Рябков С.В. Обгрунтування технології мікрозрошення розсадника та саду мінералізованими водами в умовах півдня Одеської області

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність, викладено мету та завдання досліджень, наведено стислу характеристику дисертаційної роботи.

У першому розділі на основі літературних даних зроблено аналіз досліджень присвячених вивченню впливу як традиційних способів поливу, так і краплинного мінералізованими водами на властивості ґрунтів. Проаналізовано хімічний склад води основних прісноводних річок, підземних джерел півдня України та причорноморських озер, виявлено тенденцію до погіршення якості води в них.  Дослідження в цьому напрямі викладено в працях Ю. Е. Кизякова, Т. М. Хруслової, С. А. Балюка,  В. Я. Ладних, А. В. Новикової, П. С. Лозовіцького, Н. М. Горбача,  М. І. Ромащенка, Ф. В. Унгуряну, С. В. Ярошенка, І. М. Панасенка, Т. І. Орел, Nakayama I., Keller J. Аналіз напрямів розвитку мікрозрошення в Україні показує, що подальші розробка та обґрунтування елементів технології краплинного зрошення, особливо при застосуванні для поливу мінералізованих вод, потребують встановлення закономірностей та способів регулювання водно-сольового режиму ґрунту.  Обґрунтовано мету і завдання досліджень.

У другому розділі наведено умови проведення досліджень, методику та схеми досліду.

Дослідження проводили протягом 2000–2004 рр. на дослідно-виробничій ділянці, розташованій у межах території землекористування СВАТ “Україна”  Татарбунарського району Одеської області. Ґрунтовий покрив ділянки представлений чорноземом звичайним карбонатним важкосуглинковим на лесовидному суглинку. До початку зрошення верхній двометровий шар ґрунту в розсаднику та саду є незасоленим і несолонцюватим.

4

Територія дослідної ділянки характеризується дуже теплим посушливим кліматом з недостатньою кількістю опадів, високою річною температурою повітря та значним випаровуванням. Тому вологи у ґрунті, необхідної для росту та розвитку рослин недостатньо, особливо з мілко розміщеною кореневою системою. В таких умовах ведення садівництва та вирощування садивного матеріалу можливе лише за умови зрошення.

Стаціонарний дослід закладено на культурах, які мають найбільше поширення та перспективу використання в Україні. У розсаднику саджанці вирощували на підщепі М9. Рослини висаджено за схемою 1,2х0,3 м. Дослідження в саду проводили на сорті Джомуред, який було прищеплено на підщепі М9. Схема посадки 4,0х1,5 м.

Для зволоження ґрунту в розсаднику використовували плівкові трубопроводи типу Т-Таре з інтегрованими крапельницями. Відстань між водовипусками становила 20 см. Трубопроводи влаштовували вздовж ряду рослин на глибині 2–4 см. У саду ґрунт зволожували за допомогою крапельниць “Тірас-1” з витратою 6 дм³/год, які встановлювали по одній біля штамба дерева. Вологість розрахункового шару ґрунту в розсаднику (0–40 см) підтримували на рівні 75–80 % найменшої вологомісткості (НВ), а в саду (0–50 см) – не нижче 75 % НВ.

Спостереження за водним режимом у зоні зволоження ґрунту проводили за допомогою тензіометрів. На контрольних варіантах досліду та у міжряддях вологість ґрунту визначали термостатно-ваговим методом.

Схемою дослідів у розсаднику передбачено такі варіанти мінералізації води для поливу розсадника: 1,56–1,85; 3,55–3,86; 6,97–8,47 г/дм³. У молодому саду польові досліди закладено за схемою – природне зволоження та краплинне зрошення водою з мінералізацією 3,86–4,57 г/дм³.

Для встановлення впливу краплинного зрошення на стан грунтово-зоологічних комплексів методикою досліджень було передбачено два варіанти досліду:  спостереження за біотою ґрунту на ділянці з краплинним зрошенням та на ділянці без зрошення.

