Якимова С.В. Кримінологічна характеристика та попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті (за матеріалами УМВСУ на Львівській залізниці)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значимість одержаних результатів, апробація результатів та публікації.

Розділ 1. “Вплив діяльності залізничного транспорту на суспільні відносини” складається з трьох підрозділів і присвячений кримінологічному вивченню специфічного середовища, пов’язаного з діяльністю залізничного транспорту, та проводиться не в загальному, а у зв’язку із вчиненням корисливих злочинів на його об’єктах.

У підрозділі 1.1. “Соціальні наслідки діяльності залізничного транспорту та пріоритети його розвитку на етапі утвердження України як транзитної держави” розглянуто генезис соціальних наслідків діяльності залізничного транспорту з часу прокладання перших колій і до сьогодення. Такий підхід дозволив узагальнити, що залізничний транспорт прискорив перехід до індустріального суспільства, а на сучасному етапі – постіндустріального суспільства, яке, зокрема характеризується зростанням масштабів міжнародної торгівлі, розширенням можливостей переміщення людей і товарів по всьому світу. Разом з тим з’являються нові способи протиправного використання залізничного транспорту.

З розвитком суспільних відносин виникають не лише нові додаткові напрями діяльності на залізничному транспорті, які безпосередньо не пов’язані з перевезенням пасажирів і вантажів, але й нові види корисливої злочинної поведінки. З подальшим удосконаленням суспільних відносин відповідного удосконалення потребує і сама діяльність залізничного транспорту пріоритетами розвитку якого, в особливості, стають нарощення транзитного потенціалу, підвищення рівня безпеки, покращення якості транспортних послуг, розвиток інформаційних технологій та удосконалення нормативно-правового й організаційного регулювання.

У підрозділі 1.2. “Загальна характеристика корисливих злочинів на залізничному транспорті” розроблено визначення корисливих злочинів на залізничному транспорті, як таких, що з мотивів набуття матеріальних переваг вчиняються в поїздах, на вокзалах, станціях, підприємствах залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, які забезпечують діяльність і розвиток залізничного транспорту та входять до його складу.

Проведено розмежування понять: “корисливі злочини”, “майнові злочини”, “економічні злочини”. Зокрема, зауважено, що злочини, які в офіційній статистиці ОВС враховуються як економічні, не завжди вчиняються з корисливих мотивів, а отже, відносяться до корисливих.

Кримінологічний підхід до оцінки шкоди, що завдається суспільним відносинам внаслідок вчинення злочинів, сприяв з’ясуванню специфічних негативних наслідків корисливих злочинів на залізничному транспорті, які пов’язані з порушенням транспортних правовідносин, посяганням на безпеку руху й експлуатацію залізничного транспорту, визначаються значимістю залізничного транспорту для економічного розвитку України.

У підрозділі 1.3. “Історичний досвід боротьби з корисливими злочинами на залізничному транспорті” з’ясовано, що специфіка діяльності залізничного транспорту зумовила потребу в створенні спеціального інституту забезпечення правопорядку на залізничному транспорті – транспортної міліції діяльність якої на даному етапі потребує суттєвого вдосконалення та, зокрема з урахуванням кращих традицій історичного досвіду. В зв’язку з цим аналізуються: нормативно-правові акти, які регламентували діяльність транспортної міліції щодо недопущення порушень законності в різні історичні періоди; форми взаємодії з залізничниками, споживачами транспортних послуг, жителями залізничних районів; заходи боротьби зі злочинами проти власності на об’єктах залізничного транспорту т. ін. Узагальнено, що окремі з них і дотепер не втрачають своєї актуальності (спеціалізація громадських формувань на транспорті, роз’яснення підвищеного ступеня суспільної небезпеки крадіжок засобів безпеки руху, відміна зупинок поїздів на найбільш криміногенних дільницях, максимальне наближення до залізничних станцій міліцейських постів у населених пунктах, створення координаційного органу профілактики протиправної поведінки на транспорті т. ін.).

Розділ 2. “Кримінологічний аналіз корисливих злочинів на залізничному транспорті ” складається з трьох підрозділів і присвячений кримінологічному дослідженню корисливих злочинів на залізничному транспорті, осіб, які їх вчинили, а також визначенню комплексу детермінант корисливих злочинів на залізничному транспорті.

