Марковська О.Є. Продуктивність пшениці озимої на зрошенні залежно від основного обробітку грунту в сівозміні південного Степу України

Краткое содержание

У вступі представлено загальну характеристику роботи, висвітлено її актуальність, наведено мету та завдання досліджень, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

В огляді літератури наведено короткий аналіз результатів експериментальних досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених щодо оцінки впливу різних способів основного обробітку зрошуваного ґрунту в сівозмінах на його основні властивості, рівень забур’яненості посівів, водоспоживання, урожай і якість зерна пшениці озимої. Зроблено висновок, що стосовно посівів пшениці озимої в агроценозах при зрошенні ці аспекти вивчені недостатньо, що обумовлює актуальність досліджень дисертаційної роботи.

умови проведення дослідів і методика досліджень

В розділі охарактеризовано умови проведення та представлено програму і методику досліджень Експериментальну частину роботи виконували впродовж 1996-1999 рр. у стаціонарному досліді Інституту землеробства південного регіону УААН, який було закладено в 1976 році. Дослід включено до переліку стаціонарних польових дослідів УААН, згідно з “Положенням про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання”.

Ґрунт дослідного поля – темно-каштановий середньосуглинковий з вмістом гумусу в орному шарі 2,15%, нітратів в компостованих зразках – 9,53 мг/100г ґрунту, рухомого фосфору – 7,57 мг/100г, обмінного калію – 26,75 мг/100/г ґрунту.

Пшеницю озиму вирощували у 8-пільній плодозмінній сівозміні на зрошенні з наступним чергуванням культур: ячмінь з підсівом люцерни, люцерна 2-го року, люцерна 3-го року користування, пшениця озима з післяжнивним посівом однорічних травосумішок на зелений корм, буряки цукрові, кукурудза на силос, пшениця озима з післяжнивним посівом однорічних травосумішок на зелений корм, кукурудза на зерно. Відповідно до схеми досліду на гектар сівозмінної площі вносили 157 кг діючої речовини азотних, 110 кг фосфорних і 15 т/га напівперепрілого гною. Під пшеницю озиму після обох попередників вносили N₁₅₀ Р₉₀. Під основний обробіток застосовували 40% азотних і 90% фосфорних добрив, решту – при сівбі та в підживлення. За роками досліджень розрахункові дози внесення азотних і фосфорних добрив були на 27-32% нижчими від проектних середньорекомендованих.

Основний обробіток ґрунту в дослідах виконували з використанням ґрунтообробних знарядь серійного виробництва: оранку – навісним плугом ПЛН-5-35; плоскорізний обробіток – плоскорізним культиватором КПГ-250; чизельний обробіток – чизельним плугом ПЧ-2,5; фрезерний обробіток – комбінованим фрезерним культиватором КФГ-3,6; щілювання – щілювачем ЩРП-3-70. Схема досліду за варіантами основного обробітку ґрунту після кукурудзи МВС і люцерни під пшеницю озиму була наступною:

1.      Оранка на 28-30 см (контроль) в системі різноглибинного полицевого обробітку ґрунту у сівозміні;

2.      Плоскорізний обробіток ґрунту на глибину 28-30 см в системі різноглибинного безполицевого обробітку ґрунту у сівозміні;

3.      Плоскорізний обробіток на глибину 12-14 см в системі одноглибинного мілкого основного безполицевого обробітку ґрунту у сівозміні;

4.      Фрезерний обробіток на глибину 12-14 см зі щілюванням до 40 см під пшеницю озиму в системі диференційованого, за способами і глибиною, основного обробітку ґрунту у сівозміні;

5.      Чизельний обробіток на глибину 14-16 см, також у системі диференційованого основного обробітку ґрунту впродовж ротації сівозміни.

Площа посівної ділянки – 450, облікової – 50 м². Повторність досліду чотириразова, розміщення варіантів послідовне. Технологія вирощування пшениці озимої була загальновизнаною для умов зрошення півдня України. Висівали районований сорт пшениці озимої Херсонська 86.

