ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОБОВ`ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ ЗА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Дисертаційної РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах загострення світової продовольчої кризи земельні ресурси України виступають важливим фактором забезпечення продовольчої безпеки як нашої держави, так і світу в цілому. Україна володіє майже однією шостою світових запасів чорноземів, які в сучасних умовах цілком можуть розглядатись у якості такого ж активу для держави, як нафта та газ для країн близькосхідного регіону. Наявні в Україні сільськогосподарські угіддя є гарантією участі вітчизняної економіки у світових інтеграційних процесах, а сільське господарство, у світлі фінансової кризи, що охопила всі країни світу, є однією з небагатьох галузей економіки, здатних забезпечити нарощення експортного потенціалу та покращити стан платіжного балансу.

В зв’язку з цим, питання економічного стимулювання раціонального використання земельних угідь, їх повноцінного залучення в господарський оборот та належного регулювання процесів землекористування є проблемою державної ваги. Тому постає нагальна потреба формування системи обов’язкових платежів за земельні угіддя сільськогосподарського призначення, яка б стимулювала раціональне їх використання, дозволяла державі належним чином налагоджувати господарський оборот земельних ресурсів, створювала надійне джерело фінансування заходів з охорони і поліпшення ґрунтів та розвитку сільських територій.

Проблеми фінансового регулювання розвитку земельних відносин та питання функціонування земельних рентних платежів постійно привертали увагу вчених. Серед класиків фінансової науки варто відзначити фундаментальні дослідження в цьому напрямі В.Петті, Ф.Кене, А.Тюрго, А.Сміта, М.Суханова, Д.Рікардо, К.Родбертуса, Д.Мілля, Г.Джорджа, Ф.Нітті, К.Маркса, М.Тургенєва, В.Лебедєва, Л.Любімова, Ф.Горб-Ромашкевича, І.Озерова, І.Янжула, І.Кулішера, П.Гензеля. Серед праць сучасних вчених, що присвятили свої дослідження зазначеним питанням, особливо слід відмітити наукові доробки В.Андрущенка, І.Буздалова, І.Вискребенцева, П.Гайдуцького, М.Дем’яненка, Д.Деми, Д.Добряка, І.Загайтова, М.Зенєца, В.Заяця, С.Корюнова, Е.Крилатих, В.Мессель-Веселяка, В.Милосердова, К.Панкової, Б.Пасхавера, М.Ратгауза, А.Риманова, І.Розумного, Е.Сагайдака, А.Стельмащука, А.Третяка, Л.Тулуша, М.Федорова, В.Федосова, Р.Ярулліна.

Віддаючи належне наявним науковим напрацюванням з даної проблематики, варто наголосити, що напередодні формування ринку сільськогосподарських угідь та початку процесів інвестування потужних іноземних капіталів у вітчизняний земельний ринок, питання формування дієвого інструментарію фінансового регулювання ринкових трансакцій із земельними ділянками залишається недостатньо розробленим та невирішеним, що не дозволяє державі належним чином впливати на оборот сільськогосподарських земель. Вищезазначене обумовлює необхідність проведення цього дослідження, визначає його мету та економічне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» УААН і є складовою частиною теми дослідження «Методологія формування ефективних фінансових механізмів регулювання відносин агроформувань з фінансово-кредитною системою» (номер держреєстрації №0106U006639). Внесок автора полягає у розробці пропозицій щодо вдосконалення форм і механізмів справляння обов’язкових земельних платежів як невід’ємної складової системи фінансового регулювання земельних відносин.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення теоретико-методологічних засад справляння земельних рентних платежів, окреслення сучасних проблем фінансового регулювання обороту сільськогосподарських угідь а також розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо формування системи обов’язкових платежів за землі сільськогосподарського призначення та механізму її функціонування.

