Луцик В.В. Повернення кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього судового розгляду




  • скачать файл:
Название:
Луцик В.В. Повернення кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього судового розгляду
Альтернативное Название: Луцик В.В. Возвращение уголовного дела прокурору со стадии предварительного судебного разбирательства
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі розкриваються сутність і сучасний стан вивчення наукової проблеми, обраної автором для дослідження, обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, визначаються мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, його методологічна й теоретична основи, формулюються положення, які характеризують наукову новизну роботи, теоретичне та практичне значення зроблених висновків, апробацію результатів дослідження.


Розділ 1 «Правова природа та значення інституту повернення кримінальної справи прокурору» складається з трьох підрозділів.


Підрозділ 1.1. «Поняття і завдання інституту повернення кримінальної справи прокуророві зі стадії попереднього розгляду справи суддею» присвячений дослідженню правової природи даного інституту, визначенню його поняття, завдань, які стоять перед цим інститутом. З метою найбільш повного з’ясування сутності та правової природи досліджуваного інституту автор розглядає його реалізацію у чотирьох формах: 1) повернення судом кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього розгляду з підстав, які передбачені ст. 2491 КПК України; 2) повернення кримінальної справи прокурору у випадку невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру; 3) повернення кримінальної справи прокурору у випадку невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру; 4) повернення кримінальної справи прокурору у разі невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. На підставі аналізу мети, завдань та форм реалізації досліджуваного інституту дається наступне визначення цього інституту: під інститутом повернення кримінальної справи прокурору, слід розуміти сукупність кримінально-процесуальних норм, які регулюють кримінально-процесуальні відносини між судом та прокурором, що виникають внаслідок виявлення судом під час попереднього розгляду кримінальної справи істотних формальних порушень кримінально-процесуального закону, а також процесуальну діяльність прокурора, спрямовану на усунення виявлених судом порушень та повторне направлення справи до суду.


У підрозділі 1.2. «Реалізація положень інституту повернення кримінальної справи прокурору в законодавстві інших держав» досліджується сутність, специфіка, підстави та порядок повернення кримінальної справи прокурору в законодавстві інших держав.


За результатами проведеного порівняльного дослідження кримінально-процесуального законодавства Російської Федерації, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Азербайджану, Естонії, Польщі, Австрії, Німеччини, Македонії, США, Великобританії, автор приходить до висновку, що інститут повернення кримінальної справи прокурору, який існує в законодавстві багатьох держав, містить додаткові гарантії забезпечення охорони прав та законних інтересів учасників кримінального процесу, забезпечує неухильне дотримання вимог кримінально-процесуальної форми при вчиненні процесуальних дій особами, які здійснюють процесуальну діяльність на досудових стадіях кримінального процесу, а також є дієвою формою судового контролю за дотриманням процесуального законодавства.


У підрозділі 1.3. «Історичні передумови запровадження інституту повернення кримінальної справи прокурору у сучасне українське законодавство» досліджується історія розвитку інституту повернення кримінальної справи прокурору на території України. Автором проаналізовано законодавство XIX-XX ст. Російської імперії, Австро-Угорської імперії, Польської республіки, УНР, ЗУНР, УРСР, що діяло на території України у зазначений період. За результатами даного дослідження автор робить висновок, що інститут повернення кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього розгляду справи суддею, виокремився як самостійний процесуальний інститут завдяки історичному розвитку форм і способів усунення помилок, допущених прокурором при затвердженні обвинувального висновку і направленні кримінальної справи до суду, і в сучасних умовах повинен слугувати дієвим засобом усунення процесуальних порушень.


 


Розділ 2 «Підстави повернення кримінальної справи прокурору» складається з чотирьох підрозділів, які логічно об’єднані дослідженням підстав повернення кримінальної справи прокурору, що існують в чинному українському законодавстві, а також обґрунтуванням пропозицій щодо необхідності запровадження нових підстав повернення кримінальної справи прокурору.


У підрозділі 2.1. «Загальна характеристика підстав повернення кримінальної справи прокурору в чинному КПК України» увагу приділено аналізу підстав повернення кримінальної справи прокурору, закріплених в ст.ст. 228-232 КПК України.


