Наден О.В. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

Краткое содержание

У Вступі міститься інформація, наведена вище при загальній характеристиці роботи.

Розділ перший “Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів: місце в системі засобів протидії наркотичній злочинності та механізм правового регулювання” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності як кримінально-правовий засіб протидії наркотичній злочинності”, перш за все, робиться висновок, що протидія наркотичній злочинності є одним з важливих завдань держави на сучасному етапі. Ефективне здійснення цього завдання передбачає використання широкого спектру заходів: економічного, соціального, медичного та іншого, у тому числі правового характеру. При цьому, правові заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів не можна зводити лише до кримінально-правових. Вони є значно більш широкими і включають також адміністративно-правові, цивільно-правові, процесуально-правові та інші заходи. Кримінально-правові засоби є останніми, крайніми (ultima ratio) в системі правових засобів протидії злочинності.

Протидія наркотичній злочинності правовими засобами здійснюється на трьох етапах: на першому – засобами адміністративного та цивільного права обмежується можливість вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів; на другому – засобами адміністративного та кримінально-процесуального права (права оперативно-розшукової діяльності) здійснюється припинення наркотичних злочинів, що вчиняються; на третьому – засобами кримінального права визначається відповідальність за їх вчинення. До кримінально-правових засобів протидії наркотичній злочинності дисертант відносить покладення кримінальної відповідальності (штрафний, репресивний засіб) та звільнення від кримінальної відповідальності (заохочувальний засіб).

Кримінальна відповідальність, як кримінально-правовий засіб протидії наркотичній злочинності, розглядається дисертантом у двох аспектах: як реальна (реальне зазнавання особою, яка вчинила наркотичний злочин, передбачених кримінальним законом і визначених судом правообмежень), і як потенційна (передбачені кримінальним законом правообмеження). При такому підході звільнення від кримінальної відповідальності – це завжди звільнення від потенційної, такої, що може настати у майбутньому відповідальності. Оскільки ж реальна кримінальна відповідальність настає з моменту набуття законної сили обвинувальним вироком суду, то звільнення від неї можливе у будь-який час до настання цього моменту. При цьому таке звільнення може бути здійснене як судом першої інстанції, так і апеляційною або касаційною інстанцією.

У підрозділі 1.2. “Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів в системі видів звільнення від кримінальної відповідальності” автор стверджує, що передбачені кримінальним законом підстави звільнення від кримінальної відповідальності є не механічним об’єднанням визначеної сукупності, а становлять собою певну систему. Їх системність дає змогу не лише проаналізувати інтегративні властивості, а й виділити ознаки, які дають можливість певним чином класифікувати види звільнення від кримінальної відповідальності.

Після цього на підставі дослідження різних ознак спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів дисертант робить висновок, що вони відносяться до спеціальних, імперативних, безумовних, суб’єктивних видів звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому одна з них (передбачена частиною 4 статті 309 КК України) не пов’язана із здачею предмета злочину, а дві інших (передбачені частиною 4 статті 307 та частиною 4 статті 311 КК України) пов’язані із здачею наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, що були предметом відповідного злочину, за вчинення якого особа звільняється від кримінальної відповідальності.

Підрозділ 1.3. “Механізм правового регулювання спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів: норма та правовідношення” складається з двох пунктів. У пункті 1.3.1. “Нормативна основа спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів” розглядаються відповідні кримінально-правові норми про звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини в сфері обігу наркотичних засобів. Розглядаючи різні характеристики цих норм, автор приходить до висновку, що вони за своєю природою є імперативними заохочувальними кримінально-правовими нормами. Заохочення, яке вони містять, полягає у безумовному звільненні від кримінальної відповідальності у разі вчинення особою певних позитивних посткримінальних дій.