У підрозділі 2.1. “Кримінологічна характеристика корисливих злочинів на залізничному транспорті” констатується, що злочини, які вчиняються з корисливих мотивів, відносяться до найпоширеніших на залізничному транспорті (94,3% респондентів). Дослідження офіційних даних кримінально-правової статистики на територіальному, галузевому та галузево-регіональному рівнях узагальнення сприяло виявленню й узагальненню низки специфічних ознак корисливих злочинів на залізничному транспорті серед яких, зокрема: а) більша питома вага діянь, передбачених ст. 307 КК України, які невід’ємно пов’язані з наркобізнесом; б) менша частка економічних злочинів, виявлених у пріоритетних напрямах; в) більша питома вага хабарництв; г) у структурі злочинів у сфері господарської діяльності більшість (наприклад, на Львівській залізниці – 77,1%) складають порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом; придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, цінних паперів; незаконне транспортування з метою збуту або збут підакцизних товарів; ґ) ядро крадіжок формують крадіжки речей у пасажирів, вантажів, засобів безпеки руху поїздів, розукомплектування рухомого складу. Їх наявність пояснюється особливою роллю залізничного транспорту в забезпеченні економічних зв’язків, організацією процесу переміщення людей і матеріальних цінностей в умовах лібералізації економіки, специфікою діяльності залізниці як суб’єкта господарювання.

Разом з тим виявлено спільні та відмінні ознаки для різних видів корисливих злочинів на залізничному транспорті. Зокрема, з’ясовано, що крадіжки вантажів вирізняються груповим характером злочинної діяльності та латентністю, що особливо притаманно злочинам до яких причетні залізничники. Крадіжки у пасажирів характеризуються вчиненням злочинів у стані сп’яніння (33,9%) й особами, які раніше вчиняли злочини (30,6%). У структурі злочинів, вчинених у поїздах, які прямують закордон, курортні зони, мегаполіси, крадіжки можуть становити до 70,0 %.

Розглядаючи численні класифікації корисливих злочинів, вказано на їх загальний характер, що не сприяє подальшому науковому розвитку знань про особливості корисливих злочинів на залізничному транспорті. В зв’язку з цим пропонується авторська кримінологічна класифікація: корисливі злочини, пов’язані з пасажирськими перевезеннями, які вчиняються з приводу протиправного використання пасажирського залізничного транспорту, його транспортних процесів або протиправного заволодіння майном пасажира; корисливі злочини, пов’язані з вантажними перевезеннями, які вчиняються з приводу протиправного заволодіння вантажем або використання перевізних технологій як джерела одержання незаконних доходів; корисливі злочини, пов’язані з безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту – це, як правило, крадіжки засобів безпеки руху, розукомплектування рухомого складу,
а також корисливі злочини, пов’язані з порушенням законодавства щодо заготівлі металевого брухту, що стимулюють вчинення на залізниці даних корисливих злочинів проти власності, які додатково посягають на безпеку руху й експлуатацію залізничного транспорту; корисливі злочини, які вчиняються в допоміжних напрямках діяльності залізниці, що безпосередньо не пов’язані з перевезенням пасажирів і вантажів; “інші корисливі злочини”, які відносяться до так званих “транспортних” виключно за ознакою “місце вчинення”.

У підрозділі 2.2. “Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили корисливі злочини на залізничному транспорті” розкривається шляхом аналізу їх соціально-демографічних, кримінально-правових, морально-психологічних ознак й особливостей, інших характеристик. Зокрема, серед крадіїв, які на момент вчинення злочину на залізничному транспорті навчались у закладах освіти,
80,0% – школярі. Проте ОВСТ профілактичну роботу, в основному, проводять з учнями профтехучилищ, що може свідчити про недостатнє використання кримінологічної інформації. За результатами анкетування встановлено, що крадії засобів безпеки руху й експлуатації на залізничного транспорту об’єднуються в злочинні групи за принципом “дружби” (65,7%), спільним місцем навчання (26,5%), проживання (23,5%) і навіть за родинними зв’язками (3,9%). Це вказує на важливість проведення спільних заходів профілактики територіальними та транспортними ОВС. До того ж такі злочинці зневажливо ставляться до норм права, моралі, суспільних інтересів, адже переважно не замислювались над можливими негативними наслідками своїх протиправних дій (74,3% респондентів), хоча й усвідомлювали їх характер у зоні підвищеної небезпеки.

З’ясовано характерні ознаки осіб, які на залізничному транспорті вчинили різні види корисливих злочинів. Зокрема, серед осіб, які залучені до наркобізнесу, порівняно з тими, які проводили некорисливі операції з наркотичними засобами, спостерігається більша частка жінок, що, передусім, пояснюється характером незаконних операцій з наркотичними засобами, які мають місце на об’єктах залізничного транспорту, а також моральним і матеріальним неблагополуччям у сімейному середовищі.

Аналізуючи корисливих злочинців за родом занять, вказано на підвищену небезпеку злочинців з числа працівників залізниці, які володіють специфічними знаннями та навиками, особливо у сфері вантажних перевезень, і при цьому порушують транспортно-правові норми.