Чинний КПК України підставою повернення кримінальної справи прокурору визначає суттєві порушення вимог статей 228 232 КПК України. Автор обґрунтовує недоцільність використання терміну «суттєві порушення», який є недоліком законодавчої техніки, і пропонує замість нього використовувати поняття «істотні формальні порушення кримінально-процесуального закону». Під істотними формальними порушеннями кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставою повернення кримінальної справи прокурору, слід розуміти такі обмеження чи позбавлення прав учасників процесу, або порушення встановлених  законом вимог до форми та змісту кримінально-процесуальних актів, які не стосуються всебічності та повноти проведеного досудового слідства, і які можуть бути усунені безпосередньо прокурором без проведення слідчих дій.


Проаналізувавши зміст статей 228 – 232 КПК України автор робить висновок, що в них закріплені наступні підстави повернення кримінальної справи прокурору: невідповідність форми і змісту обвинувального висновку вимогам кримінально-процесуального закону або не затвердження його прокурором; явна невідповідність обвинувачення, викладеного у постанові про притягнення як обвинуваченого, тому обвинуваченню, яке викладене в обвинувальному висновку. Крім цих підстав чинний КПК України прямо передбачає ще одну підставу повернення кримінальної справи прокурору, а саме, невідповідність постанови про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру встановленим процесуальним вимогам.


У підрозділі 2.2. «Невідповідність обвинувального висновку встановленим кримінально-процесуальним законом вимогам, як підстава повернення кримінальної справи прокурору», проведено аналіз порушень, які допускаються при складанні обвинувального висновку, сформовано їх систему, та обґрунтовуються пропозиції щодо вдосконалення норм, які регулюють діяльність правозавстосовчих органів при складанні обвинувального висновку.


У пункті 2.2.1. «Система порушень, які допускаються при складанні обвинувального висновку та можуть бути підставою повернення кримінальної справи прокурору», проведено критичний аналіз точок зору науковців, які розглядали проблему порушень кримінально-процесуального закону при складанні обвинувального висновку. Автор на підставі вивчення прокурорської практики сформулював систему порушень кримінально-процесуального закону, які допускаються при складанні обвинувального висновку та тягнуть за собою повернення кримінальної справи прокурору.


У пункті 2.2.2. «Обвинувальний висновок не підписаний слідчим або не затверджений прокурором, або до нього не додані передбачені законом додатки» автор аналізує зазначену підставу повернення кримінальної справи прокурору і робить висновок, що не затвердження обвинувального висновку прокурором або не підписання слідчим обвинувального висновку або одного з додатків є безумовною підставою повернення кримінальної справи прокурору.


У пункті 2.2.3. «Відсутність або неправильне зазначення в обвинувальному висновку даних про особу обвинуваченого, потерпілого та інших учасників процесу» автор робить висновок, що не всі з обставин, які характеризують особу обвинуваченого, можуть бути підставами повернення кримінальної справи прокурору у разі їх відсутності в обвинувальному висновку або в матеріалах кримінальної справи. Крім того, підставами повернення кримінальної справи прокурору слід також вважати, не зазначення або неправильне зазначення даних про особу потерпілого, цивільного позивача та відповідача, законного представника неповнолітнього.


При цьому справа підлягає поверненню прокурору лише в тому випадку, коли в інших матеріалах справи дані, які характеризують особу, викладені повно і правильно, і для встановлення даних щодо цих осіб не потрібно проводити слідчі та процесуальні дії.


Підставою для повернення кримінальної справи прокурору може бути також зазначення в обвинувальному висновку прізвищ та адрес осіб, щодо яких застосовані заходи безпеки.


У пункті 2.2.4. «Явна невідповідність обвинувачення, викладеного у постанові про притягнення особи як обвинуваченого, тому обвинуваченню, яке викладене в обвинувальному висновку» автор вважає, що явна невідповідність обвинувачення може полягати в наступних конкретних порушеннях: суперечливе викладення фактичних обставин обвинувачення; обвинувачення в обвинувальному висновку не викладено щодо одного з обвинувачених у справі; викладення суті обвинувачення неповно або у невідповідності із змістом постанови про притягнення як обвинуваченого; не зазначення в обвинувальному висновку формулювання обвинувачення; викладення формулювання обвинувачення не повністю або в невідповідності з диспозицією статті кримінального закону, якою передбачений злочин, вчинений обвинуваченим.