В процесі досліджень, вивчали:

-      динаміку всмоктувального тиску за допомогою тензіометрів (щоденно або через день протягом вегетаційного періоду) та вологості ґрунту в міжряддях і на контрольних варіантах досліду (двічі на місяць) термостатно-ваговим методом;

-      фізичні та водно-фізичні властивості ґрунту (основну гідрофізичну характеристику (ОГХ) в польових умовах, об’ємну масу методом кілець, щільність твердої фази пікнометричним методом, гранулометричний склад ґрунту методом піпетки в модифікації Н. А. Качинського, структурно-агрегатний склад за методом М. І. Савінова та НВ у польових умовах методом площадок, що заливаються);

-     

5

фізико-хімічні властивості (поглинуті Na⁺, Ca²⁺, Mg²⁺) та склад водної витяжки ґрунту;

-      придатність води для зрошення за агрономічними критеріями згідно з ДСТУ 2730-94;

-      форму та розміри зон зволоження ґрунту за динамікою всмоктувального тиску, що досліджувалась на спеціально обладнаних тензіометричних кущах;

-      водоспоживання розсадника та молодого саду на основі інструментального методу за даними змін вологозапасів кореневого шару ґрунту;

-      біометричні показники росту та розвитку рослин (приріст діаметра штамба, сумарний приріст пагонів на дерево, площу листової поверхні, висоту саджанців та кількість скелетних гілок) за методиками Ю. А. Маркова та В. Ф. Мойсейченка.

У третьому розділі наведено закономірності формування водного режиму ґрунту, зміни його властивостей та продуктивність рослин на краплинному зрошенні мінералізованими водами різної якості.

Якість поливної води. У всіх варіантах досліду вода має сульфатно-натрієвий хімізм. Вода другого і третього варіантів дослідів у розсаднику та в саду непридатна для зрошення через загрозу вторинного засолення ґрунту, а першого варіанту – через загрозу вторинного осолонцювання. До першого класу якості (придатна) належить вода третього варіанту досліду в розсаднику та в саду за небезпекою підлуження ґрунтів. Отже, використання такої води для зрошення потребує обов’язкового застосування комплексу прийомів, що запобігають зниженню показників родючості ґрунтів.

Водний режим ґрунту. На контрольних варіантах досліду формується досить несприятливий водний режим ґрунту. Вологість розрахункових шарів ґрунту в розсаднику (0–40 см) та у саду (0–50 см) в середині та наприкінці вегетаційного періоду знижувалась до 40–60 % НВ.

       На зрошуваних варіантах досліду в розсаднику та в саду в розрахункових шарах ґрунту завдяки проведенню поливів вологість ґрунту підтримувалась в межах        75-80–100 % НВ. Для підтримання вологості ґрунту у вказаних межах у розсаднику по роках досліджень проведено від 9 до 13 поливів (табл. 1). Поливна норма змінювалася від 114 до 208 м³/га. Міжполивний період коливався від 6 до 29 діб. У молодому саду до вступу його в плодоношення кількість поливів змінювалася від 11 до 13. Поливна норма коливалася від 7 до 30 дм³ на рослину, а міжполивний період – від 6 до 24 діб.  При цьому на початку вегетаційного періоду у всіх шарах ґрунту рух вологи має низхідний характер, поступово змінюючись на висхідний у верхніх горизонтах. Найінтенсивніше вологозапаси використовуються із шару 0–40 см. У середині вегетаційного періоду характер руху вологи має такі особливості:

-     перед поливом у шарі 0–50 см у саду та 0–40 см у розсаднику рух вологи має висхідний характер;

-    

6

після поливу напрям руху вологи у цих шарах змінюється на низхідний;

-     через 2–3 доби після поливу у верхніх шарах ґрунту (25–30 см) напрям руху вологи знову змінюється на висхідний.

На основі вивчення режиму потенціалів ґрунтової вологи у зонах зволоження ґрунту в саду та розсаднику, розмірів зони висушування ґрунту встановлено, що найповніше середню вологість розрахункового шару ґрунту в розсаднику характеризує точка на глибині 20 см на відстані 15–20 см від штамбу, а в саду – відповідно 25–30 та 23–25 см.