Храмцов О.М. Кримінологія вербальної агресії

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його об’єкт, мету та завдання, сформульовано положення, що виносяться на захист, зазначено теоретичне та практичне значення і наукова новизна дослідження, а також подано інформацію про апробацію отриманих результатів.

Розділ 1 “Поняття та види кримінальної вербальної агресії” містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Поняття та загальна характеристика кримінальної вербальної агресії” подано визначення кримінальної вербальної агресії. Для цього розглядаються різні наукові підходи до агресії взагалі, зокрема досліджуються роботи вчених, присвячених феномену агресії: З. Фрейда, К. Лоренца, Е. Фромма та інших. Визначаються основні чинники агресивної поведінки.

На основі теорії криміналізації вказуються ті умови, за яких вербальна агресія стає кримінальною. Основною підставою для цього є характер та ступінь суспільної небезпеки вербальних агресивних дій.

На основі вказаного вище, кримінальною вербальною агресією визнається цілеспрямована, деструктивна поведінка, яка виражається в особливому виді інформаційних діянь – вербальних (словесних), які мотивовані ворожістю та ненавистю до людей, суспільства, наносять шкоду життю, здоров’ю, честі та гідності, правам людей  або викликають у них психічний дискомфорт (стан напруги, тривоги, страху та інші негативні емоції), за які передбачена кримінальна відповідальність.

Підрозділ 1.2. “Види кримінальної вербальної агресії”  присвячений різним видам кримінальної вербальної агресії. Їх розподіл дається за різними підставами. Всі агресивні дії можна класифікувати на основі трьох шкал: фізична – вербальна; активна – пасивна; пряма – непряма. Виходячи з цього, кримінальна вербальна агресія може бути: активною (в формі інформаційної дії) та пасивною (бездіяльність); прямою (безпосередньо спрямована на потерпілого) та непрямою (безпосередньо не спрямована на потерпілого). Це, в свою чергу, дає  можливість виділити наступні види кримінальної вербальної агресії:

- вербальна – активна – пряма (погрози вбивством та знищенням майна);

- вербальна – пасивна – пряма (бойкот іншої людини, відмова з нею спілкуватися);

- вербальна – активна – непряма (неправдиве повідомлення про вчинення злочину);

- вербальна – пасивна – непряма (відмова дати свідчення в суді або на попередньому слідстві).

Залежно від мети, яку ставить перед собою особа, що вчиняє вербальний агресивний злочин, кримінальну вербальну агресію розподіляють на ворожу (головна мета – нанесення шкоди та заподіяння страждань) та інструментальну ( мета, наприклад, самоствердження особи).

Кримінальна вербальна агресія може бути індивідуальною та груповою. Її груповий характер обумовлює підвищену суспільну небезпеку таких дій.

Залежно від того мала чи місце провокація агресії з боку потерпілого або інших осіб вербальну агресію можна розділити на реактивну (спровоковану поведінкою потерпілого чи інших осіб) та проактивну (яка не обумовлена такою провокацією). Наявність провокації з боку потерпілого в деяких випадках визнається обставиною, яка пом’якшує відповідальність.

Розділ 2 “Кримінологічна характеристика кримінальної вербальної агресії” складається з шести підрозділів.

У першому підрозділі “Кримінологічна класифікація злочинів, які є проявами кримінальної вербальної агресії” подано кримінологічні класифікації вербальних агресивних злочинів за наступними підставами: за об’єктом, за суб’єктом, за змістом вербальної інформації тощо. Основною з них є кримінологічна класифікація, яка враховує декілька складових кримінологічної характеристики: об’єкт злочину, спосіб, особу злочинця. На основі запропоновано класифікувати вербальні агресивні злочини на наступні види:

- насильницькі злочини проти життя, здоров’я, честі та гідності , інших особистих прав людини (погрози вбивством, доведення до самогубства);

- насильницько-корисливі злочини (розбій, грабіж, вимагання), які характеризуються вилученням майна з погрозою фізичним насильством чи шантажем;

- агресивні посягання на державу, громадську безпеку, громадський порядок та порядок управління (хуліганство, завідомо неправдиві  повідомлення про небезпеку громадянам та об’єктам власності);

- незаконні агресивні вербальні дії представників влади (перевищення влади чи службових повноважень, примушування давати показання).