У пункті 2.2.5. «Відсутність в обвинувальному висновку даних, які конкретизують розмір та (або) характер заподіяної злочином шкоди», автор вважає, що повернення кримінальної справи прокурору з цієї підстави можливе лише в наступних випадках: ці дані відображені в матеріалах справи, проте в обвинувальному висновку вони відсутні або викладені суперечливо, що не дає можливості встановити дійсний розмір заподіяної злочином майнової шкоди; розмір заподіяної злочином майнової шкоди, яка вказана в постанові про притягнення особи як обвинуваченого істотно відрізняється від розміру, що вказаний в обвинувальному висновку.


У пункті 2.2.6. «Порушення, допущені при викладенні в обвинувальному висновку фактичних обставин злочину (час, місце, спосіб, обстановка), юридичної кваліфікації вчиненого обвинуваченим суспільно-небезпечного діяння, а також невідповідність форми обвинувального висновку встановленим законом процесуальним вимогам» автор робить висновок, що підставою повернення кримінальної справи прокурору будуть наступні обставини: в обвинувальному висновку не вказано, який запобіжний захід застосовано до обвинуваченого; наявні суперечності при викладенні формулювання обвинувачення щодо різних осіб, які вчинили злочин у співучасті; при викладенні доказів немає посилань на відповідні томи та аркуші справи; неповний список осіб, які підлягають виклику в судове засідання; факти неприпустимої натуралізації викладення в обвинувальному висновку обставин вчиненого злочину проти статевої недоторканності особи, що виключає їх публічне оголошення; відсутній переклад обвинувального висновку на рідну мову обвинуваченого або на мову, якою він вільно володіє; недоліки при викладені в обвинувальному висновку формулювання обвинувачення.


У підрозділі 2.3. «Повернення прокурору кримінальної справи, направленої до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру» автор обґрунтовує висновок, що повернення таких справ прокурору буде сприяти більш швидкому розгляду цих кримінальних справ, створить додаткові гарантії охорони і захисту прав неповнолітніх та неосудних або обмежено осудних осіб. При цьому підставами повернення кримінальної справи прокурору, на думку автора можуть бути наступні: невідповідність постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру встановленим процесуальним законом вимогам, за умови, що ці недоліки можуть бути усуненні шляхом складання нової постанови; не затвердження постанови прокурором або не підписання її слідчим; відсутність списку осіб, які підлягають виклику до суду.


У підрозділі 2.4. «Перспективи вдосконалення підстав повернення кримінальної справи прокурору», який складається з двох пунктів, пропонується розширення підстав повернення кримінальної справи прокурору.


У пункті 2.4.1. «Не вручення прокурором копії обвинувального висновку обвинуваченому, як підстава повернення кримінальної справи прокурору» автор погоджується з поглядами науковців в тому, що обов’язок вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку варто покласти на прокурора, позбавивши цим самим суд виконання обвинувальної функції на стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею. Як підставу повернення кримінальної справи прокурору, автор розглядає факт невиконання прокурором обов’язку щодо вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку.


Вважаємо, що після затвердження обвинувального висновку прокурор негайно, але не пізніше трьох днів, вручає обвинуваченому під розписку копію обвинувального висновку. Якщо обвинувачений відмовився від отримання копії обвинувального висновку, то прокурор своєю постановою направляє справу до суду, з обґрунтуванням причин неможливості вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку.


У пункті 2.4.2. «Повернення кримінальної справи прокурору в процесі розгляду кримінальних справ, які надійшли до суду із постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності» автор зазначає, що хоча така підстава повернення кримінальної справи прокурору прямо не закріплена в чинному КПК України, однак вона зустрічається в правозастосовній практиці, і на думку автора, потребує законодавчого закріплення.


Підставою повернення кримінальної справи в даному випадку будуть порушення вимог кримінально-процесуального закону щодо обґрунтованості вказаної постанови, а саме: не зазначення в ній фактичних обставин вчиненого злочину, відсутність посилання на докази, якими підтверджується вчинення обвинуваченим злочину, не вказані правові підстави і умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також не погодження даної постанови прокурором.