У цьому ж пункті розглядається й питання про структуру названих норм. Вступаючи в полеміку з тими криміналістами, які виділяють в структурі норми кримінального права три елементи, дисертант наводить додаткові аргументи на користь двочленності будь-якої правової норми, у тому числі й норми кримінального права. З таких позицій в структурі норм про звільнення від кримінальної відповідальності осіб, що вчинили злочини в сфері обігу наркотичних засобів, виділяються гіпотеза (в якій описуються злочини, за вчинення яких особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, та позитивні посткримінальні дії, що становлять підставу такого звільнення) та диспозиція (у якій встановлюється повноваження держави звільнити особу від кримінальної відповідальності).

У пункті 1.3.2. “Правовідносини, що складаються при спеціальних видах звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів” розглядається генеза правовідносин, що складаються між державою та особою, яка вчинила злочин у сфері обігу наркотичних засобів, у зв’язку зі звільненням останньої від кримінальної відповідальності. Дисертант приходить до висновку, що вчинення особою злочину у сфері обігу наркотичних засобів є юридичним фактом, що породжує між цією особою та державою кримінальне правовідношення, в якому держава повноважна притягнути особу до кримінальної відповідальності. Здійснення цією особою протягом строку існування кримінального правовідношення позитивної посткримінальної поведінки також є юридичним фактом, який змінює зміст існуючого кримінального правовідношення: замінює повноваження держави притягнути особу до кримінальної відповідальності повноваженням звільнити її від такої. Проаналізовані права, обов’язки та повноваження, що належать суб’єктам даних правовідносин, і становлять його юридичний зміст.

Розділ 2 “Передумови, підстави та кримінально-правові наслідки спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів” складається з п’яти підрозділів. У підрозділі 2.1. “Передумови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності” дисертант звертає увагу на дискусійність в науці кримінального права питання про те, чим породжується звільнення особи від кримінальної відповідальності, та неоднозначність (а часто – і синонімічність) розуміння понять “передумова”, “підстава” та “умова” звільнення від кримінальної відповідальності. Автор стверджує, що необхідно розрізняти передумову звільнення від кримінальної відповідальності, якою є вчинення особою певного виду злочину; підставу звільнення від кримінальної відповідальності, а саме – посткримінальний юридичний факт, який змінює зміст кримінального правовідношення; та умови звільнення від кримінальної відповідальності, в якості яких виступають вимоги до наступної поведінки особи після постановлення рішення про її звільнення, від якої залежить остаточність такого звільнення.

11

В якості передумов спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів розглядаються названі в ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309 та ч. 4 ст. 311 злочини в сфері обігу наркотичних засобів. Підставами такого звільнення є названі в тих же приписах позитивні посткримінальні дії особи, яка вчинила злочин. І оскільки аналізовані види звільнення від кримінальної відповідальності є остаточними, автор приходить до висновку, що умови звільнення від кримінальної відповідальності за названими статтями чинним КК України не передбачені.

У підрозділі 2.2. “Передумови спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів” спершу коротко досліджується історія розвитку кримінального законодавства України в частині визначення передумов звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин у сфері обігу наркотичних засобів. На підставі такого дослідження формулюється висновок про наявність певної тенденції до їх розширення, яка має бути продовжена і в майбутньому.

Далі дисертант переходить до детального аналізу тих злочинів, які є передумовою кожного спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів. Особлива увага при цьому звертається на відмежування даних злочинів від злочинів, які не становлять такої передумови. На підставі такого аналізу формулюються висновки подвійної спрямованості. По-перше, чітке визначення об’єктивних та суб’єктивних ознак злочинів, за які особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, розглядається в якості важливої гарантії забезпечення права такої особи бути звільненою від кримінальної відповідальності. По-друге, з урахуванням порівняльного рівня суспільної небезпечності злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, а також основних напрямків та принципів кримінально-правової політики держави, обгрунтовується висновок про необхідність суттєвого розширення передумов аналізованих видів звільнення від кримінальної відповідальності. Принаймні, до них мають бути віднесені контрабанда наркотичних засобів (ст. 305 КК), викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 308 КК), посів або вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 310 КК), викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів чи заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 312 КК). Крім того, немає підстав не визнавати передумовами даних видів звільнення від кримінальної відповідальності кваліфіковані склади злочинів, передбачені частинами другими та третіми статей 307, 309 та 311 КК України.