Відповідно до мети роботи визначено її основні завдання, зокрема:

– теоретичне узагальнення економічної природи земельних рентних платежів, наведення характеристики окремих їх форм та розкриття засад формування системи обов’язкових платежів за землі сільськогосподарського призначення;

– узагальнення природи земельної ренти в аграрній галузі, розкриття механізму її формування, розподілу та перерозподілу, уточнення методів і форм її вилучення;

– наведення етапів розвитку форм земельних рентних платежів;

– узагальнення та аналіз існуючих підходів до оцінки сільськогосподарських угідь як бази справляння обов’язкових земельних платежів, виявлення притаманних їм недоліків та проблем у застосуванні;

– оцінка сучасного стану справляння плати на землю та впливу існуючих її форм на регулювання земельних відносин, оборот сільськогосподарських угідь та формування доходної бази місцевих бюджетів;

– розкриття фінансових аспектів орендних земельних відносин, їх впливу на регулювання господарського обороту земель, результати діяльності суб’єктів господарювання та добробут сільських жителів;

– комплексна оцінка сучасного механізму справляння земельного податку, а також практики функціонування спеціального податкового режиму на його базі;

– обґрунтування складових сучасної системи обов’язкових земельних платежів, які б належною мірою виконували фіскальні та регулюючі завдання, визначення механізмів їх справляння та особливостей їх взаємодії;

– узагальнення зарубіжного досвіду платності землекористування та практики прямого оподаткування і на цій основі обґрунтування перспектив розвитку прямого оподаткування вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників;

– розробка пропозицій щодо вдосконалення механізму справляння податку за користування сільськогосподарськими угіддями з метою посилення його регулюючих властивостей, обґрунтування напрямів вдосконалення практики справляння орендної плати за землі сільськогосподарського призначення.

Об’єктом дослідження виступають фінансові відносини з приводу вилучення та розподілу рентних доходів, що виникають між власниками сільськогосподарських угідь, їх користувачами та державою.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних положень та методичних підходів щодо фінансового регулювання земельних відносин з метою забезпечення раціонального розподілу рентних доходів.

Господарським об’єктом дисертаційного дослідження є сільгосппідприємства різних організаційно-правових форм, землевласники і землекористувачі. Детальні розрахунки проводились на основі даних обліку та звітності сільськогосподарських підприємств Уманського, Жашківського, Христинівського, Монастирищенського, Маньківського та Тальнівського районів Черкаської області, Голованівського району Кіровоградської області, а також на основі особистих спостережень автора.

Методологічною базою при проведенні дослідження виступали праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених з питань фінансового регулювання земельних рентних відносин в аграрній галузі економіки, прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, оцінки земель сільськогосподарського призначення, формування фінансової бази місцевих бюджетів. В роботі аналізувались положення нормативно-правових актів з питань регулювання обороту сільськогосподарських угідь, справляння різних видів земельних рентних платежів.

Дисертаційне дослідження базувалось на діалектичному методі пізнання та системному підході до оцінки економічної дійсності (земельних, податкових, бюджетних відносин), її явищ та процесів, зокрема при узагальненні форм вилучення земельної ренти, обґрунтуванні складових системи обов’язкових земельних платежів, напрямів вдосконалення інструментарію фінансового регулювання земельних відносин. Для вирішення поставлених завдань використовувались наступні методи: дедуктивний - при узагальненні природи земельної ренти, уточненні методів і форм її вилучення; історичний - при визначенні основних етапів еволюції форм справляння обов’язкових платежів за використання сільгоспугідь; аналізу - при оцінці діючої практики справляння рентних земельних платежів; економіко-математичні - при формалізації системи земельних платежів у галузі; моделювання - при визначенні перспектив розвитку та ефективності земельного оподаткування. Крім того, в роботі використано методи узагальнення та порівняльного аналізу літературних джерел, а також абстрактно-логічний метод - в процесі узагальнення теоретичних засад функціонування системи обов’язкових платежів за сільськогосподарські угіддя, визначення методологічних підходів до її подальшого формування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні складових та розробці рекомендацій щодо механізму функціонування системи обов’язкових платежів за землі сільськогосподарського призначення.

