Топчій В.В. Кримінально-правова характеристика невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК України)

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, дається загальна характеристика основних напрямів дослідження, формулюється зміст його об’єкта, предмета та мети, аналізуються методи, які використовуються при написанні роботи, розкривається її наукова новизна та формулюються основні теоретичні положення, які виносяться на захист, вказується на практичне значення результатів та зазначається їх апробація.

Розділ 1. «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат – злочин проти трудових та соціальних прав особи». Підрозділ 1.1. «Кримінально-правова охорона трудових та соціальних прав особи (історико-правовий аспект)» являє собою історико-правове дослідження нормативних актів, спрямованих на регулювання праці різних категорій працівників та на окремі прояви захисту їх соціальних прав. Застосування порівняльно-історичного методу дало можливість прослід­кувати та проаналізувати витоки та шляхи формування інституту кримінально-правової охорони трудових та соціальних прав особи та зробити висновок, що даний інститут є традиційним у вітчизняному кримінальному законодавстві починаючи з кінця ХІХ ст.

Підрозділ 1.2. «Об’єкт злочину, юридичні склади якого передбачені в ст. 175 КК України, та місце даної кримінально-правової норми в системі розділу V Особливої частини КК України» містить наукове дослідження інституту об’єкта злочину в цілому та визначення змісту об’єктів злочинів, юридичні склади яких передбачено в диспозиції ст. 175 КК України. Проаналізувавши найбільш відомі концепції щодо об’єкта злочину, які сьогодні існують в юридичній літературі (блага, цінності, людина, суспільні відносини), автор вважає, що об’єктом злочину в цілому, і безпосередніми об’єктами злочинів, юридичні склади яких передбачені в диспозиції ч. 1 ст. 175 КК України, є правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства (щодо заробітної плати), законодавства про соціальний захист (пенсії та інші соціальні виплати), а також законодавства, що регулює виплати стипендій окремим категоріям громадян. В даному розділі аналізується структура трудових правовідносин в частині регулювання виплати заробітної плати, відносин соціального захисту та адміністративних відносин, які складаються з приводу виплат окремих видів стипендій.

В підрозділі 1.3. «Предмет та потерпілий як обов’язкові ознаки об’єкта злочину «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» аналізується значення терміна «оплата праці». Робиться висновок, що якщо мова йде про оплату праці, але нижче встановленого мінімуму, то такі дії не утворюють діяння, юридичний склад якого передбачено в диспозиції ст. 175 КК України, а їх слід кваліфікувати за ст. 172 КК України незалежно від термінів їх невиплати. У науковій дискусії щодо того, чи є предметом злочину тільки регулярні виплати, автор обґрунтовує позицію, що оскільки заробітна плата складається з декількох компонентів, які виплачуються не тільки регулярно, то предметом злочину є не тільки регулярні, а й одноразові виплати, а також, в окремих випадках, це можуть бути натуральні товари. Що стосується такого предмета даного юридичного складу злочину як стипендія, то це питання в даній роботі розглядається вперше в юридичній літературі. Автором роботи проаналізовано понад 400 нормативних актів, якими особам призначалися стипендії і якими осіб позбавили стипендій. У зв’язку із цим запропоновано термін «законом» в диспозиції ч. 1 ст. 175 КК України змінити на термін «законодавством». Залежно від призначення, суб’єк­тивного складу одержувачів, строків виплат наводиться класифі­кація стипендій. Стосовно пенсій, у роботі обґрунтовується, що предметом аналізованого злочину є тільки ті пенсії, які отримують особи відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуван­ня». Пенсійні виплати, які здійснюються недержавними пенсійними фондами, не є предметом даного злочину. Під іншими установленими законом виплатами слід вважати кошти, які застрахована особа отримує в результаті окремих видів загально­обов’язкового державного соціального страхування, грошову допомогу, які окремі категорії осіб (наприклад, науково-педагогічні працівники) отримують в разі виходу на пенсію, забезпечення військовослужбовців тощо. Детальний аналіз заробітної плати, стипендії, пенсії, більшості випадків виплати інших видів соціальної допомоги дозволив автору сформулювати ознаки предмета даного злочину, що становить собою елемент новизни даного наукового дослідження. Потерпілими в даному юридичному складі злочину пропонується вважати не тільки громадян України, а й будь-яких осіб, які мають право отримання вказаних виплат. Проаналізувавши законодавство про загальнообов’язкове державне страху­ван­ня, яке складається із значної кількості нормативних актів, автор дійшов висновку, що потерпілими можуть бути не тільки застраховані особи, а й їх спадкоємці (ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), іноземці, особи без громадянства. Коло потерпілих може бути надзвичайно широким, адже заробітну плату, стипендію також отримують не тільки громадяни України.

Розділ 2. «Аналіз об’єктивних та суб’єктивних ознак юридичних складів злочину «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат». Підрозділ 2.1. «Об’єктивні ознаки юридичних складів злочину, що полягає у невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» присвячено аналізу ознак об’єктивної сторони даних юридичних складів злочинів. Основне питання, яке вирішувалось, – тлумачення терміна, який позначає форму діяння, а саме «невиплата». На думку автора дисертації, незважаючи на доволі чітке визначення терміна «невиплата» в тексті закону, відбувається його розширене тлумачення. Автор приєднується до позиції, що кримінальна відповідальність повинна наставати тільки за повну невиплату вказаних коштів при умові, що така невиплата триває більше одного місяця, а також виплату товарами, які не дозволені до виплати. Крім того, в даному підрозділі аналізується зміст термінологічних зворотів «більше ніж за один місяць», «безпідставна». В підрозділі також аналізуються конкретні кримінальні справи, порушені за ст. 175 КК України з метою визначення реального змісту цих термінів. Автором також розглядається співвідношення діянь, юридичні склади яких передбачені в ст. 175 та ст.ст. 212, 212¹ КК України, і пропонується при наявності наслідків, передбачених у диспозиціях статей 212 та 212¹ КК України та інших підстав, кваліфікувати невиплату заробітної плати за сукупністю зі злочинами, передбаченими ст.ст. 212 та 212¹ КК України.