У досліді визначали: щільність складення та водопроникність ґрунту – за методом Н.А.Качинського; вологість ґрунту – термостатно-ваговим методом; загальну кількість мікроорганізмів – за методикою Інституту мікробіології УААН; вміст елементів живлення – нітрати за методом Грандваль-Ляжу, рухомий фосфор – за Мачигіним, обмінний калій – в 1% вуглецевоамонійній витяжці на полуменевому фотометрі; забур’яненість посівів – кількісно-ваговим методом; фенологічні спостереження – впродовж вегетації пшениці озимої; урожай зерна – методом суцільного обмолоту з перерахунком на стандартну вологість (14%); облік структури врожаю – методом пробних снопів. Для оцінювання якості зерна визначали масу 1000 зерен, натурну масу зерна, вміст білка згідно з ДСТУ 10846-91, клейковини – ДСТУ 13568.1-68. Економічну ефективність розраховували на основі технологічних карт за цінами 2002 року. Енергетичну оцінку технологій вирощування проводили за методичними рекомендаціями О.К. Медведовського, П.І. Іваненка (1998).

вплив основного обробітку грунту на його агрофізичні властивості та водоспоживання рослин пшениці озимої

Будова та фізичні властивості орного шару ґрунту. Основні показники агрофізичного стану ґрунту, які змінюються при його обробітку, це - щільність складення та пористість орного шару. Від їх величин залежить водний, повітряний, тепловий, поживний режими, кількість корисної мікрофлори, що має певний вплив на врожай сільськогосподарських культур.

Результатами досліджень встановлено, що застосування плоскорізного, особливо мілкого одноглибинного обробітку ґрунту, забезпечує створення орного шару з підвищеною щільністю складення і нижчою, порівняно з оранкою, пористістю.

У варіантах з безполицевим і диференційованим обробітком щільність складення шару ґрунту 0-40 см в період появи сходів пшениці озимої, порівняно з контролем істотно підвищилася на 0,08-0,09 г/см³ або на 7,0-7,9% після люцерни та 0,05-0,08 г/см³ або на 4,3-6,8% – після кукурудзи на силос, але разом з тим не перевищувала межі параметрів, які є оптимальними для пшениці озимої.

Опади осінньо-зимового періоду та вегетаційні поливи значно ущільнили ґрунт і знівелювали різницю між попередниками. Значення цього показника у варіантах досліду в період відновлення вегетації в шарі ґрунту 0-40-см не виходили за межі 1,25-1,30 г/см³, різниця між варіантами не перевищувала помилки досліду. Подальше активне розростання кореневої системи супроводжувалось зменшенням щільності складення шару ґрунту 0-40 см усіх варіантів досліду і в кінці вегетації цей показник зменшився на 4,0-9,2%. В цілому щільність складення шару ґрунту 0-40 см перед збиранням пшениці озимої була в оптимальних межах і коливалася від 1,18 до 1,24 г/см³ незалежно від попередника (табл.1).                                 

                                                                                                                              Таблиця 1

Вплив попередників і основного обробітку на щільність
складення шару ґрунту 0-40 см, г/см³ , (середнє за 1996-1999 рр.)

№ варіанта	Система основного обробітку ґрунту	Глибина і спосіб обробітку під пшеницю, см (В)	Попередник (А)
			люцерна		кукурудза на силос
			після сходів	перед збиранням	після сходів	перед збиранням
1	Полицева різноглибинна (контроль)	28-30 (о)	1,14	1,20	1,17	1,20
2	Безполицева різноглибинна	28-30 (п)	1,22	1,18	1,22	1,18
3	Безполицева одноглибинна	12-14 (п)	1,23	1,24	1,25	1,21
4	Диференційована - 1	12-14 (ф + щ)	1,22	1,22	1,25	1,23
5	Диференційована - 2	14-16 (ч)	1,22	1,19	1,24	1,20

Сходи: НІР_{05 ,} г/см³ для фактора А – 0,02-0,04; В – 0,05-0,06; АВ – 0,06-0,08.

       Перед збиранням:  НІР_{05 ,} г/см³ для фактора А – 0,03-0,05; В – 0,05-0,07; АВ – 0,07-0,10

Примітка: о – оранка; п – плоскорізний обробіток; ф – фрезерний обробіток; щ – щілювання; ч – чизельний обробіток.

Встановлено, що в період появи сходів пшениці озимої пористість за варіантами систем основного безполицевого обробітку суттєво не різнилась. Зміни відбувались в інтервалі 52,1-53,5% і не виходили за межі оптимальних параметрів для пшениці озимої – 50-54%. Істотно від цих варіантів відрізнявся контроль, де показники пористості були вищими на 6,1-6,4%.

На початку вегетації рослин усереднений показник пористості шару ґрунту