Ця та інші кримінологічні класифікації спрямовані на встановлення окремих складових кримінологічної характеристики вербальних агресивних злочинів: особи злочинця, способу вчинення злочину, характеру діяння, причин та умов злочину тощо, що, в свою чергу, обумовлює розробку конкретних заходів спеціально-кримінологічного попередження таких злочинів.

У підрозділі 2.2. “Незлочинна вербальна агресія як фонове явище для кримінальної вербальної агресії” розглядаються деякі агресивні цивільно-правові та адміністративні правопорушення (сімейні конфлікти, незлочинні погрози тощо), які є фоновими явищами для вербальних агресивних злочинів. Наголошується на тому, що вони утворюються з такої форми (або декількох форм) соціального відхилення, інтенсивний розвиток якої має тенденцію до переростання у  злочин. Тому попередження таких проявів вербальної агресії, притягання винних до адміністративної відповідальності дозволить запобігти вчиненню в подальшому агресивних злочинів.

Підрозділ 2.3. “Кримінальна вербальна агресія та її криміногенні фактори” присвячений аналізу основних криміногенних чинників, які сприяють вербальним агресивним злочинам. Основними з них є занепад моралі в суспільстві, значне послаблення дії моральних норм. Негативний моральний та емоційний стан у сім’ї, конфліктність та відчуженість батьків від дітей, агресивні стилі виховання дітей сприяють формуванню агресивності особистості молодої людини. Важливим криміногенним фактором формування агресивної особистості є негативне найближче побутове оточення. Це стосується особливо об’єднань молоді в агресивні групи з негативною психологічною атмосферою, де прояви агресивної поведінки стосовно не членів групи схвалюються їх представниками.

Негативно впливають на особу і засоби масової інформації, в яких насильство, вбивства та знущання над людиною займають значне місце. Відповідним державним органам слід зрозуміти, що психологічна безпека суспільства має таке ж значення, як і безпека фізична.

На вчинення вербальних агресивних злочинів впливає також алкоголізм та п’янство. За даними автора, понад 75% злочинців, які вчинили вербальні агресивні злочини знаходились у стані алкогольного сп’яніння.

Значну роль у механізмі злочинної агресивної вербальної поведінки відіграє конкретна життєва ситуація, в якій вони скоюються. Ці ситуації можна класифікувати: за джерелом виникнення – створені злочинцем, створені потерпілим чи іншими особами; за змістом – проблемні, конфліктні та інші; за характером впливу на злочинця – екстремальні, провокуючі, сприятливі, ускладнюючі (скоєння злочину), нейтральні.

На вчинення вербального агресивного злочину впливає і віктимна поведінка потерпілого. Ця поведінка може бути: конфліктною (жертва сама створює конфліктну ситуацію), провокуючою та нейтральною (жертва не впливала на розвиток злочинних дій). Вивченням 200 кримінальних справ про вербальні агресивні злочини встановлено, що понад 80% потерпілих були чоловіками, 20% – жінки. Середній вік потерпілих – 25 – 40 років. Залежно від  виду віктимної поведінки їх можна розділити на: агресивні жертви – 26%; активні –35%; пасивні – 17%; некритичні (до своєї поведінки) – 13%; нейтральні – 9%.