Основними питаннями, яким присвячено підрозділ 2.2. «Суб’єктивні ознаки злочину, що полягає в невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат», є дослідження та встановлення ознак суб’єкта цього злочину, які характеризують його як спеціальний. Щоб визначити коло осіб, які є суб’єктами невиплати заробітної плати, окремих видів стипендії чи інших соціальних виплат, автор розглядає коло осіб, які є суб’єктами трудових правовідносин, правовідносин соціального захисту і встановлює, хто безпосередньо несе відповідальність за виплату заробітної плати чи інших установлених законом виплат. В результаті доходить висновку, що такими суб’єктами є роботодавці-власники підприємств, установ, організацій або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, громадяни-підприємці або фізичні особи, які використовують найману працю; власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представники, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Автором детально проаналізовано порядок нарахування та виплати всіх видів пенсій та функціональні обов’язки працівників Пенсійного Фонду України й зроблено висновок, що до суб’єктів цього злочину (ст. 175 КК України) слід віднести службових осіб Пенсійного Фонду України. Якщо злочин полягає у безпідставній невиплаті страхових виплат, які виплачуються із коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків, то суб’єктами є керівники управлінь і відділень цього Фонду. При невиплаті пенсій, які призначає Комісія з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України, впродовж вказаного в КК України часу, відповідальність має нести Голова цієї Комісії. Разом з тим акцентується, що особи, які безпосередньо виплачують указані виплати (працівники поштових відділень, касири банків, підприємств тощо), мають при наявності підстав відповідати за злочини проти власності. Робиться висновок, що суб’єктами злочину, юридичні склади якого передбачені в диспозиції ст. 175 КК України, слід визнавати і бухгалтерів.

Підрозділ 2.3. «Особливості юридичного складу злочину, перед­баченого ч. 2 ст. 175 КК України» присвячено розгляду спеціального способу вчинення даного злочину, а саме нецільового використання коштів, призначених на виплату заробітної плати чи інших установлених законом виплат. На думку автора, мова в диспозиції ч. 2 ст. 175 КК йде практично не про кваліфікований різновид злочину, а про окремий злочин, який полягає у нецільовому використанні коштів, які призначені для вказаних виплат. Робиться висновок, що склади злочинів, передбачені в ч. 1 ст. 210 та ч. 1 ст. 175 КК України, співвідносяться як загальний і спеціальний. Якщо ж сума використаних не за цільовим призначенням бюджетних коштів у три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то кваліфікація має відбуватися за сукупністю злочинів – ч. 2 ст. 175 та ч. 2 ст. 210 КК України. Якщо ж мова йде про умисне і корисливе використання коштів, які повинні бути виплачені як заробітна плата керівниками небюджетних підприємств, установ та організацій, то їх дії слід кваліфікувати, при наявності підстав, як привласнення чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК і ст. 175 України). Якщо невиплата заробітної плати пов’язана з учиненням службового підроблення, не виключається додаткова кваліфікація і за ст. 366 КК України. У даному підрозділі розглядається також ряд проблемних питань, пов’язаних із виплатою заробітної плати в «конверті», заниженням заробітної плати, що тягне за собою ненадходження внесків до Пенсійного фонду України та інших соціальних фондів.

Розділ 3 «Заходи кримінально-правового впливу щодо осіб, які вчинили злочин «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1. «Звільнення від кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ч. 3 ст. 175 КК України)» аналізується інститут звільнення від кримінальної відповідальності в цілому та спеціальний вид, який передбачений в ч. 3 ст. 175 КК України. Це дозволило виявити цілий ряд проблем, які виникають при застосуванні норми, передбаченої в ч. 3 ст. 175 КК України. По-перше, виникає серйозна колізія між нормами кримінального та кримінально-процесуального права. По-друге, відмічається некоректність у формулюванні змісту ч. 3 ст. 175 КК України, тому що неможливо встановити, до якого моменту і в якому обсязі має бути здійснена виплата заборгованості. По-третє, законодавцем не обумов­лю­ються мотиви та мета, якими керувалася особа, виконуючи вимоги ч. 3 ст. 175 КК України, і єдиною підставою звільнення є виплати заборго­ваності до моменту пред’явлення особі обвинува­чення у вчиненні злочину. Автор дослідив кримінальне законодавство 17 країн – учасниць Європейського Союзу, до участі у якому має намір приєднатися і Україна, і констатує, що в них існують, як правило, загальні види звільнення від кримінальної відповідальності за такі діяння.

В підрозділі 3.2. «Окремі питання караності невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» аналізується різновид реагування на вчинення даних злочинів, а саме санкції. При розгляді караності даних суспільно небезпечних діянь проведено аналіз санкцій юридичних складів злочинів, передбачених у ч. ч. 1 і 2 ст. 175 КК України, встановлено, чи відповідає ступінь їх суспільної небезпеки тим покаранням, які передбачені за їх вчинення, проведено порівняльний аналіз санкцій ст. 175 КК України із санкціями за злочини, які теж вчиняються спеціальними суб’єктами і завдають реальної шкоди трудовим правовідносинам (ст. 172 КК України), із санкціями за злочини проти пенсійної системи України (ст. 212¹ КК України), а також із санкціями за корисливі посягання на власність (ст. ст. 185 та 192 КК України), які спрямовані на заподіяння майнової шкоди, у побудові санкцій та дано висновки щодо їх реформування.