матеріальної шкоди як обов’язкової ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 176 КК України, не сприяє ефективній охороні авторського права і суміжних прав. Більш вдалим було б запровадження кримінальної відповідальності за порушення майнового права суб’єкта авторського права і суміжних прав, незалежно від розміру заподіяння матеріальної шкоди. Ратифіковані Україною міжнародні угоди вимагають встановлення кримінальної відповідальності за умисні дії з обходу технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, умисне вилучення або зміну інформації про управління правами на об’єкти авторського права і суміжних прав, що передбачає необхідність криміналізації зазначених діянь. Аналізується необхідність запровадження кримінальної відповідальності за умисні діяння з обігу контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав, скоєних з метою їх розповсюдження.