У підрозділі 2.3. “Детермінанти корисливих злочинів на залізничному транспорті”, спираючись на концепцію діалектичного детермінізму проаналізовано різні підходи у зарубіжній, радянській та сучасній українській кримінології щодо впливу численних явищ і процесів на корисливі злочини. Відзначається, що крайня поляризація багатих і бідних, зниження можливостей вертикальної мобільності, виключення маси населення з активного суспільного життя внаслідок депрофесіоналізації, декваліфікації, маргіналізації, безробіття створює істотну соціальну базу корисливих злочинів на даному етапі розвитку українського суспільства та породжує користь як соціально-психологічне явище. Узагальнюється, що детермінанти корисливих злочинів на залізничному транспорті з однієї сторони – відображають детермінанти корисливих злочинів у цілому в нашій державі на сучасному етапі її розвитку; а з іншої – специфічні, які розглядаються в площині галузевих особливостей перевізної діяльності залізничного транспорту (недоліки в організації пасажирських і вантажних перевезень, низький рівень трудової дисципліни суб’єктів транспортних правовідносин, віктимна поведінка на об’єктах залізничного транспорту, недоліки в діяльності ОВСТ і воєнізованої охорони залізниці, недосконалість транспортного законодавства та практики його застосування, низький технічний стан об’єктів залізниці, слабкий комп’ютерний супровід перевізних операцій, невідповідність складної та розгалуженої “неринкової” структури галузі реальним потребам у перевезеннях т. ін.).

Розділ 3. “Попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті” складається з трьох підрозділів у яких, відповідно до положень кримінологічної теорії попередження злочинів, розглядаються загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті, а також проблемні питання, пов’язані з реалізацією індивідуальної профілактики корисливих злочинів органами внутрішніх справ на залізничному транспорті.

У підрозділі 3.1. “Загальносоціальні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті” досліджено загальносоціальні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті як такі, що гармонізують й оздоровлюють суспільство в цілому та правовідносини на залізничному транспорті зокрема. Визначено їх перелік у найважливіших сферах життєдіяльності українського суспільства серед яких, передусім, соціальна, економічна, політична, а також сфера діяльності залізничного транспорту.
В зв’язку з цим вказано на доцільність розвивати ринок праці, збільшити доходи від трудової діяльності, сприяти працевлаштуванню неконкурентоздатних на ринку праці верств населення, посилити мотивацію до продуктивної праці, стабілізувати економічну та податкову політику, виховувати культуру багатства, негативне відношення в суспільстві до ухилення від сплати податків, впорядкувати та конкретизувати функції міністерств і відомств, формувати довіру населення до державної економічної політики, підвищити рівень інформатизації транспортного процесу й інформативної взаємодії, сертифікувати якість продукції транспорту, зорієнтувати політику на залізничному транспорті не лише на швидкість доставки пасажирів і вантажів, але й на безпеку руху, збереженість матеріальних цінностей при перевезеннях, покращити інвестиційний клімат галузі, посилити адаптацію діяльності залізничного транспорту до ринкових умов, господарського законодавства України та директив Європейського Союзу, вдосконалити взаємозв’язок між транспортними, виробничими, торговельними та митними технологіями т. ін.).

У підрозділі 3.2. “Спеціально-кримінологічні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті” визначено комплекс спеціально-кримінологічних заходів попередження щодо корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими та вантажними перевезеннями, безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту, корисливих злочинів у допоміжних напрямах організаційно-господарської діяльності на залізничному транспорті,
а також інших корисливих злочинів, що вчиняються на його об’єктах.

Узагальнюється, що спеціально-кримінологічне попередження корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими та вантажними перевезеннями, безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту має розглядатись в якості пріоритетних напрямів.

Зокрема, розглядаючи спеціально-кримінологічні заходи попередження корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими перевезеннями, вказано на доцільність обмежити продаж спиртних напоїв на станціях і в поїздах; більшу увагу приділяти соціальній рекламі на залізничному транспорті, що пропагує правила поведінки на його об’єктах, сприяє наведенню партнерських відносинам між транспортною міліцією та пасажирами; проводити тендери щодо технологічної модернізації поїздів не лише з огляду на комфортність, але й збереженість майна під час поїздки; підвищити щільність нарядів супроводу пасажирських поїздів шляхом активнішого залучення працівників поїзних бригад та спеціальних громадських формувань на залізничному транспорті, забезпечивши належну правову основу для такої діяльності.