Основні положення, що складають наукову новизну, полягають у наступному:

 вперше:

– встановлено, що земельним рентним платежам притаманні окремі риси непрямого (акцизного) оподаткування, оскільки необхідність забезпечення джерела їх сплати зумовлює формування рентної цінової надбавки, а землекористувач виступає фінансовим агентом, який утримує зазначену надбавку із споживачів сільськогосподарської продукції та вносить її до бюджету або передає землевласнику;

– обґрунтовано складові та засади функціонування системи обов’язкових платежів за землі сільськогосподарського призначення, яка повинна містити наступні блоки платежів: - за володіння та користування землею як основним засобом виробництва у сільському господарстві; - за ринкові та неринкові трансакції із земельними ділянками; - за нецільове та нераціональне використання сільськогосподарських угідь; - за монополізацію земельних угідь асоційованими власниками чи користувачами, що посилить фіскальні властивості земельних рентних платежів, забезпечить належне регулювання земельних відносин, обороту сільськогосподарських угідь та стане передумовою їх цільового і ефективного використання;

удосконалено:

– класифікацію видів земельної ренти як бази нарахування обов’язкових земельних платежів та уточнено підходи до їх вилучення, зокрема визначено: - платність землекористування зумовлює існування абсолютної ренти, яка повинна повністю вилучатись у формі ресурсної складової платежів за користування угіддями; - природа ренти як різниці у доходах зумовлює існування диференціального її виду (І та ІІ форми), першу з них слід вилучати через систему земельних платежів у землекористувачів переважною мірою, а другу доцільно вилучати частково через прибуткове оподаткування; - обмеженість окремих категорій земель визначає існування  монопольної та соціальної рент, частина яких також повинна вилучатись на фінансування суспільних потреб через систему обов’язкових земельних платежів;

– механізм справляння податку за користування сільгоспугіддями, зокрема уточнено підходи до формування бази земельного податку, які повинні передбачати територіальні засади його справляння, застосування ставок податку безпосередньо щодо диференціального рентного доходу без  подальшої його капіталізації, диференціацію встановленого нормативного рентного доходу між окремими земельними ділянками на основі бонітетної оцінки якісних властивостей ґрунтів та посиленням ролі територіальних громад при визначенні розмірів земельних платежів;

набули подальшого розвитку:

– обґрунтування місця і ролі земельних податкових платежів у системі прямого оподаткування аграрних товаровиробників в контексті виконання ними регулюючих завдань. Зокрема доведено, що, у разі включення земельних платежів до складу спеціальних податкових режимів, автоматично втрачаються їх регулюючі властивості і держава не має можливості впливати на розвиток як земельних відносин, так і окремих економічних процесів у сільському господарстві. Автономне функціонування земельних податкових платежів і впроваджених запропонованих податків-штрафів за порушення визначених умов землекористування дозволить перешкоджати споживацькому ставленню до сільгоспугідь, монополізації земель афільованими підприємствами, переведенню сільгоспугідь в інші категорії земель;

– обґрунтування перспектив застосування спеціального режиму прямого оподаткування на основі нормативної оцінки рентних доходів, зокрема доведена доцільність: - застосування диференційованого підходу до формування механізмів прямого оподаткування сільгоспвиробників залежно від їх організаційної форми та площі наявних сільгоспугідь; - заміни майнової форми спеціального режиму прямого оподаткування на прибуткову для товаровиробників, які володіють значними масивами сільгоспугідь або які не використовують землю у якості основного засобу виробництва; - об’єднання майнової та прибуткової форм оподаткування у складі спеціального податкового режиму для підприємств малого бізнесу, при цьому застосування базою оподаткування валового (а не лише рентного) доходу;

– обґрунтування заходів щодо посилення регулюючого впливу обов’язкових земельних платежів на процеси землекористування у галузі, зокрема узагальнено вплив орендної плати на господарський оборот земель та фінансові результати діяльності суб’єктів господарювання, вдосконалено механізм взаємодії орендної плати, земельного та прибуткового оподаткування в процесі передачі земель в оренду, вдосконалено засади регулювання практики справляння орендних земельних платежів при оренді сільгоспугідь у різних категорій землевласників;