У двох наступних підрозділах аналізуються окремі підстави звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому дисертант виходить з того, що кожна підстава спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів є складним юридичним фактом, який у кожному разі становлять дві дії особи: добровільна здача предмету злочину і вказання джерела його придбання; добровільна здача предмета злочину і сприяння у розкритті злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів; добровільне звернення по медичну допомогу і початок лікування від наркоманії. Тільки наявність у кожному разі обох дій і становить підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Так, у підрозділі 2.3. “Добровільна здача наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та вказання джерела їх придбання або сприяння розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом, як підстава звільнення від кримінальної відповідальності (частина 4 статті 307, частина 4 статті 311 КК України)” визначається, що добровільною здачею наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів слід вважати вчинену за власною волею особи, якій вони фактично належать, нею особисто або з використанням третіх осіб передачу їх у повному обсязі будь-яким способом під контроль публічної влади при усвідомленні такою особою можливості подальшого незаконного володіння такими речовинами.

Під вказанням джерела придбання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів слід розуміти повідомлення особою органу, який приймає рішення про звільнення її від кримінальної відповідальності, того, чи вона сама виготовила чи виробила наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори, чи придбала їх, чи стала їх незаконним володільцем в результаті вчинення розкрадання.

В свою чергу, сприяння у розкритті злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів слід розуміти як надання особою допомоги органам кримінального переслідування чи суду у збиранні фактичних даних, що можуть бути доказами у справі.

У підрозділі 2.4. “Звернення до лікувального закладу та початок лікування від наркоманії як підстава звільнення від кримінальної відповідальності (частина 4 статті 309)” визначається, що добровільним зверненням по медичну допомогу слід вважати вчинене особою на власний розсуд особисто чи через третіх осіб звернення будь-яким способом до лікувального закладу чи окремого лікаря з проханням провести лікування її від наркоманії при усвідомленні такою особою можливості подальшого нелікування цієї хвороби.

Початком лікування від наркоманії, за загальним правилом, слід вважати початок здійснення невідкладних лікувальних заходів для усунення залежності особи від наркотичних речовин. У тих же випадках, коли вжиття таких заходів не є необхідним, початком лікування від наркоманії слід вважати момент поставлення особи під нагляд наркотичного закладу чи початок здійснення амбулаторних лікувальних процедур.

Завершується другий розділ підрозділом 2.5. “Кримінально-правове значення звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів”, в якому дисертант доводить, що звільнення особи від кримінальної відповідальності має значення для багатьох інститутів Загальної частини кримінального права. Це значення може полягати як у сприятливих для особи кримінально-правових наслідках звільнення, так і в несприятливих наслідках.

Так, зокрема, сприятливі кримінально-правові наслідки такого звільнення полягають у тому, що до особи не застосовуються ті правообмеження, в яких полягає кримінальна відповідальність, і вона не має судимості; новий вчинений особою злочин не буде вважатися повторним; особа може бути повторно звільнена від кримінальної відповідальності за новий злочин, у тому числі й з аналізованих підстав; звільнення від кримінальної відповідальності за злочин, вчинений в період випробувального строку, призначеного особі на підставі ст.ст. 75, 79, 81 чи 83 КК, не перериває його.

Негативними кримінально-правовими наслідками звільнення особи від кримінальної відповідальності є те, що злочин, за який особа звільнена від відповідальності, перериває строки давності притягнення до кримінальної відповідальності та строки давності виконання обвинувального вироку, а також перериває строк судимості (за умови, що така особа раніше вчиняла злочин або була судимою).