В контексті спеціально-кримінологічних заходів попередження корисливих злочинів, пов’язаних з вантажними перевезеннями, важлива роль відводиться заходам удосконалення діяльності відділу по боротьбі зі злочинними посяганнями на вантажі (надалі – ВБЗПВ), зорієнтувавши її не лише на розкриття злочинних посягань на вантажі, але й недопущення їх вчинення на стадіях готування чи замаху, розшук викрадених вантажів. Для цього створити оперативні групи розшуку вантажів, відповідну аналітичну інформаційно-пошукову систему, узгодивши порядок обміну такою інформацією між ОВС на різних залізницях і видах транспорту. Для удосконалення обліку корисливих злочинів, пов’язаних зі злочинними посяганнями на вантажі, в якості одного з пріоритетних напрямів виявлення для ОВСТ, пропонується в їх числі враховувати не лише відповідні загальнокримінальні злочини проти власності “по лінії ВБЗПВ”, як це відбувається на практиці, але й економічні злочини “по лінії ДСБЕЗ”, які супроводжують завчасно сплановані злочинні посягання на вантажі, що сприятиме об’єктивному відображенню сучасної корисливої злочинної діяльності в сфері вантажних перевезень і застосуванню узгоджених запобіжних заходів ВБЗПВ і ДСБЕЗ. Окрім цього, до переліку злочинів у паливно-енергетичному комплексі, який визначено спільною вказівкою Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ та податкової міліції України від 2.06.04 р. № 12-157 окв щодо єдиного порядку обліку злочинів у сфері економіки, включити “злочини, вчинені на транспорті, який забезпечує перевезення паливно-мастильних матеріалів”, а не лише ті, які вчинені на трубопровідному транспорті, що забезпечить комплексний підхід до боротьби з корисливими злочинами в паливно-енергетичному комплексі на етапі транспортування паливно-мастильних матеріалів.

Спеціально-кримінологічне попередження корисливих злочинів, пов’язаних з безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту, передусім, включає заходи технічного, правового, виховного й організаційного характеру щодо унеможливлення крадіжок засобів безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту з його об’єктів, а також їх подальшого збуту чи придбання заради наживи в пунктах прийому металобрухту. Враховуючи те, що важлива роль у пізнанні суспільної небезпеки протиправної поведінки відводиться нормам кримінального права, пропонується удосконалити диспозицію ст. 277 КК України, що буде виключати неоднозначність її тлумачення та покращить правозастосування щодо крадіжок засобів безпеки руху й експлуатації залізничного транспорту. Аргументується потреба доповнити статтю 9 Закону України “Про Державну спеціальну службу транспорту” (повноваження Міністерства транспорту у взаємовідносинах з Державною спеціальною службою транспорту) посиланням на обов’язковість взаємодії з правоохоронними органами на транспорті.

У підрозділі 3.3. “Індивідуальна профілактика корисливих злочинів органами внутрішніх справ на залізничному транспорті” досліджується індивідуальна профілактика корисливих злочинів на залізничному транспорті як цілеспрямована, з урахуванням психолого-педагогічних вимог діяльність, що проводиться ОВСТ з метою блокування негативних якостей, які сприяють корисливій мотивації злочинної поведінки та недопущення її реалізації на об’єктах залізничного транспорту.

За результатами дослідження встановлено, що індивідуальна профілактика є недостатньо ефективною на залізничному транспорті, здійснюється ОВСТ не систематично, що значною мірою пов’язано з галузевим принципом їх діяльності. З огляду на це уточнено об’єкти індивідуально-профілактичного впливу та визначено заходи, які мають на меті активізувати даний напрям діяльності ОВСТ (забезпечити систематичне одержання від територіальних ОВС інформації про осіб, які виявляють готовність до вчинення корисливих злочинів й особливо з числа осіб, які проживають поблизу об’єктів залізничного транспорту; створити в ОВСТ банк даних щодо залізничників, які допускають порушення нормативних приписів, звільнені з роботи у зв’язку з недобросовісним виконанням професійних обов’язків; зміцнити оперативні позиції ОВСТ серед працівників залізниці, споживачів транспортних послуг, жителів “залізничних районів” т. ін).

На підставі теоретичних узагальнень й експертного опитування з’ясовано зв’язок між специфікою діяльності пасажирського залізничного транспорту та ситуативно, особистою й рольовою віктимністю. З огляду на це сформульовано рекомендації щодо вдосконалення віктимологічного напрямку профілактики корисливих злочинів: а) уточнити тактичні схеми індивідуально-профілактичного впливу ОВСТ з урахуванням типових варіантів віктимної поведінки пасажира (стан сп’яніння; особиста дезорганізація; схильність до легкої наживи; легковажних знайомств і вживання спиртних напоїв з випадковими особами);
б) створити фонд допомоги пасажирам-жертвам корисливих злочинів; в) в ОВСТ створити інформаційно-аналітичний банк даних щодо жертв корисливих злочинів на об’єктах пасажирського залізничного транспорту; г) проводити тренінги з реалізованими жертвами щодо упорядкування їх подальшої поведінки в незвичних умовах функціонування пасажирського залізничного транспорту; ґ) на перспективу розглянути можливість надання ОВСТ такої транспортної послуги як персональний супровід пасажира в окремих напрямах швидкісного руху поїздів.