– рекомендації щодо посилення фіскального значення земельних податкових платежів в доходній частині місцевих бюджетів, зокрема обґрунтовано доцільність запровадження ресурсної та рентної їх складових: ресурсна складова забезпечить потребу регіону у фінансових ресурсах для здійснення заходів з охорони та поліпшення ґрунтів і функціонуватиме повністю в розкладній формі; рентна складова забезпечить участь землекористувачів у фінансуванні розвитку соціальної інфраструктури сільських територій і функціонуватиме в окладно-розкладній формі.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження, наведені узагальнення і пропозиції складають певний внесок у теорію та практику фінансового регулювання земельних відносин шляхом забезпечення функціонування системи обов’язкових платежів за землі сільськогосподарського призначення. Практична значущість результатів дослідження визначається можливістю використання розроблених наукових положень, узагальнень і практичних рекомендацій для вдосконалення фінансового інструментарію та механізмів регулювання земельних відносин, управління оборотом сільгоспугідь, а також формування надійного джерела фінансування заходів з охорони та поліпшення земельних угідь. Запропоновані у дисертації розробки та практичні рекомендації можуть бути використані у роботі органів законодавчої та виконавчої влади при подальшому вдосконаленні законодавчої та нормативно-правової бази з питань забезпечення належного управління використанням земельних ресурсів в Україні.

Наукові розробки автора на практиці використовуються Департаментом фінансів Міністерства аграрної політики України (довідка №21-1-7/103/1 від 10.06.2008р.), Уманським державним аграрним університетом під час викладання дисципліни «Податкова система» (довідка №3831/06-08 від 04. 06. 2008р.), Уманською об’єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області (довідка №16708/13 від 01.07.2008р.), Управлінням агропромислового розвитку та фінансовим управлінням Уманської райдержадміністрації (довідки № 318/06 від 01.07.08р. а також №2761/07-08 від 01.07.2008р.), контрольно-ревізійним відділом в м. Умань та Уманському районі (довідка №11247/17-07 від 01.07.2008р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Всі розробки та пропозиції, що містяться в роботі, належать автору особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення та ідеї, що є результатом особистої роботи здобувача. Особистий внесок дисертанта полягає у розробці науково-обґрунтованих теоретичних основ формування та організаційно-методичних засад функціонування системи обов’язкових платежів за землі сільськогосподарського призначення.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Наукові положення, методологічні розробки і результати дисертації доповідалися та отримали схвальну оцінку науковців на міжнародних науково-практичних конференціях: «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, ТАНГ, 24-25 лютого 2005р.), «Аграрна наука і освіта ХХІ століття» (м. Умань, УДАУ, 4-6 липня 2006р.), «Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України» (м. Київ, НАУ, 5-6 жовтня 2006р.), «Актуальні проблеми на сучасному етапі та перспективи розвитку фінансово-кредитного механізму АПК» (м. Кам`янець-Подільський, ПДАТУ, 25-26 жовтня 2007р.); науково-практичній конференції «Соціально-економічні аспекти формування громадянського суспільства в Україні» (м. Умань, УДАУ, 8-9 червня 2007 р.); Всеукраїнських конференціях молодих вчених:                   м. Умань, УДАУ, 2 березня 2006р., м. Умань, УДАУ, 21-22 лютого 2008р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 20 наукових працях загальним обсягом 5,26 друк. арк. (частка автора - 5,11 друк. арк.), у т.ч. 11 статтях у фахових виданнях, загальним обсягом 3,25 друк. арк., з яких особисто автору належить 3,15 друк. арк. та 7 тезах доповідей на конференціях загальним обсягом 1,17 друк. арк., з яких особисто автору належить 1,12 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети, завдань і логіки дослідження визначена структура дисертаційної роботи, яка складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг основного змісту дисертаційної роботи складає 180 сторінок комп’ютерного тексту, на яких розміщено 29 таблиць на 28 сторінках та 23 рисунки на 23 сторінках, крім того, робота містить також 32 додатки на 43 сторінках. Список використаних джерел налічує 245 найменувань і розміщений на 26 сторінках.