У підрозділі 2.4. “Особистість вербального агресивного злочинця” подано соціально-демографічну та психологічну характеристику особистості вербальних агресивних злочинців. Зокрема зазначається, що більшість таких злочинців складають чоловіки – 86%, а жінки лише – 14%. Їх особистість характеризують такі якості, як підвищений рівень тривожності, агресивності, а інколи навіть жорстокості, конфліктності та ригідності. За допомогою теста Баса-Даркі серед вербальних агресивних злочинців отримані наступні показники агресії: фізична – 70%;  непряма – 57%; дратівливість, різкість, грубість – 62%; негативізм – 42%; підозрілість – 53%;  вербальна агресія – 62%. Результат дослідження порівнювався з результатом дослідження в контрольній групі, де отримані наступні результати: 48% – фізична агресія; 34% – непряма агресія; 42% – дратівливість, різкість, грубість; 35% – негативізм; 46% – підозрілість; 40% – вербальна агресія. Показники агресії у злочинців, вищі ніж у представників контрольної групи, але ця розбіжність не є значною.

Певний вплив на агресивну злочинну поведінку справляють акцентуації особистості. Дослідженням встановлено, що серед вербальних агресивних злочинців розповсюджені наступні акцентуації: циклоїдна – 45,5%; гіпертимна – 25,5%; збудлива – 12%. Інші види акцентуацій зустрічаються не так часто. Цим особам притаманні деякі психопатичні риси особистості.

Вивченням особистості  агресивного вербального злочинця встановлено, що вони мало чим відрізняються від не злочинців. У них немає значних відхилень та особливостей особистості порівняно з іншими людьми. Слід лише говорити про підвищену частоту тих чи інших особистісних якостей в порівнянні з особами, які не вчинили злочини.

У підрозділі 2.5. “Мотивація кримінальної вербальної агресії” розкрито механізм внутрішньої детермінації злочинів – їх мотивації. Наголошується на тому, що останнім часом значно понизився поріг мотивації кримінальної агресії. Основні види мотивації кримінальної вербальної агресії – це ворожа та інструментальна. При ворожій мотивації злочинець керується ворожістю та ненавистю до потерпілого і має на меті нанесення йому шкоди. Інструментальну мотивацію характеризує не бажання нанести шкоду потерпілому, а інша мета, наприклад, зняття емоційної напруги. Самостійним видом мотивації вербальних агресивних злочинів є негативістська мотивація, в основі якої лежить бажання особи ствердитись на соціальному, соціально-психологічному та індивідуальному рівнях.

Більшість вербальних агресивних злочинів є полімотивними (особа керується зразу декількома мотивами).

Все це повинно ураховуватись при дослідженні мотивів злочину, які входять у предмет обов’язкового встановлення та доказування по кожній кримінальній справі. Нерозуміння і не встановлення істинних мотивів злочинів позбавляє суб’єктів попередження можливості цілеспрямовано проводити кримінально-правовий, виправний та спеціально-кримінологічний вплив на злочинців.

Підрозділ 2.6. “Кримінальна  відповідальність за злочини, що є проявами кримінальної вербальної агресії” містить кримінально-правовий та кримінологічний аналіз складів окремих агресивних вербальних злочинів. Результатом цього аналізу є висновок про те, що деякі кримінально-правові норми про такі злочини потребують змін. А саме, ст. 259 КК України передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності осіб з 16 років. На думку дисертанта, цей вік слід знизити до 14 років. Таке зниження відповідає усім умовам пониженого віку кримінальної відповідальності, особливо в сучасних умовах.

Ст.ст.129 та 195 КК України передбачають кримінальну відповідальність за погрозу вбивством та знищенням майна при наявності реальності побоюватись таких погроз. На думку дисертанта, важливим для реальності погрози є інтенсивність психічної травми, її повторність чи систематичність. Саме інтенсивність психічної травми при таких діях і характеризує суспільну небезпечність цих злочинів.

У деяких випадках вербальні агресивні дії повинні визнаватись способом вчинення вбивства. Так, заподіяння психічної травми особі, яка страждала захворюванням серця чи судинної системи, що призвело до смерті потерпілого, повинно визнаватись вбивством, безумовно, при наявності прямого визначеного умислу на вчинення цього злочину.