Розділ 3 «Процесуальний порядок повернення кримінальної справи прокурору» складається з двох підрозділів, які логічно об’єднані дослідженням спірних питань, що виникають в діяльності органів прокуратури та суду при поверненні кримінальної справи прокурору, а також пошуку можливих шляхів їх вирішення.


У підрозділі 3.1. «Процесуальний порядок дій суду, при вирішенні питання про повернення кримінальної справи прокурору» звертається увага на проблеми, що виникають в діяльності судів під час повернення кримінальної справи прокурору.


Одним з основних недоліків при запровадженні даного інституту, на думку автора, є відсутність законодавчо визначеного строку, впродовж якого прокурор зобов’язаний виправити недоліки, виявлені судом і повторно направити справу до суду. Це дає можливість прокурору, крім усунення недоліків виявлених  судом, також вживати заходи для збирання додаткових доказів, проведення слідчих дій, прийняття рішення про закриття кримінальної справи. Враховуючи досвід зарубіжних країн, автор пропонує законодавчо закріпити норму згідно якої суддя, повертаючи справу прокурору, зобов’язує його в строк до 7 діб усунути виявлені недоліки і повторно направити справу до суду.


Автор зазначає, що досить часто помилки судів при винесенні постанов про направлення справи прокурору полягають у недостатній вмотивованості вказаних постанов. І хоча в ст. 2491 КПК України прямо не вказано, що постанова про повернення справи прокурору повинна бути мотивованою, все ж таки, вважаємо, що суддя повинен обґрунтовувати наявність істотних формальних порушень кримінально-процесуального закону у своїй постанові.


У підрозділі 3.2. «Процесуальний порядок усунення прокурором недоліків, виявлених судом» вказується, що отримавши із суду кримінальну справу з виявленими недоліками, прокурор повинен вчинити певні процесуальні дії щодо їх усунення, однак законодавець не встановлює, в якому саме порядку слід діяти прокурору, а також чи зобов’язаний він особисто усувати виявлені недоліки.


Постанова суду про повернення справи прокурору є процесуальною підставою для проведення у кримінальній справі необхідних процесуальних дій, визначаючи їх межі лише вказівкою на конкретні порушення закону, які  перешкоджають суду призначити справу до судового розгляду.


Після усунення виявлених судом недоліків, прокурор зобов’язаний повторно направити справу до суду стосовно того ж самого обвинуваченого (обвинувачених) та за тим же самим обвинуваченням для розгляду її по суті.


У випадку порушення прокурором строків усунення недоліків суд, керуючись ст. 232 КПК України, може винести окрему ухвалу до вищестоящого прокурора, з метою вжиття останнім заходів дисциплінарного впливу до прокурора, який не направив справу до суду у визначений ним строк. 


У Розділі 4 «Організація діяльності прокурора з перевірки кримінальної справи, яка надійшла до нього від органів досудового розслідування, як передумова зменшення кількості справ повернутих судом прокурору» дисертант вважає, що при перевірці кримінальних справ не слід підходити до цього формально, оскільки невиявлені прокурором порушення закону будуть згодом встановлені на судових стадіях, і це призведе до повернення кримінальної справи прокурору або направлення її на додаткове розслідування, а отже, до порушення прав учасників процесу та затягування розгляду справи по суті.


Перевірку кримінальної справи варто починати із початку: з постанови про порушення кримінальної справи із наступним поступовим розглядом всіх її матеріалів. Лише після цього прокурору варто вивчити підсумковий процесуальний документ слідчого – обвинувальний висновок.


Перевіряючи кримінальну справу, яка надійшла з постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, прокурору необхідно враховувати можливість складання постанови про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно обмежено осудних осіб. У такому випадку прокурору варто враховувати положення ст. 20 КК України, згідно з якою особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, і, відповідно, прокурору потрібно самостійно скласти обвинувальний висновок у такій справі або доручити складання слідчому, який направив прокурору справу із постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.


 


Перевіряючи кримінальну справу, яка надійшла з постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, прокурор повинен з’ясувати, чи встановлені слідчим всі додаткові обставини, які входять до предмету доказування у справах про злочини вчиненні неповнолітніми. 

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)