Олійник О.О. Агрохімічна оцінка застосування продуктів вермикультивування на темно-сірих опідзолених грунтах Західного Лісостепу України

Краткое содержание

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

У розділі проводиться аналіз літературних даних вітчизняних та зарубіжних авторів стосовно нинішніх агрохімічних проблем в аграрному секторі України. Обґрунтовується необхідність пошуку нових підходів до вирішення питання отримання високих врожаїв екологічно безпечної сільськогосподарської продукції за позитивного балансу гумусу в ґрунті. Як альтернатива існуючим технологіям вирощування розглядається можливість застосування продуктів вермикультивування, а саме, вермикомпосту та стимуляторів росту рослин на його основі.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ¢ЄКТІВ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА

 ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дисертаційна робота виконувалась протягом 1998-2002 рр. на кафедрі екології Українського державного університету водного господарства та природокористування. Польові досліди були закладені в ПСП “Перемога” Рівненського району на темно – сірому опідзоленому легкосуглинковому мулувато – крупно пилуватому ґрунті. Грунт дослідних ділянок характеризувався наступними агрохімічними показниками: рН сольової витяжки – 5,1, вміст гумусу – 1,7 %, вміст азоту легкогідролізованих сполук - 9,2 мг/100 г ґрунту, забезпеченість рухомим фосфором та обмінним калієм відповідно 24,4 та 12,4 мг/100 г ґрунту.

Польові досліди проводили за наступними схемами:

Дослід 1: 1. Без добрив (контроль); 2. Гній (40 т/га); 3. Вермикомпост (4 т/га); 4.Вермикомпост (4 т/га) та обробка насіння стимулятором 2 (15 л/т).

Дослід 2: 1.Без добрив (контроль); 2. Обробка насіння стимулятором 1 (15 л/т); 3.Обробка насіння (15 л/т) та обприскування посівів стимулятором 1 (8 л/га); 4.Обробка насіння стимулятором 2 (15 л/т); 5. Обробка насіння (15 л/т) та обприскування посівів стимулятором 2 (8 л/га); 6. Обробка насіння (15 л/т) з наступними двома обприскуваннями посівів стимулятором 2 (по 8 л/га кожного разу).

Досліди закладали в триразовому повторенні. Площа посівної ділянки 100м², облікової – 81 м². У досліді вирощувались наступні культури в ланці сівозміни: буряк цукровий (сорту Уладівський однонасінний), кукурудза на силос (сорт Одеська-210) та ячмінь ярий (сорт Гонор).

Норма витрати стимулятора 1 та 2 при передпосівній обробці насіння складає 15 л/т. Норма витрати води 100 л/т. При одноразовому обприскуванні посівів використовували 8 л стимулятора росту рослин, отриманого на основі вермикомпосту на 1 га, при дворазовому – 8 л на 1 га кожного разу. Норма витрати води 300 л/га. Обприскування посівів стимулятором 1 та 2 проводили на зернових культурах у фазу початку кущіння, а на буряку цукровому – в період змикання листків у міжряддях.

Стимулятор 1 отримували за методикою І.Титова (1995) (Гумісол), технологія отримання стимулятора 2 розроблена С.Веремеєнко, О.Олійник (патент 36271А UA), суть якої полягає у обробці вермикомпосту розчином лугу з наступною нейтралізацією витяжки кислотою. Для збереження біологічної активності з вермикомпосту попередньо отримується водна витяжка, яка добавляється в препарат після нейтралізації.

Для вивчення ефективності застосування продуктів вермикультивування у виробничих умовах був проведений польовий дослід з пшеницею озимою за такою схемою: 1. Без добрив (контроль); 2. Обробка насіння стимулятором 1 (15 л/т); 3.Обробка насіння (15 л/т) та обприскування посівів стимулятором 1 (8 л/га); 4.Обробка насіння стимулятором 2 (15 л/т); 5. Обробка насіння (15 л/т) та обприскування посівів стимулятором 2 (8 л/га); 6. Вермикомпост (4 т/га) та обробка насіння стимулятором 2 (15 л/т).

Дослід проводився протягом 1999 – 2000 рр. на площі 40 га. Вирощувалася пшениця озима (сорт Донський напівкарлик).

Паралельно проводилися модельні лізиметричні дослідження для вивчення процесів трансформації органічних решток та вермикомпосту і їх ролі в накопиченні гумусу в темно-сірому опідзоленому ґрунті. Дослід проводився на протязі 1998-2000рр. за такою схемою: 1.Без добрив (контроль); 2. Вермикомпост – в співвідношенні вермикомпост:грунт – 1:20; 3.Торф – в співвідношенні торф:грунт – 1:40; 4. Солома – в співвідношенні – солома:грунт – 1:40. Дослід проводився в 4-разовому повторенні.

При виконанні польових і лабораторних робіт керувались загальноприйнятими в агрохімії методиками. З агрохімічних досліджень проводились такі визначення: рН – потенціометрично, гідролітична кислотність за методом Г.Каппена, сума обмінних основ – за Каппеном-Гільковицем, рухомий фосфор –колориметрично за методом Кірсанова, обмінний калій – на полуменевому фотометрі, азот легкогідролізований – за методом Тюрина і Кононової, вміст гумусу визначали за методом Тюріна в модифікації Сімакова.