Ст.120 КК України “Доведення до самогубства” визначає суб’єктивною стороною цього злочину як умисел так і необережність. Але на наш погляд, якщо при вчиненні цього злочину мав місце прямий  визначений умисел, то має місце вже навмисне вбивство, яке характеризується особливим способом його вчинення. Це можуть бути і вербальні агресивні дії.

У підрозділі звертається увага на те, що діючим КК України з числа злочинів виключені образа та наклеп. На погляд дисертанта, декриміналізація таких дій не досить обґрунтована. Окрім іншого, це призвело до того, що у розділі ІІІ Особливої частини КК України “Злочини проти волі, честі та гідності” не залишилось жодного злочину, основним безпосереднім об’єктом якого є честь та гідність особи, тобто назва розділу не відповідає його змістові.

Розділ 3 “Попередження кримінальної вербальної агресії” присвячено заходам спеціально-кримінологічного попередження вербальних агресивних злочинів.

У підрозділі 3.1. “Проблема нейтралізації підвищеної агресивності” розглядаються основні напрямки раннього попередження агресивної злочинності (в тому числі і вербальних агресивних злочинів). Такими напрямками є: 1) своєчасна діагностика психічних аномалій та акцентуацій у осіб (особливо неповнолітніх з девіантною поведінкою); 2) організація достатньо ефективної допомоги  особам з підвищеним рівнем агресивності та примусового їх лікування; 3) психологічний захист населення від психопатичних епідемій. Для цього доцільно провести  комплекс заходів. Слід ширше використовувати заходи психотерапії, сімейної терапії, медикаментозний метод, аутогенне тренування. Для захисту населення від психопатичних епідемій слід унеможливити насильство та брутальність у засобах масової інформації. Слушним було б введення в школах нової дисципліни – “Телевізійна грамотність”, що дозволило б зменшити негативний вплив ЗМІ на молодь та дітей.

У підрозділі 3.2. “Усунення та нейтралізація умов, що сприяють кримінальній вербальній агресії” розроблено основні заходи профілактики вербальних агресивних злочинів, які проводяться та повинні проводитись органами внутрішніх справ у взаємодії з іншими державними органами й суспільством. Своєчасне реагування на вербальні агресивні вчинки і злочини, протягування винних до адміністративної та кримінальної відповідальності дозволить захистити інтереси потерпілих від цих вчинків і попередити більш небезпечні злочини проти життя й здоров’я особи (вбивства, тілесні ушкодження), з якими вербальні агресивні вчинки і злочини мають тісний зв’язок. Значну роль у цьому виконують дільничні інспектори міліції, співробітники кримінальної міліції у справах неповнолітніх, слідчі. Цю роботу треба проводити у взаємодії з громадськими організаціями, медичними закладами, спеціалістами психологами та соціологами.

У підрозділі 3.3. “Запобігання та припинення кримінальної вербальної агресії” розглянуто основні заходи запобігання й припинення вербальних агресивних злочинів, які повинні проводитись різними службами та підрозділами органів внутрішніх справ. Зроблено висновок про доцільність відновлення служби профілактики ОВС, яка була ліквідована в 1991 році. На думку автора, це обумовлено:

1) сучасною криміногенною ситуацією;

2) відсутністю коштів на боротьбу зі злочинністю;

3) наявністю професійних кадрів для цього (випускники соціально-психологічного факультету НУВС та інших закладів системи МВС).

Назріла необхідність введення в судову систему  України інституту мирових суддів, які будуть розглядати справи про злочини, що не мають значної суспільної небезпеки, в тому числі і про погрози вбивством та знищенням майна. Справи про такі злочини слід віднести до справ приватного обвинувачення.

Пропонується ширше використовувати альтернативні кримінальному покаранню види відповідальності за агресивні вербальні злочини : примусове лікування за рахунок злочинця, примусові соціальні “тренувальні” курси для осіб з підвищеним рівнем агресивності тощо.